Решение № 139401924, 25.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 Справа № 914/1208/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Мархоцької В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Керівника Шептицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Белзької міської ради Львівської області, м. Белз, Львівська обл.,

до відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Сокаль,

до відповідача-2: Фермерського господарства Агропро, с. Жужеляни, Львівська обл.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів

про: повернення земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні земельних ділянок шляхом скасування державної реєстрації

за участю представників сторін:

від прокурора: Германович Ю. А.;

від позивача: Кійко А.І.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Ороновська О.М.;

від третьої особи: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Керівник Шептицької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Белзької міської ради до ОСОБА_1 та Фермерського господарства Агропро повернення земельних ділянок та усунення перешкод у користуванні земельних ділянок шляхом скасування державної реєстрації

Ухвалою від 17.04.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання 27.05.2025.

Подальший хід розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи. Так, зокрема, ухвалою від 09.07.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 05.08.2026.

Ухвалою від 05.08.2026 суд відклав судове засідання на 18.08.2026.

18.08.2026 суд заслухав заключні промови прокурора, представників сторін та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 25.08.2026.

25.08.2026 в судове засідання з`явилися прокурор, представник позивача, представник відповідача-2 в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 25.08.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Шептицькою окружною прокуратурою при реалізації повноважень, встановлених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено суттєві порушення вимог земельного законодавства при передачі в оренду Процю Володимиру Григоровичу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для створення фермерського господарства на території Жужелянської сільської ради (на даний час Белзької міської ради) Шептицького (раніше Сокальського) району Львівської області.

Крім цього, прокурор зазначає, що наказами Головного управління Держземагентства у Львівській області від 23.05.2014 № 13-577/16-14-СГ та № 13-578/16-14-СГ було затверджено проєкти землеустрою та надано в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки площею 10,00 га (кадастровий номер 4624882100:08:000:0013) та площею 14,2050 га (кадастровий номер 4624882100:04:000:0016) для ведення фермерського господарства строком на 20 років. Наказами ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 14.03.2016 строк оренди вказаних земельних ділянок змінено з 20 років на 7 років та 12.04.2016 укладено відповідні договори оренди землі. У подальшому, 11.04.2023 між Белзькою міською радою та ФГ Агропро було укладено нові договори оренди землі строком на 7 років.

Як зазначає прокуратура у позовній заяві, вказані накази органів Держземагентства/Держгеокадастру та договори оренди землі укладено всупереч положенням статей 116, 123, 124, 134 Земельного кодексу України та статей 5, 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство». Зокрема, громадянин ОСОБА_1 звернувся до Сокальської РДА із заявою від 29.11.2012 про надання в оренду не однієї земельної ділянки, а одразу трьох відокремлених земельних ділянок загальною площею 40,02 га, які територіально розташовані в різних місцях та не утворюють єдиного масиву.

На переконання прокуратури, право на пільгове отримання земельної ділянки державної власності громадянин для створення фермерського господарства має право використати виключно один раз щодо однієї ділянки. Отримання трьох відокремлених ділянок за відсутності конкурентних засад свідчить про створення штучних умов для позаконкурсного заволодіння державною землею в обхід торгів, що свідчить про спрямованість правочинів на порушення публічного порядку.

Відтак договори оренди землі від 12.04.2016 та похідні правочини від 11.04.2023 відповідно до частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, не створюють правових наслідків, а спірні земельні ділянки підлягають поверненню територіальній громаді, з одночасним усуненням перешкод шляхом скасування державної реєстрації прав оренди.

Правова позиція позивача.

Позивач, Белзька міська рада Львівської області, у поданих письмових поясненнях щодо позову та в судових засіданнях позовні вимоги, заявлені керівником Шептицької окружної прокуратури в інтересах держави, підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

В обґрунтування власної правової позиції Белзька міська рада зазначила, що рішення двадцять сьомої сесії восьмого скликання органу місцевого самоврядування від 29.03.2023 № 886-891 про надання дозволу на укладення додаткових угод та договорів оренди землі на новий строк із Фермерським господарством Агропро приймалися виключно на підставі презумпції правомірності первинних правовстановлюючих документів та зареєстрованих у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно прав оренди за договорами від 12.04.2016. Орган місцевого самоврядування під час ухвалення рішень у 2023 році виходив із добросовісності дій орендаря та формального дотримання процедури поновлення договорів, визначеної статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Разом з тим позивач наголосив, що оскільки під час розгляду справи виявлено істотні порушення вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство» при первинному виділенні зазначених ділянок у 2012-2014 роках, первинні договори оренди землі є нікчемними.

Як наслідок, у орендаря не виникло законного переважного права на укладення договорів на новий строк, а правочини від 11.04.2023, будучи похідними від нікчемних правочинів, не створили правомірного титулу користування землею. За таких обставин спірні земельні ділянки підлягають поверненню законному володільцю та розпоряднику територіальній громаді Белзької міської ради.

Заперечуючи проти заяв відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності, позивач вказав, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення перейшли із державної власності у комунальну власність Белзької міської ради лише у 2021 році відповідно до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України. Чинні договори оренди землі, якими безпосередньо порушено права органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності поза аукціоном, укладено 11.04.2023.

З огляду на те, що окружна прокуратура звернулася до господарського суду з позовом в інтересах міської ради у квітні 2025 року, трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України, органом місцевого самоврядування та прокурором пропущено не було.

Правова позиція відповідача-1.

Відповідач-1, ОСОБА_1 , у відзиві на позовну заяву, додаткових письмових поясненнях та заяві про застосування наслідків спливу позовної давності проти задоволення позовних вимог заперечує повністю та просить суд відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування заперечень відповідач-1 вказує, що є неналежним відповідачем за заявленими вимогами про повернення земельних ділянок. Відповідач-1 зазначив, що 22.02.2017 ним проведено державну реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства Агропро, до якого в силу імперативних приписів спеціального закону перейшли всі права та обов`язки орендаря земельних ділянок, наданих засновнику для його створення.

На даний час спірними ділянками володіє ФГ Агропро, а сам ОСОБА_1 виконує обов`язки керівника господарства та не є стороною чинних договірних зобов`язань, що виключає можливість покладення на нього матеріально-правового обов`язку щодо повернення земельних ділянок.

Заперечуючи доводи прокуратури про неправомірність виділення кількох земельних ділянок, ОСОБА_1 наголосив, що звертався з єдиною заявою від 29.11.2012, а розпорядження Сокальської районної державної адміністрації від 29.12.2012 № 752 та накази Головного управління Держземагентства у Львівській області приймалися у 2012 2014 роках, коли діяла пряма пільгова норма абзацу другого частини другої статті 134 Земельного кодексу України щодо передачі земель громадянам для ведення фермерського господарства без проведення торгів. Зазначив, що законодавчі зміни до статті 134 Земельного кодексу України щодо скасування вказаної пільги (Закон України від 18.02.2016 № 1012-VIII) набрали чинності лише 03.04.2016 і не можуть поширюватися на правовідносини, що виникли раніше.

Крім того, відповідач-1 стверджує, що при зверненні із заявою надав повний перелік документів, передбачених статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство», включаючи копію диплома про освіту, схеми розміщення ділянок та погодження органу місцевого самоврядування, у зв`язку з чим процедура надання ділянок була дотримана органом земельних ресурсів у повному обсязі.

Також відповідач-1 заявив клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності. На переконання ОСОБА_1 , виконання договорів оренди землі почалося у квітні 2016 року, право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.04.2016, відтак загальна трирічна позовна давність закінчилася у квітні 2019 року, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Правова позиція відповідача-2.

Відповідач-2, Фермерське господарство Агропро, у відзиві на позовну заяву, додаткових письмових поясненнях та заяві про застосування наслідків спливу позовної давності проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

Заперечуючи проти вимог прокуратури про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації прав оренди, представник відповідача-2 зазначає про обрання позивачем неналежного та неефективного способу судового захисту. Відповідач-2 наголошує на правових висновках, викладених у пунктах 7.62-7.65 постанови судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2026 у справі № 922/511/24, згідно з якими державна реєстрація виконує виключно функцію публічного оголошення про існування права і сама по собі не відновлює володіння майном, а вимога про її скасування не призводить до реального поновлення прав, що є самостійною процесуальною підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Окрім того, посилаючись на пункти 7.36, 7.47 згаданої постанови Верховного Суду від 09.04.2026 у справі № 922/511/24, відповідач-2 вказує, що правовою природою позовної вимоги про повернення земельної ділянки, переданої на підставі правочину, який прокурор вважає нікчемним, є одностороння реституція.

Відповідач-2 зазначає, що початок виконання правочинів щодо оренди спірних земельних ділянок мав місце ще у квітні 2016 року, а державну реєстрацію права оренди за первинними договорами за ОСОБА_1 проведено 25.04.2016.

На переконання відповідача-2, саме з моменту державної реєстрації права оренди та початку фактичного виконання договорів 2016 року як держава в особі уповноважених органів земельних ресурсів, так і орган прокуратури довідалися та об`єктивно могли довідатися про обставини надання спірних земель, відтак перебіг позовної давності розпочався 25.04.2016 та закінчився у квітні 2019 року.

Відповідач-2 наголошує, що перехід земельних ділянок у комунальну власність у 2021 році та укладення договорів оренди землі у 2023 році на новий строк згідно з усталеною практикою Верховного Суду не змінюють порядку обчислення позовної давності та не зумовлюють її поновлення, у зв`язку з чим відповідач-2 просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову на підставі частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України.

Правова позиція третьої особи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Львівській області у письмових поясненнях щодо позовної заяви висловила заперечення проти задоволення позовних вимог та зазначила про правомірність дій органу земельних ресурсів під час розпорядження землями державної власності.

В обґрунтування зазначеної правової позиції третя особа наголосила, що розпорядчі накази Головного управління Держземагентства у Львівській області від 23.05.2014 № 13-577/16-14-СГ та № 13-578/16-14-СГ прийняті уповноваженим органом виконавчої влади в межах наданої дискреції та в порядку, регламентованому статтями 116, 118, 122, 123 Земельного кодексу України. Спірні земельні ділянки передавалися в оренду ОСОБА_1 на підставі розроблених, належним чином погоджених компетентними органами та затверджених проєктів землеустрою.

Крім того, третя особа зазначила, що на час прийняття наказів про надання земельних ділянок у користування діяла редакція абзацу другого частини другої статті 134 Земельного кодексу України, яка встановлювала прямий законодавчий виняток щодо непідлягання земельних ділянок продажу на земельних торгах у разі їх надання громадянам для ведення фермерського господарства. Зазначена пільга діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів» від 18.02.2016 № 1012-VIII, який не має зворотної сили в часі відповідно до статті 58 Конституції України.

З огляду на наведене, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області вважає, що первинне виділення земельних ділянок здійснено правомірно, тому правові підстави для кваліфікації правочинів як нікчемних відсутні.

Фактичні обставини встановлені судом.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові та електронні докази, всебічно з`ясувавши всі обставини, господарський суд встановив наступне:

29.11.2012 ОСОБА_1 звернувся до голови Сокальської районної державної адміністрації Львівської області із заявою (вх. Сокальської РДА № 6692 від 03.12.2012) про надання дозволу на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 40,02 га для утворення фермерського господарства на території Жужелянської сільської ради Сокальського району Львівської області.

До заяви ОСОБА_1 долучив:

- рішення XI сесії VI скликання Жужелянської сільської ради Сокальського району Львівської області № 41 від 16.01.2012 «Про надання згоди на оренду земельної ділянки», згідно з яким надано згоду на виділення трьох територіально розрізнених земельних ділянок: 14,3587 га - із земель запасу, урочище «Аеродром»; 13,1104 га - із земель фермерського запасу за межами с. Заболоття; 12,5606 га - із земель фермерського запасу за межами с. Жужеляни;

- копію диплома НОМЕР_1 , виданого 03.07.1992 Рівненським радгоспом-технікумом, згідно з яким ОСОБА_1 закінчив навчання за спеціальністю «Правознавство» та йому присвоєно кваліфікацію «Юрист»;

- копію наказу ПП «ГОВІ» № 1 від 01.01.1996 про прийняття ОСОБА_1 на посаду заступника директора з 01.01.1995 з відміткою про перебування на посаді станом на 29.11.2012;

- схеми розміщення зазначених трьох земельних ділянок (зокрема план встановлених меж земельної ділянки площею 14,3587 га в ур. «Аеродром», виготовлений ПП «ГОВІ»).

Розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації № 752 від 29.12.2012 Процю В. Г. надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення фермерського господарства на території Жужелянської сільської ради.

23.05.2014 Головним управлінням Держземагентства у Львівській області видано накази:

- № 13-577/16-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», яким затверджено проєкт землеустрою та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 10,00 га (кадастровий номер 4624882100:08:000:0013) для ведення фермерського господарства строком на 20 років;

- № 13-578/16-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», яким затверджено проєкт землеустрою та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 14,2050 га (кадастровий номер 4624882100:04:000:0016) для ведення фермерського господарства строком на 20 років;

- № 13-576/16-14-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», яким затверджено проєкт землеустрою та надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку площею 13,7150 га (кадастровий номер 4624882100:04:000:0017) для ведення фермерського господарства строком на 20 років.

14.03.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області видано накази № 1999/16-16, № 1968/16-16 та № 1998/16-16 «Про внесення змін до наказів Головного управління Держземагентства у Львівській області від 23.05.2014», якими строк оренди вказаних земельних ділянок змінено з 20 років на 7 років.

12.04.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договори оренди землі щодо земельних ділянок кадастровий номер 4624882100:08:000:0013 площею 10,00 га, кадастровий номер 4624882100:04:000:0016 площею 14,2050 га та кадастровий номер 4624882100:04:000:0017 площею 13,7150 га строком на 7 років.

25.04.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди зазначених земельних ділянок за ОСОБА_1 (номери записів: 14401588, 14401336, 14400574).

22.02.2017 ОСОБА_1 здійснив державну реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства Агропро.

Відповідно до пункту 7.1 Статуту ФГ Агропро, до складу земель господарства увійшли земельні ділянки, надані засновнику в оренду згідно з договорами від 12.04.2016.

Відповідно до пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України спірні земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення перейшли у комунальну власність Белзької міської ради Львівської області.

29.03.2023 рішеннями XXVII сесії VIII скликання Белзької міської ради Львівської області № 886, № 888, № 890 надано дозвіл на укладення тристоронніх додаткових угод до договорів оренди землі від 12.04.2016 щодо зміни сторони орендодавця на Белзьку міську раду та заміни орендаря на ФГ Агропро. Рішеннями цієї ж сесії від 29.03.2023 № 887, № 889, № 891 надано дозвіл на укладення договорів оренди землі на новий строк на 7 років з ФГ Агропро.

11.04.2023 між Белзькою міською радою та ФГ Агропро укладено Додаткові угоди № 1 до договорів оренди від 12.04.2016 щодо зміни сторін, а також укладено договори оренди землі № 2/04/23 (щодо ділянки 4624882100:08:000:0013 площею 10,00 га), № 3/04/23 (щодо ділянки 4624882100:04:000:0016 площею 14,2050 га) та № 4/04/23 (щодо ділянки 4624882100:04:000:0017 площею 13,7150 га) строком на 7 років.

31.05.2023 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди вказаних земельних ділянок за ФГ Агропро (номери записів про інше речове право: 50491510, 50499238, 50491172).

Оцінка суду.

Щодо звернення прокурора.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Шептицька окружна прокуратура листами від 07.03.2025 № 14.58/03-22-1081вих-25 та від 01.04.2025 № 14.58/03-22-1539вих-25 поінформувала Белзьку міську раду про факти незаконного вибуття земель та запропонувала вжити заходів представницького характеру. Листами від 17.03.2025 № 514/02.1-18 та від 03.04.2025 № 669/02.1-18 міська рада підтвердила неможливість подання позову через відсутність фінансування на сплату судового збору.

Повідомленням від 07.04.2025 № 14.58/03-22-1606вих-25 прокурор дотримався вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо направлення повідомлення про пред`явлення позову.

Відтак прокурор довів наявність виключних підстав для представництва інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.

Щодо належності відповідача-1 ( ОСОБА_1 ) та суб`єктного складу орендних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» ( у редакції, чинній на момент створення ФГ), фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону».

Частиною першою статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про фермерське господарство, права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 та від 30.06.2020 у справі № 927/79/19 сформулювала сталий та обов`язковий для судів правовий висновок, згідно з яким з моменту державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи права та обов`язки землекористувача (орендаря) за договором оренди земельної ділянки, укладеним громадянином для створення такого господарства, в силу норм спеціального закону переходять до цього створеного фермерського господарства. Фермерське господарство стає правонаступником орендаря у таких орендних правовідносинах, а громадянин перестає бути стороною відповідного договору.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.11.2024 у справі № 615/1009/20 (пункт 6.25) зазначається, якщо на час вирішення спору фактичним користувачем або титульним орендарем земельної ділянки вже є створене фермерське господарство (юридична особа), це виключає можливість задоволення позовної вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку до фізичної особи засновника, оскільки належним суб`єктом обов`язку щодо повернення майна є саме юридична особа.

Як встановлено судом під час розгляду справи 22.02.2017 ОСОБА_1 зареєстрував юридичну особу Фермерське господарство Агропро.

Відповідно до пункту 7.1 Статуту ФГ Агропро земельні ділянки, одержані засновником згідно з договорами оренди землі від 12.04.2016, перейшли у користування господарства;

11.04.2023 між Белзькою міською радою та ФГ Агропро було укладено окремі договори оренди землі № 2/04/23 та № 3/04/23, а 31.05.2023 за ФГ Агропро зареєстровано право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, на момент вирішення справи земельні ділянки перебувають у титульному та фактичному володінні виключно юридичної особи ФГ Агропро, а фізична особа ОСОБА_1 не є стороною чинних зобов`язань щодо спірних земель і не володіє ними як самостійний суб`єкт права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц наголосила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

З огляду на викладене, позовні вимоги Керівника Шептицької окружної прокуратури про зобов`язання повернути земельні ділянки, пред`явлені до відповідача-1 фізичної особи ОСОБА_1 , заявлені до неналежного відповідача та задоволенню не підлягають.

Щодо порушення вимог законодавства при наданні земельних ділянок та їх нікчемності.

Згідно з частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 1 статті 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Абзацом 2 частини 2 статті 134 ЗК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Спеціальним законом, що регламентував дану процедуру, є Закон України «Про фермерське господарство».

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_1 у 2012 році) право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання і пройшов професійний добір на право створення фермерського господарства або має стаж роботи у сільському господарстві не менше трьох років або закінчив відповідний навчальний заклад.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Частиною 7 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» встановлено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до інфраструктури.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц зазначила: «Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону № 973-IV). Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними субєктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обовязковою процедурою - без проведення земельних торгів. З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у заяві від 29.11.2012 порушив вимоги статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки просив надати 40,02 га землі, що складалися з трьох окремих, територіально відокремлених ділянок у різних місцях Жужелянської сільської ради (в урочищі «Аеродром» площею 14,3587 га, за межами с. Заболоття площею 13,1104 га, за межами с. Жужеляни площею 12,5606 га), які не становили єдиного масиву, як це зазначено у рішенні XI сесії VI скликання Жужелянської сільської ради Сокальського району Львівської області № 41 від 16.01.2012 «Про надання згоди на оренду земельної ділянки» (а. с. 113а).

Окрім того, доданий заявником диплом ПТ № 854894 свідчить про здобуття кваліфікації за спеціальністю «Правознавство» (кваліфікація «юрист»), тобто особа не здобула аграрної освіти за відповідним сільськогосподарським фахом. Заява не містила обґрунтування наявності матеріально-технічних ресурсів для самостійного обробітку зазначених площ.

Виділення на підставі такої заяви наказів ГУ Держземагентства у Львівській області від 23.05.2014 № 13-577/16-14-СГ та № 13-578/16-14-СГ та укладення договорів оренди від 12.04.2016 свідчить про передачу земель в обхід встановленої законом обов`язкової процедури земельних торгів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з частиною першою статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки договори оренди землі від 12.04.2016 є нікчемними, у орендаря не виникло переважного права на їх поновлення чи укладення на новий строк відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі». Як наслідок, укладені між Белзькою міською радою та ФГ Агропро договори оренди землі від 11.04.2023 № 2/04/23 та № 3/04/23 також є нікчемними і не породжують правомірного титулу землекористування.

Суд критично оцінює та аргументи відповідачів щодо необхідності врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду та рішенні Господарського суду Львівської області від 19.11.2025 у справі № 914/464/25, з огляду на істотну відмінність предмету доказування, обсягу наданих доказів та фактично встановлених обставин у зазначених справах.

Судом встановлено, що подана ОСОБА_1 заява від 29.11.2012, рішення Жужелянської сільської ради № 41 від 16.01.2012 та схеми землеустрою прямо свідчать про передачу трьох просторово відокремлених земельних ділянок, розташованих у різних урочищах (в урочищі «Аеродром», за межами с. Заболоття та за межами с. Жужеляни), які не мають спільних меж та не утворюють єдиного масиву, що становить пряме порушення імперативної вимоги частини 7 статті 7 Закону України «Про фермерське господарство». Окрім того, наявна в матеріалах справи копія диплома ПТ № 854894 від 03.07.1992 підтверджує здобуття ОСОБА_1 кваліфікації за спеціальністю «Правознавство» (кваліфікація «Юрист»), що виключає наявність спеціальної аграрної освіти в розумінні статей 5, 7 зазначеного Закону.

Враховуючи наведене, висновки, зроблені у справі № 914/464/25, не є подібними до спірних правовідносин у справі № 914/1208/25 та не спростовують висновків суду про нікчемність оспорюваних правочинів.

Не заслуговують на увагу суду покликання відповідача-1, що у заяві про надання дозволу на виділення земельної ділянки зазначено 40, 02 га. Однак у рішенні Жужелянської сільської ради Сокальського району Львівської області № 41 від 16.01.2012 ОСОБА_1 погоджено згоду на виділення трьох територіально розрізнених земельних ділянок: 14,3587 га - із земель запасу, урочище «Аеродром»; 13,1104 га - із земель фермерського запасу за межами с. Заболоття; 12,5606 га - із земель фермерського запасу за межами с. Жужеляни, з яким погодився ОСОБА_1 , дане рішення не оскаржувалося, а тому із заявами він повинен був звернутися згідно рішення № 41 від 16.01.2012 за фактично наявними земельними ділянками.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте вказані положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

За приписами статей 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані забезпечувати дотримання встановленого законом правопорядку та публічних інтересів при передачі її в користування.

Оцінюючи доводи сторони відповідача щодо порушення принципу «належного урядування» та посилання на практику Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном не обмежує право держави забезпечувати справедливий та відкритий контроль за користуванням землями відповідно до загальних інтересів суспільства (статті 13, 14 Конституції України).

З огляду на встановлені судом обставини недобросовісної поведінки відповідача-1 під час первинного звернення за отриманням земель поза аукціонними процедурами, суд доходить висновку, що принцип «належного урядування» не може бути застосований на шкоду інтересам територіальної громади та не є правовою підставою для збереження чинності правовідносин, заснованих на нікчемних правочинах.

За таких обставин повернення земельних ділянок законному володільцю відповідає вимогам законності та критеріям пропорційності втручання.

Щодо належного способу захисту прав та повернення земельних ділянок.

Судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 09.04.2026 у справі № 922/511/24 (пункти 7.36, 7.38) зазначила, що за наявності договірних відносин позовна вимога про повернення земельної ділянки орендодавцю за договором оренди, що є нікчемним, за своєю процесуальною суттю є належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади шляхом застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у виді односторонньої реституції, а не негаторним позовом.

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки укладені правочини щодо надання земельних ділянок в оренду є нікчемними, правовідносини сторін регулюються загальними нормами цивільного законодавства про наслідки недійсності правочину (реституція). Відтак обов`язок відповідача повернути спірні земельні ділянки власнику настає саме в порядку реституції на підставі частини першої статті 216 Цивільного кодексу України,.

Оскільки земельні ділянки кадастровий номер 4624882100:08:000:0013 площею 10,00 га та кадастровий номер 4624882100:04:000:0016 площею 14,2050 га фактично знаходяться у користуванні відповідача-2 ФГ Агропро, позовні вимоги про зобов`язання ФГ Агропро повернути ці земельні ділянки Белзькій міській раді є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації права оренди суд враховує правові висновки, викладені у пунктах 7.62 7.65 постанови Верховного Суду від 09.04.2026 у справі № 922/511/24.

Верховний Суд зазначив, що державна реєстрація речових прав не є підставою їх набуття чи збереження, а лише виконує функцію офіційного визнання і публічного оголошення про існування відповідного права. Сама лише вимога про скасування державної реєстрації прав оренди за відсутності спору щодо відновлення фактичного володіння майном не призводить до реального поновлення порушених прав позивача, а тому є неефективним способом правового захисту.

За висновками касаційного суду, задоволення вимоги власника про повернення земельної ділянки у сукупності з виконанням такого рішення є достатнім способом відновлення порушеного права, що зумовлює внесення необхідних реєстраційних записів без окремого оскарження рішень державного реєстратора.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокуратури в частині скасування державної реєстрації прав оренди задоволенню не підлягають у зв`язку з обранням неефективного способу захисту.

Щодо застосування позовної давності.

Розглядаючи подані відповідачами клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частин третьої та четвертої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заперечуючи проти позову, відповідачі стверджували, що перебіг позовної давності розпочався 25.04.2016, з дня державної реєстрації права оренди за первинними договорами 2016 року, а отже, закінчився у квітні 2019 року.

Суд відхиляє ці доводи як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та не відповідають фактичним обставинам справи.

Матеріалами справи підтверджується, що позов заявлено керівником Шептицької окружної прокуратури в інтересах держави саме в особі Белзької міської ради Львівської області. Земельні ділянки з кадастровими номерами 4624882100:08:000:0013 та 4624882100:04:000:0016 перейшли у комунальну власність територіальної громади Белзької міської ради лише у 2021 році на підставі положень пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України. До настання цієї дати територіальна громада міста Белз не була ані власником зазначених земель, ані суб`єктом розпорядження ними, а отже, її права як власника об`єктивно не могли бути порушені у 2014-2016 роках.

Також суд вважає за необхідне зазначити те, що правовою підставою фактичного та юридичного володіння ФГ Агропро спірними земельними ділянками на момент звернення прокурора до суду та під час розгляду справи є не припинені правочини 2016 року, а нові самостійні договори оренди землі № 2/04/23 та № 3/04/23, укладені 11.04.2023 між Белзькою міською радою та ФГ Агропро, державну реєстрацію права оренди за якими проведено 31.05.2023.

У постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2026 у справі № 922/511/24 (пункти 7.49-7.53) викладено висновок, що перевіряючи доводи сторін про сплив позовної давності, суд повинен дослідити момент реального порушення прав відповідного власника або розпорядника майна щодо чинного правочину, на підставі якого земельна ділянка фактично утримується особою на момент розгляду спору.

Оскільки спірні договори оренди землі Белзькою міською радою укладено 11.04.2023, а Керівник Шептицької окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах ради у квітні 2025 року (позовна заява зареєстрована 14.04.2025), строк звернення до суду становить рівно два роки.

Таким чином, трирічну позовну давність, встановлену статтею 257 ЦК України, позивачем та прокурором пропущено не було, у зв`язку з чим підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності, передбачених частиною четвертою статті 267 ЦК України, відсутні.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вимоги про зобов`язання повернути земельні ділянки кадастровий номер 4624882100:08:000:0013 та кадастровий номер 4624882100:04:000:0016 підлягають задоволенню щодо належного відповідача, Фермерського господарства Агропро.

У задоволенні позовних вимог про повернення земельних ділянок, пред`явлених до відповідача-1, ОСОБА_1 , суд відмовляє з підстав неналежності відповідача.

У задоволенні позовних вимог про усунення перешкод у користуванні ділянками шляхом скасування державної реєстрації прав оренди суд відмовляє у зв`язку з обранням прокурором неефективного способу захисту.

Судові витрати.

Відповідно до положень статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, Керівником Шептицької окружної прокуратури при зверненні до суду з позовною заявою в електронній формі через підсистему «Електронний суд» платіжною інструкцією було сплачено судовий збір у загальному розмірі 9 689,60 грн за чотири вимоги немайнового характеру (із застосуванням коефіцієнта 0,8 відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Предметом судового розгляду були чотири самостійні вимоги немайнового характеру: дві вимоги про повернення земельних ділянок кадастровий номер 4624882100:08:000:0013 та кадастровий номер 4624882100:04:000:0016; дві вимоги про усунення перешкод у користуванні ділянками шляхом скасування державної реєстрації прав оренди.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про задоволення двох позовних вимог немайнового характеру, заявлених до Фермерського господарства Агропро про повернення земельних ділянок, та про відмову в решті позовних вимог.

Враховуючи викладене та принцип пропорційності розподілу судових витрат, судовий збір у сумі 4 844,80 грн підлягає стягненню з Фермерського господарства Агропро на користь Львівської обласної прокуратури.

Судовий збір за позовними вимогами, в задоволенні яких відмовлено, у сумі 4 844,80 грн відповідно до статті 129 ГПК України покладається на органи прокуратури та стягненню з відповідачів не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 247-252, 327 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Зобов`язати Фермерське господарство Агропро (код ЄДРПОУ 41167634, Львівська область, Шептицький район, с. Жужеляни, 80046) повернути Белзькій міській раді Львівської області (код ЄДРПОУ 36739391, Львівська область, Шептицький район, місто Белз, вул. Домініканська,1, 80062) земельну ділянку кадастровий номер 4624882100:08:000:0013 площею 10,00 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Белзької міської ради Львівської області.

3. Зобов`язати Фермерське господарство Агропро (код ЄДРПОУ 41167634, Львівська область, Шептицький район, с. Жужеляни, 80046) повернути Белзькій міській раді Львівської області (код ЄДРПОУ 36739391, Львівська область, Шептицький район, місто Белз, вул. Домініканська,1, 80062) земельну ділянку кадастровий номер 4624882100:04:000:0016 площею 14,205 га, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Белзької міської ради Львівської області.

4. Стягнути з Фермерського господарства Агропро (код ЄДРПОУ 41167634, Львівська область, Шептицький район, с. Жужеляни, 80046) на користь Львівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 4844, 80 грн (отримувач: Львівська обласна прокуратура, ідентифікаційний код 02910031, UA138201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві, 79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19).

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.