Решение № 139147357, 11.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/13546/24

Провадження № 2/756/3048/26

оболонський районний суд міста києва

РІШЕННЯ

іменем України

11 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Пегети І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання банківських послуг від 26.09.2021 у розмірі 32 161,34 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 26.09.2021 ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», підписавши анкету-заяву, на підставі якої йому встановлено кредитний ліміт на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Основні умови кредитування доведені до відповідача, що засвідчено його підписом у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

Банк свої зобов`язання виконав, надавши кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, натомість відповідач своєчасно не вносив кошти для погашення заборгованості за кредитом і процентами, унаслідок чого станом на 03.10.2024 утворилася заборгованість у розмірі 32 161,34 грн, з якої 17 305,70 грн - заборгованість за кредитом, 14 855,64 грн - заборгованість за процентами; штрафи позивачем не нараховувалися. Про наявність заборгованості відповідача повідомляли телефонними дзвінками та SMS-повідомленнями.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15.11.2024 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28.04.2025 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 26.09.2021 у розмірі 32 161,34 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

01.10.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, в обґрунтування якої зазначено, що позивач не додав до позовної заяви документа, який підтверджує факт видачі відповідачу кредитних коштів, і не надав доказів направлення та отримання відповідачем вимоги про дострокове повернення кредиту.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06.10.2025 поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та прийнято її до розгляду.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 27.11.2025 заяву ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення від 28.04.2025 скасовано, а розгляд справи призначено в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач проти позову заперечував. У письмових поясненнях, поданих у порядку ст. 43 ЦПК України 18.01.2026, 19.02.2026, 20.03.2026 та 10.04.2026, просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідач наголосив на тому, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання кредитних коштів, який є визначальною обставиною для виникнення грошового зобов`язання. Зазначив, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості складений банком в односторонньому порядку, є внутрішнім документом фінансової установи і не підтверджує ані отримання відповідачем коштів, ані дійсного розміру заборгованості, а первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів на рахунок чи платіжну картку, позивач не надав. Послався на ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, а також на постанови Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц, від 14.06.2018 у справі № 364/737/17, від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18 та від 20.05.2022 у справі № 336/4796/18.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач не надав доказів направлення та отримання ним вимоги про дострокове повернення кредиту, послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц та на п. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо заборони вимагати плату за досудове звернення кредитодавця.

Нарахування процентів за користування кредитом і неустойки відповідач вважав необґрунтованим, оскільки доказів підписання ним договору на відповідних умовах немає, а витяг з тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг його підпису не містять; послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Відповідач також указав, що навіть у разі встановлення між сторонами кредитних правовідносин заявлений розмір заборгованості не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, а заходи цивільно-правової відповідальності мають компенсаційний характер і не можуть бути засобом отримання кредитором надмірної вигоди, пославшись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та постанову Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, а також просив урахувати принцип рівності сторін, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі за клопотаннями представника відповідача та у зв`язку з неявкою учасників справи.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності його представника.

Відповідач та його представник - адвокат Борщенко В.В. у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 26.09.2021 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», у якій погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, та підтвердив ознайомлення з договором до його укладення і згоду з його умовами. Цією ж заявою відповідач визнав, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису, а його накладення має рівнозначні юридичні наслідки з власноручним підписом на паперовому носії, і засвідчив генерацію ключової пари для накладення удосконаленого електронного підпису в мобільному додатку ABank24. Анкету-заяву підписано відповідачем 26.09.2021 о 00:24 цифровим підписом, з боку банку - кваліфікованим електронним підписом.

Того ж дня, 26.09.2021 о 00:25, відповідач підписав простим електронним підписом паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», яким сторони погодили індивідуальні умови кредитування, а саме:

- тип кредиту - поновлювальна кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом, строк кредитування - 240 місяців з правом автоматичного продовження, спосіб надання кредиту - кредитування рахунку у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (розділ 3 паспорта);

- базову процентну ставку 40,8% на рік, яка нараховується на максимальну суму заборгованості за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, тип ставки - фіксована, пільгову процентну ставку 0,000001% та пільговий період до 62 днів, реальну річну процентну ставку 49,34% (розділ 4 паспорта);

- порядок повернення кредиту: щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, у розмірі не менше 5% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом і не менше 100 грн (розділ 5 паспорта);

- наслідки прострочення виконання зобов`язань, зокрема штраф за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків і збільшену процентну ставку 6,8% на місяць на суму простроченої заборгованості (розділ 6 паспорта).

Як вбачається з довідки за лімітами АТ «А-Банк» за кредитним договором б/н (внутрішньобанківський референс SAMABWFC10074131012) від 26.09.2021, кредитний ліміт установлено 26.09.2021 у розмірі 22 000 грн за ініціативою клієнта та в подальшому змінювався банком: 02.12.2021 зменшений до 17 620 грн, 28.06.2023 - до 17 305,70 грн, 25.04.2024 збільшений до 17 400 грн.

Згідно з довідкою за картками АТ «А-Банк» на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано платіжні картки, зокрема № НОМЕР_2 зі строком дії до вересня 2028 року.

Факт надання кредитних коштів підтверджується випискою по картці, сформованою АТ «А-Банк» 03.10.2024 за рахунком № НОМЕР_1 за період з 26.09.2021 по 03.10.2024, згідно з якою сума витрат за період становить 37 181,06 грн, сума зарахувань - 5 019,72 грн. З виписки вбачається, що кредитні кошти використовувалися відповідачем починаючи з 26.09.2021 шляхом оплати товарів і послуг у торговельній мережі, у метрополітені та в мережі Інтернет, а також переказів на картки інших банків; остання видаткова операція за рахунок кредитних коштів здійснена 28.02.2022, після чого залишок заборгованості за кредитом становив 17 305,70 грн і надалі не збільшувався.

З цієї ж виписки вбачається, що банк щомісяця здійснював списання процентів за використання кредитного ліміту (зокрема 599,67 грн, 580,32 грн, 598,08 грн); останнє таке списання проведено 01.04.2024, надалі проценти не нараховувалися.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 03.10.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 32 161,34 грн, з якої 17 305,70 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), який у повному обсязі є простроченим, та 14 855,64 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; заборгованість за пенею та штрафами відсутня.

Судом встановлено, що погашення заборгованості відповідач здійснював не в повному обсязі: після 28.02.2022 на картковий рахунок вносилися кошти, зокрема 100 грн - 09.12.2023, 600 грн - 07.01.2024, 10 грн та 1 грн - 14.09.2024, тоді як обов`язкові щомісячні платежі, передбачені розділом 5 паспорта споживчого кредиту, не сплачувалися.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як визначено ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами; у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи. За приписами ч. 2, 3 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), а використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписами ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі - у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що 26.09.2021 між АТ «Акцент-Банк» і ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит, за яким банк надав відповідачу кредит у вигляді відновлюваного кредитного ліміту на платіжну картку.

Зміст цього договору зафіксований у двох підписаних відповідачем електронних документах - анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг і паспорті споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», що узгоджується з ч. 1 ст. 207 ЦК України, за якою зміст правочину може бути зафіксований у кількох документах, у тому числі електронних. Обидва документи підписані відповідачем 26.09.2021 з різницею в одну хвилину, того ж дня банком установлено кредитний ліміт, а відповідач розпочав використання кредитних коштів.

Отже, сторони в письмовій формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, у тому числі щодо ціни договору - розміру процентів за користування кредитними коштами (40,8% річних), строку кредитування (240 місяців) і порядку повернення кредиту (щомісячний обов`язковий платіж у розмірі не менше 5% від заборгованості та не менше нарахованих процентів).

Виписки з особових рахунків клієнтів банку є підтвердженням виконаних за день операцій, а в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинними обліковими документами. Надана позивачем виписка по картці містить дату і час кожної операції, її зміст, суму, валюту та залишок заборгованості після операції, а також відомості про клієнта і номер рахунку, а тому дає змогу перевірити як факт надання кредитних коштів, так і їх використання відповідачем.

Перевіряючи заявлений до стягнення розмір заборгованості, суд виходить з такого.

Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 17 305,70 грн відповідає сумі фактично використаних і неповернених кредитних коштів за випискою та розміру кредитного ліміту, встановленого банком станом на 28.06.2023; після 28.02.2022 видаткові операції за рахунок кредитних коштів не здійснювалися.

Проценти за користування кредитом у розмірі 14 855,64 грн нараховані в межах погодженого сторонами строку кредитування, який на час звернення до суду не сплив, за визначеною в розділі 4 паспорта споживчого кредиту базовою ставкою 40,8% річних. Розмір щомісячно списаних процентів це підтверджує: 17 305,70 грн х 40,8% : 365 днів х 31 день = 599,68 грн, що відповідає сумам списань за випискою (599,67 грн, 599,69 грн, 599,72 грн), а за місяць тривалістю 30 днів - 580,33 грн (за випискою - 580,31 грн, 580,32 грн, 580,35 грн). Отже, збільшена процентна ставка 6,8% на місяць, передбачена розділом 6 паспорта споживчого кредиту на випадок прострочення, банком не застосовувалася.

Неустойка (пеня, штраф), а також три проценти річних та інфляційні втрати позивачем не нараховані й до стягнення не заявлені, а тому підстав для застосування п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України немає. Комісій за обслуговування кредитної заборгованості чи інших платежів за супровідні послуги позивач до стягнення також не заявляв.

Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, контррозрахунку не подано, доказів погашення заборгованості в більшому розмірі, ніж відображено у виписці, матеріали справи не містять.

Щодо доводів відповідача про недоведеність факту надання кредитних коштів суд зазначає наступне.

Суд погоджується з тим, що розрахунок заборгованості не є первинним обліковим документом і сам по собі не підтверджує ані факту видачі кредиту, ані розміру заборгованості. Саме такий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 161/16891/15-ц, на яку послався відповідач.

Разом з тим, позивач на підтвердження своїх вимог подав не лише розрахунок заборгованості, а й виписку по картці за період з 26.09.2021 по 03.10.2024, довідку за картками та довідку за лімітами. Виписки з особового рахунка клієнта банку є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, та можуть бути належним доказом заборгованості за тілом кредиту, що відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц.

Посилання відповідача на відсутність платіжного доручення або меморіального ордера доказової сили банківської виписки не спростовує: за кредитним договором з використанням платіжної картки кошти надаються не одноразовим перерахуванням, а шляхом кредитування рахунку в межах установленого ліміту в міру здійснення держателем картки видаткових операцій. За таких обставин доводи відповідача про недоведеність надання кредитних коштів спростовуються дослідженими доказами.

Щодо доводів відповідача про ненадання доказів направлення вимоги про дострокове повернення кредиту суд зазначає наступне.

Позивач вимоги про дострокове повернення кредиту не заявляв і строку виконання зобов`язання в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України не змінював. Заявлена до стягнення сума є простроченою заборгованістю, що утворилася внаслідок систематичного невнесення відповідачем обов`язкових щомісячних платежів, передбачених розділом 5 паспорта споживчого кредиту, і саме як прострочена відображена в розрахунку заборгованості. Отже, підстав для застосування правового механізму дострокового повернення кредиту немає.

Крім того, висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, ґрунтуються на ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10.06.2017, якою було встановлено обов`язковий досудовий порядок урегулювання питання дострокового повернення коштів. Спірний договір укладено 26.09.2021, коли ст. 11 цього Закону в редакції Закону України «Про споживче кредитування» містила лише припис про застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до відносин споживчого кредитування в частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». З тих самих підстав є безпідставним посилання відповідача на п. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»; до того ж плати чи винагороди за досудове звернення позивач не нараховував і до стягнення не заявляв.

Щодо доводів відповідача про безпідставність нарахування процентів і неустойки суд зазначає наступне.

Неустойка (пеня, штраф) позивачем не нарахована й до стягнення не заявлена, а тому доводи в цій частині предмета спору не стосуються.

Висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, зроблені за інших фактичних обставин: у тій справі кредитний договір укладено шляхом підписання заяви-анкети, яка не містила ані розміру процентів, ані відповідальності позичальника, а нарахування здійснювалися виключно на підставі витягів з умов і тарифів, які підпису позичальника не містили. У цій справі розмір процентної ставки погоджено сторонами в паспорті споживчого кредиту, підписаному відповідачем електронним підписом одночасно з анкетою-заявою, і саме за цією ставкою банк здійснював нарахування, що підтверджується випискою по картці.

Крім того, відповідач протягом тривалого часу - з 26.09.2021 по 14.09.2024 - користувався кредитними коштами, здійснював за карткою видаткові операції та вносив платежі на погашення заборгованості, тобто вчиняв дії на виконання договору. За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Щодо доводів відповідача про непропорційність заявленого розміру заборгованості суд зазначає наступне.

Проценти за користування кредитом за своєю правовою природою є платою за користування грошовими коштами, а не мірою цивільно-правової відповідальності. Натомість висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та в постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, стосуються можливості зменшення розміру відповідальності боржника, зокрема неустойки та процентів річних, які в цій справі до стягнення не заявлені.

Крім того, заявлений до стягнення розмір процентів (14 855,64 грн) не перевищує суми кредиту (17 305,70 грн) і нарахований за період користування кредитними коштами тривалістю близько трьох років, а тому ознак явної непропорційності не має. Конкретних обставин, які б свідчили про істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачеві, відповідач не навів.

Щодо доводів відповідача про порушення принципу рівності сторін суд зазначає наступне.

Принцип рівності сторін передбачає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Відповідачу таку можливість забезпечено: за його заявою заочне рішення скасовано, справу розглянуто повторно за правилами змагального судочинства, розгляд неодноразово відкладався, у тому числі за клопотаннями його представника, а подані відповідачем письмові пояснення прийнято судом та оцінено по суті.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23) зазначено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен аргумент.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 028 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 03.10.2024 № 6005315466480.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 26.09.2021 у розмірі 32 161,34 грн, судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (код ЄДРПОУ 14360080, місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Суддя Андрій ПУКАЛО