Решение № 139213437, 25.08.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/539/26

Провадження №2/951/377/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

25 серпня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Чапаєва Р.В.,

за участі секретаря судового засідання Бусько Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Козова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

До Козівського районного суду Тернопільської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 501214391, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 19 134,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 09.06.2021 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 20,99 % річних. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку, передбаченому умовами договору, але відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені договором.

Відповідно до протоколу №2/2022 від 18.08.2022 позачергових загальних зборів акціонерів акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» змінено найменування Банку з акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» на акціонерне товариство «СЕНС БАНК».

17.05.2021 укладено договір № 2, відповідно до якого акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 501214391.

18.05.2021 укладено договір № 18-05/21, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 501214391.

10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 501214391.

07.11.2023 укладено договір № 07-11/2023, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 501214391.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» наділено правом вимоги до ОСОБА_1 за договором № 501214391 від 09.12.2019.

Загальний розмір заборгованості із повернення кредитних коштів, сплати процентів, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України та інфляційних збитків, становить 29 440,90 грн, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, з них: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 17 290,77 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 10 626,35 грн.; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 0,00 грн.; заборгованість за пенею та/або штрафами 0,00 грн.; заборгованість за комісіями 0,00 грн.; інфляційні збитки 1154,28 грн.; нараховані 3 % річних 369,50 грн.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, відповідач, як зазначено у позовній заяві, порушив умови договору, тому з огляду на це товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Ухвалою судді від 03.07.2026 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Відзиву не надходило.

Представник позивача у судове засідання не прибула, проте в позовній заяві зазначила, що просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов, клопотань, заяв не подавав.

На адресу відповідача, яка згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру є його адресою реєстрації, направлялась ухвала про відкриття провадження у справі котра повернулась до суду без її отримання відповідачем та з відміткою пошти (адресат відсутній за вказаною адресою). Крім того, йому неодноразово направлялись повістки, у яких повідомлялися дати судових засідань.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б), від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20, від 27.05.2026 у справі № 727/12793/24.

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі, і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства, зокрема тих, за якими суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, - суд дійшов висновку про заочний розгляд справи за відсутності сторін без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Отже, фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є pacta sunt servanda (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов`язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629).

Питання укладання кредитного договору, його істотних умов, форми, процентів за кредитним договором тощо визначено, зокрема, приписами статей 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 Кодексу.

За кредитним договором у позичальника виникає зобов`язання повернути кредит та сплатити проценти за користування грошовими коштами. Цьому зобов`язанню позичальника відповідає право кредитодавця вимагати повернення кредиту та сплати процентів.

З огляду на приписи частини другої статті 1056-1 Кодексу в кредитному договорі як істотні умови мають бути визначені розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок сплати процентів.

За ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійсними.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу своїх вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши доводи сторін, дійшов такого висновку.

09.12.2019 за допомогою особистого підпису ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «АЛЬФА-БАНК» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК» (а.с. 8), в якій зазначено анкетні дані відповідача, та у якій ОСОБА_1 просив відкрити поточні рахунки у гривні/доларах США/євро на його ім`я, в порядку, передбаченому чинним законодавством України, та відповідно до умов договору.

Підписанням цього акцепту, ОСОБА_1 підтвердив акцепт Публічної пропозиції та укладення договору з акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» на умовах, викладених у Публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці банку www.alfabank.ua (п.п. 2.1.1. п. 2.1.); підтвердив, що в день підписання цього акцепту отримав примірник договору та всіх додатків до нього, ознайомлений з положеннями законодавства України, що регулюють порядок відкриття, використання і закриття рахунків, а також надання та користування іншими послугами банку згідно із договором, в тому числі, ознайомлений із змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (п.п. 2.1.2. п. 2.1.).

09.12.2019 за допомогою особистого підпису ОСОБА_1 підписав оферту на укладання угоди про надання кредиту № 501214391, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с. 9), в якій ОСОБА_1 запропонував АТ «АЛЬФА-БАНК» укласти угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб.

Волевиявлення позичальника на укладення договору підтверджено вчиненням фактичних дій, направлених на ознайомлення із умовами кредитування, складанням відповідних документів і внесенням до них конфіденційної інформації, відомої тільки відповідачу.

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику «кредит готівкою» у сумі 19 134,00 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 09.06.2021 та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 20,99 %.

Кредит надається позичальнику для:

- власних потреб (розмір 18 000,00 гривень, спосіб видачі переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АЛЬФА-БАНК»;

- оплати страхового платежу в розмірі 1134,00 грн згідно з умовами комплексного договору добровільного страхування ризиків позичальника № 8.51214391.111 від 09.12.2019.

09.12.2019 за допомогою особистого підпису ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 11), в якому сторони погодили основні умови кредитування, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

У додатку № 1 до угоди про надання кредиту № 501214391 від 09.12.2019 погоджено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с. 10).

Надання ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 19 134,00 грн підтверджується витребуваною на виконання ухвали суду інформацією АТ «СЕНС БАНК» № 1232-БТ-32.3/2026 від 21.07.2026 та наданою випискою по рахункам обліку кредитної заборгованості договору № 501214391 від 09.12.2019 за період з 09.12.2019 по 17.05.2021 (а.с. 111-149).

17.05.2021 акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» та товариство з обмежено. відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» уклали договір факторингу № 2, відповідно до п. 2.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження акціонерного товариства «АЛЬФА-БАНК» за плату, а акціонерне товариство «АЛЬФА-БАНК» відступає товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС», а товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії (а.с. 15-20).

Згідно з додатком 1-1 до договору факторингу № 2 від 17.05.2021, до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 501214391 від 09.12.2019 у загальному розмірі 27 698,37 грн, з яких: 17 290,77 грн сума за основною заборгованістю в валюті договору на дату укладення договору; 10 407,60 грн. сума заборгованості в валюті договору (відсотки та комісія за кредитом) на дату укладення договору (а.с. 22-24).

18.05.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» та товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 18-05/21, відповідно до п. 2.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» за плату, а товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФЛЕКСІС» відступає товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до договору, що додається до даного договору на паперовому носії (а.с. 25-30).

Згідно з витягом з додатку 1-1 до договору факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 до товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 501214391 від 09.12.2019 у загальному розмірі 27 698,37 грн, з яких: 17 290,77 грн сума за основною заборгованістю в валюті договору на дату укладення договору; 10 407,60 гр сума заборгованості в валюті договору (проценти та комісія за кредитом) на дату укладення договору (а.с. 38-40).

Крім того, 10.01.2023 товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» уклали договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/23 (а.с. 42-47), відповідно до п. 2.1. якого, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступає шляхом продажу товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належні товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до боржників, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договорами позики.

Із витягу з додатку № 3 до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 вбачається, що до товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надійшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 501214391 від 09.12.2019 у загальному розмірі 29 440,90 грн., з яких: 17 290,77 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; 10 626,35 грн сума заборгованості за нарахованими відсотками; 1523,78 грн відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України (а.с. 52-54).

07.11.2023 товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» уклали договір № 07-11/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» права вимоги за кредитним договором № 501214391 від 09.12.2019 до боржника ОСОБА_1 у загальному розмірі 19926,94 грн (а.с. 56-60).

Із витягу з додатку № 3 до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 вбачається, що до товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» надійшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 501214391 від 09.12.2019 у загальному розмірі 29 440,90 грн., з яких: 17 290,77 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; 10 626,35 грн сума заборгованості за нарахованими відсотками; 1523,78 грн відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України (а.с. 63-65).

Згідно з розрахунком станом на 23.06.2026, заборгованість ОСОБА_1 перед товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» становить 29 440,90 грн., з яких: 17 290,77 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту); 10 626,35 грн сума заборгованості за нарахованими відсотками; 369,50 грн відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України (нараховані 3 % річних) інфляційні збитки 1154,28 грн (а.с. 13).

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого на виконання ухвали про витребування доказів акціонерним товариством «СЕНС БАНК», розмір заборгованості станом на 17.05.2021 становить 27 698,37 грн, з яких 17 290,77 грн сума заборгованості за основним зобов`язанням; 4568,64 грн сума заборгованості за нарахованими відсотками; 5838,96 грн заборгованість за комісією. Також згідно із зазначеною інформацією ОСОБА_1 як сторона за договором здійснював платежі, спрямовані на погашення заборгованості, а саме 1843,23 грн на погашення заборгованості за основним боргом, 698,41 грн на погашення заборгованості за відсотками, 765,36 грн на погашення заборгованості за комісією.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основним боргом (тілом кредиту), суд вважає, що розмір заборгованості в сумі 17 290,77 грн підтверджується належними та допустимими доказами, доказів, котрі могли би спростувати наведене, відповідач не надав, тому суд вважає, що в цій частині позовні вимоги обґрунтованими.

Вирішуючи питання про стягнення заборгованості за відсотками в сумі 10 626,35 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до умов договору № 501214391 від 09.12.2019 строк кредитування становить 18 місяців, і він закінчується 09.06.2021. За змістом розрахунку заборгованості відсотки та комісійна винагорода нараховані включно до 07.11.2023, тобто поза первісно обумовленим строком кредитування, що не відповідає договірним умовам. Оскільки відомостей щодо настання будь-яких відкладальних обставин, що могли би слугувати підставою для нарахування відсотків поза межами строку кредитування, не надано, суд, оцінюючи докази, що є у матеріалах справи, вважає, що строк кредитування не збільшився.

Таким чином нарахування відсотків поза межами строку за договором № 501214391 від 09.12.2019 є порушенням ст. 526 ЦК України та чинної домовленості сторін цього договору.

Відповідно до правової позиці Верховного Суду, висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов`язання.

Також, суд, провівши аналіз розрахунку, наданого АТ «СЕНС БАНК», та порівнявши його із зазначеною у додатку 1-1 до договору факторингу № 2 від 17.05.2021 заборгованістю за відсотками та комісією станом на 17.05.2021, встановив, що розмір цього платежу був сформований шляхом суми (додавання) нарахованих акціонерним товариством «АЛЬФА-БАНК» грошових сум за відсотками (4568,64 грн) та за комісією (5838,96 грн).

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18), постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 712/9613/15-ц (провадження № 61-46733св18), постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Відтак суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Враховуючи безпідставність нарахування відсотків поза межами строку кредитування, суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором в частині нарахованих відсотків з врахуванням процентної ставки 20,99% річних, а також строку кредитування. Тому розмір відсотків, що підлягають стягненню із відповідача за договором № 501214391 від 09.12.2019, становить 3335,49 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до пункту 1 Оферти на укладання Угоди про надання споживчого кредиту № 501214391 від 09.12.2019 та графіка платежів, за якою ОСОБА_1 запропонував акціонерному товариству «АЛЬФА-БАНК» укласти Угоду про надання споживчого кредиту, - під час користування Кредитом ОСОБА_1 пропонує Банку надавати йому послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором, за надання яких пропонує встановити комісійну винагороду, а саме: за обслуговування (управління) Кредиту 2% від суми кредиту у розмірі 6888,24 грн.

Відповідно до Оферти, Банк мав строк для Акцепту: 30 робочих днів з моменту отримання Оферти. Угода набуває чинності з моменту підписання Банком Акцепту та надання кредиту відповідно до умов Угоди та Договору.

Суд визнає угоду укладеною. Проте, у матеріалах справи відсутній підписаний текст Акцепту, як частини Угоди.

Тому, оцінка умов Угоди про встановлення комісії за обслуговування Кредиту зроблена судом на підставі наявних у справі доказів: змісту Оферти, Паспорту споживчого кредиту, графіку платежів, анкети-заяви.

У Оферті запропоновано Банку надавати позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування (за обслуговування кредиту) 2% від суми кредиту.

У матеріалах справи відсутній текст Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК», що укладений між ОСОБА_1 та Банком, позивач цей доказ не забезпечив.

За загальноприйнятим розумінням банківської діяльності послуги з розрахунково-касового обслуговування можуть включати відкриття та ведення рахунку, зарахування коштів на рахунок клієнта, переказ коштів та інші розрахункові операції, надання інформації клієнту про стан кредиту, надання виписок з рахунку, іншу інформацію.

Отримання позичальником кредитних коштів, відкриття та ведення рахунку, здійснення переказу коштів на користь продавця товару, облік заборгованості та приймання платежів свідчать про фактичне здійснення банком комплексу дій з банківського та розрахунково-касового обслуговування клієнта. Тому не можна стверджувати про повну відсутність будь-яких послуг з боку банку - це не узгоджується зі змістом кредитних правовідносин та фактичним виконанням сторонами договору.

Так, у Оферті сторони договору погодили надання послуг розрахунково-касового обслуговування у рамках кредитних правовідносин. Обов`язок надати кредит банк виконав. Подальші дії банку здійснювалися в межах банківського обслуговування клієнта та функціонування рахунку.

Суд дослідив істотні умови договору та констатує, що, надавши позичальнику кредитні грошові кошти з поверненням кредиту частинами, Банк окремо встановив ціну на банківські послуги у рамках даних кредитних правовідносин: встановив комісійну винагороду за розрахунково-касове обслуговування.

Ці умови викладені у Паспорті споживчого кредиту, з яким відповідач був ознайомлений, ці ж умови викладені в Оферті позичальника, адресованій Банку. Суд зауважує, що оскільки умови про комісійну винагороду були викладені у Паспорті споживчого кредиту, який створений Банком і має усі ознаки оферти, то документ у формі «Оферта позичальника», який містить ті ж самі умови, має усі ознаки акцепту позичальника. Суд критично оцінив документ у формі «Оферта позичальника» з точки зору його форми. За своїм змістом цей документ є акцептом позичальника. Тому суд не вважає доведеним, що позичальник сам запропонував Банку надавати їй послуги розрахунково-касового обслуговування та встановив їх вартість та порядок сплати.

У цій справі суд встановив, що між сторонами спору було укладено кредитний договір, умовами якого передбачено обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У даній справі, необхідність внесення плати за послуги банку, пов`язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням (комісійна винагорода), передбачена у Розділі 1 Оферти, та у Графіку платежів. Розмір комісійної винагороди: 18 платежів щомісячно по 382,68 грн кожен, загалом на суму 6888,24 грн.

При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення Розділу 1 кредитного договору (Оферта) щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08.02.2023 у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

У справі № 204/224/21 Верховний Суд надав такі Висновки щодо застосування норми права.

«Отже, на підставі вказаного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Тому, у даній справі суд врахував Висновок Верховного суду щодо застосування норми права у справі №204/224/21 та дійшов висновку, що положення Угоди про надання споживчого кредиту № 501214391 щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Позов у частині вимоги про стягнення комісії у сумі 5838,96 грн задоволенню не підлягає.

У зв`язку із цим, грошові кошти, які позичальник ОСОБА_1 сплатив у рахунок оплати комісії за обслуговування кредиту у загальному розмірі 765,36 грн, підлягають зарахуванню у рахунок погашення загальної суми заборгованості.

Також, як вбачається із матеріалів справи, подаючи позов, товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» просило стягнути з відповідача заборгованість за інфляційними збитками в розмірі 1154,28 грн та відсотками відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 369,50 грн.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 761/28949/17 зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Згідно з постановами Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року № 211, «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20.05.2020 року № 392, «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 22.07.2020 року № 641 та «;Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 року № 1236 з 12.03.2020 до 31.12.2022 на території України діє карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на вказане та те, що з 24.02.2022 і по даний час в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що нараховані позивачем інфляційніи збитки в розмірі 1154,28 грн та відсотки відповідно до ст.625 ЦК України в сумі 369,50 грн не можуть бути стягнуті із відповідача, оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати. Нараховані відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України підлягають списанню позивачем.

Оскільки статтею 625 ЦК України визначено ні що інше, як відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а предметом позову є застосування такої відповідальності - стягнення боргу за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно з договором про споживчий кредит, відповідачі звільнені від відповідальності за таке прострочення Законом України «Про споживче кредитування», а надалі положеннями пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивач належними та допустимими доказами перед судом довів факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 , а тому з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 501214391 від 09.12.2019, яка в сукупному розмірі становить 20 626,26 грн та складається із 17 290,77 грн заборгованості за тілом кредиту, 3335,49 грн заборгованості за відсотками. Крім того, як зазначено вище, суд віднімає суму платежів, сплачених ОСОБА_1 як комісія 765,36 грн. Відтак, сума, на яку суд задовольняє позовні вимоги, становить 19 860,90 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд задовольнив позов частково, а саме на 19 860,90 грн із заявленої вимоги на 29 440,90 грн, тобто на 67,46 % від заявленої майнової вимоги.

Відтак судовий збір, який слід стягнути з відповідача, становить 1796 грн 06 коп. (2662,40 грн ? 67,46 % = 1796,06 грн).

Крім того, у позовній заяві позивач зазначив, що понесені ним судові витрати включають в себе, крім судового збору, витрати за професійну правничу допомогу, згідно зі ст.137 ЦПК України, у розмірі 13 000,00 грн.

На підтвердження вказаних витрат позивач суду надав Договір про надання правової допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», Тарифи на послуги (Додаток до Договору), заявку про надання правничої допомоги № 17 від 01.05.2026, витяг з Акту № 7 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 року,

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.01.2022 у справі № 757/36628/16-ц.

Відповідач не заявляв клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність та безпідставність.

Суд вважає, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у цій справі, підтверджені належними та допустимими доказами, їх розмір у сумі 13 000 грн є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Проте суд враховує також принцип пропорційності задоволених вимог та керується при вирішенні процесуального питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, окрім положень ст.141 ЦПК України, також правовою позицією, закріпленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 206/4841/20 (провадження № 14-55цс22).

Оскільки заявлені позивачем позовні вимоги суд визнав обґрунтованими, проте зменшив їх, що мало наслідком часткове задоволення позову, а саме задовольнив на 19 860,90 грн із заявленої вимоги на 29 440,90 грн, тобто на 67,46 % від заявленої майнової вимоги, відповідно до ст.141 ЦПК України суд, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягує з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8769 грн 80 коп (13 000 грн ? 67,46 % = 8769,8 грн).

Керуючись статтями 509, 512, 526, 610-612, 625, 629, 638, 639, 1048, 1054, 1077 ЦК України, статтями 4, 12, 81, 141, 263, 265, 268, 280, 281, 282, 283, 352 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» 19 860,90 грн (дев`ятнадцять тисяч вісімсот шістдесят гривень 90 коп.) боргу за кредитним договором.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1796 грн 06 коп. (одна тисяча сімсот дев`яносто шість гривень 06 коп.) та витрати, понесені позивачем на правничу допомогу, у розмірі 8769 грн 80 коп. (вісім тисяч сімсот шістдесят дев`ять гривень 80 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 25.08.2026.

Реквізити учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ ФОРС», адреса місця знаходження: вул. Княжий Затон, буд. 9, приміщення 369, офіс 1, м.Київ, індекс 02095, ЄДРПОУ 43577608;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Р.В. Чапаєв