Постановление суда № 139320694, 27.08.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

м.Чернівці

27 серпня 2026 року Справа № 926/1140/26

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С., за участю секретаря судового засідання Григорічук Б., розглянувши скаргу Фізичної особи підприємця Двірничука М..І. на дії приватного виконавця Коломійця В.К. у справі №926/1140/26

За позовом Чернівецької обласної прокуратури (58001, м.Чернівці, вул.Кордуби, 21-А)

в інтересах держави в особі: Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, пл.Центральна, 1)

До відповідача Фізичної особи підприємця Двірничука Миколи Івановича ( АДРЕСА_1 )

Про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту в сумі 865948,53 грн

За участі представників:

Від прокурора: не з`явився

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Гальчук О.М. адвокат (ордер СЕ №1148070 від 17.08.2026р.)

Від приватного виконавця: Коломієць В.К.

СУТЬ СПОРУ: Рішенням Господарського суду Чернівецької області у справі №926/1140/26 позовні вимоги Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Чернівецької міської ради до Фізичної особи підприємця Двірничука Миколи Івановича про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту в сумі 865948,53 грн задоволено в повному обсязі, та повернуто Чернівецькій обласній прокуратурі з Державного бюджету України 50% сплаченого судового збору, що становить 5195,69 грн, який оплачений платіжною інструкцією №407 від 17.03.2026 року на загальну суму 10391,38 грн у зв`язку із визнанням відповідачем позову.

Рішення суд набрало законної сили 08.07.2026 року, про що видано відповідні накази на примусове виконання рішення.

09.07.2026 року від представника відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення на 12 календарних місяців (вх.№2827, 2834).

Ухвалою суду від 09.07.2026 року прийнято заяву про розстрочення виконання рішення та призначено її до розгляду на 03.08.2026 року.

У зв`язку із повним виконанням рішення, суд, ухвалою від 04.08.2026 року відмовив в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення.

20.07.2026 року від приватного виконавця Коломійця В.К. надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження №81496076 від 16.07.2026 року (вх.№3450).

31.07.2026 року відповідачем подано скаргу на дії приватного виконавця (вх.№3152) в якій просить визнати незаконними дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Коломійця В.К. щодо надлишкового стягнення з ФОП Двірничука М.І. грошових коштів в сумі 40616,98 грн, як основної винагороди приватного виконавця по виконавчому провадженню №81496076.

Ухвалою суду від 04.08.2026 року призначено розгляд скарги на дії приватного виконавця на 18.08.2026 року та запропоновано приватному виконавцю та сторонам надати письмові пояснення щодо скарги боржника.

До початку судового засідання 18.08.2026 року від приватного виконавця надійшли заперечення на скаргу (вх.№3991), в яких посилається на те, що примусове виконання забезпечило повне фактичне виконання рішення суду, шляхом застосування заходів примусового характеру, не порушено законодавчих норм, а відтак вважає таку скаргу безпідставною та необгрнутованою.

Ухвалою суду від 18.08.2026 року відкладено розгляд скарги для ознайомлення із запереченнями на 26.08.2026 року.

У зв`язку із браком часу, в судовому засіданні 26.08.2026 року оголошено перерву до 27.08.2026 року

В судовому засіданні 27.08.2026 року представниця відповідача підтримала власну скаргу та просила її задовольнити.

В свою чергу, приватний виконавець просив відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що ним правомірно вчинені дії щодо стягнення основної винагороди.

Розглянувши скаргу Фізичної особи підприємця Двірничука Миколи Івановича на дії приватного виконавця Коломійця В.К., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Згідно з приписами ч.1 ст.342 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.

Відповідно до ч.2 ст.342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

У судове засідання представники стягувача та прокурора не з`явилися.

З метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності стягувача та прокурора.

Заслухавши пояснення представника боржника, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.06.2026 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. На виконання рішення суду, судом першої інстанції 08.07.2026 року видано відповідні накази.

Як свідчать матеріали справи, 13.07.2026 року Чернівецька міська рада звернулась до приватного виконавця Коломійця В.К. з заявою про примусове виконання рішення №1140-1-1, в якій просить відкрити виконавче провадження та стягнути з ФОП Двірничука М.І. заборгованість в розмірі 785948,53 грн, враховуючи часткову сплату боржником 80000,00 грн заборгованості у добровільному порядку.

Постановами від 14.07.2026 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №81496076, якими постановлено: відкрити виконавче провадження, зобов`язати боржника протягом 5 робочих днів подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей, стягнути з боржника 78594,85 грн виконавчого збору/основної винагороди приватному виконавцю; визнав розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 560,00 грн, та про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 78594,85 грн.

15.07.2026 року ФОП Двірничук М.І. у добровільному порядку частково сплатив заборгованість в розмірі 398000,00 грн на рахунок Чернівецької міської ради, що підтверджується квитанцією №245088147 від 17.07.2026 року.

Приватним виконавцем 15.07.2026 року з банківських рахунків боржника стягнуто 477532,12 грн, а саме: АТ КБ Приватбанк у сумі 2812,22 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.07.2026р. SYBR262caPBNKI018ac40002; АТ Універсал Банк у сумі 151183,04 грн, що підтверджується квитанцією №6МТВ-7Т5Т-6РА9-9ЕХМ від 15.07.2026р.; АТ Універсал Банк у сумі 276961,03 грн, що підтверджується квитанцією №ХВТХ-Р02А-ТВАТ-19Р1 від 15.07.2026р.; АТ Універсал Банк у сумі 816,98 грн, що підтверджується квитанцією №56ВР-МС6Л-2Е2Н-ТВ2С від 15.07.2026р.; АТ Універсал Банк у сумі 30536,88 грн., що підтверджується квитанцією №7533-8Р8К-АС44-СХ46 від 15.07.2026р.; АТ Акцент-Банк у сумі 9956,4 4грн., що підтверджується квитанцією №2387-3157-3895-0248 від 15.07.2026р.; АТ Ощадбанк у сумі 5265,53 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2314533441425(№2314533441425 від 15.07.2026р..

Чернівецька міська рада 16.07.2026 року звернулась до приватного виконавця з листом-повідомленням №1140-1-2 про те, що боржником частково погашено заборгованість в розмірі 398000,00 грн.

16.07.2026 року, приватним виконавцем винесено постанову про закриття виконавчого провадження про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним виконанням виконавчого документа та стягненням винагороди приватного виконавця у сумі 78594,85 грн, та постановою від 16.07.2026 року перераховано надмірно стягнуті кошти у сумі 9611,76 грн на рахунок ФОП Двірничука М.І., що підтверджується випискою - рухом коштів по рахунку фізичної особи підприємця від 22.07.202 року. по рахунку НОМЕР_1 за період з 15.07.2026 року по 17.07.2026 року.

Враховуючи те, що приватним виконавцем Коломійцем В.К., згідно виконавчого провадження №81496076 стягнуто 387948,53 грн замість 785948,53 грн, які визначені постановою про відкриття виконавчого провадження від 14.07.2026 року, заявник просить визнати незаконними дії приватного виконавця щодо надлишкового стягнення грошових коштів основної винагороди та повернути їх в розмірі 40616,98 грн, посилаючись на те, що виконавцем частково виконано його обов`язок щодо стягнення заборгованості, так як вона частково погашена добровільно, а відтак 10% основної винагороди, яка підлягає стягненню з боржника становить 38794,85 грн.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із виконанням судових рішень здійснюється Господарським процесуальним кодексом України, Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII), Наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р. Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац 3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 роек №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року №5-рп/2013).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20.07.2004 року у справі "Шмалько проти України").

Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною 1 ст.18 ГПК України також визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Частиною 1 ст.327 ГПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Стаття 1 Закону №1404-VIII визначає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ст.3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів, рішень Національного банку України, наказів Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України або осіб, які виконують їхні обов`язки, що законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень; 10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами; 11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII).

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

При цьому, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (ч.7 ст.18 Закону "Про виконавче провадження").

Згідно ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення, що було здійснено представником стягувача (копія заяви міститься в матеріалах справи).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII).

У відповідності до вимог ч.7 ст.26 Закону №1404-VIII - у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти/електронні гроші боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

У відповідності до ч.1 ст.28 вищевказаного Закону, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як встановлено судом, 14.07.2026 року приватним виконавцем Коломійцем В.К. відкрито виконавче провадження №81496076 на підставі заяви Чернівецької міської ради від 13.07.2026 року, та винесено постанову про стягнення з боржника заборгованості в розмірі 785948,53 грн та основної винагороди в розмірі 78594,85 грн.

15.07.2026 року ФОП Двірничуком М.І. в добровільному порядку сплачено на рахунок Чернівецької міської ради 398000,00 грн заборгованості.

Так, 16.07.2026 року приватним виконавцем винесено постанову про закриття виконавчого провадження та стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 78594,85 грн.

Однак, боржник не погоджується з тим, що виконавцем стягнуто саме 78594,85 грн винагороди, так як ним самостійно сплачено частину боргу, що зменшує розмір заборгованості, яку повинен стягнути виконавець, так і зменшує суму основної винагороди, так як сума заборгованості боржника перед стягувачем, станом на 15.07.2026 року становила 387948,53 грн.

У відповідності до п.10 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, який затверджено Постановою кабінету міністрів №643 від 08.09.2016 року, розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10% суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Судом встановлено та зазначалось вище, стягувач звернувся до приватного виконавця з вимогою про стягнення з боржника заборгованості в розмірі 785948,53 грн, що призвело до відкриття виконавчого провадження, після чого, стягувач повторно звернувся до виконавця з повідомлення про те, що боржником частково погашено заборгованість в розмірі 398000,00 грн, у зв`язку із чим, до стягнення підлягає заборгованість в сумі 387948,53 грн.

Верховний Суд у постановах від 08.02.2023 року у справі №160/26568/21, від 03.03.2020 року у справі №260/801/19, від 28.10.2020 року у справі №640/13697/19, від 21.01.2021 року у справі №160/5321/20, від 27.04.2021 року у справі №580/3444/20, від 11.08.2021 року у справі №500/2190/18 сформував та дотримувався правового висновку, застосованого судами попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи, відповідно до якого сума основної винагороди приватного виконавця, визначена у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання судового рішення у випадках коли дії виконавця не призвели до виконання рішення, або призвели до неповного виконання відповідного виконавчого документа, оскільки право приватного виконавця на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному обсязі чи частково внаслідок дій приватного виконавця.

У наведених постановах Верховний Суд дійшов такого висновку на підставі аналізу норм ч.ч.4,5 ст.31 Закону № 1403-VIII у системному зв`язку із чинним на той час пунктом 19 Порядку № 643, прийнятого на виконання ст.ст.13, 31 Закону № 1403-VIII, яким встановлено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, одержує основну винагороду у розмірі 10% стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

На підставі наведеного Верховний Суд виходив з того, що основна винагорода приватного виконавця за своїм призначенням є винагородою за вчинення заходів з примусового виконання виконавчого документу лише за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання виконавчого документу, і стягується з боржника у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум (зокрема, постанови Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №160/26568/21, від 23.07.2023 року у справі №640/28577/21).

Матеріали справи містять лист Чернівецької міської ради №1140-1-2 від 16.07.2026 року про сплату ФОП Двірничуком М.І. часткової заборгованості в сумі 398000,00 грн, платіжні квитанції та платіжні інструкції, згідно яких приватним виконавцем Коломійцем В.К. фактично стягнуто 387948,53 грн заборгованості та основної винагороди в сумі 78594,85 грн.

Суд здійснивши власний розрахунок зазначає, що приватним виконавцем Коломієць В.К. стягнуто надмірну суму основної винагороди, так як стягненню з Фізичної особи-підприємця Двірничука М.В. підлягає 38794,85 грн (387948,53 грн*10%), у зв`язку із чим, скарга на дії приватного виконавця про повернення надмірно стягнутої грошової винагороди в розмірі 40616,98 грн (78594,85 - 38794,85) підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вжиті приватним виконавцем заходи щодо стягнення з боржника надмірно сплачених коштів основної винагороди не відповідають принципам та засадам здійснення виконавчого провадження, передбачених положеннями Закону України Про виконавче провадження, а відтак підлягають поверненню в розмірі 40616,98 грн.

Керуючись ст.ст.234, 340, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Скаргу Фізичної особи підприємця Двірничука Миколи Івановича на дії приватного виконавця Коломійця В.К.(вх.№3152 від 31.07.2026р.) задовольнити.

2. Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Коломійця В.К. щодо надлишкового стягнення з Фізичної особи підприємця Двірничука Миколи Івановича грошових коштів у сумі 40616,98 грн як основної винагороди приватного виконавця по виконавчому провадженню №81496076 незаконними.

3. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Коломійця В.К. (58042, м.Чернівці, вул.Героїв Майдану, 42, РНОКПП НОМЕР_2 ) повернути надмірно стягнуті грошові кошти у сумі 40616,98грн основної винагороди приватного виконавця по виконавчому провадженню №81496076 на рахунок Фізичної особи підприємця Двірничука Миколи Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ).

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст.256-259 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повну ухвалу складено та підписано 28.08.2026 року.

Суддя Світлана ГУШИЛИК