Решение № 139567289, 07.09.2026, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1411/26

Номер провадження 2/541/1364/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 вересня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Олешко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Андрейшин Андрій Ярославович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

21 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. вчинено виконавчий напис за № 12960 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» заборгованості. За вищевказаним виконавчим написом нотаріуса приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62291394. 09 жовтня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Р.І. винесено постанову від 09 жовтня 2023 року про повернення виконавчого документа стягувачу. Вважає, що вказаний виконавчий напис вчинено з грубими порушеннями норм законодавства. Приватний нотаріус вчинив виконавчий напис на підставі договору, який нотаріально не посвідчений, виконавчий напис може бути винесений на підставі безспірності заборгованості, однак позивач не отримував письмової вимоги від кредитора щодо погашення заборгованості. Наявність запису в Єдиному реєстрі боржників без чинного виконавчого провадження та на підставі незаконного виконавчого напису є неправомірним обмеженням прав позивача та підлягає усуненню. Просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 12960, вчинений 07 квітня 2020 року приватним нотаріусом Харою Н.С., а також стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив провести судове засідання у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а.с. 13).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не направив.

Треті особи, будучи належним чином повідомленими про день та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, заяв та клопотань про розгляд справи у їх відсутність на адресу суду не направили.

Згідно із ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 цього Закону).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

З урахуванням зазначеного та приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Таким чином, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 758/14854/20 (провадження № 61-15111св21), від 03 квітня 2023 року в справі № 522/9777/21 (провадження № 61-665св23).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша ст. 81 ЦПК України).

Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 червня 2020 року № 62291394 (приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський О.В.) 07 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис № 12960 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна» заборгованості в розмірі 23 199,04 грн. Вказаний виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору від 30 серпня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» (а.с. 7-8).

Згідно з постановою від 09 жовтня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Мельником Р.І. винесено постанову про повернення виконавчого документа по виконавчому провадженню № 62291394 стягувачу, оскільки вжиті заходи щодо розшуку джерел отримання доходів виявились безрезультатними (а.с. 5).

Ухвалою суді від 22 квітня 2026 року при відкритті провадження клопотання позивача про витребування доказів задоволено, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. нотаріальний напис № 12960, виданий 07 квітня 2020 року (а.с. 16, 17, 25, 34, 36, 45).

09 липня 2026 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про витребування у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Р.І. копії нотаріального напису № 12960, який виданий 07 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. (а.с. 46-47).

Судом задоволено клопотання позивача, витребувано у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельника Р.І. копію нотаріального напису № 12960, виданого 07 квітня 2020 року (а.с. 53).

Таким чином, суд сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин справи.

Станом на день ухвалення рішення суду приватним нотаріусом Харою Н.С., приватним виконавцем Мельником Р.І. вимогу суду не виконано, не надано копію нотаріального напису № 12960, виданого 07 квітня 2020 року.

13 липня 2026 року позивач надав заяву про недопущення затягування розгляду справи та вирішення спору за наявними в матеріалах справи доказами. Просив ухвалити рішення в судовому засіданні, призначеному на 01 вересня 2026 року, на підставі положень ст. 280 ЦПК України (а.с. 49-50).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач як на підставу для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, посилався на те, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», зокрема за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем. Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Дотримання принципу змагальності сторін покладає на позивача обов`язок надати суду належні, допустимі та достовірні докази, які б підтверджували неправомірність дій нотаріуса чи відсутність правових підстав для вчинення нотаріальної дії. Проте під час судового розгляду позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту невизнання, заперечення чи оспорення ним розміру заборгованості перед стягувачем, яка була визначена останнім та відображена у виконавчому написі нотаріуса. У матеріалах справи відсутні будь-які докази (письмові заперечення, листування зі стягувачем, первинні фінансові документи тощо), які б свідчили про наявність спору щодо розміру заборгованості на момент вчинення виконавчого напису.

Якщо в матеріалах справи відсутній оригінал або належним чином засвідчена копія оскаржуваного виконавчого напису, суд фізично не може його дослідити, перевірити законність його вчинення нотаріусом та, відповідно, скасувати. Суд керується принципом належності та допустимості доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд позбавлений процесуальної можливості надати правову оцінку зазначеним у позовній заяві обставинам, оскільки твердження позивача ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними доказами. На підставі дослідження та оцінки наявних у справі матеріалів суд не може встановити, що під час вчинення оспорюваного виконавчого напису про стягнення грошових коштів на користь банківської установи нотаріус діяв усупереч вимогам Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. З огляду на недоведеність позовних вимог та відсутність підтвердження порушення прав позивача оспорюваним виконавчим написом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому витрати понесені позивачем при розгляді справи не підлягають стягненню на його користь.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 264, 265, 280, 281, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Андрейшин Андрій Ярославович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Відповідач може подати письмову заяву про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: О. М. Вірченко