Решение № 139300515, 13.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 757/40552/25-ц

Провадження №: 2/752/1827/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13.08.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Кирильчук І. А.,

секретаря судового засідання - Сінчук І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі», що діє в інтересах Товариства «Компанія з управління активами «Клевер Кепітал», про зобов`язання вчинити дії та визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі», що діє в інтересах Товариства «Компанія з управління активами «Клевер Кепітал», про зобов`язання вчинити дії та визнання права власності.

Позовна заява мотивована тим, що 10 жовтня 2021 року мін нею та

ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів № 10/10-21, відповідно умов якого, позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у сумі 2 800 000 грн, строком до 10 жовтня 2024 року. Позика надавалась позичальникові для придбання квартири (майнових прав на квартиру) з метою укладення інвестиційного договору між відповідачем та Закритим акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі».

10 жовтня 2021 року позивачем було передано грошові кошти у розмірі, визначеному договором позики, про що відповідачем складено власноручну розписку.

Після укладенні вищевказаного договору позики та отримання грошових коштів, 22 жовтня 2021 року між Закритим акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі» та ОСОБА_2 укладено інвестиційний договір № 02504/014.

Позивач зазначає, що деякий час вона представляла інтереси відповідача у правовідносинах із забудовником щодо сплати інвестиційних платежів, поки відповідач перебував за кордоном.

Відповідач у свою чергу порушив взяті на себе зобов`язання за договором позики, грошові кошти в обумовлений сторонами строк не повернув.

Оскільки у пункті 11 договору позики сторони погодили, що у разі непогашення позичальником суми позики протягом одного місяця з моменту настання строку її повернення, позикодавець має право звернутися до суду з вимогою про стягнення на свою користь майнових прав на об`єкт будівництва, з метою придбання якого надавалася позика, тому позивач виявила намір звернутись із цим позовом до суду.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просить суд:

- зобов`язати ОСОБА_2 відступити на її користь право власності на майнові права на об`єкт інвестиційного договору, що є предметом інвестування за договором між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі» № 02504/014 від 22 жовтня 2021 року, на виконання умов договору позики № 10/10-21 від 10 жовтня 2021 року;

- визнати за нею право власності на майнові права на об`єкт інвестиційного договору, що є предметом інвестування за договором між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі» № 02504/014 від 22 жовтня 2021 року, на виконання умов договору позики № 10/10-21 від 10 жовтня 2021 року;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Клевер Кепітал», інтересах якого діє Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі» вчинити юридичні та фактичні дії, щодо заміни сторони № 02504/014 від 22 жовтня 2021 року з ОСОБА_2 на неї.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 серпня 2025 року справу № 757/40552/25 передано за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 листопада 2026 року для розгляду цивільної справи № 757/40552/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І. А.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 01 грудня

2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у даній справі.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 липня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з`явились.

13 серпня 2026 року вх. № ЕП-13007 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позов підтримує.

12 серпня 2026 року від ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позов визнає.

07 січня 2026 року вх. № 1369 від Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі» до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності їхнього представника, спір просить вирішити на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд приходить до таких висновків.

Судом установлено, що 10 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 укладено договір позики № 10-10/21, відповідно до пункту 1.1 якого, позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти у сумі 2 800 000 грн, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики у строк, встановлений цим договором (а. с. 7-8).

Сторони погодили, що позика є цільовою, і надається позичальникові, виключно, для придбання позичальником квартири (майнових прав на квартиру), а саме, з метою укладення інвестиційного договору із Закритим акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі», а також оплати цього договору, з метою отримання у власність об`єкта будівництва (квартири) (пункт 2 договору позики).

Відповідно до пункту 4 договору позики позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у повному розмірі, у строк до 10 жовтня 2024 року.

У разі, якщо протягом 1 (одного) місяця, з моменту настання строку повернення позики, позичальник не поверне всю суму позику позикодавцеві, останній має право звернутись до суду з метою стягнення майнових прав на об`єкт будівництва, з метою придбання якого позичальником надавалась позика (пункт 11 договору позики).

10 жовтня 2021 року ОСОБА_2 склав розписку, відповідно до якої він взяв у борг у ОСОБА_1 2 800 000 грн та зобов`язався повернути їх не пізніше 10 жовтня 2024 року. У розписці зазначена дата її складання «10 жовтня

2021 року», а також прізвище та підпис ОСОБА_2

22 жовтня 2021 року між Закритим акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Клевер Капітал», та ОСОБА_2 укладено інвестиційний договір № 02504/014, предметом якого є оплата інвестором вартості об`єкта шляхом здійснення інвестиційних внесків з метою отримання інвестором у власність об`єкта після завершення будівництва та прийняття будинку в експлуатацію на умовах, передбаченим цим договором та додатковими угодами до нього. Розмір загального інвестиційного внеску за об`єкт становить 2 569 786 грн.

Між Закритим акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Клевер Капітал», та ОСОБА_2 підписано додаток № 1 до інвестиційного договору, в якому визначили технічні характеристики об`єкта, порядок розрахунків.

22 жовтня 2021 року між Закритим акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Клевер Капітал», та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до інвестиційного договору, в якому визначили порядок та підстави переходу права власності на об`єкт від фонду до інвестора, договором, на підставі якого переходить право власності на об`єкт від фонду до інвестора є договір купівлі-продажу об`єкта.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із частинами першою, другою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частина друга статті 1047 ЦК України).

З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Такі правові висновки щодо застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 і підтримані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахування наведеного, судом встановлено, що не спростовано ОСОБА_2 , про те, що останній у визначений договором позики строк - не пізніше 10 жовтня 2024 року борг у сумі 2 800 000 грн не повернув позивачеві, належних та допустимих доказів виконання цього зобов`язання в інший спосіб, суду не надав.

Разом з тим, як зазначалось вище, у пункті 2 договору позика зазначено, що позика є цільовою, і надається позичальникові, виключно, для придбання позичальником квартири (майнових прав на квартиру), а саме, з метою укладення інвестиційного договору із Закритим акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі», а також оплати цього договору, з метою отримання у власність об`єкта будівництва (квартири).

Відповідно до пункту 11 договору позики у разі, якщо протягом 1 (одного) місяця, з моменту настання строку повернення позики, позичальник не поверне всю суму позику позикодавцеві, останній має право звернутись до суду з метою стягнення майнових прав на об`єкт будівництва, з метою придбання якого позичальником надавалась позика.

Отже, судом установлено, що сторони погодили у договорі позики про те, що позика надавалася з цільовим призначенням - для укладення ОСОБА_2 інвестиційного договору № 02504/014 від 22 жовтня 2021 року із Закритим акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі» та оплати за ним з метою набуття у власність об`єкта інвестування (квартири), а кошти за вказаним договором позики фактично були спрямовані на виконання інвестиційного зобов`язання відповідача. У разі неповернення позики у визначений сторонами строк, позикодавець має право звернутись до суду з метою стягнення майнових прав на об`єкт будівництва.

Проте, як встановлено судом 22 жовтня 2021 року між Закритим акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі», від імені якого діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Клевер Капітал», та ОСОБА_2 укладено інвестиційний договір № 02504/014, предметом якого є оплата інвестором вартості об`єкта шляхом здійснення інвестиційних внесків з метою отримання інвестором у власність об`єкта після завершення будівництва та прийняття будинку в експлуатацію на умовах, передбаченим цим договором та додатковими угодами до нього. Розмір загального інвестиційного внеску за об`єкт становить 2 569 786 грн.

У пункті 2.5. договору інвестування сторони визначили, що об`єкт передається фондом у власність інвестора виключно після здійснення внеску за цим договором (у тому числі після із врахуванням платежів згідно пункту 3.4 розділу 3 цього договору), у порядку, визначеному цим договором та додатками до нього.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем умов інвестиційного договору, зокрема, оплата відповідачем вартості об`єкта нерухомості, здійснення інвестиційних внесків у розмірі та у порядку, визначеними договором № 02504/014 від 22 жовтня 2021 року та додатковими угодами до нього.

Позивачем не надано документів, які би підтверджували дії ОСОБА_2 спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу майнових прав на об`єкт. Обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, покладається на позивача (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

Отже, позивачем не доведено факту оплати ОСОБА_2 вартості об`єкта інвестування, а саме внесення інвестиційних внесків за договором

№ 02504/014 від 22 жовтня 2021 року.

Суд зазначає, що ключовим питанням при вирішенні цього спору є встановлення обставин не тільки укладення, а й безпосереднього виконання відповідачем інвестиційного договору, зокрема, оплата відповідачем вартості об`єкта нерухомості, на підставі чого інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зроблено висновок, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлено право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Аналогічний висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 344/12729/17: положення статті 392 ЦК України та захист майнових прав на новостворений об`єкт нерухомого майна застосовуються до особи, яка набула такі права, лише за умови, що вартість об`єкта інвестування сплачена нею у повному обсязі; саме факт повної оплати визначає особу як первісного власника майнових прав на об`єкт будівництва.

Оскільки у цій справі позивачем не доведено факту оплати ОСОБА_2 вартості об`єкта інвестування за договором № 02504/014 від 22 жовтня 2021 року, то у суду відсутні підстави вважати, що на момент укладення договору позики № 10/10-21 та станом на час розгляду справи у відповідача ОСОБА_2 виникли майнові права на об`єкт інвестування.

За відсутності у самого відповідача набутого майнового права, яке підлягало б передачі, вимоги позивача про зобов`язання відповідача відступити на її користь майнові права, про визнання за нею ці майнові права, а також похідна від них вимога про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Клевер Кепітал» вчинити дії щодо заміни сторони договору № 02504/014 від 22 жовтня 2021 року, не можуть бути задоволені.

Суд окремо звертає увагу на те, що пункт 11 договору позики № 10/10-21, яким сторони погодили право позикодавця в разі невиконання позичальником грошового зобов`язання звернутися до суду з вимогою про стягнення майнових прав на об`єкт будівництва, не може тлумачитися як підстава для виникнення в позивача прав на об`єкт, щодо якого сам позичальник (інвестор) не набув майнових прав. Договірна умова про спосіб забезпечення виконання зобов`язання не створює для кредитора більше прав, ніж мав сам боржник, і не може підміняти встановлений законом момент виникнення майнових прав інвестора.

За таких обставин надана, відповідачем ОСОБА_2 заява про визнання позову не може бути прийнята судом.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, постанова Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22).

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Додатково слід зазначити, що ОСОБА_1 , зокрема, заявлено позовні вимоги до третьої особи у справі, а саме зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Клевер Кепітал», в інтересах якого діє Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі» вчинити юридичні та фактичні дії, щодо заміни сторони № 02504/014 від 22 жовтня 2021 року з ОСОБА_2 на неї.

Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Зі змісту наведених норм вбачається, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 зазначено правовий висновок про те, що не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто ухвалювати рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Відповідно до 141 ЦПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На основі вищевикладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі», що діє в інтересах Товариства «Компанія з управління активами «Клевер Кепітал», про зобов`язання вчинити дії та визнання права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Теннессі», що діє в інтересах Товариства «Компанія з управління активами «Клевер Кепітал», код ЄДРПОУ: 41936459, адреса: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, оф. 422.

Повний текст рішення виготовлено 24 серпня 2026 року.

Суддя І. А. Кирильчук