Решение № 139260983, 26.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11124/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Кукси Карини Олександрівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі ТОВ «Юніт Капітал», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит № 207949 від 05.11.2025 у розмірі 15 556,26 грн, з яких: 9 798,70 грн заборгованість за основним боргом; 5 256,56 грн заборгованість за процентами; 501,00 грн заборгованість за комісією. Також позивач просив стягнути 2 662,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 05.11.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі ТОВ «ФК «Кредіплюс», первісний кредитор) та відповідачем укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 207949. Індивідуальну частину договору відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором a9a453a8 після ідентифікації із застосуванням BankID.

За умовами договору загальний розмір кредиту становив 10 811,00 грн, строк кредитування 98 днів, із 05.11.2025 до 10.02.2026, а фіксована процентна ставка 360 % річних. Пунктом 2.2.1 індивідуальної частини передбачено надання кредиту шляхом перерахування 8 000,14 грн на платіжну картку відповідача 5355-08XX-XXXX-4564 та спрямування 2 810,86 грн на погашення одноразової комісії за надання кредиту, визначеної пунктом 2.5 договору. Окремо пунктом 2.4 договору передбачено періодичну комісію за управління та обслуговування кредиту за зниженим або стандартним тарифом.

Первісний кредитор виконав зобов`язання з надання кредиту. Відповідач 19.11.2025 здійснив платіж у сумі 2 510,21 грн, однак надалі графіка платежів не дотримувався. За обліком первісного кредитора станом на дату відступлення права вимоги загальна заборгованість становила 17 356,26 грн, у тому числі 1 800,00 грн штрафних санкцій, які позивач до стягнення не заявив.

03.04.2026 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 03042026. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог № 2 від 05.05.2026 та акта приймання-передачі Реєстру прав вимог № 2 від 05.05.2026 до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 207949. Передання права вимоги та здійснення фінансування підтверджено також платіжною інструкцією й іншими матеріалами справи.

17.08.2026 року, через систему "Електронний суд" надійшла заява від представника Відповідача Ракущинець А.А., в якій останній просив забезпечити йому доступ до матеріалів справи в електронній формі у зв`язку зі здійсненням представництва інтересів відповідача, а також повідомив про неотримання відповідачем копії позовної заяви та доданих до неї документів.

26.08.2026 року, через систему "Електронний суд" від представника Відповідача Ракущинець А.А., надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається що позовні вимоги є необґрунтованими та не підтверджені належними і допустимими доказами. Зокрема, заперечує розрахунок заборгованості, зазначаючи, що фактично отримав 8 000 грн кредиту, а 2 811 грн були утримані як комісія, при цьому ним сплачено 2 510,21 грн. Вважає, що проценти нараховані позивачем із перевищенням встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки, у зв`язку з чим, за його розрахунком, заборгованість не може перевищувати 6 609,79 грн за тілом кредиту та 2 841,17 грн за процентами.

Посилається на актуальну практику Верховного Суду, відповідно до якої у справах про стягнення заборгованості за електронними кредитними договорами суд зобов`язаний перевірити оригінал електронного договору, його цілісність, незмінність та факт підписання відповідачем, оскільки надані позивачем паперові копії електронних документів самі по собі не є достатніми доказами, якщо їх достовірність заперечується.

Крім того, представник Відповідача вказує, що вимоги про стягнення комісій є безпідставними, оскільки кредитодавцем не визначено перелік додаткових послуг, за які вони були нараховані, а тому відповідні умови договору є нікчемними згідно із Законом України «Про споживче кредитування» та правовими висновками Верховного Суду.

За результатами розгляду справи просить у задоволенні позову відмовити, а витрати на професійну правничу допомогу не стягувати або зменшити їх розмір.

Згідно матеріалів позовної заяви представник позивача просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення йому смс-повідомлення про виклик в судове засідання на номер телефону, зазначений у позовній заяві, яке ним було отримано

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026 справу передано на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.08.2026 відкрито провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.11.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір про споживчий кредит №207949 на суму 10811.00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 8000.14 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 2810.86 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини..

Відповідно до п.2.3 Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00 % річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. П. 2.4. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. 2.5. Комісія за надання кредиту складає 2 810,86 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. 2.6. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 98 днів з 05.11.2025 р. (дата надання кредиту) по 11.02.2026 р. 2.6.1. Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів. 2.7. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 9571.33 грн. 2.7.1. Денна процентна ставка складає: 9571.33 грн. / 10811.00 грн. / 98 днів * 100% = 0,9034%/день. 2.8. Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 31 321,23% річних. 2.9. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом) складає 20382.33 грн.

Указаний договір підписано сторонами з використанням електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора а9а453а8.

Договір факторингу № 03042026 від 03.04.2026, витяг з Реєстру прав вимог № 2 від 05.05.2026 та акт його приймання-передачі ідентифікують відповідача, номер і дату кредитного договору та склад заборгованості. Платіжна інструкція підтверджує виконання фактором обов`язку з фінансування. Тому ТОВ «Юніт Капітал» є належним кредитором за договором № 207949.

Як вбачається з Розрахунку заборгованості за договором 207949 від 05.11.2025 року, Відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 2510,21 грн. від 19.11.2025 року. Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували повернення відповідачем кредитних коштів в повному обсязі та сплату нарахованих процентів у строк, визначений умовами договору.

Оцінка Суду.

Між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Специфіка спірних правовідносин свідчить, що для правильного вирішення спору необхідно дати відповідь на такі ключові питання:

1) Чи було укладено договір з відповідачем?

2) Чи були надані відповідачу кредитні кошти?

3) Чи наявні підстави для стягнення заборгованості і якщо так, то в якому розмірі?

Відповідаючи на вказані питання у справі, суд звертає увагу на наступне.

Згідно із матеріалами справи відповідач підписав кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 Цивільного кодексу України (даліЦК) передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК).

Вказану позицію детально розкрив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20)), яка враховується Судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК).

З позовної заяви вбачається факт укладання 05.11.2025 р. ОСОБА_1 кредитного договору з ТОВ «ФК «Кредіплюс». Наведене підтверджує укладення кредитного договору і виникнення зобов`язань між сторонами.

Отримання коштів відповідачем в розмірі 10 811,00 грн. підтверджується доказами, наданими позивачем, кошти за Кредитним договором було переведено на картковий рахунок чотири останні цифри якого 4564, які суд приймає до уваги.

Суд звертає увагу на особливості доказування в цивільному процесі і наголошує на тому, що відповідач побудував свою позицію на концепції «негативного доказу» (див. для прикладу постанову Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі №2-879/13 (провадження № 61-10802св18).

Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк. Банківською таємницею, зокрема, є інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини.

Тобто, позивач не має доступу до виписки з банківської картки відповідачки та не може такий отримати, оскільки така виписка становить банківську таємницю захищену законодавством.

Так, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

В даному випадку, факт видачі кредитних коштів підтверджується фактом укладення Кредитного договору, а також факт користування відповідачем такими, оскільки за кредитним договором № 207949 від 05.11.2025 відповідачу було надано 10 811,00 гривень у користування, однак як слідує з розрахунку заборгованості по даному договору, то заборгованість становить суму 17 356,26 грн., з яких: 9 798,70 грн. заборгованості за тілом; 5 256,56 грн. заборгованості за відсотками; 501,00 грн. заборгованість за комісією.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, установлених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог цього Кодексу.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів повернення відповідачем отриманих кредитних коштів та сплати інших передбачених Договором платежів матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено Договором або законом.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, важливу для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання йому доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Водночас боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не звільняється від обов`язку погасити заборгованість, а має право виконати зобов`язання первісному кредиторові, і таке виконання буде належним.

Доказів погашення заборгованості за кредитним договором № 207949 кредитору відповідач не надав.

Щодо вимог позивача про стягнення 9 798,70 грн заборгованості за тілом кредиту та 5 256,56 грн заборгованості за процентами суд зазначає наступне.

Оцінюючи умови кредитного договору, суд встановив, що визначена ним денна процентна ставка у розмірі 0,9034 % не перевищує встановленого законом максимального розміру 1 % на день, а тому відповідає вимогам Закону України № 3498-ІХ.

Водночас суд не погоджується з визначеним позивачем розміром тіла кредиту в сумі 10 811 грн. Як вбачається з умов договору, фактично на рахунок відповідача було зараховано лише 8 000,14 грн, тоді як 2 810,86 грн було утримано кредитодавцем як комісію відповідно до п. 2.5 договору. Отже, фактично відповідач отримав у своє розпорядження 8 000,14 грн кредитних коштів.

З урахуванням фактично отриманої суми кредиту та проведеного відповідачем погашення, суд визначає розмір заборгованості за тілом кредиту, що підлягає стягненню, у сумі 7 251,04 грн (9 798,70 грн ? 8 000,14 грн / 10 811,00 грн), замість заявлених позивачем 9 798,70 грн.

Щодо процентів суд зазначає, що вони також підлягають перерахунку виходячи з фактично наданої суми кредиту, а не з номінальної суми 10 811 грн. Зокрема, за 06.11.2025 року при застосуванні договірної ставки 0,9034 % до фактично отриманих 8 000,14 грн розмір процентів становить 72,27 грн, тоді як позивачем за цей день нараховано 106,63 грн.

Оскільки фактично надана сума кредиту становить близько 74 % від визначеної договором суми (8 000,14 грн / 10 811,00 грн ? 100 % = 74,00 %), заявлена позивачем заборгованість за процентами у розмірі 5 256,56 грн підлягає зменшенню до 3 889,85 грн (5 256,56 грн ? 74 % = 3 889,85 грн).

Таким чином, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 251,04 грн заборгованості за тілом кредиту та 3 889,85 грн заборгованості за процентами.

Щодо комісії у розмірі 501,00 грн.

Одноразова комісія за надання кредиту в сумі 2 810,86 грн була визначена пунктом 2.5 індивідуальної частини договору, сплачена в день його укладення за рахунок частини кредиту та до стягнення як окрема непогашена комісія не заявлена.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Вказана одноразова складова була конкретно та чисельно розкрита споживачу до підписання договору.

Натомість заявлені позивачем до стягнення 501,00 грн є періодичною платою за «управління та обслуговування кредиту», нарахованою за стандартним тарифом у розрахункових періодах. При цьому договір не визначає конкретного переліку додаткових або супутніх послуг, які були замовлені та фактично отримані відповідачем за таку плату.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір повернутої кредитодавцю суми кредиту, надає виписку з рахунку щодо погашення заборгованості та іншу передбачену законом інформацію.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що умова договору щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) вказала, що за відсутності визначеного переліку додаткових і супутніх послуг та доказів їх погодження зі споживачем умова договору про щомісячну плату за обслуговування кредиту є нікчемною відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Саме погодження назви тарифу без визначення та надання конкретної послуги не утворює правової підстави для стягнення відповідної плати.

З огляду на викладене у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 501,00 грн заборгованості за комісією слід відмовити.

Суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у відзиві, та вважає, що вони знайшли своє підтвердження лише в окремих частинах.

Посилання відповідача на недоведеність факту укладення кредитного договору є безпідставними, оскільки матеріали справи містять Договір про споживчий кредит № 207949 від 05.11.2025 року, укладений в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора а9а453а8, що підтверджує волевиявлення відповідача на укладення договору.

Доводи відповідача щодо ненадання йому кредитних коштів також не заслуговують на увагу. Умовами договору передбачено, що із загальної суми кредиту 10 811,00 грн на рахунок відповідача підлягало зарахуванню 8 000,14 грн, а 2 810,86 грн було спрямовано на погашення комісії за надання кредиту. Крім того, відповідно до розрахунку заборгованості відповідач 19.11.2025 року здійснив часткове погашення за договором у розмірі 2 510,21 грн, що підтверджує фактичне існування між сторонами кредитних правовідносин та виконання відповідачем договору.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає, що Договір факторингу № 03042026 від 03.04.2026 року, витяг з Реєстру прав вимог № 2 від 05.05.2026 року та акт приймання-передачі ідентифікують відповідача, номер і дату кредитного договору та склад заборгованості. Платіжна інструкція підтверджує виконання фактором обов`язку щодо фінансування, а тому ТОВ «Юніт Капітал» є належним кредитором за Договором № 207949 від 05.11.2025 року.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем фактично отриманих кредитних коштів у повному обсязі та сплати належних процентів за користування ними. З огляду на здійснене відповідачем часткове погашення у сумі 2 510,21 грн суд доходить висновку про наявність у нього заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, доводи відповідача про недоведеність укладення кредитного договору, факту отримання кредитних коштів та наявності кредитної заборгованості є необґрунтованими, водночас заперечення щодо розміру тіла кредиту, нарахованих процентів та заборгованості по комісіїє частково обґрунтованими, що стало підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, додаткову угоду № 25771572970 від 25.05.2026, акт приймання-передачі наданих послуг та документи про повноваження адвоката.

Заявлена сума витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн охоплює вивчення матеріалів справи, підготовку адвокатського запиту і клопотання про витребування доказів, а також складання позовної заяви.

Відповідач належним чином заявив клопотання про зменшення цих витрат та навів конкретні заперечення щодо типовості спору, складності справи, витраченого адвокатом часу і співвідношення заявлених витрат із ціною позову.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить із критеріїв реальності, необхідності та розумності таких витрат, а також їх співмірності зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і ціною позову.

Спір є малозначним і типовим для позивача. Позовна заява значною мірою містить стандартизоване правове обґрунтування. Розгляд справи не потребував проведення експертизи, допиту свідків або вчинення значного обсягу процесуальних дій. Водночас адвокатський запит, клопотання про витребування доказів і позовну заяву було фактично підготовлено.

З огляду на викладене суд вважає розумною, необхідною та співмірною вартість професійної правничої допомоги у розмірі 4 000,00 грн.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ..

Крім того, у відповідності до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 2662,40 грн сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати за сплачений судовий збір в розмірі 1 906,72 грн. (2662,40 грн * 11140,89 грн / 15556,26 грн).

Керуючись статтями 12, 13, 7682, 89, 95, 100, 133, 137, 141, 211, 247, 258, 259, 263265, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, статтями 11, 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд

У Х В А Л И В

Позов представника позивача Кукси Карини Олександрівни, яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333), заборгованість за договором про споживчий кредит № 207949 від 05.11.2025 у розмірі 11 140,89 (одинадцять тисяч сто сорок) гривень 89 копійок, з яких: 7 251,04 (сім тисяч двісті п`ядесят одна) гривня 04 копійок - заборгованість за основним боргом; 3 889,85 (три тисячі вісімсот вісімдесят дев`ять) гривень 85 копійок - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом та 4 000,00 (чотири тисячі) гривень 00 копійок - витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», (код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) судовий збір у розмірі 1 906,72 (одна тисяча дев`ятсот шість) гривень 72 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області В.І. Бедьо