Решение № 139137336, 20.08.2026, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/487/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року селище Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Коломійцевої В.І.

за участі секретаря судового засідання Кагляк С.А.,

розглянувши в селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №5163413 про надання коштів на умовах споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору товариство зобов`язалося надати позичальнику грошові кошти у розмірі 19 500,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка за користування кредитом становила 1,0 % на день.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та перерахувало грошові кошти на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену останньою під час оформлення кредиту.

Водночас відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, допустила істотне порушення умов договору, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

23.02.2026 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» уклали договір факторингу №01.02-5/26, останній став новим кредитором та отримав право вимоги до відповідача за вказаним договором у розмірі 58108,15 грн, з яких: 19499,93 грн - заборгованість по тілу кредиту; 28858,52 грн - заборгованість по відсотках, 9750,00 грн сума штрафних санкцій.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 і надалі продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за кредитними договорами, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка станом на дату подачі позову складає 58 108,45 грн та судові витрати.

Ухвалою суду від 06 липня 2026 року позовну заяву було залишено без руху. 14.07.2026 усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 17.07.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в спрощеному позовному провадженні із викликом сторін. Перше судове засідання призначено на 20 серпня 2026 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у поданому разом із позовною заявою клопотанні просив проводити розгляд даної справи без участі представника позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задоволити (а.с.7).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явилася, відзиву не подала, судова повістка, яка направлялась за її останнім відомим місцем проживання повернулася до суду без вручення з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.22-23). Крім того, 10.08.2026 року на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 до суду (а.с.24).

Відповідно до положень п. 4 ч. 8, 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

За приписами ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ЦПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України. Тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив про розгляд справи без участі сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 07 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 5163413 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 кредитного договору товариство надало клієнту фінансовий кредит у сумі 19500,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором. Строк кредиту становив 360 днів.

Згідно з пунктами 1.4, 1.4.1 договору тип процентної ставки є фіксованим. Стандартна процентна ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3. договору.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк кредитування становить 2 397,89 % річних, а орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк кредитування - 89 700,00 грн (пункт 1.6.1 договору).

Даний договір та додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5163413 від 07.12.2024, який містить таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписані електронним підписом із використанням одноразового ідентифікатора 18666.

На виконання умов договору ТОВ «Лінеура Україна» надало позичальнику грошові кошти у сумі 19 500,00 грн шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою надавача платіжних послуг ТОВ «ПейТек» № 20260223-65 від 23.02.2026.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 5163413 від 07.12.2024 станом на 23.02.2026 заборгованість ОСОБА_1 становила 58108,45 грн, з яких: 19499,93 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28858,52 грн - заборгованість за процентами, 9750,00 грн штрафні санкції.

23 лютого 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-5/26, відповідно до умов якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору право вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор набув право вимоги та зобов`язався сплатити первісному кредитору грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору факторингу, у порядку та строки, визначені цим договором.

Відповідно до додатка № 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №01.02-5/26 від 23.02.2026, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 5163413 в сумі 58108,45 грн, з яких: 19499,93 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28858,52 грн - заборгованість за процентами, 9750,00 грн штрафні санкції.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ч.2 ст.638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Як вбачається з матеріалів справи, договір №5163413 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07 грудня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено з дотриманням вимог ч.1 ст.638 ЦК України, оскільки сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору. Договори укладені в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.1054 ч.1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що позивач правомірно набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 5163413 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07 грудня 2024 року.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, що тягне настання правових наслідків, встановлених договором або законом. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 58108,45 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту 19499,93 грн; заборгованості за процентами 28858,52 грн та штрафні санкції в розмірі 9750,00 грн.

Дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив, що відповідачем ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору, унаслідок чого платежі за договором своєчасно та в повному обсязі не сплачувалися. З огляду на це з відповідача підлягає стягненню на користь позивача кредитна заборгованість у розмірі 48 358, 45 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту 19499,93 грн та заборгованості по відсотках 28858,52 грн.

Поряд з цим, вимогу позивача в частині стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) за кредитним договором у сумі 9750,00 грн суд вважає такою, що суперечить положенням чинного законодавства.

Так, відповідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, що триває станом на теперішній час.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути кредитну заборгованість у сумі 48358 грн 45 коп, у стягненні неустойки в сумі 9750 грн 00 коп слід відмовити.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (83,22%) слід стягнути 2215,67 грн сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.6, 204, 536, 625-627, 629, 638-642, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.2, 10, 12, 13, 81, 89,141, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» загальну суму заборгованості за договором №5163413 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07.12.2024 року у розмірі 48358 (сорок вісім тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 45 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 2215 гривень 67 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд.8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: