Постановление суда № 139184404, 24.08.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/349/26

Провадження № 1-кс/302/216/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повна)

24 серпня 2026 року селище Міжгір`я

Слідчий суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРДВЕР» ОСОБА_3 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні, відомості про яке 13.03.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000058 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України,,

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді надійшло клопотання представника ТОВ «ТЕРДВЕР» ОСОБА_3 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні, відомості про яке 13.03.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000058.

В обґрунтування клопотання представник власника посилається на те, що ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.03.2026 у справі № 302/349/26 накладено арешт на деревину в кількості 37 штук, довжиною від 2,60 м до 3,20 м, загальною кубомасою 18 куб. м породи «дуб», із забороною будь-яким особам розпоряджатися, відчужувати та користуватися цим майном до прийняття рішення про скасування арешту. Надалі ТОВ «ТЕРДВЕР» зверталося до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, обґрунтовуючи його, зокрема, неналежними умовами зберігання деревини та реальним ризиком втрати нею якісних характеристик і товарної вартості. Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.06.2026 клопотання було задоволено частково та змінено порядок зберігання речового доказу шляхом передачі зазначеної деревини на відповідальне та належне зберігання до Міжгірського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» за адресою: вул. Незалежності, 64, селище Міжгір`я Хустського району Закарпатської області. Разом з тим після постановлення ухвали від 05.06.2026 виникли та продовжують існувати нові обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про подальшу доцільність арешту майна та які не могли бути оцінені слідчим суддею під час попереднього розгляду клопотання. Станом на 20 серпня 2026 року з моменту вилучення та накладення арешту на деревину минуло більше п`яти місяців.

За цей період орган досудового розслідування мав об`єктивно достатній час для проведення всіх першочергових та необхідних процесуальних дій безпосередньо з деревиною, зокрема її огляду, фото та відеофіксації, проведення замірів, встановлення кількості, довжини, діаметру та кубатури колод, їх маркування, перевірки документів щодо походження деревини, відбору зразків, а також призначення та проведення необхідних експертних досліджень. Деревина органом досудового розслідування вже оглянута. Таким чином, її зовнішні ознаки, кількість, розміри, стан та інші характеристики, які можуть мати доказове значення у кримінальному провадженні, могли та повинні були бути належним чином зафіксовані у відповідних процесуальних документах. При цьому станом на день подання цього клопотання жодній особі у кримінальному провадженні № 12026071110000058 від 13.03.2026 повідомлення про підозру не вручено. ТОВ «ТЕРДВЕР» звертає увагу, що сама по собі відсутність повідомлення про підозру не є безумовною та самостійною підставою для скасування арешту речового доказу.

З огляду на наведене вище ТОВ «ТЕРДВЕР» просило скасувати арешт, накладений на належну йому деревину породи дуб у кримінальному провадженні № 12026071110000058 від 13.03.2026 року та повернути зазначену деревину власнику майна ТОВ «ТЕРДВЕР», а в разі неможливості повного скасування арешту на цій стадії, змінити порядок зберігання арештованої деревини і передати деревину породи дуб на відповідальне зберігання ТОВ «ТЕРДВЕР».

У судове засіданні представник ТОВ «ТЕРДВЕР» ОСОБА_3 не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час і місце розгляду клопотання.

Слідчий ОСОБА_4 також у судове засіданні не з`явився, проте подав 24.08.2026 слідчому судді письмову заяву, в якій просив розглянути клопотання без його участі, у задоволенні клопотання відмовити.

Дослідивши клопотання і додані до нього документів, слідчий суддя доходить таких висновків.

Слідчим суддею установлено, що слідчим відділенням ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026071110000058 від 13.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.03.2026, зокрема накладено арешт на тимчасово вилучене майно в цьому ж кримінальному провадженні - деревину в кількості 37 штук, довжиною від 2,60 м до 3,20 м, загальною кубомасою 18 куб. м породи «Дуб» із забороною будь-яким особам розпоряджатися, відчужувати та користуватися цим майном до прийняття рішення про скасування арешту.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 16.04.2026 зазначена ухвала слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.03.2026 залишена без змін.

З цієї ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, дослідив усі матеріали, що мають значення для вирішення питання про накладення арешту, врахував правову підставу для накладення арешту, достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тому необхідність накладення арешту на вказане майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обґрунтована та доцільна.

Ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.06.2026 змінено порядок зберігання речового доказу, на який накладено арешт ухвалою слідчого судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.03.2026, а саме деревини в кількості 37 штук, довжиною від 2,60 м до 3,20 м, загальною кубомасою 18 куб. м породи «дуб», передавши цю деревину на відповідальне і належне зберігання до Міжгірського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» за адресою: вул. Незалежності, 64 селище Міжгір`я Хустського району Закарпатської області до прийняття рішення про скасування арешту, у задоволені решти вимог клопотання відмовлено.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

Статтею 131 КПК України визначено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження та арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу приписів ч. 3 ст. 132 КПК України застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення про: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь утручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.

Частинами 1, 2, 10 ст. 170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).

Частина 3 статті 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Дана деревина породи «дуб» загальною кубомасою 18 куб.м є речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Представник власника арештованого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРДВЕР» ОСОБА_3 стверджує, що в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, позаяк з моменту його застосування сплив тривалий період часу, впродовж якого орган досудового розслідування мав можливість його обстежити й дослідити, відібрати зразки та провести необхідні слідчі дії, тощо. Уважає, що для вирішення питання щодо продовження арешту майна орган досудового розслідування повинен пояснити суду які й чому слідчі дії з арештованою деревиною залишились не проведеними, чому їх неможливо провести без подальшого арешту всієї партії деревини і які конкретні ризики виникнуть для кримінального провадження в разі скасування арешту та повернення деревини власнику.

Оцінюючи доводи представника власника арештованого майна слідчий зауважує, що арешт на майно було накладено ухвалою слідчого судді в кримінальному провадженні № 12026071110000058 від 13.03.2026, у якому зазначені предмети були визнані речовими доказами. Підставою для накладення арешту на майно слугувала необхідність збереження речових доказів.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).

Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).

Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

При накладенні арешту на майно слідчий суддя здійснює перевірку наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя переконався, що наявні докази дають підстави уважати, що було вчинено діяння, яке має ознаки кримінального правопорушення, а завдання кримінального провадження виправдовують забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Із змісту ч. 1 ст. 174 КПК України вбачається, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи викладені вимоги кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя висновує, що заявлене клопотання про скасування арешту майна є передчасним, оскільки зазначена деревина було визнана речовими доказами. Твердження власника майна про відсутність потреби у подальшому застосуванні цього заходу не є тими безумовними обставинами, які свідчать про надмірність та неспівмірність застосованих заходів забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя висновує, що тимчасові обмеження, яких наразі зазнає власник майна, відповідають критеріям співмірності та розумності з огляду на завдання кримінального провадження.

Під час розгляду клопотання з`ясовано, що досудове розслідування на теперішній час незавершене. При цьому доказів того, що на даній стадії досудового розслідування обраний захід забезпечення, як арешт майна, у повній мірі втратив свою актуальність та які б повністю спростували висновки, викладені в ухвалах слідчого судді щодо арешту майна, клопотання представника власника майна не містить.

Відтак слідчий суддя висновує, що доводи клопотання про скасування арешту майна не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, слідчий суддя не установив обставин, які б підтверджували, що в продовженні арешту майна відпала потреба, або ж, які б доводили необґрунтованість накладення арешту, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРДВЕР» ОСОБА_3 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні, відомості про яке 13.03.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000058 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно та апеляційному оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Повний текст ухвали складано та проголошено 24.08.2026 о 16:20.

Слідчий суддяОСОБА_1