Решение № 139380667, 25.08.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/10644/24

Провадження № 2/591/2028/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Сухонос Є.О.,

представника позивача Шпакова А.О.,

представника відповідача Грибенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу №591/10644/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» про визнання боргу безпідставним та зобов`язання списати його з особового рахунку, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що на розрахунком відповідача за особовим розрахунком позивача станом на серпень 2024 року мається заборгованість з надаваних послуг в розмірі 51 575,95 грн, нарахована за період з 01.10.2019 по 31.08.2024. Вважає цей борг безпідставним. Позивачка не є споживачем послуг з централізованого опалення та обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії починаючи з 03.09.2007, оскільки у її квартирі встановлене індивідуальне опалення, про що відповідачу достоменно відомо і про що маються відповідні дозвільні документи. Відповідач неодноразово звертався до суду з приводу стягнення нарахованої заборгованості, судовими рішеннями у задоволенні позовних вимог було відмовлено з підстав доведеності обставини відключення у приміщенні опалення та неотримання позивачкою послуг з централізованого опалення. Зверталась до відповідача з приводу списання заборгованості, проте відповідач продовжує нараховувати плату за комунальні послуги. Вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донараховувати обсяг наданої послуги та відсутності обов`язку позивача з оплати такої послуги. Зазначає, що обрани спосіб захисту права є ефективним, така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Уточнивши позовні вимоги, просить: визнати безпідставним борг в розмірі 51575,95 грн., який обліковується за ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ), особовий рахунок № НОМЕР_1 , перед ТОВ «Сумитеплоенерго» за надання послуг з постачання теплової енергії ; зобов`язати відповідача списати з особового рахунку № НОМЕР_1 , який обліковується за ОСОБА_2 борг за надання послуг з постачання теплової енергії в розмірі 51575,95 грн за період з 01.10.2019 по 31.08.2024.

Ухвалою суду від 25.10.2024 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання. Ухвалою від 03.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 24.12.2025 справа розподілена головуючому судді Ніколаєнко О.О.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позову, зазначивши, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові Великої палати Верховного Суду у справі №766/20797/18. Вимога зобов`язати списати заборгованість суперечить ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», оскільки право на списання заборгованості належить виключно відповідачу. За результатами розгляду судової справи №591/800/21 у грудні 2023 року було здійснено перерахунок та знято нарахування за послуги в сумі 18 053,74 грн. Чинним законодавством не передбачено списання боргів населення за житлово-комунальні послуги. Квартира позивачки приєднана до централізованих систем теплопостачання і суду не надано доказів законного відключення від мережі централізованого опалення. Єдиною законною підставою для відключення споживача від системи централізованого опалення є акт постійно діючої міжвідомчої комісії. Самовільне відключення від вказаної мережі не є підставою для звільнення від оплати за послуги. Облаштування квартири індивідуальним опаленням шляхом встановлення газового котла не свідчить про те, що вона не користувалась централізованим опаленням. Процедура відключення у 2007 році проведена без видимого розриву, як то передбачено Порядком відключення окремих житлових будинків, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005.Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивача вказував, що спосіб захисту позивача відповідає висновкам, викладеним у пунктах 16-25 постанови ВПВС у справі №766/20797/18, на яку посилається відповідач. Судовими рішенням підтверджено факт відключення квартири позивачки від мереж централізованого теплопостачання з вересня 2007 року.

У поданих запереченнях представник відповідача зазначає про те, що на підставі судових рішень було проведено перерахунок та знято нарахування заборгованості на суму 54 673,13 грн.: у грудні 2023 року на суму 18 053,75 грн. за період з 01.10.2019 по 31.12.2020, у грудні 2024 року за період з 01.01.2021 по 30.04.2023.

В частині заборгованості станом на 30.04.2023 відсутній предмет спору, тому просить закрити провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із зазначених підстав, додатково пояснивши, що відповідачу достоменно було відомо про відключення квартири позивачки з 2007 року від мереж теплопостачання. Фактично борг за період з 2019 по квітень 2023 року був списаний не як безпідставно нарахований, а на підставі судових рішень, якими відмовлено у позові ТОВ «Сумитеплоенерго». На момент розгляду справи плата за послуги продовжує нараховуватись.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову. Додатково пояснила, що було здійснено перерахунок заборгованості, у випадку задоволення позову буде задвоєно період списання по нарахованим послугам. У позивачки відсутня документація. яка передбачена законом, для її відключення від систем централізованого теплопостачання у порядку, передбаченому законом. Просила у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивачка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 .

Відповідачем по особовому рахунку НОМЕР_1 , який відкритий на ім`я позивачки, нараховується плата за послуги, які надає ТОВ «Сумитеплоенерго».

Зокрема, згідно з розрахунком з оплати житлово комунальних послуг за серпень 2024 року за особовим рахунком позивачки обліковувалась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 51595,95 грн., у тому числі абонплата теплової енергії 31,92 грн., абонплата ГВП 619,36 грн., постачання теплової енергії 50 918,60 грн., плата за функціонування системи ГВП 6,07 грн. (а.с. 5).

06.06.2007 позивачці було надано Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» дозвіл на відключення від систем централізованого теплопостачання квартири. Цим документом позивачці для подальшого встановлення індивідуального джерела теплової енергії, працюючого на прародному газі, на підставі дозволу міжвідомчої комісії при УЖКГ в м. Суми (витяг з протоколу від 08.05.2007 №39) і наданих документів, дозволено позивачці розробити проект відключення опалювальних приладів та трубопроводів гарячого водопостачання від систем централізованого теплопостачанняу квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 6,7).

03.09.2007 представниками від теплової інспекції ТОВ «Сумитеплоенерго» та від будівельно-монтажної організації ТОВ «Сумиакватерм», а також споживачем ОСОБА_3 було складено акт приймання виконаних робіт по відключенню від систем централізованого теплопостачання житлової квартири по АДРЕСА_1 (а.с. 82).

Відповідно до довідки ТОВ «Сумигаззбут» від 08.07.2021 за адресою: АДРЕСА_1 встановлено лічильник індивідуального опалення (а.с. 8).

Відповідно до наданої 09.01.2024 АТ «Сумигаз» відповіді на адвокатський запит за адресою АДРЕСА_1 споживач ОСОБА_2 використовує індивідуальне опалення (а.с. 9).

Протягом періоду з жовтня 2019 року по теперішній час відповідач на особовий рахунок позивача нараховує плату за послуги, які ним надаються.

ТОВ «Сумитеплоенерго» зверталось до суду з позовами до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

У справі №591/800/21 постановою Сумського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у справі встановлено, що відключення опалення в приміщенні відповідача відбулося шляхом від`єднання опалювальних приборів саме від стояків внутрішньобудинковоїсистеми опалення, чим підтверджується, що система опалення цих приміщень є невід`ємною частиною системи опалення багатоквартирного житлового будинку, в якому вони розташовані, однак таке відключення з урахуванням встановлених обставин не було самовільним і відбулось за згодою теплопостачальної організації, якою виступає товариство.

З 03.09.2007 приміщення квартири вже було від`єднано від систем централізованого опалення в передбаченому законом порядку, не зважаючи на не завершення відповідачем процедури затвердження акту про відключення на засіданні комісії.

У зв`язку з цим рішення суду першої інстанції було скасоване та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 17 988,49 за період з 01.10.2019 по 31.12.2020(а.с. 10-15)

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 07.02.2024 у справі №591/4198/23 відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_4 про стягнення боргу в сумі 37 492,14 грн. за період з 01.01.2021 по 30.04.2023 з цих же причин. За результатами апеляційного перегляду дане рішення було залишено без змін.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з обігової відомості за період з 01.10.2019 по 14.08.2026 протягом усього періоду відповідач здійснював нарахування на особовий рахунок позивачки за послуги.

У грудні 2023 року було здійснено перерахунок зменшено розмір боргу на 18 053,75 грн., у грудні 2024 року було здійснено перерахунок за послуги зменшено розмір боргу на 36 618,50 грн. За твердженням представника відповідача такий перерахунок здійснено було на підставі рішень судів, якими відмовлено у задоволенні позовів про стягнення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з частиною шостою статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (у редакції на час виникнення спірних відносин) у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

На час встановлення позивачкою автономного газового опалення діяв затверджений Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22.11.2005 № 4 Порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Так, Порядком передбачалося, що для вирішення питання відключення окремих приміщень житлового будинку від мереж централізованого опалення власник, наймач (орендар) приміщення повинен звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП (п. 2.1).

При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП (п. 2.2.1)

Отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником. (п. 2.3, 2.3.1)

Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з ЦО і ГВП та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.

По закінченні робіт складається акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від мереж ЦО і ГВП (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. (п. 2.5-2.7).

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до діючого станом на 2007 рік Порядку, було позитивно вирішено заяву позивачки та було надано постійно діючою міською міжвідомчою комісією дозвіл на встановлення індивідуального опалення в квартирі, у подальшому на підставі цього дозволу уповноваженими особами відповідача було надано дозвіл на відключення, а згодом, після проведення усіх будівельно-монтажних робіт у тому числі уповноваженою особою відповідача було складено та підписано акт приймання виконаних робіт з відключення квартири від системи централізованого опалення.

З огляду на вище викладене, суд погоджується із твердженням позивача про безпідставність нарахування позивачу сплати за опалення з за період з 01.10.2019 по 31.08.2024 в сумі 51 575,95 грн. Адже позивачка у визначений законом спосіб реалізувала своє право на вибір джерела теплопостачання до своєї квартири, під час його чинності у первинній редакції Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води від 22.11.2005 № 4 здійснила відключення квартири від мереж централізованого опалення, провела переобладнання та встановлення системи індивідуального опалення.

Суд відхиляє твердження відповідача про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на неефективність обраного позивачем способу захисту.

Законодавець у статті 4 ЦПК України встановив, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

У постанові від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та примусове виконання обов`язку в натурі (пункти 1 і 5 частини другої статті 16 ЦК України). Вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності у постачальника права вимагати оплати донарахованого боргу та відсутності обов`язку (який кореспондує вказаному праву) у споживача з оплати такого боргу. Ця вимога є ефективним способом захисту інтересу боржника в юридичній визначеності у спірних правовідносинах. Ефективним способом захисту прав споживача є і вимога зобов`язати постачальника списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість, тобто про примусове виконання обов`язку в натурі. Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо. Задоволення цієї вимоги унеможливить виставлення постачальником рахунків на суму боргу, який споживач не визнає, за наявності невирішеного спору, або якщо суд визнав цей борг безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що права позивача підлягають захисту в обраний нею спосіб, адже він є ефективним й унеможливить виставлення відповідачем рахунків на послуг, від отримання яких позивач відмовився та які фактично не надаються.

З огляду на викладене, вимога позивача про визнання безпідставним боргу у розмірі 51 575,95 грн., який був нарахований за період з 01.10.2019 по 31.08.2024 є обгрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки плата за ці послуги нараховувалась у вказаному періоді без належних на те підстав.

Вимога про зобов`язання відповідача списати з особового рахунку позивача заборгованість за надання послуг з постачання теплової енергії в розмірі 51 575,95 грн. за вказаний період підлягає частковому задоволенню, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач самостійно списав частину боргу на підставі судових рішень, які набрали законної сили та якими було відмовлено у задоволенні позову . Так, у грудні 2023 року було здійснено перерахунок зменшено розмір боргу на 18 053,75 грн. за період з 01.10.2019 по 31.12.2020, у грудні 2024 року було здійснено перерахунок за послуги зменшено розмір боргу на 36 618,50 грн. за період з 01.01.2021 по 30.04.2023. Всього було здійснено перерахунок на загальну суму 54 673,07 грн. за усі послуги (теплопостачання, абонентське обслуговування ТЕ та ГВП, теплова енергія за функціонування ГВП, обслуговування та заміна вузла комерційного обліку).

Вирішуючи вимогу про зобов`язання списати борг з постачання теплової енергії суд враховує, що за період з 01.10.2019 по 30.04.2023 такий борг вже списаний відповідачем. Тому задоволенню підлягає вимога щодо зобов`язання відповідача списати борг за період з 01.05.2023 по 31.08.2024. Підлягає списанню борг лише з однієї послуги, плата за яку нараховувалась відповідачем з постачання теплової енергії, оскільки вимог про зобов`язання списати борг за інші нараховані послуги (абонентське обслуговування ТЕ та ГВП, теплова енергія за функціонування ГВП, обслуговування та заміна вузла комерційного обліку) позивачем заявлено не було.

За період з 01.05.2023 по 31.08.2024 по особовому рахунку позивача було нараховано плату за теплопостачання 13146,98 грн. Саме цю суму суд вважає необхідним зобов`язати відповідача списати.

При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у розмірі 2422,40 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням однієї немайнової вимоги та частковим задоволенням другої немайнової вимоги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1816,80 грн.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» задовольнити частково.

Визнати безпідставним борг в розмірі 51575,95 грн., який обліковувався за ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ), особовий рахунок № НОМЕР_1 , перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (код ЄДРПОУ 33698892) за надання послуг з постачання теплової енергії

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (код ЄДРПОУ 33698892) списати з особового рахунку № НОМЕР_1 , який обліковується за ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 ) борг за надання послуг з постачання теплової енергії в розмірі 13146,98 грн. за період з 01.05.2023 по 31.08.2024 .

У іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1816,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 25.08.2026.

Суддя О.О. Ніколаєнко