Решение № 139124148, 20.08.2026, Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 м. Турка

Справа № 458/397/26

Провадження №2/458/303/2026

Турківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Волинець М.З.

за участю секретаря судового засідання Сисан С.І.,

Сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Петрик В.В.,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Турка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Петрик Віталій Васильович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Петрик В.В., подав до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав, в якій просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стислий зміст позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликався на те, що позивач разом із відповідачем ОСОБА_2 перебував у шлюбі, зареєстрованому 16.05.2018 Турківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що складено відповідний актовий запис за № 22. Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 21.03.2023 у цивільній справі № 458/30/23 шлюб між ними розірвано. Вказане судове рішення набрало законної сили 21.04.2023.

За час перебування у шлюбі спільне життя подружжя не склалося. Через несумісність характерів стосунки між ними поступово погіршились, було втрачено взаєморозуміння та взаємоповагу, що супроводжувалося систематичними конфліктами, сварками та напруженою психологічною атмосферою в сім`ї.

Позивач та відповідач є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 21.03.2025 Турківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 07; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21.03.2025 Турківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 03.

Після розірвання шлюбу відповідач разом із дітьми виїхала проживати за кордон, у м. Варшава (Республіка Польща). Однак у подальшому діти залишилися без батьківського піклування. Посольством України в Республіці Польща було отримано лист Дирекції обслуговування опікунсько-виховних осередків № 3 у м. Варшаві про малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які на території Польщі залишилися без батьківського піклування. Відповідно до постанови Районного суду для Варшави Праги-Північ у Варшаві V відділ родини та неповнолітніх від 28.10.2024 V Nsm 1410/2, малолітніх дітей було поміщено до закладу «ІНФОРМАЦІЯ_6». Рішенням виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області № 55 від 02.07.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уповноважено на вчинення дій щодо повернення до України малолітніх громадян України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які залишилися на території Республіки Польща без батьківського піклування, а також призначено ОСОБА_5 відповідальною особою під час супроводу дітей та перетину державного кордону. Крім того, вказаним рішенням вирішено після повернення малолітніх дітей в Україну передати їх батькові, ОСОБА_1 , за місцем його проживання, згідно з його заявою. 24.03.2026 Районний суд для Варшави Праги-Північ у м. Варшаві V Відділ у справах сім`ї та неповнолітніх постановив: «…Змінити ухвалу цього Суду від 30.04.2025, винесену у справі № V Nsm 1410/24, звільнивши малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із закладу опіки та виховання під опіку сестри їхнього батька - пані ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як особи, відповідальної за перевезення малолітніх до місця проживання їхнього батька ОСОБА_9 , який перебуває за адресою: АДРЕСА_1 ».

На даний час діти проживають разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач усвідомлює особисту відповідальність за виховання та піклування про дітей, збереження їхнього психологічного та фізичного здоров`я, а також забезпечує дітям належні умови проживання, виховання та розвитку.

З матір`ю дітей будь-який зв`язок відсутній, вона не цікавиться дітьми з моменту їх поміщення до дитячого закладу. З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дітей, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Позиція відповідача.

Відповідач обставин та підстав позову не спростувала, відзиву на позовну заяву не подала.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 27.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь, пояснення) та призначено підготовче засідання у справі на 27.05.2026 о 10:00 год.

27.05.2026 представник Служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, яка діє фактично, як орган опіки і піклування, подала до суду клопотання про долучення доказів, в якому просив долучити до матеріалів справи: рішення виконавчого комітету Боринської селищної ради № 60 від 21.05.2026 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей»; висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача; копію рішення Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області № 4079 «Про внесення змін до Положення про службу у справах дітей Боринської селищної ради» від 10.06.2025; копію Положення про службу у справах дітей Боринської селищної ради; копію посадової інструкції та довіреність.

Протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 27.05.2026 з урахуванням думки сторін та неявки відповідача підготовче судове засідання відкладено на 16.06.2026 о 16:15 год; постановлено виклик відповідача ОСОБА_2 в судове засідання здійснити шляхом розміщення оголошення про виклик на вебсайті судової влади України та скерувати повістку на вказану в позовній заяві адресу, оскільки останнім відомим зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 .

Протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 16.06.2026 з зв`язку з неявкою відповідача, яка зі слів позивача перебуває за межами України, підготовче судове засідання відкладено на 29.06.2026 о 12:00 год; постановлено виклик відповідача ОСОБА_2 на підготовче засідання здійснити шляхом розміщення оголошення на вебсайті судової влади України та скерувати повістку на зазначену в позовній заяві адресу.

Ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 29.06.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 28.07.2026 о 14:10 год; зобов`язано позивача ОСОБА_1 забезпечити участь малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в судовому засіданні, для з`ясування їхньої думки судом.

Протокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області від 28.07.2026 у зв`язку з неявкою в судове засідання психолога оголошено перерву в судовому засіданні до 11.08.2026 о 10:00 год.

У судовому засіданні 11.08.2026 визначено час проголошення судового рішення 20.08.2026 о 12:50 год.

Позиція учасників справи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити та позбавити його колишню дружину ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначив, що з 2018 року перебував із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який 21.03.2023 було розірвано за рішенням суду. У шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_10 . При цьому до укладення шлюбу у 2018 як у нього (позивача) так і у відповідача вже були діти: у нього - дочка, а у відповідача - двоє синів ( ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ). ОСОБА_11 народився у попередньому шлюбі відповідача, а ОСОБА_12 народився поза шлюбом, у зв`язку з чим відомості про його батька було внесено зі слів матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Незважаючи на те, що позивачу невідомо, хто є біологічним батьком ОСОБА_12 , одразу після укладення шлюбу з відповідачем він визнав батьківство щодо малолітнього ОСОБА_12 шляхом подання спільної заяви до органів ДРАЦС. З 2018 року він (позивач), відповідач та діти: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 проживали разом у його будинку. Згодом старший син відповідачки ОСОБА_11 виїхав до Польщі на роботу. Наразі позивач із ним не спілкується, оскільки ОСОБА_11 також зловживає спиртним. Позивач сам повністю забезпечував сім`ю, вів господарство, тримав овець, кіз, курей, гусей, а також сезонно підробляв на ставках з рибою, за потреби фінансову допомогу йому надавала його старша дочка. З 2023 року він зареєстрований фізичною особою-підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі. Позивачу було відомо про наявність у відповідача алкогольної залежності, однак він сподівався на її виправлення. Проте відповідач не змінилася, а продовжила вживати алкоголь. Щоб якось вплинути на неї, він відвозив відповідача до її матері, яка проживає в с. Верхнє Висоцьке, сподіваючись, що їй буде соромно перед матір`ю і та змінить свою поведінку. Так, одного разу, позивач відвіз відповідача з дітьми в с. Верхнє Висоцьке, однак згодом мати відповідача зателефонувала йому та повідомила, що дочка взяла дітей і поїхала в невідомому напрямку. Позивач одразу звернувся до поліції, однак там відмовилися приймати від нього заяву. Через декілька днів відповідач сама подзвонила позивачу й повідомила, що вона з дітьми перебуває в Польщі, та просила перерахувати їй гроші. Спочатку відповідач із дітьми жила в хостелі, потім знайшла співмешканця ОСОБА_13 , і стала проживати разом з ним та дітьми. Так, з 2022 року по жовтень 2024 року діти проживали разом з нею, однак заклади освіти не відвідували, а ОСОБА_12 почав курити. В той же час позивач шукав можливості повернути дітей, звертався до адвокатів та до правоохоронних органів. В жовтні 2024 року відповідачку разом із дітьми виселили з квартири. У зв`язку з чим відповідачка із дітьми деякий час проживала у подруги, а згодом фактично на вулиці. Одного дня водій автобуса, побачивши відповідачку на зупинці в стані алкогольного сп`яніння, викликав поліцію. Після чого дітей було відібрано в матері та влаштовано до притулку. З жовтня 2024 року по березень 2026 року діти перебували у притулках, проте відповідач навіть не намагалася забрати дітей звідти. Консул України в Польщі надав позивачу інформацію про їх місцезнаходження. Впродовж цього часу дітей навідувала його сестра, мати ж дітей спочатку декілька разів з`являлася до притулку та телефонувала, однак згодом забула про них. 24.03.2026 за рішенням польського суду дітей передано його сестрі, яка повернула їх до України. Повернувшись додому діти почали проживати з ним. Однак після пережитих подій поведінка ОСОБА_12 була агресивною, він таємно від позивача курив, а в школі вчителі скаржилися на нього. У зв`язку з цим хлопець приймав антидепресанти, призначені лікарем ще під час перебування в Польщі в притулку, також з ним працював психолог. Відчуваючи відповідальність за дітей позивач робив усе можливе щоб дітям стало краще, щоб вони почувалися в безпеці. Він створив для них належні умови проживання та розвитку, надалі допомагає їм у навчанні, та повністю забезпечує матеріально. Станом на зараз психологічний стан дітей покращився. Діти проявляють зацікавленість у навчанні, також допомагають йому в домашніх справах. Після того як діти повернулися до України відповідач декілька разів телефонувала до них, свою поведінку не пояснювала, а розмовляючи з дітьми, казала їм не слухатися позивача, про розгляд справи щодо позбавлення її батьківських прав їй відомо. Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 свідомо самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, оскільки зловживає алкоголем, тривалий час не виконує покладені на неї обов`язки щодо піклування та утримання дітей, а залишення нею дітей в Польщі без батьківського піклування є беззаперечним доказом її ухилення від виконання батьківських обов`язків та підставою для позбавлення її батьківських прав.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Петрик В.В. зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджуються належними й допустимими доказами, зокрема поясненнями позивача та малолітніх дітей, на підставі чого просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, а саме шляхом скерування поштової кореспонденції на адресу останнього відомого місця проживання відповідача та шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційній сторінці Турківського районного суду Львівської області на вебпорталі судової влади України. Причин неявки не повідомила та будь-яких письмових пояснень на позовну заяву не надала.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області (як органу опіки і піклування) у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та зазначила, що є достатньо підстав щоб позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей.

В судовому засіданні в присутності психолога ОСОБА_14 було заслухано думку дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_3 повідомив, що навчається у 8 класі та проживає разом із батьком та сестрою. Коли розпочалася повномасштабна війна в 2022 році разом з мамою та сестрою вони поїхали до Польщі. Спочатку жили в хостелі. Коли мама знайшла собі співжителя ОСОБА_13 , пішли жити до нього в орендоване житло. Вони прожили там два роки, за цей час мама випивала, сварилася із співжителем. Харчувалися вони хот-догами, мівінами, мама їсти їм не готувала, багато випивала, коли він з сестрою намагався її заспокоїти вона їх била. Одного разу, під час сварки, вона вибила вікно, бо хотіла кинути щось у Петра, внаслідок чого власник квартири їх виселив. Перший тиждень вони троє жили в маминої подруги, потім в хостелі. Коли в хостелі їх уже не прийняли, щоб продовжити проживання, вони одну ніч проспали на зупинці. Тоді їх побачив водій маршрутки та викликав поліцію, маму перевірили на стан алкогольного сп`яніння та виявили майже 3 проміле. Після цього його з сестрою забрали в притулок, а маму у витверезник. У першому притулку вони пробули 4-5 місяців, у другому рік, допоки їх не забрав тато. У першому притулку, на початку мама часто їх навідувала, коли їх перевели в інший притулок вона ще декілька разів дзвонила, після чого зникла. В притулку все було добре. Коли жив з мамою, школу пропускав, бо його ніхто не контролював. За мамою не сумує, жити з нею не хотів би, йому добре з татом.

Допитана у судовому засіданні в присутності психолога з дотриманням вимог ст. 232 ЦПК України, малолітня ОСОБА_4 повідомила, що проживає разом з татом та братом. Коли вони були в Польщі з мамою, вона ображала їх, а найбільше їй не подобалось коли мама сварилася з співжителем. Коли її з братом забрали в притулок, їм там було краще, ніж з мамою, мама рідко приходила, один раз на її день народження прийшла з тортом та пивом, торт вони з`їла, а мама ще пила пиво.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, судом встановлені такі обставини.

Сторони по справі з 16.06.2018 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Турківського районного суду Львівської області від 21.03.2023, ухваленим за результатами розгляду цивільної справи № 458/30/23. Вказане судове рішення набрало законної сили 21.04.2023.

Позивач та відповідач є батьками дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 21.03.2025 Турківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 07; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21.03.2025 Турківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 03.

18.04.2023 Турківським районним судом Львівської області видано судовий наказ у справі № 458/247/23 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 09.03.2023 і до досягнення дітьми повноліття.

Станом на 05.09.2025 у позивача відсутня заборгованість зі сплати аліментів за вказаним судовим наказом, що підтверджується копією довідки № 23087 від 05.09.2025, виданої Турківським відділом державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції.

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 09.03.2026 у цивільній справі № 458/53/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про припинення стягнення аліментів, позов ОСОБА_1 задоволено. Припинено з 23.01.2026 стягнення аліментів розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі судового наказу Турківського районного суду Львівської області від 18.04.2023 №458/247/23, 2-н/458/9/2023; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1331,20 грн.

З копії листа Львівської обласної державної адміністрації № 205/01-18 від 17.06.2025, адресованого Самбірській районній державній адміністрації та Боринській селищній територіальній громаді, вбачається, що до Львівської обласної державної адміністрації надійшов лист Міністерства Закордонних справ України № 71/16-546-69603 від 12.06.2025, про те, що Посольством України в Республіці Польща отримано лист Дирекції обслуговування опікунчо-вихованчих осередків № 3 у Варшаві, про малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які залишилися на території Республіки Польща без батьківського піклування. Відповідно до постанови районного суду Варшава Північна Прага в Варшаві V відділ родини та неповнолітніх від 28.10.2024 V Nsm 1410/2, малолітніх дітей було поміщено до закладу «ІНФОРМАЦІЯ_6». Батьками дітей є: мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з чим, у термін до 25.06.2025 необхідно надати службі у справах дітей обласної державної адміністрації інформацію щодо вжитих заходів із розшуку родичів дітей та з`ясувати їх наміри щодо подальшої долі малолітніх тощо.

Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області № 55 від 02.07.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уповноважено на вчинення дій щодо повернення до України малолітніх громадян України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які залишилися на території Республіки Польща без батьківського піклування, а також призначено ОСОБА_5 відповідальною особою під час супроводу дітей та перетину державного кордону. Крім того, вказаним рішенням вирішено після повернення малолітніх дітей в Україну передати їх батькові, ОСОБА_1 , за місцем його проживання, згідно з його заявою.

Згідно з копією відповіді Радника з консульських питань Консульського відділу Посольства України в Республіці Д. Запєвалова № 6137/19-546-160020 від 29.12.2025, консульським відділом розглянуто адвокатський запит адвоката Петрика В.В. та повідомлено, про те, що справа про повернення дітей ОСОБА_15 перебуває на розгляді Районного суду для Варшави Прага-Північ. Додатково повідомили, що рішенням Виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області № 55 від 02.07.2025 ОСОБА_5 уповноважено на вчинення дій з повернення з Республіки Польща малолітніх громадян України - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які залишилися на території Республіки Польща без батьківського піклування, а також визначено її відповідальною особою під час супроводу дітей та перетину державного кордону України. На даний час діти перебувають у плацувці опікунсько-виховній «ІНФОРМАЦІЯ_6», розташованій за адресою: м. Варшава Республіка Польща.

Як вбачається з копії ухвали Районного суду для Варшави Праги-Північ у м. Варшаві V Відділу у справах сім`ї та неповнолітніх у справі № V Nsm 1037/25, (оригінал представлений позивачем у судовому засіданні для огляду), суд змінив свою попередню ухвалу від 30.04.2025, постановлену у справі № V Nsm 1410/24. Цією ухвалою суд постановив звільнити малолітніх ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із закладу опіки та виховання під опіку сестри їхнього батька - пані ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як особи, відповідальної за перевезення малолітніх до місця проживання їхнього батька ОСОБА_9 , який перебуває за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області № 60 від 21.05.2026 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із змісту вказаного висновку вбачається, що 23.04.2026 працівниками Служби у справах дітей проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обстеження встановлено, що ОСОБА_1 проживає у двоповерховому будинку разом із малолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Для дітей створені належні умови для проживання, виховання та розвитку. Зокрема, у будинку дотримується санітарно-гігієнічний стан, кожна дитина має окрему кімнату, в яких наявні дитячий одяг, взуття, канцелярія, іграшки та комп`ютерна техніка. У будинку є дві ванні кімнати. Відповідно до характеристики № 29/17-21від 13.05.2026, виданої старостою старостинського округу № 12 Боринської селищної ради, ОСОБА_1 характеризується позитивно, самостійно виховує малолітніх дітей, із односельчанами та сусідами перебуває у добрих відносинах. Згідно з характеристикою ОСОБА_3 , складеної класним керівником Комарницької гімназії 13.05.2026, ОСОБА_3 навчається в 7 класі та за час навчання зарекомендував себе старанним та уважним учнем. Хлопець є стриманим, врівноваженим та самокритичним. Батько приділяє належну увагу навчанню та вихованню сина, постійно цікавиться його успішністю та відвідує батьківські збори. Відповідно до характеристики ОСОБА_4 , складеної класним керівником Комарницької гімназії 13.05.2026, ОСОБА_4 навчається у 1 класі та за час навчання зарекомендувала себе старанною, уважною ученицею. Дівчинка товариська, щира, доброзичлива та емоційна. Батько приділяє належну увагу навчанню та вихованню дочки, постійно цікавиться її успішністю та відвідує батьківські збори. У засіданні, яке відбулося 14.05.2026, особисто взяв участь ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_2 на засіданні не була присутня, її місцезнаходження невідоме, зв`язок із нею відсутній. Під час засідання членами комісії встановлено факт свідомого та умисного невиконання матір`ю своїх батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей, відсутності з її боку будь-якої участі у їх вихованні, ненадання матеріальної допомоги, а також свідомого самоусунення від забезпечення їх морального та духовного розвитку. ОСОБА_2 без поважних причин нехтує виконанням батьківських обов`язків, не виявляє належної уваги та турботи до дітей. Враховую викладене, члени комісії вважають доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітніх дітей.

Застосовані судом норми права та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Закону України «Про охорону дитинства», Сімейного кодексу України.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2 ст.15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частинами 1, 2 та 4 ст. 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Аналіз п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 58).

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 461/7387/16 (провадження № 61-29266св18), зазначено, що судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не достатньою мірою не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст.5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення від 03.12.1986). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 23.12.2020 у справі № 522/21914/14, від 22.11.2023 у справі № 1915/2789/12.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у питанні позбавлення своїх батьків чи одного із них батьківських прав.

Аналогічні положення закріплені у ст. 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 «Савіни проти України» (заява № 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 07.02.2024 у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23), вказав, що враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих та певних ситуацій, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини, які могли виникнути під впливом зовнішніх факторів, яким вона в силу свого віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї. Сама по собі озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, а тому при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26.07.2021 у справі № 638/15336/18, провадження № 61-13690св20; від 07.02.2022 у справі № 759/3554/20, провадження № 61-1544св21; від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22, провадження № 61-10115св23; від 15.11.2023 у справі № 932/2483/21, провадження № 61-5203св23;) від 26.12.2024 у справі №561/474/24 (провадження № 61-13691ск24).

У постанові Верховного Суду від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19 заначено, що у випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливості надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Разом з тим, винесення рішення в справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України.

З урахуванням цього, суд констатує, що судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків можливі лише з урахуванням фактичних обставин конкретної справи й доказування, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Отже, при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача необхідно впевнитись не лише у невиконання матір`ю обов`язків щодо виховання дітей, а і встановити, що мати ухиляється від виконання своїх обов`язків свідомо, систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує нехтувати своїми батьківськими обов`язками. Позбавлення батьківських прав є крайньою мірою відповідальності, а це означає, що застосовується така міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявились безрезультатними.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовною вимогою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо їхніх малолітніх дітей, покликався на невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дітей.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 усунулася від виховання дітей, з жовтня 2024 року фактично не приймає участі у вихованні сина та дочки, не піклується про стан їхнього здоров`я, не цікавиться їхніми успіхами, будь-якої матеріальної допомоги не надає. Перебуваючи з дітьми за межами України мало цікавилась їхнім життям, не дбала про їх виховання та фактично ухилилась від виконання її батьківських обов`язків.

Суд зазначає, що при розгляді справ про позбавлення батьківських прав на перше місце має ставити якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.04.2025 у справі № 404/2456/21.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо. Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено саме на позивача.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20)), від 25.02.2025 у справ № 562/635/24.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Приймаючи рішення у вказаній справі, суд враховує висновок Служби у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, у якому визнано за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо її малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та вважає вказаний висновок об`єктивним, обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам дітей.

Факт свідомого нехтування відповідачем ОСОБА_2 своїми обов`язками щодо виховання дітей знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. У розглядуваному випадку матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження впродовж тривалого часу ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 , яке має систематичний характер.

Судом встановлено, що відповідач не лише самоусунулася від виконання батьківських обов`язків щодо своїх малолітніх дітей, а й створила умови, за яких діти фактично залишилися й без піклування батька, проти його волі. Крім того, тривале перебування дітей разом із відповідачем на території Республіки Польща мало для них негативні та травматичні наслідки. У подальшому діти залишилися без батьківської опіки та були поміщені до притулку на території Республіки Польща. При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що протягом двох років перебування дітей у притулку відповідач вживала будь-яких заходів для їх повернення. Проте після повернення дітей в Україну відповідач продовжила ухилятися від виконання батьківських обов`язків: не виявляє належного батьківського піклування, не цікавиться їх життям, навчанням та потребами дітей, не бере участі в їх вихованні та матеріальному утриманні. Водночас будь-які перешкоди з боку позивача у спілкуванні відповідачки з дітьми чи їх відвідуванні відсутні та судом не встановлені.

Така поведінка відповідача свідчить про небажання змінити ставлення до виховання дітей, небажання проявляти батьківське піклування та турботу про них.

Таким чином, враховуючи інтереси дітей, висновок Служби у справах дітей про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, самоусунення від реалізації своїх батьківських обов`язків щодо виховання та розвитку дітей, суд дійшов висновку про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення батьківських прав, та вважає, що позбавлення відповідача батьківських прав, хоча і є крайнім заходом, однак є виправданим і пропорційним, так як цього вимагають інтереси дітей.

На спростування вказаного відповідачем не надано будь-яких доказів. Водночас матеріали справи не містять доказів участі у вихованні дітей, виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків.

Крім цього суд враховує процесуальну поведінку відповідача ОСОБА_2 , яка не з`являлася у судове засідання, не надавала жодних пояснень. У судовому засіданні позивач пояснив, що місце перебування відповідача на даний час невідоме.

На переконання суду, зазначене підтверджує нехтування відповідачем батьківськими обов`язками щодо своїх дітей та не свідчить про її бажання брати участь у вихованні дітей та виконанні батьківських обов`язків.

Суд враховує, що розірвання сімейних зав`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Водночас суд зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміняться її поведінка та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Указана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 459/3411/17.

З огляду на викладене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , та доньки ОСОБА_4 .

Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені повністю, тому з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачені та підтверджені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 064,96 грн за подання до суду позовної заяви.

Оскільки позивачем не заявлено вимоги про стягнення судового збору з відповідача, суд вважає можливим залишити судові витрати за позивачем.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Петрик Віталій Васильович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , уродженець с. Комарники Турківського району Львівської області, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

Служба у справах дітей Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, код ЄДРПОУ 43962297, адреса місцезнаходження: вул. Івана Франка, 4, с-ще Бориня, Самбірський район, Львівська область, 85547.

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ