Решение № 139147409, 21.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/17421/26-ц

пр. 2-8258/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка С.В., за участю секретаря судових засідань Ємець Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за об`єднаними в одне провадження позовами ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр демократичних змін «МЕЖА», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною, принизливою та її спростування, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позиція сторін у справі

30 березня 2026 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр демократичних змін «МЕЖА» (далі - ГО «МЕЖА», відповідач-1) та ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач-2) про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною, принизливою та її спростування, відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є адвокатом, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4364/10 видане 25 листопада 2010 року, здійснює професійну та публічну діяльність, а поширена щодо нього інформація стосується безпосередньо його професійних, моральних та ділових якостей.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , використовуючи власний профіль у соціальній мережі Facebook « ОСОБА_3 », розмістила відеозапис у форматі Facebook Reel та супровідний текст. Факт і зміст публікації зафіксовано Звітом ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «ВЕБ-ФІКС» № 47/2026-ЗВ від 23 лютого 2026 року. Станом на час фіксації відеозапис набрав понад 13 107 переглядів та 201 реакцію користувачів.

У первісному позові позивач просив визнати недостовірною та принизливою, такою, що порушує його особисті немайнові права, таку поширену інформацію:

«Але свою репутацію ОСОБА_4 знищив сам тим, що:»

«

Підтримував диктаторські закони 16 січня»; «Працював на каналах ОСОБА_9 »;

«Замішаний у схему із розкрадання гуманітарки через Шлях»;

«Втратив адвокатську ліцензію, бо ображав ветеранів».

«Розказував, що наші карткові акції в липні на підтримку НАБУ і САП були проплачені»

«І просто хороший братюня ОСОБА_5 »

«Зараз ми бачимо, як ОСОБА_4 намагається жонглювати вибором суддів, бо:

10.02 - позовна заява про «захист честі і гідності»

16.02 - знову позовна заява

16.02 - авторозподіл, призначення судді (о 15:21)

16.02 - відкликання позовної заяви у звязку з необхідністю внесення змін (поданої 10.02)

17.02 - відкликання позовної заяви (поданої 16.02)

Таким пінгпонгом ОСОБА_4 намагається добратись до судді, з яким можна буде домовитись».

Також позивач просив зобов`язати ОСОБА_2 спростувати вказану інформацію шляхом опублікування у своєму особистому профілі соціальної мережі Facebook « ОСОБА_3 » відеозвернення протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили із забезпеченням доступності такого повідомлення не менше 30 календарних днів, видалити відеозапис із коментарями до нього та стягнути з ОСОБА_2 і ГО «МЕЖА» солідарно 200 000 грн моральної шкоди.

Запропонований позивачем текст спростування має наступний зміст: «Я, ОСОБА_2 , спростовую всю без винятку поширену мною ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію щодо ОСОБА_1 . Поширена щодо нього інформація є недостовірною та принизливою».

19 травня 2026 року ОСОБА_1 підписав інший самостійний позов до тих самих відповідачів, який 21 травня 2026 року надійшов до Печерського районного суду міста Києва та був зареєстрований як справа № 757/27955/26-ц. Предметом цього позову є дві нові публікації ГО «МЕЖА» від ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5.

Факт та зміст публікацій від ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_5 зафіксовано Звітом ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «ВЕБ-ФІКС» № 121/2026-ЗВ від 07 травня 2026 року.

За другим позовом позивач просив визнати недостовірною та принизливою, такою, що порушує його особисті немайнові права, інформацію, поширену ГО «МЕЖА» ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме:

« Генпрокурор таки сформував комісію з одіозним ОСОБА_4 »;

« ОСОБА_4 може маніпулювати порядком денним, вимагати розгляду додаткових питань, які не відносяться до предмету відання комісії з метою затягування конкурсу (як наприклад, члени конкурсної комісії з відбору Директора БЕБ вимагали розглянути лист СБУ щодо ОСОБА_7 , що не передбачений регламентом), порушувати регламент, використовувати засідання як медійну площадку для поширення власних сумнівних наративів та впливу на кандидатів.

Як член комісії зможе збирати, перевіряти інформацію про кандидатів, вимагати від кандидатів та інших осіб пояснень, документів чи будь-яку інформацію, необхідну для розгляду кандидатів. Враховуючи сумніви у його доброчесності, маємо обґрунтовані побоювання щодо використання цих повноважень з метою впливу на кандидатів та перебіг конкурсу загалом.

Це лише вкотре підкреслює необхідність прискіпливого громадського моніторингу за діями та рішеннями ОСОБА_8 у конкурсній комісії»;

« ОСОБА_4 є фігурантом журналістського розслідування про переправлення чоловіків за кордон через систему «Шлях». Йдеться про понад 200 чоловіків призовного віку, які не повернулися з-за кордону.

ОСОБА_4 підтримав «диктаторські закони 16 січня» та вів авторську програму на каналах ОСОБА_9 .

У 2023 році ОСОБА_4 позбавили адвокатської ліцензії через порушення етичних стандартів. До цього її вже призупиняли на три місяці після образливого допису про ветерана та адвоката ОСОБА_17.

Ключове: людина, яка називала картонні акції в підтримку НАБУ ТА САП «проплаченими» - тепер у конкурсній комісії з відбору на посади у САП».

Щодо публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач просив визнати недостовірною та принизливою, такою, що порушує його особисті немайнові права, таку інформацію:

«Одіозний адвокат ОСОБА_4»;

« ОСОБА_4 боїться зустрітися віч-на-віч у суді, але не боїться ображати українських ветеранів, бути фігурантом журналістського розслідування та захищати проросійських чортів»;

«Нагадаємо, що ОСОБА_4 подав позов проти голови МЕЖІ ОСОБА_10 після висвітлення фактів його сумнівної діяльності».

Позивач просив зобов`язати ГО «МЕЖА» спростувати кожну з двох публікацій тим самим способом - шляхом розміщення на сторінці «Антикорупційний центр МЕЖА» у соціальній мережі Facebook окремого повідомлення протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили, забезпечити доступність такого повідомлення не менше 30 календарних днів та видалити відповідну публікацію з коментарями.

Текст спростування щодо публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач сформулював так:

«ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ЦЕНТР ДЕМОКРАТИЧНИХ ЗМІН МЕЖА спростовує повністю всю поширену ГРОМАДСЬКОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ ЦЕНТР ДЕМОКРАТИЧНИХ ЗМІН МЕЖА ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 інформацію щодо ОСОБА_1 . Поширена щодо нього інформація є недостовірною та принизливою».

Текст спростування щодо публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач сформулював так:

«ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ ЦЕНТР ДЕМОКРАТИЧНИХ ЗМІН МЕЖА спростовує повністю всю поширену ГРОМАДСЬКОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ ЦЕНТР ДЕМОКРАТИЧНИХ ЗМІН МЕЖА ІНФОРМАЦІЯ_5 у соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 інформацію щодо ОСОБА_1 . Поширена щодо нього інформація є недостовірною та принизливою».

01 липня 2026 року ОСОБА_2 та ГО «МЕЖА» подали окремі відзиви на первісний позов. У відзивах відповідачі заперечували проти позовних вимог, просили поновити строк на подання відзивів, перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та відмовити у позові.

В обґрунтування клопотань про поновлення строку відповідачі зазначали, що представник фактично ознайомився з матеріалами первісної справи та позовною заявою 05 червня 2026 року, після чого адвокат Боднар А.М. перебувала у щорічній відпустці з 06 червня 2026 року по 26 червня 2026 року включно та здійснювала поїздки за межами місця роботи.

07 серпня 2026 року відповідачами подано окремі відзиви на позовну заяву від 19 травня 2026 року. Відповідачі проти другого позову заперечували, посилаючись на публічний статус позивача, суспільний інтерес до формування Конкурсної комісії САП, право на гостру журналістську критику та необхідність розмежування тверджень про факти й оціночних суджень.

ГО «МЕЖА» зазначала, що твердження про підтримку «диктаторських законів 16 січня» є узагальненою журналістською оцінкою змісту статті 2014 року, у якій позивач позитивно оцінював окремі законодавчі зміни; твердження про «канали ОСОБА_9 » ґрунтується на факті роботи позивача на телеканалі ZIK та подальшому усталеному вживанні такого позначення щодо телеканалу.

Щодо системи «Шлях» відповідач-1 посилався на журналістські матеріали NGL.media, у яких згадується ОСОБА_1 та аналізується діяльність громадських організацій, пов`язаних, за висновками авторів матеріалу, із його професійним оточенням, а також містяться дані про неповернення частини чоловіків, які виїхали за кордон.

На підтвердження інформації про адвокатський статус позивача відповідач-1 надав рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області № 208/2023 від 19 грудня 2023 року, яким до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

Щодо інформації про акції на підтримку НАБУ та САП відповідачі посилалися на відеозапис позивача від 23 липня 2025 року, в якому він поставив питання «Скільки коштів було виділено на підтримку мітингів по всій країні?» та висловився «Бо в безкоштовні не вірю».

Відповідачі також вважали висловлювання щодо «одіозності», страху зустрітися в суді, «сумнівної діяльності», а також прогнозування можливої поведінки у Конкурсній комісії оціночними судженнями, які не можуть бути перевірені на предмет істинності та не підлягають спростуванню.

Процесуальні дії

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року відкрито провадження у справі № 757/17421/26-ц та постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 травня 2026 року, постановленою суддею Новаком Р.В., відкрито провадження у справі № 757/27955/26-ц за самостійним позовом ОСОБА_1 від 19 травня 2026 року.

Цього ж дня, 25 травня 2026 року, ухвалою Печерського районного суду міста Києва справу № 757/27955/26-ц об`єднано в одне провадження зі справою № 757/17421/26-ц та присвоєно об`єднаному провадженню номер № 757/17421/26-ц.

Суд дійшов висновків, що сторонами є одні і ті ж особи, вимоги позовів є взаємопов`язаними між собою, мають спільний предмет спору, а тому з цих підстав вказані цивільні справи слід об`єднати у одне провадження для спільного їх розгляду по суті.

Щодо строків подання відзивів на первісний позов

За змістом ухвали про відкриття провадження відповідачам надано п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву. Самі відповідачі у відзивах від 01 липня 2026 року посилаються на те, що з позовною заявою їх представник фактично ознайомилася 05 червня 2026 року.

Перебіг п`ятнадцятиденного строку розпочався 06 червня 2026 року. П`ятнадцятий день припав на 20 червня 2026 року, який був вихідним днем, тому останнім днем строку відповідно до правил обчислення процесуальних строків був 22 червня 2026 року.

Відзиви подані 01 липня 2026 року, тобто після закінчення строку.

Посилання відповідачів на щорічну відпустку одного представника суд не визнає поважною причиною пропуску строку. Процесуальний строк встановлений для відповідачів як учасників справи, а не персонально для конкретного адвоката. Запланована відпустка представника, його перебування у подорожі та відсутність за місцем роботи не є обставинами непереборного характеру, які об`єктивно позбавляли самих відповідачів можливості подати відзив, залучити іншого представника або своєчасно звернутися до суду із заявою щодо процесуального строку.

Матеріали, надані на підтвердження відпустки та поїздок адвоката, підтверджують особисті обставини представника, проте не підтверджують неможливість вчинення процесуальної дії відповідачами як сторонами у справі.

Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для поновлення пропущеного строку та приходить до висновку, що відзиви ОСОБА_2 та ГО «МЕЖА» від 01 липня 2026 року на первісну позовну заяву подані з пропуском процесуального строку без поважних причин і відповідно до ст. 126 ЦПК України залишаються без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву, а згідно з частиною восьмою цієї статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідачами такої неможливості щодо доказів, поданих виключно разом із відзивами від 01 липня 2026 року, не доведено. Тому такі докази самі по собі не можуть бути враховані судом при розгляді справи.

Щодо строків подання відзивів на позов від 19 травня 2026 року

Копію другого позову представник відповідачів фактично отримала 23 липня 2026 року. Перебіг п`ятнадцятиденного строку розпочався 24 липня 2026 року та закінчився 07 серпня 2026 року.

Оскільки відзиви на позов від 19 травня 2026 року подані 07 серпня 2026 року, вони подані в останній день установленого строку. Тому підстав для висновку про пропуск строку не існує, а заяви про його поновлення не потребують задоволення.

Суд приймає та оцінює відзиви від 07 серпня 2026 року і докази, належним чином подані разом із ними.

Посилання у своєчасних відзивах на аргументи раніше поданих із пропуском строку відзивів саме по собі не усуває процесуальних наслідків пропуску строку. Суд оцінює ті доводи, які відображені або достатньо конкретизовані у своєчасних відзивах, та докази, які подані у встановлений строк.

Клопотання про перехід до загального позовного провадження суд не знаходить обґрунтованими. Предмет спору, характер доказів, відсутність необхідності у допиті свідків чи проведенні експертизи та можливість надати належну оцінку письмовим і електронним доказам за наявними матеріалами дозволяють вирішити справу в порядку, визначеному ухвалами про відкриття провадження.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності. Кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Здійснення цих прав може бути обмежене законом, зокрема, для захисту репутації або прав інших людей.

Статтею 68 Конституції України встановлено обов`язок кожного не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність та ділова репутація належать до особистих немайнових благ, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, які є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до статті 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації та може звернутися до суду за її захистом.

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування здійснюється особою, яка поширила інформацію.

За змістом статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 роз`яснено, що юридичним складом правопорушення у справах про захист гідності, честі та ділової репутації є сукупність таких обставин: поширення інформації; поширена інформація стосується позивача; інформація є недостовірною; її поширення порушує особисті немайнові права позивача.

Недостовірною є інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності, є неповними чи перекрученими.

При вирішенні питання про визнання інформації недостовірною суд повинен встановити її характер та розмежувати твердження про факти й оціночні судження. Наявність фактів може бути доведена, тоді як правдивість оціночних суджень доказуванню не підлягає.

Верховний Суд у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 369/1052/16-ц звернув увагу, що суд не вправі обмежитися загальним висновком про оціночний або фактичний характер усієї публікації. Необхідно надати окрему правову оцінку кожному оспорюваному висловлюванню і водночас оцінити його у взаємозв`язку з усією публікацією; з`ясувати, якими доказами відповідач підтверджує повідомлені обставини, якими доказами позивач їх спростовує, чи існували відповідні обставини взагалі та чи можуть вони бути перевірені на предмет відповідності дійсності.

З урахуванням цієї правової позиції суд у даній справі окремо розмежовує: а) фактичне ядро повідомлення - відомості про конкретні події, дії, статус, зв`язки, кількість осіб, причини застосування дисциплінарних стягнень чи процесуальну поведінку, які можуть бути перевірені доказами; б) власне оцінку, емоційну характеристику, риторичний прийом або прогноз; в) змішані висловлювання, у яких оціночний висновок безпосередньо подається як наслідок конкретної фактичної передумови.

Саме наявність у висловлюванні окремих слів емоційного характеру - «одіозний», «боїться», «сумнівний», «братюня» тощо - не дає підстав автоматично віднести все повідомлення до оціночних суджень. Водночас суд не перевіряє на істинність суб`єктивну оцінку як таку. Перевірці підлягає фактична основа, яку автор повідомляє аудиторії як існуючу та з якої виводить негативну оцінку; форма і спосіб подання такої оцінки враховуються при вирішенні питання про порушення честі, гідності, ділової репутації та про моральну шкоду.

Такий підхід безпосередньо відповідає предмету обох позовів. Позивач оспорює не абстрактну можливість відповідачів критично оцінювати його діяльність, а конкретні інформаційні повідомлення, у яких оцінка поєднана з перевірюваними твердженнями: про підтримку конкретних законів, роботу на певних телеканалах у визначений період, участь у схемі розкрадання гуманітарної допомоги, зміст і наслідки дисциплінарних проваджень, нібито називання акцій «проплаченими», особисті та політичні зв`язки, маніпулювання автоматизованим розподілом судових справ та наявність підстав очікувати порушення регламенту конкурсної комісії. Тому сам по собі публічний статус позивача та гостра форма критики не звільняють суд від перевірки фактичної основи кожного такого повідомлення.

Крім того, відповідно до частини другої статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності. Виняток щодо інформації з офіційних джерел не означає права змінювати її зміст, розширювати його або переносити характеристику, що стосується одного періоду чи події, на інший період чи іншу подію. Тому при оцінці посилань відповідачів на офіційні та журналістські джерела суд перевіряє не лише факт існування такого джерела, а й те, чи відповідає поширене відповідачами повідомлення фактичному змісту першоджерела.

Суд також враховує правову позицію, за якою інформація про вчинення конкретною фізичною особою кримінального правопорушення не є оціночним судженням, оскільки стосується фактів, які можуть бути перевірені на предмет дійсності.

Разом з тим конкретне висловлювання має оцінюватися не ізольовано, а у взаємозв`язку зі змістом і спрямованістю всієї публікації. Формальне використання емоційної, прогнозної або оціночної лексики не виключає наявності в повідомленні фактичного ядра, якщо пересічному читачеві одночасно повідомляються конкретні обставини, які можуть бути перевірені.

Суд також враховує, що позивач є публічною особою та членом Конкурсної комісії САП, у зв`язку з чим межі допустимої критики щодо нього є ширшими, ніж щодо приватної особи. Однак публічний статус не позбавляє особу права на захист від недостовірних фактичних тверджень і не надає поширювачу інформації права перекручувати факти або приписувати особі конкретну протиправну поведінку без достатньої фактичної основи.

Факт поширення спірної інформації, її адресованість саме ОСОБА_1 та доступність необмеженому колу осіб підтверджуються звітами WEB-FIX, графічними матеріалами та іншими доказами і по суті відповідачами не заперечуються. Тому предметом основної оцінки суду є характер кожного оспорюваного інформаційного повідомлення, його відповідність дійсності та вплив на особисті немайнові права позивача.

Щодо інформації про «диктаторські закони 16 січня»

Предметом спору є, зокрема, поширене ІНФОРМАЦІЯ_2 твердження «Підтримував диктаторські закони 16 січня» та складова поширеного ІНФОРМАЦІЯ_3 інформаційного блоку «ОСОБА_4 підтримав «диктаторські закони 16 січня» та вів авторську програму на каналах ОСОБА_9».

Судом досліджено статтю від ІНФОРМАЦІЯ_10 «ІНФОРМАЦІЯ_9», на яку посилаються сторони. Із її змісту вбачається, що ОСОБА_1 виступав як правовий експерт, аналізував окремі положення законодавчих змін, позитивно оцінював окремі правові механізми та одночасно зазначав про необхідність доопрацювання закону.

Стаття не містить прямого висловлювання ОСОБА_1 про підтримку всього комплексу законів від 16 січня 2014 року як політичного явища. Позивач у 2014 році не був народним депутатом України, не голосував за відповідні закони та не брав участі у їх прийнятті.

Суд не погоджується з доводами відповідачів про тотожність позитивної оцінки окремих юридичних положень і категоричного повідомлення про підтримку особою «диктаторських законів» у цілому. Важливим є й спосіб подання інформації: у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 перед відповідним блоком використано формулу «Нагадаємо ці факти:», тобто повідомлення подано аудиторії саме як перевірений біографічний факт, а не як авторське тлумачення професійного коментаря.

Тому відповідачі трансформували неоднозначний професійний коментар щодо окремих правових норм у категоричне твердження про політичну позицію позивача. Таке перетворення змінює зміст первинного факту та є його перекрученим викладенням.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про недостовірність відповідної інформації у тому значенні, в якому вона була поширена відповідачами.

Щодо інформації про роботу на «каналах ОСОБА_9»

Предметом спору є твердження «Працював на каналах ОСОБА_9» та складова інформаційного блоку «ОСОБА_4 підтримав «диктаторські закони 16 січня» та вів авторську програму на каналах ОСОБА_9 ».

Матеріалами справи підтверджено, що позивач був ведучим програми «ДокаZ» на телеканалі ZIK у період із 19 листопада 2017 року до червня 2019 року. Зі змісту наданих витягів і матеріалів убачається, що 14 червня 2019 року новим власником телеканалу ZIK став ОСОБА_11 . Позивач припинив співпрацю з каналом після зміни власника; останній заздалегідь підготовлений випуск за його участю вийшов 18 червня 2019 року.

Відповідачі не надали доказів того, що у період, коли позивач фактично створював та вів відповідну програму, телеканал належав ОСОБА_12 або перебував під його контролем.

Посилання на те, що після зміни власника ZIK разом із іншими телеканалами у суспільному та медійному просторі називали «каналами ОСОБА_9 », не підтверджує факту роботи позивача «на каналах ОСОБА_9 ». Подальша характеристика медіаресурсу не може ретроспективно змінити фактичні обставини попереднього періоду роботи.

За таких обставин суд приходить до висновку про недостовірність поширеної інформації у цій частині.

Щодо інформації, пов`язаної із системою «Шлях»

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 поширила твердження «Замішаний у схему із розкрадання гуманітарки через Шлях».

Зміст наведеного висловлювання містить повідомлення не про оцінку діяльності позивача, а про його причетність до конкретної схеми розкрадання гуманітарної допомоги. Така інформація містить фактичні дані про протиправну поведінку і може бути перевірена на предмет відповідності дійсності.

У матеріалах справи відсутні докази повідомлення ОСОБА_1 про підозру, притягнення його до кримінальної відповідальності або постановлення обвинувального вироку за обставинами, пов`язаними із розкраданням гуманітарної допомоги чи незаконним використанням системи «Шлях». Витяг про несудимість також не містить відомостей про незняту чи непогашену судимість позивача.

Надані відповідачем журналістські матеріали NGL.media не містять висновку про те, що ОСОБА_1 особисто розкрадав гуманітарну допомогу або був учасником схеми її розкрадання. Отже, журналістський матеріал не є належним підтвердженням саме того факту, який повідомлено аудиторії ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене, твердження «Замішаний у схему із розкрадання гуманітарки через Шлях» є недостовірним.

Щодо другого позову суд оцінює дослівний інформаційний блок, який розпочинається словами « ОСОБА_4 є фігурантом журналістського розслідування про переправлення чоловіків за кордон через систему «Шлях». Йдеться про понад 200 чоловіків призовного віку, які не повернулися з-за кордону».

Суд погоджується з відповідачем у тому, що саме слово «фігурант» у журналістському контексті не є кримінальним процесуальним статусом. Надані матеріали NGL.media дійсно містять згадки про ОСОБА_1 , окремий розділ «ІНФОРМАЦІЯ_11» та аналіз громадських організацій, які автори публікації пов`язували з його професійним оточенням.

Однак суд повинен оцінити не одне слово, а цілісне інформаційне повідомлення та його сприйняття у контексті всієї публікації. Безпосереднє поєднання в одному інформаційному блоці прізвища позивача, формулювання про «переправлення чоловіків за кордон через систему «Шлях»» та кількісної вказівки «понад 200 чоловіків призовного віку» створює для пересічного читача уявлення про особисту причетність позивача до переправлення саме такої кількості осіб.

При цьому сам журналістський матеріал, поданий відповідачем, не стверджує, що ОСОБА_1 особисто переправляв понад 200 чоловіків, видавав їм дозволи, організовував їх виїзд або був причиною їх неповернення.

У матеріалах справи міститься також рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 березня 2026 року у справі № 369/154/26, у якому досліджувалося те саме журналістське першоджерело. Водночас відповідно до частини сьомої статті 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Тому у цій справі суд не використовує висновки іншого суду як доказ правильного тлумачення матеріалу NGL.media, а безпосередньо та самостійно досліджує зміст поданого відповідачем журналістського матеріалу і зіставляє його з дослівним змістом оспорюваної публікації.

Отже, наявність журналістського розслідування не надає поширювачу права розширювати його зміст шляхом створення причинного та кількісного зв`язку, якого першоджерело не встановлює. У такому вигляді спірний інформаційний блок є неповним і перекрученим та створює хибне уявлення щодо особистої причетності позивача.

Щодо інформації про адвокатський статус позивача та ветеранів

У первісній публікації поширено твердження «Втратив адвокатську ліцензію, бо ображав ветеранів».

Матеріали справи свідчать, що рішенням КДКА Київської області № 22/2023 від 25 січня 2023 року до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці, а не позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі № 320/19157/23 залишено без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року щодо визнання протиправним та скасування рішення КДКА Київської області № 22/2023.

Отже, дисциплінарний епізод, пов`язаний із публічним конфліктом із ОСОБА_14 , мав наслідком тримісячне зупинення права, а не втрату адвокатського статусу, причому відповідне рішення в подальшому було скасоване в судовому порядку.

Натомість у своєчасному відзиві на другий позов Відповідач-1 подав рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області № 208/2023 від 19 грудня 2023 року, яким до ОСОБА_1 було застосовано інше дисциплінарне стягнення - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

Суд дослідив не лише резолютивну частину рішення № 208/2023, а й фактичні підстави та мотиви цього дисциплінарного провадження. Із самого документа вбачається, що дисциплінарну справу було порушено за скаргою ОСОБА_15 від 27 лютого 2023 року. Предметом перевірки була публікація ОСОБА_1 у Facebook від ІНФОРМАЦІЯ_12 («Пост про скотів») та пов`язані з нею коментарі, у тому числі висловлювання щодо місцевих депутатів та іншого адвоката - ОСОБА_16 . Саме цей епізод дисциплінарна палата оцінювала з точки зору присяги адвоката та Правил адвокатської етики.

У рішенні № 208/2023 КДКА дійсно дійшла висновку про порушення позивачем присяги адвоката та Правил адвокатської етики і застосувала дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю. Отже, суд не заперечує історичного факту ухвалення 19 грудня 2023 року такого рішення та змісту його резолютивної частини. Водночас це рішення стосується іншого дисциплінарного проступку: скарги ОСОБА_15 , допису від ІНФОРМАЦІЯ_12 та пов`язаних із ним коментарів. Попереднє рішення КДКА № 22/2023 від 25 січня 2023 року згадується у № 208/2023 як раніше застосоване стягнення та одна з обставин, врахованих при обранні нового виду стягнення, а не як фактична підстава нового дисциплінарного проступку.

Отже, рішення № 208/2023 не підтверджує причинно-наслідкового зв`язку, який міститься у первісній фразі «Втратив адвокатську ліцензію, бо ображав ветеранів». Епізод, пов`язаний із ОСОБА_14 , стосувався рішення № 22/2023, яким право на заняття адвокатською діяльністю було зупинено на три місяці, а це рішення надалі скасовано судом. Натомість рішення № 208/2023 ухвалене за скаргою ОСОБА_15 щодо іншої публікації та іншого кола висловлювань. Тому документ, наданий самим відповідачем, підтверджує існування двох різних дисциплінарних епізодів, а не поширений ОСОБА_2 причинний зв`язок «ображав ветеранів - втратив адвокатську ліцензію».

Щодо публікації ГО «МЕЖА» від ІНФОРМАЦІЯ_3 суд виходить із необхідності оцінити весь оспорюваний дисциплінарний інформаційний блок у тому змістовному значенні, в якому він доведений до читача. Відповідач-1 не обмежився повідомленням нейтрального історичного факту про існування рішення № 208/2023, а в блоці, введеному словами «Нагадаємо ці факти:», поширив послідовну характеристику: «У 2023 році ОСОБА_4 позбавили адвокатської ліцензії через порушення етичних стандартів. До цього її вже призупиняли на три місяці після образливого допису про ветерана та адвоката ОСОБА_17».

Сам по собі факт ухвалення рішення № 208/2023 і те, що у ньому КДКА констатувала порушення присяги та Правил адвокатської етики, суд не заперечує. Однак цей документ не підтверджує тотожність двох дисциплінарних епізодів і не стосується допису про ОСОБА_17 як фактичної підстави позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю. Навпаки, з його змісту вбачається, що нове стягнення застосовано за інший епізод - за скаргою ОСОБА_15 щодо публікації від ІНФОРМАЦІЯ_12 та коментарів до неї. Водночас на час публікації ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення № 22/2023, з яким пов`язувався епізод ОСОБА_17 , вже було скасовано судом, а матеріалами справи підтверджувався чинний адвокатський статус ОСОБА_1

За таких обставин оспорюваний блок не є точним та повним відтворенням дисциплінарної історії позивача. У ньому поряд поставлено два різні провадження, при цьому щодо попереднього тримісячного зупинення не повідомлено про його подальше скасування судом, а загальна конструкція створює враження послідовного та чинного ланцюга дисциплінарних наслідків. Суд оцінює недостовірність не через заперечення самого факту існування рішення № 208/2023, а через неповноту і перекручення сукупного інформаційного повідомлення, яке змінює зміст і взаємозв`язок установлених документами обставин та формує хибне уявлення щодо причин і актуального стану професійного статусу позивача.

Щодо інформації про акції на підтримку НАБУ та САП

Предметом спору є твердження «Розказував, що наші карткові акції в липні на підтримку НАБУ і САП були проплачені» та складова інформаційного блоку «Ключове: людина, яка називала картонні акції в підтримку НАБУ ТА САП «проплаченими» - тепер у конкурсній комісії з відбору на посади у ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Заперечуючи проти позовних вимог у цій частині, Відповідач-1 у відзиві від 07 серпня 2026 року послався на публікацію ОСОБА_1 у соціальній мережі Facebook від 23 липня 2025 року та зазначив, що у відеозаписі позивач поставив питання: «Скільки коштів було виділено на підтримку мітингів по всій країні?», після чого висловився: «Бо в безкоштовні не вірю».

Разом із тим безпосередньо відеозапис від 23 липня 2025 року разом із відзивом від 07 серпня 2026 року відповідачем суду не подано. На підтвердження його змісту відповідач посилається на Акт огляду та фіксації публікації, який був поданий разом із відзивом від 01 липня 2026 року.

Оскільки зазначений відзив та додані до нього докази подані після закінчення встановленого процесуального строку і судом при вирішенні спору не враховуються, саме посилання у своєчасному відзиві на раніше поданий доказ не усуває наслідків його несвоєчасного подання.

При цьому навіть наведений самим відповідачем у відзиві текст висловлювання «Скільки коштів було виділено на підтримку мітингів по всій країні? Бо в безкоштовні не вірю» не є тотожним поширеному відповідачами категоричному твердженню про те, що позивач «називав картонні акції проплаченими».

Крім того, зазначені висловлювання свідчать про сумнів позивача щодо безоплатного характеру організації масових заходів та про постановку питання щодо можливих витрат на їх проведення. Вони не містять твердження, що учасникам або організаторам відповідних акцій було сплачено кошти за участь, не містять слова «проплачені» та не називають особу, яка нібито здійснила оплату.

Суд не погоджується з доводом відповідачів про те, що риторичне питання про джерела фінансування та вислів про недовіру до «безкоштовності» заходу є тотожними категоричному повідомленню про те, що позивач «називав» акції «проплаченими».

Відповідачі змінили ступінь категоричності та зміст первинного висловлювання, перетворивши припущення та питання на приписану позивачу категоричну тезу. Тому поширена інформація у цій частині не підтверджується зібраними у справі доказами .

Щодо інформації про ОСОБА_18 та «проросійських чортів»

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 поширила щодо позивача вислів «І просто хороший братюня ОСОБА_5 ».

Суд враховує, що слово «братюня» використане у розмовному, а не буквальному значенні. Однак воно включене до послідовного переліку нібито біографічних фактів, якими автор пояснює, чому позивач сам «знищив» власну репутацію. У такому контексті вислів повідомляє читачеві про близький особистий, політичний або світоглядний зв`язок ОСОБА_1 з ОСОБА_19 .

Матеріали справи не містять доказів дружніх, політичних чи ідеологічних зв`язків між позивачем та ОСОБА_19 . Надання адвокатом професійної правничої допомоги будь-якій особі не є доказом спільності політичних поглядів, цінностей чи особистої близькості адвоката з клієнтом.

Тому в конкретному контексті публікації відповідний вислів не може бути відірваний від фактичного негативного наративу, до якого його включено, та не має достатньої фактичної основи.

Аналогічний контекст має фраза від ІНФОРМАЦІЯ_5 « ОСОБА_4 боїться зустрітися віч-на-віч у суді, але не боїться ображати українських ветеранів, бути фігурантом журналістського розслідування та захищати проросійських чортів».

Хоча оцінка третіх осіб як «проросійських чортів» є емоційною характеристикою, її включено у речення, адресоване саме позивачу, як один із фактів, які повинні формувати негативне уявлення про його особу. Такий спосіб викладення об`єктивно ототожнює професійну функцію адвоката з політичними характеристиками осіб, яким він надавав правничу допомогу.

Суд приходить до висновку, що в сукупному контексті оспорюваних публікацій відповідні вислови спрямовані не лише на оцінку третіх осіб, а на формування не підтвердженого доказами уявлення про особисті проросійські зв`язки позивача.

Щодо інформації про «жонглювання» вибором суддів

Судом досліджено документи, що стосуються попередніх звернень ОСОБА_1 до суду.

Первісна позовна заява ОСОБА_1 була датована 13 лютого 2026 року та подана до суду 16 лютого 2026 року. Того ж дня через підсистему «Електронний суд» позивач подав заяву вих. № 16 про відкликання цієї позовної заяви. У заяві вих. № 16 допущено технічну описку щодо дати подання позову: замість 16 лютого 2026 року зазначено 10 лютого 2026 року.

Автоматизований розподіл позовної заяви відбувся 16 лютого 2026 року о 15:21. Інформація про визначеного суддю стала доступною позивачу в електронному кабінеті 17 лютого 2026 року о 08:25.

17 лютого 2026 року позивач подав заяву вих. № 17, у якій правильно зазначив дату подання позовної заяви - 16 лютого 2026 року. Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

25 лютого 2026 року позивач подав нову позовну заяву зі зміненим розміром заявленої моральної шкоди.

Таким чином, матеріали справи не підтверджують існування окремої позовної заяви від 10 лютого 2026 року та не підтверджують два різні послідовні відкликання після отримання позивачем інформації про визначеного суддю.

На момент подання першої заяви про відкликання матеріали справи не підтверджують, що позивач знав результат автоматизованого розподілу.

Твердження «Зараз ми бачимо, як ОСОБА_4 намагається жонглювати вибором суддів» та завершальний висновок «Таким пінгпонгом ОСОБА_4 намагається добратись до судді, з яким можна буде домовитись» спираються на викладену автором хронологію як на фактичну основу. Оскільки наведена хронологія не відповідає документам, фактична основа відповідної оцінки є хибною.

Крім того, повідомлення про спробу «добратись до судді, з яким можна буде домовитись» у контексті діяльності адвоката формує уявлення про намір здійснити неправомірний вплив на суддю. Жодних доказів такого наміру або відповідних дій позивача матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про недостовірність оспорюваного інформаційного блоку.

Щодо інформації про можливу поведінку у Конкурсній комісії САП

У другому позові оспорюється дослівно такий інформаційний блок: «ОСОБА_4 може маніпулювати порядком денним, вимагати розгляду додаткових питань, які не відносяться до предмету відання комісії з метою затягування конкурсу (як наприклад, члени конкурсної комісії з відбору Директора БЕБ вимагали розглянути лист СБУ щодо ОСОБА_7, що не передбачений регламентом), порушувати регламент, використовувати засідання як медійну площадку для поширення власних сумнівних наративів та впливу на кандидатів.

Як член комісії зможе збирати, перевіряти інформацію про кандидатів, вимагати від кандидатів та інших осіб пояснень, документів чи будь-яку інформацію, необхідну для розгляду кандидатів. Враховуючи сумніви у його доброчесності, маємо обґрунтовані побоювання щодо використання цих повноважень з метою впливу на кандидатів та перебіг конкурсу загалом. Це лише вкотре підкреслює необхідність прискіпливого громадського моніторингу за діями та рішеннями ОСОБА_1 у конкурсній комісії»;

Відповідач вказує, що використання слів «може», «побоювання», а також загальна природа прогнозу майбутньої поведінки свідчать про оціночний характер висловлювання.

Суд погоджується, що прогноз чи критична оцінка майбутньої поведінки самі по собі не можуть бути перевірені так само, як відомості про подію, що вже відбулася. Разом із тим у даному випадку прогноз сформульований як похідний від конкретної фактичної передумови: автор прямо заявляє про «сумніви у його доброчесності» та називає побоювання щодо використання повноважень «обґрунтованими».

Висловлювання не обмежується загальним закликом контролювати будь-якого члена комісії. У ньому позивачу приписується можливість конкретної неналежної поведінки: затягування конкурсу, порушення регламенту та вплив на кандидатів. Отже, пересічному читачеві повідомляється, що існує фактична основа, яка дає обґрунтовані підстави очікувати саме таких дій від ОСОБА_1 .

Водночас відповідач не навів жодного конкретного випадку порушення позивачем регламенту Конкурсної комісії, затягування конкурсу, незаконного впливу на кандидатів або іншої поведінки, яка б створювала достатню фактичну основу для такого персоналізованого прогнозу.

Посилання на дії членів іншої конкурсної комісії у справі щодо відбору Директора БЕБ стосується третіх осіб і не підтверджує жодної індивідуальної обставини щодо ОСОБА_1 .

За таких обставин оціночна форма висловлювання побудована на повідомленні про наявність нібито об`єктивних сумнівів у доброчесності позивача, для яких у матеріалах справи достатньої фактичної основи не встановлено. У цілісному контексті публікації цей блок має змішаний характер і формує негативне фактичне уявлення про позивача як особу, схильну до порушення правил роботи комісії та впливу на кандидатів.

Щодо висловлювань із використанням слів «одіозний», «боїться» та «сумнівної діяльності»

Відповідачі посилаються на те, що слова «одіозний», «боїться», «сумнівна діяльність», а також прогнозні конструкції є оціночними судженнями. Суд погоджується, що ізольоване слово «одіозний» є суб`єктивною негативною характеристикою, а висловлення про внутрішній психологічний стан особи («боїться») саме по собі не може бути доведене як математично або документально істинне чи хибне.

Однак відповідно до підходу Верховного Суду у справі № 369/1052/16-ц суд повинен дати оцінку не тільки окремому емоційно забарвленому слову, а кожному оспорюваному повідомленню у його повному змісті та у взаємозв`язку з доказовою фактичною основою. Тому суд не визнає недостовірним саме суб`єктивне ставлення автора як таке, але перевіряє, які конкретні факти автор повідомив читачеві як підставу для такої оцінки і чи відповідають вони дійсності.

Фраза «Генпрокурор таки сформував комісію з одіозним ОСОБА_4 » не існує у публікації ізольовано. Далі автор прямо вводить блок словами «Нагадаємо ці факти:» і наводить конкретні твердження про систему «Шлях», «диктаторські закони», «канали ОСОБА_9 », дисциплінарні провадження та «проплачені» акції. Отже, негативна характеристика «одіозний» подана читачеві не як безпідставна особиста антипатія, а як підсумок конкретного набору нібито встановлених фактів. Саме фактична основа цього повідомлення підлягає перевірці і, як установлено вище, значною мірою є неповною або перекрученою.

Так само заголовкова фраза «Одіозний адвокат ОСОБА_4» у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 виконує функцію узагальнюючої характеристики, яка відсилає читача до раніше поширеного комплексу негативних «фактів». Суд не обмежує право відповідача на негативну оцінку позивача, але констатує, що в конкретному контексті така оцінка була безпосередньо побудована на фактичних передумовах, достовірність яких не підтверджена.

Повний вислів « ОСОБА_4 боїться зустрітися віч-на-віч у суді, але не боїться ображати українських ветеранів, бути фігурантом журналістського розслідування та захищати проросійських чортів» є змішаним. Перша його частина містить риторичну оцінку процесуальної поведінки, однак друга частина подає як фактичну основу конкретні відомості про образу ветеранів, участь/фігурування у розслідуванні та професійний захист осіб, яким автор надає політичну характеристику. Тому вислів не може бути оцінений одним формальним посиланням на слово «боїться».

Інформація « ОСОБА_4 подав позов проти голови МЕЖІ ОСОБА_10 після висвітлення фактів його сумнівної діяльності» також має змішану природу. Слово «сумнівної» є оцінкою, однак автор категорично називає зміст попередніх публікацій саме «фактами» та встановлює причинно-часовий зв`язок між їх поширенням і зверненням позивача до суду. Оскільки значна частина того, що автор назвав «фактами», за результатами дослідження доказів виявилась неповною, перекрученою або такою, що не підтверджується першоджерелами, цей інформаційний блок формує у читача хибне уявлення про доведеність негативних обставин щодо позивача.

Отже, суд не ототожнює будь-яку різку критику з недостовірною інформацією і не покладає на відповідачів обов`язок доводити «правдивість» емоційних епітетів. Висновок про обґрунтованість позовів ґрунтується на іншому: відповідачі самі надали своїм оцінкам вигляду висновків із конкретних, нібито встановлених біографічних та професійних фактів; ці фактичні передумови суд перевірив окремо і встановив їх невідповідність, неповноту або перекручення.

Саме тому заявлені позивачем вимоги по суті спрямовані на належний об`єкт захисту: не на заборону критики як такої, а на усунення та спростування недостовірної фактичної основи змішаних інформаційних повідомлень, які в конкретному контексті принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Щодо принизливого характеру інформації та порушення особистих немайнових прав

Суд не погоджується з доводами відповідачів про те, що вимога про визнання інформації недостовірною виключає можливість одночасно встановити її негативний та принизливий для честі, гідності й ділової репутації характер.

Кваліфікація висловлювання як фактичного твердження чи оціночного судження визначає можливість перевірки його правдивості. Негативний і принизливий характер поширеного повідомлення характеризує його вплив на особисті немайнові блага.

У цій справі позивача послідовно пов`язано з підтримкою «диктаторських законів», «каналами ОСОБА_9», схемою розкрадання гуманітарної допомоги, переправленням чоловіків за кордон, втратою адвокатського статусу, образою ветеранів, «проплаченими» акціями, ОСОБА_19 , можливим неправомірним добором судді, сумнівами у доброчесності та можливим впливом на кандидатів до САП.

З огляду на професійний статус позивача як адвоката і члена конкурсної комісії такий комплекс тверджень здатний сформувати у невизначеного кола осіб негативне уявлення про його законослухняність, професійну етику, доброчесність і політичну незалежність.

Враховуючи наведене, суд погоджується із доводами позивача про порушення поширеною інформацією його честі, гідності та ділової репутації.

Щодо способу захисту

Відповідно до статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб, а спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, способу його порушення та спричиненим наслідкам. Згідно зі статтею 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка її поширила. З огляду на спосіб поширення інформації належним способом поновлення порушеного права є спростування у тій самій соціальній мережі та на тих самих сторінках, на яких інформацію було доведено до необмеженого кола осіб.

Запропоновані позивачем тексти спростування не містять вимоги про вибачення. Разом з тим формула «всю без винятку поширену інформацію» є ширшою за предмет встановленої судом недостовірності, оскільки публікації містять також нейтральні відомості та елементи оціночних суджень, які самі по собі не підлягають перевірці на істинність. Тому, не змінюючи обраного позивачем способу захисту, суд конкретизує текст спростування: відповідачі мають повідомити аудиторії про спростування саме тієї інформації, яка цим рішенням визнана недостовірною. Така конкретизація робить спосіб виконання рішення визначеним і співмірним встановленому порушенню.

Вимога забезпечити доступність спростування протягом 30 календарних днів є співмірною зі способом первісного поширення та спрямована на реальне відновлення порушеного права. Частина друга статті 278 ЦК України передбачає можливість припинення розповсюдження інформації, якою порушуються особисті немайнові права, якщо така інформація вже поширена. Оскільки оспорювані публікації продовжують бути джерелом поширення відповідної інформації, вимоги про їх видалення є належним способом припинення подальшого поширення інформації, визнаної судом недостовірною. При цьому обов`язок з видалення стосується самого відеозапису/публікації та власного супровідного тексту відповідача, а не самостійних висловлювань третіх осіб, які не були предметом окремої оцінки суду.

Щодо моральної шкоди

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права; така шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також її ділової репутації. Частина перша статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У цій справі неправомірність поведінки полягає у поширенні щодо позивача інформаційних повідомлень, фактична основа яких у встановленій судом частині не відповідала матеріалам першоджерел, була неповною або перекрученою та стосувалася найбільш чутливих для професійної репутації адвоката сфер - причетності до протиправних схем, можливого корупційного впливу на суд, професійної етики, політичних та проросійських зв`язків.

Вина ОСОБА_2 полягає щонайменше у необережному поширенні категоричних негативних тверджень без належної перевірки їх відповідності використаним джерелам. Частина друга статті 302 ЦК України покладає на особу, яка поширює інформацію, обов`язок переконатися у її достовірності. У даному випадку розбіжності між першоджерелами та поширеними формулюваннями стосувалися не другорядних деталей, а самого змісту обвинувачувальних тез: причин дисциплінарних стягнень, змісту журналістського розслідування, хронології звернень до суду, періоду роботи на телеканалі та змісту власного відеовисловлювання позивача.

Факт моральної шкоди та причинний зв`язок суд оцінює з урахуванням характеру і масштабу поширення. Перший відеозапис лише на момент його фіксації мав понад 13 107 переглядів. Інформація була доведена до невизначеного кола осіб у соціальній мережі та стосувалася позивача саме як адвоката і публічного учасника професійних процедур. За своїм змістом вона об`єктивно здатна знизити довіру до його законослухняності, професійної етики, доброчесності та незалежності, а отже перебуває у прямому причинному зв`язку з приниженням його честі, гідності та ділової репутації.

Щодо відповідальності ГО «МЕЖА» суд враховує обставини саме первісної публікації від ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_2 є керівником ГО «МЕЖА», у профілі, з якого поширено спірну інформацію, публічно ідентифікує себе як голову антикорупційного центру «МЕЖА», а у самій публікації використовує формулювання «наші ... акції» щодо публічної діяльності, яку пов`язує з цим центром. За таких обставин поширення інформації мало безпосередній функціональний зв`язок із діяльністю організації та її керівника. Відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа здійснює цивільні права та обов`язки через свої органи, а стаття 1172 ЦК України передбачає відшкодування юридичною особою шкоди, завданої її працівником під час виконання трудових (службових) обов`язків.

Матеріали справи також свідчать, що надалі офіційна сторінка ГО «МЕЖА» прийняла та продовжила близький за змістом інформаційний наратив щодо позивача, прямо пов`язуючи нові публікації з його спором із головою організації. Суд враховує ці подальші публікації не як самостійну підставу для збільшення чи виникнення заявлених у первісному позові 200 000 грн моральної шкоди, оскільки другим позовом окрема вимога про моральну шкоду не заявлялася, а як доказ того, що поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 керівником організації позиція не була суто приватною та була фактично підтримана самою ГО «МЕЖА». Сукупність установлених обставин дає підстави вважати дії відповідачів взаємопов`язаними у заподіянні неподільного репутаційного наслідку. Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Визначаючи розмір грошового відшкодування, суд враховує характер правопорушення, зміст поширених відомостей, публічність і масштаб первісного поширення, кількість переглядів першої публікації, професійний статус позивача, спрямованість інформації безпосередньо на його доброчесність і професійну репутацію, а також характер поведінки відповідачів після виникнення спору. При цьому подальші публікації ГО «МЕЖА» враховуються судом як обставина, що характеризує ставлення відповідачів до спірної інформації та підтверджує відсутність добровільного відновлення порушеного права, але не як окремий елемент розміру шкоди за другим позовом. Суд також виходить із вимог розумності і справедливості, передбачених статтею 23 ЦК України.

З урахуванням сукупності наведених обставин суд вважає заявлений позивачем розмір моральної шкоди 200 000 грн співмірним характеру порушення та його наслідкам і таким, що підлягає стягненню солідарно з ОСОБА_2 та ГО «МЕЖА».

Щодо судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі задоволення позову - на відповідача.

За подання первісного позову позивачем сплачено 7 321 грн 60 коп. судового збору. Із зазначеної суми 3 993 грн 60 коп. сплачено за три немайнові вимоги, задоволені щодо ОСОБА_2 , а 3 328 грн - за вимогу про відшкодування моральної шкоди, задоволену щодо обох відповідачів. Тому з ОСОБА_2 підлягає стягненню 5 657 грн 60 коп., а з ГО «Центр демократичних змін «МЕЖА» - 1 664 грн судового збору.

За подання другого позову позивачем сплачено 7 987 грн 20 коп. судового збору, який з огляду на результат розгляду заявлених вимог підлягає стягненню з ГО «Центр демократичних змін «МЕЖА». Факт сплати зазначеної суми підтверджується квитанцією.

Крім того, позивач поніс 4 800 грн витрат на отримання Звіту ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «ВЕБ-ФІКС» № 121/2026-ЗВ від 07 травня 2026 року, який безпосередньо використаний для підтвердження факту, способу та змісту публікацій від 25 березня та ІНФОРМАЦІЯ_5. Вказані витрати документально підтверджені, безпосередньо пов`язані з підготовкою і розглядом другого позову та відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133, ч. 2 ст. 140, ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з ГО «Центр демократичних змін «МЕЖА».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 34, 68 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 23, 92, 201, 275, 277, 278, 280, 297, 299, 302, 1167, 1172, 1190 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України «Про інформацію», ст. ст. 2, 5, 12, 13, 76-83, 89, 126, 127, 133, 140, 141, 178, 188, 259-265, 273, 274, 277-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр демократичних змін «МЕЖА», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною, принизливою та її спростування, відшкодування моральної шкоди, що був предметом справи № 757/17421/26-ц до об`єднання справ, - задовольнити.

Позов ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр демократичних змін «МЕЖА», ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною, принизливою та її спростування, що був предметом справи № 757/27955/26-ц до об`єднання справ, - задовольнити.

Визнати недостовірною та принизливою інформацію та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 (що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача), поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній мережі Facebook у відеозаписі (Facebook Reel) за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 та коментарі до відеозапису, яка міститься у таких висловлюваннях:

«Але свою репутацію ОСОБА_4 знищив сам тим, що:»

«

ІНФОРМАЦІЯ_1 »;

«Замішаний у схему із розкрадання гуманітарки через Шлях»;

«Втратив адвокатську ліцензію, бо ображав ветеранів».

«Розказував, що наші карткові акції в липні на підтримку НАБУ і САП були проплачені»

«І просто хороший братюня ОСОБА_5 »

«Зараз ми бачимо, як ОСОБА_4 намагається жонглювати вибором суддів, бо:

10.02 - позовна заява про «захист честі і гідності»

16.02 - знову позовна заява

16.02 - авторозподіл, призначення судді (о 15:21)

16.02 - відкликання позовної заяви у звязку з необхідністю внесення змін (поданої 10.02)

17.02 - відкликання позовної заяви (поданої 16.02)

Таким пінгпонгом ОСОБА_4 намагається добратись до судді, з яким можна буде домовитись».

Зобов`язати ОСОБА_2 спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом опублікування у своєму особистому профілі соціальної мережі Facebook « ОСОБА_3 » відеозвернення протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили, із текстом:

«Я, ОСОБА_2 , спростовую інформацію щодо ОСОБА_1 , поширену мною ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній мережі Facebook та визнану недостовірною рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/17421/26-ц. Поширена інформація в частині, визначеній рішенням суду, не відповідає дійсності», із забезпеченням доступності цього повідомлення не менше 30 календарних днів.

Зобов`язати ОСОБА_2 видалити з особистого профілю у Facebook відеозапис, розміщений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 разом із власним супровідним текстом (коментарем) до нього, як такий, що містить інформацію, визнану цим рішенням недостовірною та принизливою.

Стягнути з ОСОБА_2 та Громадської організації «Центр демократичних змін «МЕЖА» в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп.

Визнати недостовірною та принизливою інформацію та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 (що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача), поширену ГРОМАДСЬКОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ ЦЕНТР ДЕМОКРАТИЧНИХ ЗМІН МЕЖА ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 яка міститься у таких висловлюваннях:

« Генпрокурор таки сформував комісію з одіозним ОСОБА_4 »;

« ОСОБА_4 може маніпулювати порядком денним, вимагати розгляду додаткових питань, які не відносяться до предмету відання комісії з метою затягування конкурсу (як наприклад, члени конкурсної комісії з відбору Директора БЕБ вимагали розглянути лист СБУ щодо ОСОБА_7 , що не передбачений регламентом), порушувати регламент, використовувати засідання як медійну площадку для поширення власних сумнівних наративів та впливу на кандидатів.Як член комісії зможе збирати, перевіряти інформацію про кандидатів, вимагати від кандидатів та інших осіб пояснень, документів чи будь-яку інформацію, необхідну для розгляду кандидатів. Враховуючи сумніви у його доброчесності, маємо обґрунтовані побоювання щодо використання цих повноважень з метою впливу на кандидатів та перебіг конкурсу загалом.

Це лише вкотре підкреслює необхідність прискіпливого громадського моніторингу за діями та рішеннями ОСОБА_8 у конкурсній комісії»;

« ОСОБА_4 є фігурантом журналістського розслідування про переправлення чоловіків за кордон через систему «Шлях». Йдеться про понад 200 чоловіків призовного віку, які не повернулися з-за кордону.

ОСОБА_4 підтримав «диктаторські закони 16 січня» та вів авторську програму на каналах ОСОБА_9 .

У 2023 році ОСОБА_4 позбавили адвокатської ліцензії через порушення етичних стандартів. До цього її вже призупиняли на три місяці після образливого допису про ветерана та адвоката ОСОБА_17.

Ключове: людина, яка називала картонні акції в підтримку НАБУ ТА САП «проплаченими» - тепер у конкурсній комісії з відбору на посади у САП».

Зобов`язати ГРОМАДСЬКУ ОРГАНІЗАЦІЮ ЦЕНТР ДЕМОКРАТИЧНИХ ЗМІН МЕЖА спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом опублікування у своєму особистому профілі соціальної мережі Facebook «Антикорупційний центр МЕЖА» публікації протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили, із текстом: « ІНФОРМАЦІЯ_8 інформацію щодо ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі Facebook на сторінці «Антикорупційний центр МЕЖА» та визнану недостовірною рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/17421/26-ц. Поширена інформація в частині, визначеній рішенням суду, не відповідає дійсності», із забезпеченням доступності цього повідомлення не менше 30 календарних днів.

Зобов`язати ГРОМАДСЬКУ ОРГАНІЗАЦІЮ ЦЕНТР ДЕМОКРАТИЧНИХ ЗМІН МЕЖА видалити зі сторінки «Антикорупційний центр МЕЖА» у Facebook публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із власним текстовим супроводом, як таку, що містить інформацію, визнану цим рішенням недостовірною та принизливою.

Визнати недостовірною та принизливою інформацію та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 (що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача), поширену ГРОМАДСЬКОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ ЦЕНТР ДЕМОКРАТИЧНИХ ЗМІН МЕЖА ІНФОРМАЦІЯ_5 у соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 яка міститься у таких висловлюваннях:

«Одіозний адвокат ОСОБА_4»;

« ОСОБА_4 боїться зустрітися віч-на-віч у суді, але не боїться ображати українських ветеранів, бути фігурантом журналістського розслідування та захищати проросійських чортів»;

«Нагадаємо, що ОСОБА_4 подав позов проти голови МЕЖІ ОСОБА_10 після висвітлення фактів його сумнівної діяльності».

Зобов`язати ГРОМАДСЬКУ ОРГАНІЗАЦІЮ ЦЕНТР ДЕМОКРАТИЧНИХ ЗМІН МЕЖА спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом опублікування у своєму особистому профілі соціальної мережі Facebook «Антикорупційний центр МЕЖА» публікації протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили, із текстом: « ІНФОРМАЦІЯ_8 інформацію щодо ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_5 у соціальній мережі Facebook на сторінці «Антикорупційний центр МЕЖА» та визнану недостовірною рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/17421/26-ц. Поширена інформація в частині, визначеній рішенням суду, не відповідає дійсності», із забезпеченням доступності цього повідомлення не менше 30 календарних днів.

Зобов`язати ГРОМАДСЬКУ ОРГАНІЗАЦІЮ ЦЕНТР ДЕМОКРАТИЧНИХ ЗМІН МЕЖА видалити зі сторінки «Антикорупційний центр МЕЖА» у Facebook публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_5 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із власним текстовим супроводом, як таку, що містить інформацію, визнану цим рішенням недостовірною та принизливою.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 657 грн 60 коп. судового збору.

Стягнути з ГО «Центр демократичних змін «МЕЖА» на користь ОСОБА_1 9 651 грн 20 коп. судового збору та 4 800 грн витрат на отримання Звіту ТОВ «Центр компетенції з формування доказів у мережі Інтернет «ВЕБ-ФІКС» № 121/2026-ЗВ від 07 травня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання, зазначене в матеріалах справи: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 .

Відповідач-1: Громадська організація «Центр демократичних змін «МЕЖА», код ЄДРПОУ 45414513, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 20, офіс 417.

Відповідач-2: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Якщо учаснику справи повне рішення суду не було вручено у день його складення, такий учасник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках та порядку, визначених ЦПК України.

Суддя С.В. Вовк