Решение № 139366342, 01.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2558/26Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

справу № 916/2183/26

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600);

до відповідача Великолепетиської селищної ради (74502, Херсонська обл., Каховський р-н, смт. Велика Лепетиха, вул. Соборна, буд. 2, код ЄДРПОУ 04401530);

про стягнення 262 970,34 грн.,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 2622/26) до Великолепетиської селищної ради, в якій просить суд стягнути з відповідача 262 970,34 грн. заборгованості, з яких: 121 434,28 грн заборгованість за поставлену електричну енергію, 4 688,35 грн. пеня, 79 732,05 грн. - 15% річних, 57 115,66 грн. - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312., в частині здійснення оплати за поставлену електричну енергію у січні лютому 2021 р. та лютому 2022 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2026 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2558/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

02.07.2026 до суду від Великолепетиської селищної військової адміністрації Каховського району Херсонської області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №16570/26), відповідно до якого останній просить суд: відмовити повністю у задоволенні позовних вимог відмовити; у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову відмовити у стягненні пені, інфляційних втрат та 15 % річних, або, як альтернативу, зменшити розмір штрафних санкцій до мінімально обґрунтованого рівня.

Так, у відзиві Великолепетиська селищна військова адміністрація КРХО зазначає, що після утворення Великолепетиської селищної військової адміністрації саме вона здійснює повноваження - Великолепетиської селищної ради як органу місцевого самоврядування.

При цьому, в обґрунтування своїх заперечень щодо суті спору, вказує, що надані позивачем документи, як на підтвердження позовних вимог, не утворюють належної та достатньої доказової бази, яка б беззаперечно підтверджувала обсяг та вартість спожитої електричної енергії. Також, вказує, що за відсутності доказів належного вручення рахунків неможливо встановити момент виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання, а відтак і правові підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 15 % річних. Водночас, зазначає, що можливі затримки виконання зобов`язань могли бути зумовлені об`єктивними обставинами, пов`язаними, зокрема, із введенням воєнного стану та подальшою окупацією території Великолепетиської територіальної громади. При цьому, з огляду на окупацію рф територіальної громади Великолепетиської селищної ради, вважає, що сума штрафних санкій, у заявленому позивачем розмірі, суперечить принципам добросовісності, справедливості, розумності та співмірності цивільно-правової відповідальності.

Також, у відзиві на позовну заяву викладено клопотання про витребування доказів, згідно якого Великолепетиська селищна військова адміністрація КРХО просить суд: витребувати у ДПЗД «Укрінтеренерго»: належні докази вручення рахунків; первинні документи комерційного обліку; документи, що підтверджують фактичні обсяги спожитої електричної енергії; документи, на підставі яких здійснено розрахунок заявленої заборгованості та штрафних санкцій.

Щодо статусу Великолепетиської селищної військової адміністрації Каховського району Херсонської області, суд встановив наступне.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, було введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Відповідно до частин 2-3 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.

Начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування (частина 8 статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Також, статтею 1 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» передбачено, що для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії російської федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.

Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов`язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина 2 зазначеної норми).

У разі утворення військово-цивільної адміністрації населених пунктів повноваження відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів припиняються з дня призначення керівника такої військово-цивільної адміністрації. Повноваження виконавчих органів зазначених рад, апаратів цих рад та їх виконавчих комітетів, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у таких органах та апаратах, припиняються з дня, наступного за днем прийняття рішення зазначеним керівником військово-цивільної адміністрації населених пунктів про можливість цієї військово-цивільної адміністрації здійснювати повноваження, віднесені законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (абзац 2 частина 1 статті 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації»).

Повноваження військово-цивільних адміністрацій населених пунктів починаються з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і припиняються у день відкриття першої сесії новообраної ради (абзац 2 частини 11 статті 3 Закону).

Як встановлено судом, Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Херсонській області» №658/2022 від 19.09.2022, було утворено Великолепетиську селищну військову адміністрацію Каховського району Херсонської області;.

При цьому, Розпорядженням Президента України №198/2022-рп від 23.09.2022 призначено Лозіцького Олександра Вікторовича начальником Великолепетиської селищної військової адміністрації Каховського району Херсонської області.

Також, відповідно до наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації, 29.09.2022 було внесено запис №1011031020000000005 про державну реєстрацію Великолепетиської селищної військової адміністрації Каховського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 44778241).

Разом з тим, згідно частини 2 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування, начальник військової адміністрації крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови.

У разі прийняття Верховною Радою України рішення, передбаченого ч.1 або 3 цієї статті, начальник військової адміністрації, відповідна обласна та/або районна військова адміністрація здійснюють повноваження, передбачені відповідно частиною другою або третьою цієї статті, з дня набрання чинності зазначеним рішенням Верховної Ради України протягом строку, передбаченого цими частинами.

У разі усунення загроз для безпеки і правопорядку на території області за поданням Президента України Верховна Рада України може прийняти рішення про поновлення роботи органів місцевого самоврядування на території відповідної області до закінчення 30-денного строку, передбаченого частиною 2 або 3 цієї статті, але не раніше дня припинення чи скасування воєнного стану (частина 4 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Відповідно до постанови Верховної Ради України № 2706-ІХ від 03.11.2022 «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Бериславському, Генічеському, Каховському, Скадовському, Херсонському районах Херсонської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування: начальники Калинівської селищної, Борозенської та Милівської сільських військових адміністрацій Бериславського району, Генічеської міської та Новотроїцької селищної військових адміністрацій Генічеського району, Асканія-Нової, Великолепетиської, Верхньорогачицької, Горностаївської селищних та Зеленопідської сільської військових адміністрацій Каховського району, Мирненської селищної та Новомиколаївської сільської військових адміністрацій Скадовського району, Херсонської міської, Великокопанівської та Станіславської сільських військових адміністрацій Херсонського району Херсонської області: крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснюють повноваження відповідних сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних сільських, селищних, міських голів; можуть затвердити тимчасову структуру виконавчих органів відповідної сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

Отже, наразі повноваження Великолепетиської селищної ради тимчасово здійснює (до моменту відновлення повноважень селищної ради) Великолепетиська селищна військова адміністрація Каховського району Херсонської області.

Розглянувши клопотання Великолепетиської селищної військової адміністрації КРХО про витребування доказів, яке викладене у відзиві на позовну заяву, суд зазначає таке.

За положеннями ч. 1-3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути, зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

При цьому, заявником не додано жодних доказів на підтвердження вжиття заходів щодо самостійного отримання заявлених до витребування доказів або неможливості їх отримання. Крім того, за положеннями ст.ст. 13, 74 - 79 ГПК України обов`язок збирання доказів на підтвердження/спростування позовних вимог покладено на учасників справи та не відноситься до обов`язків суду.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про витребування доказів, яке викладене у відзиві на позовну заяву.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Враховуючи введення в Україні воєнного стану згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.11.2018 №1344 постановлено видати ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, зокрема, Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго».

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (із змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (позивач) визначено постачальником «останньої надії» з 01.01.2019; територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

На виконання ч. 11 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії, позивач як постачальник «останньої надії» на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розмістив публічну оферту: порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; комерційну пропозицію №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Великолепетиська селищна рада приєднана до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції.

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір укладається сторонами, керуючись ст.ст. 633,634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є Додатком 1 до цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до п. 2.2 договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Згідно з п. 3.1 договору, постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Відповідно до п.3.6 договору, початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.

Згідно з п. 3.7 договору, оплачений споживачем рахунок за спожиту електричну енергію, наданий постачальником, та/або факт споживання електричної енергії є прийняттям (акцептуванням) умов цього договору з боку споживача. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Відповідно до п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього договору (комерційна пропозиція).

Згідно з п. 5.8 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 5.9 договору визначено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу Постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Відповідно до п. 5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до п. 13.1 договору, цей договір приєднання набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення.

У разі внесення постачальником, в установленому чинним законодавством порядку, змін до змісту Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", затвердженого Регулятором, сторони погоджуються з такими змінами у цьому Договорі (п. 13.2 договору).

Відповідно до п. 1.1 Комерційної пропозиції №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» (додаток 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії») ціна на електричну формується згідно порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1179.

У пунктах 4.1- 4.2 Комерційної пропозиції №3 визначено, що споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі неотримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 4.3 Комерційної пропозиції №3 рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС Постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Пунктом 4.4 Комерційної пропозиції №3 передбачено, що акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника. У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Згідно з п. 6.1 Комерційної пропозиції №3 за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно з п. 7.4 Комерційної пропозиції №3, споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 13.1 Комерційної пропозиції №3 сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 16.1 Комерційної пропозиції №3 у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони використовують наступні адреси електронної пошти: постачальника pon@uie.kiev.ua; споживача зазначена на веб-сайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою), та/або надана постачальнику Оператором системи розподілу (передачі). Такі документи вважаються направленими однією Стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», у січні лютому 2021 р. та лютому 2022 р. ним було поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії в загальному обсязі 24 130 кВт*год на суму 121 434,28 грн. з ПДВ. При цьому, відповідач за спожиту електричну енергію не розрахувався.

21.08.2025 позивачем на електронні адреси Великолепетиської селищної ради (lepetykhaselrad@ukr.net, vadim.sajdulaev@gmail.com) було направлено вимогу, згідно якої позивач вимагав терміново оплатити заборгованість за спожиту електричну енергію у січні лютому 2021 р. та лютому 2022 р. в загальному розмірі 121 434,28 грн., а також, окремо вимагав оплати пеню, 15% річних та інфляційні втрати. Між тим, зазначена вимога була залишена без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» в частині здійснення оплати за поставлену електричну енергію у січні лютому 2021 р. та лютому 2022 р. і стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 121 434,28 грн - заборгованості за поставлену електричну енергію, 4 688,35 грн. пені, 79 732,05 грн. - 15% річних та 57 115,66 грн. - інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (пункт 16).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

За приписами ч.1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі, зокрема, необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" та ціну (тариф) на послуги оператора системи передачі. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний повідомляти споживача на своєму веб-сайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (цін) у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії". Споживачі постачальника "останньої надії" оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.

Згідно ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Відповідно до п. 3.4.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії (надалі Правила), (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у ч.1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

У відповідності до п. 6.2.3.-6.2.4. Правил початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

З урахуванням наведеного, суд вказує, що між сторонами у справі виникли договірні правовідносини на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, які розроблені з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (із змінами).

ОСР щомісяця надає постачальнику «останньої надії» звіти щодо фактичного відпуску електричної енергії (надалі - Звіти), на підставі яких постачальник «останньої надії» визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.

Так, на підтвердження фактичного споживання відповідачем активної електричної енергії у січні лютому 2021 р. та лютому 2022 р., позивачем подано до матеріалів справи звіти АТ "Херсонобленерго" щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку споживачів, відповідно до яких фактичний корисний відпуск електроенергії становить: за січень 2021 р. - 7 373 кВт*год., за лютий 2021 р. - 404 кВт*год., за лютий 2022 р. (з 01.02.2022 по 16.02.2022) - 16 353 кВт*год.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов зазначеного договору та комерційної пропозиції, ДПЗД Укрінтеренерго на підставі отриманих від ОСР даних (витягу зі звіту) про фактичне споживання електричної енергії, було складено:

- акти купівлі-продажу електроенергії: № 013277/1 від 19.04.2021 (за січень 2021 р.), відповідно до якого відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 7 373 кВт*год на суму 32 100,34 грн з ПДВ; № 013277/2 від 19.04.2021 (за лютий 2021 р.), відповідно до якого відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 404 кВт*год на суму 1 638,62 грн з ПДВ; № 022475 від 28.02.2022 (за лютий 2022 р.), відповідно до якого відповідачем за вказаний розрахунковий місяць спожито електричної енергії в обсязі 16 353 кВт*год. на суму 87 695,32 грн з ПДВ.

- рахунки на оплату: № 000004401530/20/К01/19158 від 19.04.2021 (за січень 2021 р.) на суму 32 100,34 грн з ПДВ; № 000004401530/20/К02/19159 від 19.04.2021 (за лютий 2021 р.) на суму 1 638,62 грн. з ПДВ; № 000004401530/20/О02/29960 від 20.04.2022 року (за лютий 2022 р.) на суму 87 695,32 грн. з ПДВ.

При цьому, акти купівлі-продажу електроенергії: № 013277/1 від 19.04.2021 (за січень 2021 р.), № 013277/2 від 19.04.2021 (за лютий 2021 р.) разом з рахунками на оплату від від 19.04.2021 були направлені на електронну пошту відповідача (lepetykhaselrad@ukr.net, яка була зазначена останнім у листі №02-39/264 від 09.03.2021 до заступника директора з питань функціонування ПОН ДПЗД «Укрінтеренерго») та офіційну поштову адресу 19.04.2021, а акт купівлі-продажу електроенергії № 022475 від 28.02.2022 (за лютий 2022 р.) та рахунок від 20.04.2022 на вищевказану електронну пошту (lepetykhaselrad@ukr.net) 20.04.2022, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками з електронної скриньки позивача та рекомендованим листом про вручення поштового відправлення.

Згідно п. 16.1 Комерційної пропозиції №3, у випадку надсилання повідомлень і документів електронною поштою сторони використовують наступні адреси електронної пошти: споживача зазначена на веб-сайті споживача та/або надана постачальнику споживачем у будь-який спосіб (офіційним листом, в довільній формі на адресу постачальника, телефонограмою). Такі документи вважаються направленими однією стороною та офіційно отриманими іншою стороною без додаткового оформлення на паперовому носії.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем належним чином підтверджено обсяги постановленої та спожитої відповідачем електричної енергії за договором постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» у січні - лютому 2021 та лютому 2022 р. в загальному обсязі 24 130 кВт*год на загальну суму 121 434,28 грн. з ПДВ, а доводи військової адміністрації щодо відсутності належних доказів на підтвердження обсягу спожитої відповідачем електричної та її вартості, такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Закону України Про ринок електричної енергії передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України Про ринок електричної енергії споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до п. 5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи отримання відповідачем рахунків № 000004401530/20/К01/19158 від 19.04.2021 (за січень 2021 р.) та № 000004401530/20/К02/19159 від 19.04.2021 (за лютий 2021 р.) - 19.04.2021, а рухунку № 000004401530/20/О02/29960 від 20.04.2022 року (за лютий 2022 р.) 20.04.2022, у останього виникло зобов`язання оплатити поставлену електричну енергію за січень-лютий 2021 у строк до 26.04.2021 (включно), а за лютий 2022 р. у строк до 27.04.2022 (включно).

Між тим, як встановлено судом, відповідач за спожиту електричну енергію у січні- лютому 2021 р. та лютому 2022 р. не розрахувався, у зв`язку з чим, у останнього утворилась заборгованість в загальному розмірі 121 434,28 грн., а саме: за січень 2021 р. в сумі 32 100,34 грн., за лютий 2021 р. в сумі 1 638,62 грн., за лютий 2022 р. (з 01.02.2022 по 16.02.2022) в сумі 87 695,32 грн.

Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт сплати відповідачем спожитої електричної енергії за вказаний період в матеріалах справи відсутні.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 121 434,28 грн підлягає судом задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Положеннями ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6.1 Комерційної пропозиції №3 за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

При цьому, відповідно до п. 13.1 Комерційної пропозиції №3 сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в загальному розмірі 4 688,35 грн., а саме: за січень 2021 р. (за період з 27.04.2021 по 23.02.2022) в сумі 4 460,64 грн. та за лютий 2021 (за період з 27.04.2021 по 23.02.2022) в сумі 227,71 грн., судом встановлено його арифметичну неточність, з огляду на що, судом самостійно здійснено його перерахунок, згідно якого загальний розмір пені складає 4 688,33 грн., а саме: за січень 2021 р. в сумі 4 460,63 грн. та за лютий 2021 р. в сумі 227,70 грн.

Щодо стягнення з відповідача 15% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.4 Комерційної пропозиції №3, споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Так, з огляду на порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині здійснення оплати за поставлену електричну енергію у січні лютому 2021 р. та лютому 2022 р. позивачем нараховано відповідачу 15% річних в загальному розмірі 79 732,05 грн., а саме: за січень 2021 р. (за період з 27.04.2021 по 01.06.2026) в сумі 24 546,42 грн., за лютий 2021 р. (за період з 27.04.2021 по 01.06.2026) в сумі 1 253,88 грн. та за лютий 2022 р. (за період з 28.04.2021 по 01.06.2026) в сумі 53 914,75, а також інфляційні втрати в загальному розмірі 57 115,66 грн.

Разом з тим, оцінюючи правомірність таких розрахунків річних та інфляційних втрат за вказані періоди, суд звертає увагу на те, що факт тимчасової окупації Великолепетиської селищної територіальної громади Каховського району Херсонської області з 24.02.2022 та по теперішній час є загальновідомою обставиною.

При цьому, як встановлено вище судом, строк оплати за зобов`язаннями лютого місяця 2022 року настав для відповідача вже після окурації Великолепетиської селищної територіальної громади Каховського району Херсонської області, яка наразі продовжує тривати. Відтак, строк виконання зобов`язань з оплати вартості електричної енергії, поставленої у лютому 2022 року, припав на період, під час якого банківські установи не мали можливості здійснювати розрахункові операції внаслідок тимчасової окупації відповідної території, що, у свою чергу, об`єктивно унеможливлювало своєчасне виконання Великолепетиською селищною радою вказаного грошового зобов`язання.

Так, суд виходить з того, що тимчасова окупація відповідної території та встановлені державою обмеження господарської діяльності є обставинами публічно-правового характеру, які безпосередньо впливають на можливість належного виконання зобов`язання. Обмеження, встановлені законом щодо переміщення товарів та здійснення господарських операцій на тимчасово окупованій території, мають імперативний характер і спрямовані на захист національної безпеки.

Правові висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/1162/23, свідчать про необхідність урахування спеціального правового режиму тимчасово окупованої території при оцінці правових наслідків господарських правовідносин, що виникли у відповідний період.

Незважаючи на те, що стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних незалежно від вини боржника, її застосування не може відбуватися ізольовано від інших норм законодавства та принципу системності правового регулювання. У випадку, коли спеціальним законом встановлено обмеження на здійснення відповідної господарської діяльності у зв`язку з тимчасовою окупацією, суд зобов`язаний оцінити, чи не суперечитиме автоматичне застосування наслідків, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, публічно-правовим приписам і меті спеціального регулювання.

Невиконання грошового зобов`язання у спірний період було зумовлене об`єктивними обставинами, пов`язаними з окупацією території та фактичним припиненням належного функціонування банківської та казначейської системи. За таких умов прострочення виконання не може розцінюватися як наслідок недобросовісної поведінки або неправомірного користування чужими грошовими коштами.

Застосування компенсаційних механізмів статті 625 Цивільного кодексу України у ситуації, коли боржник був об`єктивно позбавлений можливості здійснити платіж, призвело б до перекладення на нього надмірного тягаря відповідальності, що суперечить принципам справедливості та розумності, закріпленим у статті 3 цього Кодексу.

Так, суд враховує, що компенсаційна природа інфляційних втрат та процентів річних спрямована на відновлення майнової сфери кредитора у разі неправомірного користування його коштами. Водночас у період дії правового режиму тимчасової окупації відсутні підстави вважати, що боржник здійснював таке користування з власної волі або у спосіб, який порушує баланс інтересів сторін.

Отже, відсутні підстави для застосування до нього додаткових фінансових санкцій за період, коли виконання зобов`язання об`єктивно унеможливлене.

Відповідальність не може ґрунтуватися виключно на формальному факті прострочення без урахування об`єктивної неможливості виконання зобов`язання.

Господарський суд виходить із необхідності застосування не формального, а змістовного підходу до оцінки правовідносин. Механічне нарахування річних та інфляційних втрат за кожен день прострочення без урахування реального правового режиму відповідної території суперечило б завданню господарського судочинства - справедливому, неупередженому та ефективному вирішенню спорів. Саме тому суд при вирішенні спору враховує не лише текст договору, а й об`єктивний контекст його виконання.

Стабільність правозастосування передбачає, що суб`єкти господарювання повинні мати можливість прогнозувати правові наслідки своєї поведінки. Умови воєнного стану та тимчасової окупації сформували особливий правовий режим, який об`єктивно змінює звичайну модель господарської відповідальності. Свобода договору не є абсолютною та реалізується в межах імперативних приписів закону. У період дії спеціального правового режиму тимчасово окупованої території воля сторін не могла реалізовуватися поза межами встановлених державою обмежень. Отже, покладення на боржника відповідальності за невиконання зобов`язання в період, коли виконання суперечило або фактично унеможливлювалося імперативними заборонами, означало б ігнорування пріоритету публічно-правового регулювання та принципу верховенства права.

Аналогічні висновки викладені у постановах Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2026 у справі № 916/3033/24, від 08.07.2026 у справі 916/1732/25.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про необгрунтованість нарахування ДПЗД «Укрінтеренерго» відповідачу 15% річних (за період з 28.04.2022 по 01.06.2026) в сумі 53 914,75 та інфляційних втрат (за період з 01.05.2022 по 01.06.2026) в сумі грн., за зобов`язаннями лютого місяця 2022 року.

З наведених підстав, суд також дійшов висновку про необгрунтованість нарахування ДПЗД «Укрінтеренерго» відповідачу 15% річних та інфляційних втрат (за період з 24.02.2022 по 01.06.2026) за зобов`язаннями січня та лютого 2021 р., з огляду на що, судом, самостійно здійснено розрахунки 15 % річних та інфляційних втрат, згідно яких: розмір 15% річних (за період з 27.04.2021 по 23.02.2022) за зобов`язаннями січня 2021 р. складає 3 997,15 грн. та за зобов`язаннями лютого 2021 р. складає 204,04 грн.; розмір інфляційних втрат (за період з 01.05.2021 по 23.02.2022) за зобов`язаннями січня 2021 р. складає 2 588,10 грн. та за зобов`язаннями лютого 2021 р. складає 132,11 грн.

Щодо заявленого клопотання про зменшення штрафних санкцій (пені), суд зазначає, що за частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, тощо.

Враховуючи, що строк оплати за поставлену електричну енергію за січень-лютий 2021 виник у відповідача ще до введення в Україні воєнного стану та окупації Великолепетиської селищної територіальної громади Каховського району Херсонської області, господарським судом не встановлено виняткових обставин, які відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України, надавали суду право зменшити суму пені.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача на користь позивача 121 434,28 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію, 4 688,33 грн. пені, 4 201,19 грн. 15% річних, 2720,21 грн. інфляційних втрат.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Великолепетиської селищної ради (74502, Херсонська обл., Каховський р-н, смт. Велика Лепетиха, вул. Соборна, буд. 2, код ЄДРПОУ 04401530) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) 121 434 (сто двадцять одну тисячу чотириста тридцять чотири) грн. 28 коп. заборгованості за поставлену електричну енергію, 4 688 (чотири тисячі шістсот вісімдесят вісім) грн. 33 коп. пені, 4 201 (чотири тисячі двісті одну) грн. 19 коп. 15% річних, 2720 (дві тисячі сімсот двадцять) грн. 21 коп. інфляційних втрат та 1596 (одну тисячу п`ятсот дев`яносто шість) грн. 53 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно - західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.І. Мостепаненко