Решение № 139476474, 04.09.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2026 р. Справа № 924/758/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА"

про стягнення 43 956,78 грн. штрафних санкцій

Представники сторін: не викликались

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

09.07.2026 до Господарського суду Хмельницької області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 43 956,78 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 13.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Вказаною ухвалою встановлено строки для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 31.08.2026 виправлено допущену в змісті ухвали суду від 13.07.2026 №924/758/26 описку.

01.09.2026 та 03.09.2026 через електронний кабінет надійшли відзиви з заявами про поновлення строку на їх подання. До відзивів додано копії договору від 24.12.2025 №ПК/МТЗ/25937/Ю з Додатками №1 та №2 до нього, видаткових та товарно-транспортних накладних №176 від 24.03.2026, №195 від 24.04.2026, №196 від 24.04.2026, відомостей про вантаж, відомостей про оплату за 27.01-25.05, квитанцій про виконання платіжної інструкції від 29.04.2026, від 25.05.2026 та квитанції про доставку відзиву з додатками позивачу 02.09.2026, а також відповідачу 31.07.2026 та 31.08.2026.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА" про стягнення 43 956,78 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язання за договором від 24.12.2025 №ПК/МТЗ/25937/Ю шляхом порушення строків постачання товару, визначених у п. 4.2 договору, у зв`язку з чим на підставі п. 9.3.1 договору нараховано 28818,00 грн. 15% штрафу та 15138,78 грн. пені за видатковими накладними №176 від 24.03.2026, №195 від 24.04.2026, №196 від 24.04.2026, обрахованої за період 24.01.2026-23.04.2026.

За змістом клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву вказано, що останній сформовано в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 31.07.2026, тобто в межах встановленого судом строку, та надіслано іншій стороні з доданими документами, що підтверджується квитанцією про доставку документів до електронного кабінету від 31.07.2026. При цьому, з огляду на особливості функціонування електронної системи та відсутність у відповідача на цей момент однозначного підтвердження належної реєстрації відзиву безпосередньо судом, останній звернувся з відповідною заявою та повторно надає відзив на позовну заяву разом із доданими документами.

З урахуванням наведеного відповідачем обґрунтування пропуску процесуального строку для подання відзиву, суд визнає причини пропуску відповідачем строку для подачі останнього поважними та вважає за належне поновити пропущений процесуальний строк, прийняти та долучити відзив до матеріалів справи.

У відзивах відповідач не заперечує факт порушення строків поставки товару за договором №ПК/МТЗ/25937/Ю від 24.12.2025, на виконання якого було поставлено 58,86 тон товару з 60 тон. Причиною несвоєчасної поставки зазначає об`єктивні логістичні труднощі, які виникли внаслідок дії правового режиму воєнного стану в Україні. Відповідач звертає увагу на п. 10.1 договору зокрема віднесення до обставин непереборної сили воєнного стану, військовий дій, ворожих атак, блокади, через які саме і відбулось порушення строків поставки. Відповідач звертає увагу суду, що при вирішенні питання про розмір відповідальності мають враховуватися поведінка обох сторін договору та принцип взаємності виконання договірних зобов`язань, оскільки позивачем порушено строки оплати за товар від 14 до 21 календарних дні. З приводу заявленого розміру штрафних санкцій зазначає, що розмір відповідальності є надмірним та неспівмірним із фактичними наслідками порушення. Крім того, відсутні докази фактичного понесення позивачем збитків. На думку відповідача, з урахуванням усіх обставин справи справедливим та співмірним розміром відповідальності є сума 20 000,00 грн., з огляду на що просить суд застосувати ст. 551 ЦК України та зменшити розмір штрафних санкцій.

Будь-які клопотання або заяви подані сторонами в межах справи відсутні.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом враховується, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

24.12.2025 між АТ "Українська залізниця" філія "Пасажирська компанія" (покупець) та ТОВ "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА" (постачальник) укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПК/МТЗ/25937/Ю, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації №1 (Додаток (-ки) 1) та Технічних та якісних характеристик товару, документів з якості та оцінки відповідності товару (Додаток 2), що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

У п. 4.2 договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати укладення цього договору. Місце поставки товару: Виробничий підрозділ філії «Пасажирська компанія» AT «Укрзалізниця» у м. Одеса (адреса вказується в повідомленні покупця). Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п. 4.5 договору).

За змістом п. 5.4 договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється за наявності документів, що підтверджують якість та відповідність товару, а також гарантійні зобов`язання виробника згідно з п. 2.2 цього договору, та таких товаросупровідних документів:

- підписаний постачальником рахунок-фактура:

- підписана постачальником видаткова накладна:

- підписана постачальником товарно-транспортна накладна (у разі поставки ТОВАРУ автомобільним транспортом) або електронна залізнична накладна (у разі поставки ТОВАРУ залізничним транспортом), або відповідний документ, виданий оператором поштового зв`язку;

- підписані постачальником пакувальні аркуші (за наявності).

Відповідно до п. 6.2 ціна договору становить: 160 200,00 грн (сто шістдесят тисяч двісті гривень нуль копійок) без ПДВ, крім того ПДВ 20% 32 040,00 грн (тридцять дві тисячі сорок гривень нуль копійок), усього з ПДВ 192 240,00 грн (сто дев`яносто дві тисячі двісті сорок гривень нуль копійок).

При порушенні строків поставки, передбачених п. 4.2 цього договору, з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При порушенні строків поставки понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець (п. 9.3.1. договору).

Згідно з п. 17.1 строк дії цього договору встановлюється з дати його підписання сторонами до 31.03.2026.

Відповідно до Додатку 1 до договору "Специфікація 1" сторони визначили найменування товару - сіль кам`яна без добавки, вищий гатунок, мелена, крупність 3, країна виробництва - Єгипет, 2025р., у кількості 60 т., вартістю з ПДВ 192240,00 грн. У Додатку 2 вказано Технічні та якісні характеристики товару, документи з якості та оцінки відповідності товару.

Договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ПК/МТЗ/25937/Ю від 24.12.2025, Додатки №1 та №2 підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

26.12.2025 АТ "Українська залізниця" філія "Пасажирська компанія" надіслала на електронну пошту відповідача (eurasiantradgr@gmail.com) повідомлення (рознарядка сіль технічна) про поставку партії товару, визначеного у Специфікації 1 з зазначенням місця поставки.

На виконання умов договору №ПК/МТЗ/25937/Ю від 24.12.2025 відповідач поставив, а уповноважена особа позивача отримала товар (сіль технічна) на загальну суму 188 587,44 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №176 від 24.03.2026 на суму 67540,32 грн. (11256,72 грн. ПДВ) за 21,08 тон товару з відміткою та підписом про отримання 24.03.2026. Податкова накладна №24 від 24.03.2026 зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних 15.04.2026 на суму ПДВ 11256,72 грн.;

- №195 від 24.04.2026 на суму 61837,20 грн. (10306,20 грн. ПДВ) за 19,30 тон товару з відміткою та підписом про отримання без зазначення дати. Податкова накладна №9 від 24.04.2026 зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних 13.05.2026 на суму ПДВ 10306,20 грн.;

- №196 від 24.04.2026 на суму 59209,92 грн. (9868,32 грн. ПДВ) за 18,48 тон товару з відміткою та підписом про отримання без зазначення дати. Податкова накладна №10 від 24.04.2026 зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних 13.05.2026 на суму ПДВ 9868,32 грн.

У відомостях про вантаж відображено здачу та прийняття товару повноваженими особами сторін та найменування вантажу, кількість місць, ціну з ПДВ та без ПДІ, вид пакування сама брутто, документи, які надаються з вантажем.

Реєстрація податкових накладних підтверджується витягами з Єдиного реєстру податкових накладних від 16.04.2026 та від 14.05.2026.

В подальшому відповідач виставив позивачу для оплати рахунки №122 від 24.03.2026, №130 та №131 від 24.04.2026 на суму поставленого товару, які позивач оплатив 29.04.2026 та 25.05.2026 згідно відомостей про оплати надані ТОВ "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА".

Залишок непоставленого відповідачем товару згідно повідомлення від 26.12.2025 та специфікації 1 складає 1,14 тон на суму 3652,56 грн. з ПДВ.

До матеріалів справи додано претензію від 09.06.2026, адресовану ТОВ "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА", в якій вказано про обов`язок поставити партію товару до 24.01.2026, який був виконаний поза межами строків та не у повному обсязі, з огляду на що заявлено вимогу про сплату фінансових санкцій у сумі 43 956,78 грн. розрахованих на підставі п. 9.3.1 договору.

У відповідь на претензію додано лист відповідача від 09.06.2026, згідно якого останній не заперечує факт часткового порушення строків поставки товару, вважає заявлений розмір штрафних санкцій непропорційним та надмірним, зауважує щодо відсутності істотних негативних наслідків для покупця та порушення ним строків оплати за окремими поставками товару.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонам.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2025 між АТ "Українська залізниця" філія "Пасажирська компанія" (покупець) та ТОВ "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА" (постачальник) укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ПК/МТЗ/25937/Ю, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації №1 (Додаток (-ки) 1) та Технічних та якісних характеристик товару, документів з якості та оцінки відповідності товару (Додаток 2), що є невід`ємними частинами цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

У Додатку 1 до договору "Специфікація 1" сторони визначили найменування товару - сіль кам`яна без добавки, вищий гатунок, мелена, крупність 3, країна виробництва - Єгипет, 2025р., кількість - 60 т., вартість - 192240,00 грн. з ПДВ. У Додатку 2 вказано Технічні та якісні характеристики товару, документи з якості та оцінки відповідності товару.

Відповідно до частини першої статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У п. 4.2 договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати укладення цього договору. Місце поставки товару: Виробничий підрозділ філії «Пасажирська компанія» AT «Укрзалізниця» у м. Одеса (адреса вказується в повідомленні покупця). Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

З огляду на викладене, у відповідності до п. 4.2 договору відповідач мав поставити позивачу товар до 23.01.2026 включно, а відлік строку прострочення поставки товару починається з 24.01.2026.

На виконання умов договору №ПК/МТЗ/25937/Ю від 24.12.2025 та повідомлення (рознарядка сіль технічна) про поставку партії товару від 26.12.2025 відповідач поставив, а уповноважена особа позивача отримала товар (сіль технічна) на загальну суму 188 587,44 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №176 від 24.03.2026 на суму 67540,32 грн. (11256,72 грн. ПДВ) за 21,08 тон товару з відміткою та підписом про отримання 24.03.2026);

- №195 від 24.04.2026 на суму 61837,20 грн. (10306,20 грн. ПДВ) за 19,30 тон товару з відміткою та підписом про отримання без зазначення дати;

- №196 від 24.04.2026 на суму 59209,92 грн. (9868,32 грн. ПДВ) за 18,48 тон товару з відміткою та підписом про отримання без зазначення дати.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, відповідач свої зобов`язання з поставки усього обсягу товару та у передбачені строки не виконав. Вказана обставина останнім не оспорюється, доказів протилежного до матеріалів справи не додано.

У п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.

Зі змісту листа відповідача від 09.06.2026 та відзивів вбачається визнання останнім факту часткового порушення строків поставки товару згідно спірного договору.

У зв`язку з простроченням поставки відповідачем товару, позивач відповідно до пункту 9.3.1 договору нарахував 28818,00 грн. 15% штрафу та 15138,78 грн. пені за видатковими накладними №176 від 24.03.2026, №195 від 24.04.2026, №196 від 24.04.2026 обрахованої за період 24.01.2026-23.04.2026.

У ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У разі порушення виконання господарських зобов`язань, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З втратою чинності ГК України 28.08.2025, нормами чинного законодавства не передбачено можливості здійснювати нарахування пені за невиконання чи несвоєчасне виконання негрошового зобов`язання. При цьому, суб`єкти господарювання не втратили права погоджувати в договорах щоденну пеню за невчасну поставку товару, виконання робіт чи надання послуг.

За змістом п. 9.3.1 договору при порушенні строків поставки, передбачених п. 4.2 цього договору, з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання постачальником зобов`язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов`язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При порушенні строків поставки понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару. При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

Відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Проведеним судом перерахунком заявлених до стягнення 28818,00 грн. штрафу та 15138,78 грн. неустойки (яка сторонами договору поіменована пенею) на підставі п. 9.3.1 договору №ПК/МТЗ/25937/Ю від 24.12.2025 встановлено, що останні обраховано в межах максимального розміру за заявлений період щодо кожної видаткової накладної, нарахування відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним.

Між тим, судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 ст. 3, частині третій ст. 509 та частинах першій, другій ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013р. №7-рп/2013).

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 3 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 29 вересня 2020 року в справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24 грудня 2020 року в справі №914/1888/19, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі №902/538/18.

У постанові №911/2269/22 від 19.01.20.24 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду навела висновок, що у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 20.12.2023 у справі №910/3600/22.

Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року по справі №922/266/20.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 та від 08.02.2024 у справі №916/2266/22.

Суд зауважує, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, важливість збереження господарської діяльності сторін, майже повну поставку товару відповідачем, періоди прострочення, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання зобов`язання з поставки товару, компенсуються сплатою штрафних санкцій, які заявлено в значному розмірі, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки до 21978,39 грн.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

З огляду на вищезазначене, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 14409,00 грн. штрафу та 7569,39 грн. неустойки. У стягненні 14409,00 грн. штрафу та 7569,39 грн. неустойки суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позовних вимог. При цьому в частині стягненої неустойки та штрафу у визначеному судом розмірі судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування їх зменшення.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРАЗІЙСЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ГРУПА" (29000, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, місто Хмельницький, вул. Трудова, буд. 9/4, кв. 67, код ЄДРПОУ 44689471) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815, р/р НОМЕР_1 у АТ "Ощадбанк") 28818,00 грн. штрафу, 15138,78 грн. неустойки та 2662,40 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

У стягненні 14409,00 грн. штрафу та 7569,39 грн. неустойки відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.

Рішення складено та підписано 04.09.2026.

Суддя Андрій ЯРОЦЬКИЙ