Решение № 139325021, 17.08.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/1482/26

№ 2/207/1905/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м.Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Бушанської О.В.

за участю секретаря судового засідання Трохименко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс", м.Київ

до ОСОБА_1 , м.Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №2057779 від 29.01.2025 у розмірі 145999,99 грн; заборгованість за договором №5347334 від 27.02.2025 у розмірі 110996,10 грн; судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3083,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 29.01.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №2057779 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. Таким чином позичальником було отримано кредит в загальній сумі 40000,00 грн.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

30.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" було укладено договір факторингу №01.02-39/25, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором.

Відповідно до додатку 1 (реєстр боржників) до договору факторингу № 01.02-39/25 від 30.09.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2057779 складає 145999,99 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №2057779 від 29.01.2025 становить: заборгованість по тілу кредиту - 39999,99 грн; заборгованість по відсотках - 86000,00 грн; пеня - 20000,00 грн; загальна заборгованість - 145999,99 грн.

27.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5347334 , шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

29.09.2025 між ТОВ ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-38/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до додатку 1 (реєстр боржників) до договору факторингу № 01.02-38/25 від 29.09.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5347334 складає 110996,10 грн.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №5347334 від 27.02.2025 становить: заборгованість за сумою кредиту - 30500,00 грн; заборгованість по відсотках - 62196,10 грн; пеня, штраф - 15250,00 грн; комісія - 3050,00 грн; загальна заборгованість - 110996,10 грн.

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 18.05.2026 на 11:20 годин.

18.05.2026 розгляд справи відкладено до 01.07.2026 до 11:20 годин.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнала позовні вимоги частково, посилаючись на те, що вона не заперечує факт наявності основного боргу (тіла кредиту), однак вважає, що сума нарахованих відсотків та штрафів є завищеною, неспівмірною з сумою основного боргу та підлягає зменшенню. Крім того, зазначає, що відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

01.07.2026 розгляд справи відкладено до 17.08.2026 до 11:50 годин.

17.08.2026 сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач у поданій заяві просить розглянути справу за відсутністю його представника.

Відповідач причину неявки суду не повідомила.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, з урахуванням приписів ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" (далі- товариство) та ОСОБА_1 (далі - споживач) укладено договір №2057779 про надання споживчого кредиту, відповідно до п.1 якого, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кошти у кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 40000,00 грн. Тип кредиту - кредит (п.1.2 договору).

Строк кредиту - 360 днів (п.1.3 договору).

Згідно з п.1.5 договору, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору (п.п.1.5.1); знижена процентна ставка становить 0.55 % в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, до 28.02.2025 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів (п.п.1.5.2).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п.1.6 договору).

Пунктом 1.7 договору передбачено, що денна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1 % в день (п.п.1.7.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 0.96 % в день (п.п.1.7.2).

Згідно з п.1.8. договору, загальні витрати на дату укладення договору складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 144000 грн (п.п.1.8.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 138600 грн (п.п.1.8.2).

Відповідно до п.1.9. договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2333.95 % річних (п.п.1.9.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1725.07 % річних (п.п.1.9.2).

За умовами п.1.10 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 184000 грн (п.п.1.10.1); стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 178600 грн (п.п.1.10.2).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 (п.2.1 договору).

Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 29.01.2025 або 30.01.2025 (п.2.2 договору).

Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором P051.

Наведені вище умови договору також погоджені сторонами у паспорті споживчого кредиту.

У додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту № 2057779 від 29.01.2025 сторони узгодили графік платежів.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «Селфі Кредит» 29.01.2025 перераховано відповідачу 40000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Пейтек» 20250930-10415 від 30.09.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №2057779 від 29.01.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 30.09.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Селфі Кредит" становить: заборгованість по тілу - 39999,99 грн; заборгованість по відсотках - 86000,00 грн; пеня - 20000,00 грн; загальна заборгованість - 145999,99 грн.

30.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" (далі - фактор) укладено договір факторингу №01.02-39/25, відповідно до п.2.1, у відповідності до умов цього договору, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Загальний розмір заборгованостей складає 81534396,86 грн, згідно з реєстром боржників, який складається сторонами у формі електронного документа. (п.2.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 5 079 988,47 грн.

30.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" підписано акт приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 30 вересня 2025 року до договору факторингу від 30 вересня 2025 №01.02-39/25.

На виконання умов договору факторингу №01.02-39/25 від 30.09.2025 ТОВ "Свеа Фінанс" сплачено ТОВ "Селфі Кредит" 5079988,47 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №10195 від 02.10.2025.

Витяг з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-39/25 від 30.09.2025 свідчить про те, що ТОВ "Свеа Фінанс" набуло право вимоги ТОВ "Селфі Кредит" до ОСОБА_1 за кредитним договором №2057779 від 29.01.2025 у загальному розмірі 145999,99 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 39999,99 грн; заборгованість по відсотках - 86000,00 грн; пеня - 20000,00 грн.

27.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (далі - товариство) та ОСОБА_1 (далі - клієнт) укладено договір №5347334 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до п.1.2 якого, на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту складає 30500,00 грн.

Згідно з п.1.3 договору - строк кредитування 360 днів.

У п.1.4 договору сторони узгодили тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору (п.п.1.4.1); знижена процентна ставка становить 0,8075% за кожен день користування кредитом (п.п.1.4.2).

Відповідно до п.1.5 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 3141,8400% річних (п.п.1.5.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2 885,5898% річних (п.п.1.5.2).

За умовами п.1.6 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 137 860,00 грн (п.п.1.6.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 136990,75 грн (п.п.1.6.2).

Пунктом 1.7 договору передбачено, що загальні витрати за кредитом на дату укладення договору включають комісію (якщо передбачена договором), проценти за користування кредитом та складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 107360,00 грн (п.п.1.7.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 106490,75 (п.1.7.2 договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 27.02.2025 або 28.02.2025 (п.2.2 договору).

Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом 14326.

Наведені вище умови кредитного договору також погоджені сторонами у паспорті споживчого кредиту

Крім того, сторонами підписано додаток №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5347334 від 27.02.2025 - таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

На виконання умов договору ТОВ «Лінеура Україна» 27.02.2025 перераховано відповідачу 30500,00 грн, що підтверджується листом ТОВ "Пейтек" №20250930-2936 від 30.09.2025.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №5347334 від 27.02.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 29.09.2025 заборгованість ОСОБА_1 , становить 110996,10 грн, з яких: за сумою кредиту - 30500,00 грн; по відсотках - 62196,10 грн; пеня, штраф - 15250,00 грн; комісія - 3050,00 грн.

29.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" (надалі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" (надалі - фактор) укладено договір факторингу №01.02.-38/25, відповідно до п.2.1 якого, у відповідності до умов цього договору, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Загальний розмір заборгованостей складає 36325566,42 грн, згідно з реєстром боржників, який складається сторонами у формі електронного документа (п.2.2 договору).

Реєстр боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в додатку 1 до цього договору підписується уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною цього договору (п.2.3 договору).

У розділі 3 договору сторони узгодили порядок оформлення відступлення прав вимоги.

Сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 2627165,04 грн. Сума фінансування по кожному окремому боржнику, визначається у додатку 1 до договору (п.4.1 договору).

На виконання умов договору факторингу №01.02.-38/25 від 29.09.2025 ТОВ "Свеа Фінанс" сплачено ТОВ "Лінеура Україна" 2627165,04 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №10192 від 29.09.2025.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02.-38/25 від 29.09.2025, ТОВ "Свеа Фінанс" набуло право вимоги ТОВ "Лінеура Україна" до ОСОБА_1 за кредитним договором №5347334 від 27.02.2025 у загальному розмірі 110996,10 грн, з яких: сума кредиту - 30500,00 грн; відсотки - 62196,10 грн; пеня, штраф - 15250,00 грн; комісія - 3050,00 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1,2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Положеннями статей 1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором №2057779 від 29.01.2025 становить 145999,99 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 39999,99 грн; відсотки - 86000,00 грн; пеня - 20000,00 грн та за кредитним договором №5347334 від 27.02.2025 - 110996,10 грн, з яких: сума кредиту - 30500,00 грн; відсотки - 62196,10 грн; пеня, штраф - 15250,00 грн; комісія - 3050,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) за договором №2057779 у розмірі 20000,00 грн та за договором №5347334 у розмірі 15250,00 грн, суд враховує таке.

За приписами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Водночас, відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На даний час строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений.

У даному випадку неустойка (штраф, пеня) за договором №2057779 у розмірі 20000,00 грн та за договором №5347334 у розмірі 15250,00 грн нарахована позивачем в період дії воєнного стану, що суперечить приписам п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення вказаної заборгованості.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії за кредитним договором №5347334 від 27.02.2025 у розмірі 3050,00 грн, суд враховує наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Умовами п.1.4 договору №5347334 передбачено, що комісія за надання кредиту становить 3050,00 грн. Тип комісії (якщо передбачена договором) разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди згідно з п.1.2.1 договору).

Отже, п.1.4 договору №5347334 не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту та погодження їх зі споживачем при укладенні цього договору.

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Таким чином, положення п.1.4 договору №5347334 про сплату позичальником на користь товариства комісії за надання кредиту є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії необґрунтованою.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за кредитним договором №2057779 у розмірі 86000,00 грн та за кредитним договором №5347334 в розмірі 62196,10 грн, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.

Звертаючись з позовом до суду позивач крім тіла кредиту просив стягнути проценти за користування кредитними коштами, відповідно до ставки визначеної умовами договору.

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної вище постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, застосовуючи аналогію та приймаючи до уваги, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами за кредитним договором №2057779 у розмірі 86000,00 грн не є співмірною сумі кредиту - 40000,00 грн та за кредитним договором №5347334 в розмірі 62196,10 грн не є співмірною сумі кредиту - 30500,00 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд вважає за необхідне зменшити розмір процентів за вказаними договорами до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів, з 86000,00 грн до 40000,00 грн та з 62196,10 грн до 30500,00 грн.

На час розгляду даної справи судом, відповідачем не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості за кредитним договором №2057779 у загальному розмірі 79999,99 грн з яких: заборгованість по тілу кредиту - 39999,99 грн; відсотки - 40000,00 грн та за кредитним договором №5347334 у загальному розмірі 61000,00 грн, з яких: сума кредиту - 30500,00 грн; відсотки - 30500,00 грн.

Таким чином, відповідачем були порушені умови кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за тілом кредиту та сплати обумовлених договором процентів.

Враховуючи викладене, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасного погашення заборгованості за тілом кредиту та сплати обумовлених спірними кредитними договорами процентів, приймаючи до уваги набуття відповідачем права вимоги заборгованості за даними кредитними договорами на підставі договорів факторингу, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.141,259,263,265,268,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" (м.Київ, вул.Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221) заборгованість у загальному розмірі 140 999 (сто сорок тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 99 коп, з яких:

- за кредитним договором №2057779 від 29.01.2025 у загальному розмірі 79999 (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 99 коп, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 39999 (тридцять дев`ять грн дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 99 коп; відсотки - 40000 (сорок тисяч) грн;

- за кредитним договором №5347334 від 27.02.2025 у загальному розмірі 61000 (шістдесят одна) грн, з яких: сума кредиту - 30500 (тридцять тисяч п`ятсот) грн; відсотки - 30500 (тридцять тисяч п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" (м.Київ, вул.Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 691 (одна тисяча шістсот дев`яносто одна) грн 86 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Бушанська