Решение № 139372133, 27.08.2026, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/546/26

Провадження № 2/493/647/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

ГОЛОВУЮЧОГО СУДДІ - ІЛЬНІЦЬКОЇ О.М.

ЗА УЧАСТЮ СЕКРЕТАРЯ - ЖУКОВСЬКОЇ О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом до суду сторін в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

23.03.2026 року ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА»звернулося до суду в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.09.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено договір № 50773814 у формі електронного документу з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідачу було надано кредит у сумі 5000,00 грн, шляхом перерахування коштів кредиту на картковий рахунок, із зобов`язанням повернення та сплати процентів за користування кредитом.

В порушення договору відповідач належним чином не виконала зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на момент пред`явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем склала: 17750,00 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 5000,00 грн, заборгованості за відсотками - 12750,00 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 01.09.2025 року ТОВ «ФК «ІРБІС» на підставі договору факторингу № 01092025/01 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ПОЗИКА» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 50773814 від 10.09.2021 року в загальній сумі 17750,00 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальній сумі 17750,00 грн. та понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5500,00 грн.

Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», тому позивач самостійно направив відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів рекомендованим листом з описом вкладення, надавши суду докази їх надсилання.

Ухвалою судді від 24.03.2026 року провадження по даній цивільній справі відкрите, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом до суду учасників справи.

25.05.2026 року через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тальчук П.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутній Паспорт споживчого кредиту, що свідчить про те, що позивач не здійснив належного ознайомлення позичальника з істотними умовами кредиту до моменту укладення договору. До позовної заяви не додано жодного документу, який би підтверджував додержанням первісним кредитором процедури верифікації відповідача за допомогою технології BankID або іншим способом, до підписання договору або під час його підписання, передбаченої як чинним законодавством, так і положенням договору № 50773814 від 10.09.2021., неможливо перевірити факт підписання оспорюваного кредитного договору, адже тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) та доведення використання відповідачем одноразового ідентифікатора «522540» можуть слугувати доказом таких фактів, однак позивачем вони до суду не надані. Позивачем до позовної заяви не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по кредитному договору № 50773814 від 10.09.2021. Вказує, що ні виписки з особового рахунку клієнта, ні відповідної платіжної інструкції, тобто первинних документів про здійснення між сторонами фінансових операцій, ні розгорнутого детального розрахунку заборгованості за вказаний період (з відображенням дати та суми отриманих кредитних коштів, їх погашення, періоду нарахування відсотків, відповідної процентної ставки) позивачем до позовної заяви надано не було, а тому відсутні докази, що підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів, період нарахування процентів, період прострочення платежів. Нарахована позивачем сума по відсоткам за кредитним договором в розмірі 17750,00 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів, оскільки сума заборгованості за відсотками перевищує 50 % суми заборгованості за кредитом. За непідтвердженим розрахунком заборгованості, що був наданий позивачем, за кредитним договором № 50773814 від 10.09.2021 здійснено оплату у загальному розмірі 2000,00 грн., яку необхідно вирахувати із заборгованості по тілу за кредитним договором, тому заборгованість за кредитним договором не повинна перевищувати 3000,00 грн. Позивач не надав суду належним чином засвідчений витяг з оригінального Реєстру боржників, де зазначено інформацію про відповідача - ОСОБА_1 . Позивачем не підтверджено факт відступлення права вимоги до нього за вказаним кредитним договором, отже до позивача не перейшло належним чином права вимоги відносно відповідача за кредитним договором № 50773814 від 10.09.2021, а відтак вважає, що позивач є неналежною стороною по даній справі та не має жодного права на стягнення на свою користь заборгованості з відповідача. Відповідач зазначає про необґрунтованість вартості наданих адвокатом позивачу послуг на професійну правничу допомогу, враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ціни позову та значення справи для сторони, вважає, що визначений позивачем розмір витрат на правову допомогу підлягає зменшенню, з огляду на шаблонний характер документів та відсутність індивідуалізованого правового аналізу саме цієї справи. Представник відповідача просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, пов`язаною з розглядом справи, докази судових витрат, які очікується понести, будуть надані протягом 5 календарних днів після прийняття рішення по справі.

01.06.2026 року через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» від представника позивача ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА»Міньковської А.В. надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зокрема заявила клопотання про витребування доказів з АТ КБ «ПриватБанк»,яке ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 28.07.2026 року було задоволено. У відповіді на відзив представник позивача просила задовольнити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що відповідно до наданих позивачем доказів, кредитний договір був укладений в електронному вигляді, відповідач пройшов процедури аутентифікації та підтвердження угоди. Наявність документів, що підтверджують перерахування та отримання кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, підтверджує укладення угоди та її належне виконання з боку первісного кредитора. Представник відповідача, у своєму відзиві, не надав достатніх доказів, які безсумнівно підтверджують, що відповідач не здійснювала жодних дій або не давала своєї згоди на укладення кредитного договору. Відповідач уклала кредитний договір та отримала кошти 10.09.2021 року, тобто на той період, коли ТОВ «ФК «ІРБІС» на законних підставах мало право провадити таку діяльність (надавати кошти у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту). Вчинення відповідачем активних дій щодо акцептування оферти свідчить про те, що вона була належним чином проінформована про всі істотні умови договору, включаючи розмір процентної ставки, терміни повернення коштів та наслідки невиконання зобов`язань. Умови договору були викладені у прозорий та доступний спосіб, що виключає можливість двозначного трактування. ТОВ «ФК «ІРБІС» виконало всі необхідні вимоги для укладення договору про надання фінансового кредиту № 50773814 від 10.09.2021, у зв`язку з чим 10.09.2021 було перераховано грошові кошти на банківський рахунок відповідача (клієнта) у розмірі 5000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 23.10.2025. На підтвердження законності та обґрунтованості нарахованої заборгованості позивачем до позовної заяви було додано розрахунок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 50773814 від 10.09.2021 року, який сформований та підписаний первісним кредитором з урахуванням усіх погашень, здійснених відповідачем. Долучений до матеріалів справи витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 року, засвідчений уповноваженими особами ТОВ «ФК «ПОЗИКА» та ТОВ «ФК «ІРБІС», отже, є належним доказом у справі.

04.06.2026 року через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тальчук П.І. надійшли додаткові пояснення, в яких вона зокрема зазначила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини, що підтверджують заявлені ним позовні вимоги, тому вважає, що відсутні правові підставі для задоволення позовної заяви.

22.07.2026 року через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Тальчук П.І. надійшла заява про розгляд справи без її та відповідача участі.

24.07.2026 року через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» від представника позивача ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА»Міньковської А.В. надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Суд, ознайомившись із доводами сторін, оцінивши докази, наявні в матеріалах цивільної справи, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 10.09.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 50773814 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Договір був підписаний ОСОБА_1 електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 522540, про що свідчить довідка про ідентифікацію клієнта.

Відповідно до п. 3.1., 3.2. договору товариство надає кредит клієнту у розмірі 5000,00 грн., з оплатою по процентній ставці (пільговий період: 10 календарних днів з 10.09.2021 року по 20.09.2021 року, пільгова процентна ставка (знижка) 2 %, стандартний період: 80 календарних днів з 21.09.2021 року по 09.12.2021 року, стандартна процентна ставка 3 %, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах кредитного договору.

Згідно п. 4.1. договору видача (надання) товариством кредиту клієнту за цим договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені клієнтом у особистому кабінеті, та, яка визначена клієнтом у якості основної платіжної картки.

Клієнт зобов`язується повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом, до 09.12.2021 року шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок товариства. (п. 4.2 договору). Клієнт має право на дострокове погашення (повернення) кредиту (п. 4.3 договору).

Згідно п. 11.1. договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 09.12.2021 року, але у будь-якому випадку до повного погашення виконання клієнтом зобов`язань за цим договором.

Сторони договору передбачили, що у разі закінчення строку кредитування клієнт може подати до товариства заявку про продовження строку кредитування. Товариство у разі наявності вільних коштів та інших факторів може розглянути дану заявку клієнта та надати згоду шляхом укладення додаткового договору (п. 11.4. Договору).

20.09.2021 року, 30.09.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до договору № 50773814 від 10.09.2021 року про надання фінансового кредиту.

Позивач свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав йому кредит в сумі 5000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача № НОМЕР_1 . Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему iPay.ua, на підставі договору про переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», що підтверджується копією листа платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 23.10.2025 року.

За даними розрахунку заборгованості за договором № 50773814 від 10.09.2021 року ТОВ «ФК «ІРБІС» було нараховано відповідачу ОСОБА_1 проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 12750,00 грн., заборгованості за тілом кредиту - 5000,00 грн, загальна заборгованість - 17750,00 грн,

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та позивачем був укладений договір факторингу № 01092025/01. Згідно з умовами договору позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором про надання фінансового кредиту.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01092025/01 від 01.09.2025 року ТОВ «ФК «ПОЗИКА» отримало право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 50773814 від 10.09.2021 року на загальну суму 17750,00 грн.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 50773814 від 10.09.2021 року загальною сумою 17750,00 грн, яка складається із заборгованості за кредитом - 5000,00 грн, заборгованості за відсотками - 12750,00 грн.

Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору про надання фінансового кредиту між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачем ОСОБА_1 . Крім того, факт перерахування коштів первісним кредитором підтверджено копією довідки платіжного провайдера ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

Як вбачається з відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 17.08.2026 року, наданої на ухвалу суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , мешканки АДРЕСА_1 , номер телефону НОМЕР_4 , в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_6 за період з 10.09.2021 року до 20.09.2021 року, відповідно до якої вбачається рух коштів, зокрема 10.09.2021 року на рахунок відповідача одним платежем зараховано суму 5000,00 грн.

П. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

На підставі ч. 13 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Зі змісту абз. 3 ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» вбачається, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання - (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплатити відсотки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість ним виконання свого грошового зобов`язання.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника . Відносини у сфері факторингу регулюються Законом України «Про факторинг».

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем договору про надання фінансового кредиту. Розрахунок підтверджує існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копія договору факторингу підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором до позивача по справі.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договору про надання фінансового кредиту належним чином не виконує, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача у сумі 17750,00 грн. на користь позивача підлягають задоволенню.

Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5500,00 грн.

Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно з вимогами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 50773814 від 03.03.2026 року за подання даного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача належить стягнути на користь позивача, понесені ним та документально підтверджені, судові витрати на сплату судового збору за подання до суду позовної заяви в електронній формі через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, стороною позивача подано до суду: договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 року, укладений з ФОП ОСОБА_2 , додаткову угоду від 16.02.2026 року до договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 року, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 року, детальний опис робіт (наданих послуг) від 16.02.2026 року, згідно яких надано послуги на 5500 грн.

Заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України, з огляду на таке.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Отже, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Водночас заявлені позивачем витрати не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України, з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, зважаючи на те, що ця справа є малозначною в силу вимог закону, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження, суд відповідно положень ст. 141 ЦПК України дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Також суд не вбачає підстав для стягнення з позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» на користь відповідача ОСОБА_1 заявлених представником відповідача витрат на професійну правничу допомогу, так як відповідно до ст. 141 ЦПК України такі витрати би стягувалися з позивача у разі відмови в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 530, 611, 612, 625, 629, 639, 1054, 1077 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ФК «ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, IBAN НОМЕР_7 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО 380634), заборгованість за договором № 50773814 від 10.09.2021 року в розмірі 17750,00 грн., судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., а всього 23412,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01.09.2026 року.

СУДДЯ