Постановление суда № 139538598, 07.09.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/11020/26

№ 2/183/8404/26

У Х В А Л А

07 вересня 2026 року м. Самар

Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Фролова В.О., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів -

У С Т А Н О В И Л А:

До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026, визначено головуючим суддею для розгляду вказаної справи суддю Фролову В.О. 18.08.2026 справу передано на розгляд судді, яка з 20.08.2026 по 28.08.2026 перебувала на лікарняному.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами, приходжу до висновку, що зазначена позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 177 ЦПК України, з наступних підстав.

Відповідно до п.4,5 ч. 3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Отже, положення ст. 161 СК України передбачають сукупність підстав, за яких питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини підлягає вирішенню в судовому порядку: 1) мати та батько дитини проживають окремо; 2) батьки не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, що свідчить про виникнення між ними спору.

Разом з цим позивачем у позовній заяві не наведено жодних обставин із наданням відповідних доказів щодо існування спору з батьком дітей щодо визначення їх місця проживання.

Крім того, за змістом ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З огляду на зазначене, суд звертає увагу позивача, що під час вирішення питання про призначення місця проживання дитини, участь органу опіки та піклування (за місцем фактичного проживання дитини) є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (судом обов`язково враховується стан здоров`я як батьків, так і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №200/952/18 (провадження №61-14859св19).

Також слід звернути уваги позивача, що згідно із ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 158 Сімейного кодексу України (далі - СК України) за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Згідно із ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що вони не допускають виключень, щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування, є обов`язковою.

Правовий висновок щодо обов`язковості подання висновку органу опіки та піклування при розгляді судом спорів цієї категорії, а також про необхідність попереднього звернення до органу опіки та піклування для вирішення спору міститься у постанові Верховного Суду від 17.01.2019 по справі № 638/18531/16-ц.

Увідповідності до частини 1 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Частина 7 статті 43 ЦПК України визначає, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

В порушення вимог частини 1 статті 177 ЦПК України, позивачем не долучено до позовної заяви докази надсилання листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач у позовній заяві просить звільнити її від сплати судового збору або відстрочити його сплату до ухвалення рішення у справі або, пропонує стягнути судовий збір з відповідача, обґрунтовуючи це тим, що позивач проживає на кошти своїх батьків, а відповідач не допомагає їй фінансово.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.

Згідно із статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Вирішуючи клопотання про відстрочення сплати судового збору, слід зазначити, що зазначені позивачем обставини не є безумовними підставами для відстрочення його сплати, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження реального майнового стану (дані про доходи за попередній календарний рік, наявність рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо), який перешкоджає позивачу виконати вимоги законодавства щодо сплати судового збору.

А тому, підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні, у зв`язку з чим, позивачу необхідно сплатити визначений судовий збір (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за вимогу не майнового характеру яка подана фізичною особою та надати суду оригінали документів, що підтверджують сплату судового збору або надати документи, що підтверджують підстави відстрочення від сплати судового збору відповідно до закону.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн.

У зв`язку з чим, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн., на підтвердження чого надати оригінали квитанції про сплату судового збору.

Разом з тим, згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем заявлено три вимоги: про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях за вимогами про стягнення аліментів. Таким чином, за вимогу про стягнення аліментів судовий збір позивачем не сплачується.

Водночас, за вимоги немайнового характеру про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини позивачем не додано доказів на підтвердження сплати судового збору. За таких обставин, сплаті підлягає судовий збір за дві вимоги немайнового характеру в загальній сумі 2 662,40 гривень (по 1 331,20 гривень за кожну вимогу).

З огляду на недотримання позивачем вимог ст.177 ЦПК України, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору за дві вимоги немайнового характеру.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, існують підстави для залишення позовної заяви без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків шляхом: викладення обставини та зазначенням доказів, які підтверджують наявність спору між батьками щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини; наданням висновку органу опіки і піклування щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, які бажають проживати з дитиною, а також на підставі інших документів, що стосуються справи, як це передбачено ст. 19 СК України; наданням рішення органу опіки і піклування щодо розв`язання спору про визначення способів участі матері у вихованні дитини та спілкуванні з нею наданням довідок та характеристик з місця роботи і місця проживання, інших документів, що характеризують батьків і їх відношення до дитини, поведінку за місцем роботи і за місцем проживання, а також акти обстеження житлових умов батьків, на предмет визначення місця проживання дитини, долучення доказів направлення листом з описом вкладення відповідачу копій поданих до суду документів, подання доказів сплати судового збору за дві вимоги немайнового характеру .

Враховуючи вимогу позивача про визначення місця проживання дитини разом із ним, необхідно залучити в якості третьої особи орган опіки та піклування за місцем проживання дитини в справі за даним позовом. А тому, позивачу необхідно визначитись з питанням про залучення в якості третьої особи органу опіки та піклування, зазначивши його у позовній заяві відповідно до вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України та надати для нього примірник позовної заяви з додатками.

Позов з усунутими недоліками має бути поданий до суду разом з доданими до нього його копій відповідно до кількості відповідачів, третіх осіб протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.175,185,187,260 ЦПК України, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали, у разі відсутності документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, заявнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн. за наступними реквізитами:

Отримувач коштів ГУК у Дн-кiйобл/м.Нов-ськ/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155

Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA388999980313111206000004581

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області (назва суду, де розглядається справа)

Роз`яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не буде усунено в строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Ухвала суду складена і підписана 07 вересня 2026 року.

Суддя В.О.Фролова