Решение № 139102771, 19.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14517/26

Провадження № 2/127/4141/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Сичука М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19 жовтня 2021 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг та підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

Позивач зазначає, що відповідно до умов укладеного договору відповідачу було відкрито поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, та встановлено кредитний ліміт.

Після укладення договору відповідач отримав можливість користуватися кредитними коштами шляхом здійснення операцій із використанням платіжної картки та мобільного додатку «Monobank».

Позивач посилається на те, що відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний щомісячно сплачувати мінімальний платіж, а також проценти за користування кредитними коштами у розмірі та порядку, визначених договором і Тарифами Банку.

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.

Водночас відповідач, як зазначає позивач, належним чином свої зобов`язання не виконував, своєчасно не здійснював погашення заборгованості за кредитом та процентами, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Позивач зазначає, що станом на 29 червня 2025 року прострочення виконання зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу перевищило 90 днів, у зв`язку з чим відповідно до умов договору настало істотне порушення клієнтом своїх зобов`язань.

29 червня 2025 року Банком, за твердженням позивача, направлено відповідачу повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості.

Оскільки відповідач заборгованість не погасив, позивач вважає, що відповідно до умов договору кредит набув форми «на вимогу», а Банк набув право вимагати повернення всієї суми заборгованості.

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 26 лютого 2026 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» становить 18 747,31 грн, з яких загальний залишок заборгованості за наданим кредитом 18 747,31 грн.

У позовній заяві позивач також посилається на положення статей 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, положення Закону України «Про споживче кредитування», а також умови укладеного між сторонами договору.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19 жовтня 2021 року в розмірі 18 747,31 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.05.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами було направлено відповідачу в установленому законом порядку.

Відзив на позовну заяву, заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності та взаємозв`язку, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої та другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

Зі змісту Анкети-заяви вбачається, що відповідач виявив бажання отримувати банківські послуги АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», погодився з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифами Банку та іншими документами, що у сукупності складають договір про надання банківських послуг.

Також відповідач підтвердив ознайомлення із зазначеними документами та погодився з їх положеннями.

Згідно з положеннями Анкети-заяви відповідач погодився на використання електронного підпису та його аналогів при здійсненні операцій за рахунками, відкритими Банком, та визнав юридичні наслідки такого підпису аналогічними власноручному підпису.

Суд враховує, що відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

З огляду на характер банківського продукту «Monobank», укладений між сторонами договір є договором приєднання, умови якого визначені Банком та прийняті відповідачем шляхом підписання Анкети-заяви.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що на виконання укладеного договору Банком відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано можливість користування кредитними коштами шляхом встановлення кредитного ліміту.

Згідно з наданою Банком довідкою про розмір встановленого кредитного ліміту первісний розмір кредитного ліміту становив 16 500 грн.

Водночас відповідно до умов договору кредитний ліміт міг змінюватися Банком у межах встановленого договором порядку.

З наданого суду руху коштів убачається фактичне користування відповідачем кредитними коштами та здійснення ним операцій за рахунком.

Зокрема, 19 січня 2024 року відповідач здійснив поповнення карткового рахунку на 500 грн та 600 грн, після чого кредитний ліміт було зменшено на 1 100 грн до 21 900 грн.

12 березня 2024 року відповідач здійснив поповнення рахунку готівкою у розмірі 2 000 грн.

13 квітня 2024 року здійснено два поповнення карткового рахунку у розмірах 600 грн та 322 грн, а 19 квітня 2024 року поповнення у розмірі 4 780,08 грн.

20 квітня 2024 року кредитний ліміт було зменшено на 4 300 грн до 17 600 грн.

19 липня 2024 року відповідач здійснив поповнення карткового рахунку у розмірі 2 190 грн, після чого 20 липня 2024 року кредитний ліміт було зменшено на 600 грн до 17 000 грн.

22 листопада 2024 року відповідач здійснив поповнення карткового рахунку у розмірі 2 800 грн, а 23 листопада 2024 року кредитний ліміт було зменшено на 500 грн до 16 500 грн.

Таким чином, наведені операції підтверджують не лише існування відкритого рахунку та встановленого кредитного ліміту, а й фактичне користування відповідачем кредитним продуктом та здійснення ним платежів за рахунком.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Отже, з моменту укладення кредитного договору між сторонами виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у Банку право вимагати повернення наданих кредитних коштів та сплати передбачених договором процентів, а у відповідача обов`язок своєчасно погашати кредитну заборгованість відповідно до умов договору.

Судом встановлено, що відповідач не здійснював належного та своєчасного погашення заборгованості.

З наданого руху коштів вбачається, що починаючи з лютого 2024 року Банком регулярно здійснювалося нарахування процентів за кредитом.

Так, 01 лютого 2024 року нараховано проценти у розмірі 1 508,01 грн, 01 березня 2024 року 689,04 грн, 01 квітня 2024 року 719,50 грн, 01 травня 2024 року 624,30 грн, 01 червня 2024 року 557,69 грн, 01 липня 2024 року 556,80 грн.

У подальшому нарахування процентів продовжувалося: 01 серпня 2024 року 566,27 грн, 01 вересня 2024 року 541,88 грн, 01 жовтня 2024 року 540,90 грн, 01 листопада 2024 року 575,98 грн, 01 грудня 2024 року 552,08 грн, 01 січня 2025 року 523,28 грн, 01 лютого 2025 року 541,26 грн, 01 березня 2025 року 504,28 грн та 01 квітня 2025 року 574,12 грн.

Згідно з наданим рухом коштів після нарахування 01 квітня 2025 року процентів у розмірі 574,12 грн залишок заборгованості становив 18 747,31 грн.

При цьому 01 грудня 2025 року Банком було здійснено нарахування процентів у розмірі 137,40 грн, яке того ж дня було скасовано відповідною операцією «Скасування MONO_percent» на таку ж суму. Таким чином, зазначена операція не призвела до збільшення остаточного розміру заборгованості, заявленого до стягнення.

Суд звертає увагу, що відповідач здійснював окремі платежі на погашення заборгованості, однак такі платежі не призвели до повного виконання ним своїх грошових зобов`язань перед Банком.

Відповідно до пункту 5.10.2 Розділу ІІ Умов обслуговування рахунків фізичної особи погашення кредиту та процентів здійснюється шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі щомісячного мінімального платежу.

Пунктом 5.11 Розділу ІІ Умов передбачено обов`язок клієнта щомісяця сплачувати щомісячний мінімальний платіж у розмірі та строк, визначені в мобільному додатку.

Отже, відповідач був обізнаний щодо необхідності здійснення регулярного погашення заборгованості, однак належного виконання цього обов`язку не забезпечив.

Щодо правової природи укладеного між сторонами договору суд виходить з того, що відповідно до статті 1054 ЦК України кредитний договір є самостійним видом цивільно-правового договору, за яким позичальник має обов`язок повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти на умовах договору.

При цьому положення статей 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України у взаємозв`язку передбачають право кредитодавця вимагати повернення кредитних коштів у випадку неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Аналогічне право кредитодавця передбачено частиною другою статті 1054 ЦК України.

Суд також враховує положення частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що пунктами 5.165.19 Розділу ІІ Умов сторони погодили порядок дій Банку у разі істотного порушення клієнтом зобов`язань.

Зокрема, відповідно до пункту 5.16 у разі порушення строку сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою.

Згідно з пунктом 5.17 Розділу ІІ Умов у такому випадку Банк повідомляє клієнта про відповідне порушення та необхідність його усунення.

Позивач зазначає, що 29 червня 2025 року направив відповідачу повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості.

Відповідно до доводів позивача, відповідач зазначене порушення не усунув, у зв`язку з чим 29 липня 2025 року кредит набув форми «на вимогу».

Разом із тим суд зазначає, що для вирішення заявленого позову визначальним є встановлення самого факту існування кредитного зобов`язання, факту користування відповідачем кредитними коштами та факту невиконання ним обов`язку щодо погашення заборгованості, що підтверджується сукупністю наданих доказів.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідач не надав доказів припинення кредитного зобов`язання, повного погашення заборгованості чи наявності обставин, які звільняють його від виконання договірних зобов`язань.

Водночас позивачем надано розрахунок заборгованості, який узгоджується з даними руху коштів за рахунком.

Згідно з розрахунком Банку станом на 26 лютого 2026 року заборгованість відповідача становить 18 747,31 грн.

При цьому суд враховує, що заявлена до стягнення сума не включає пеню або окремо нараховану заборгованість за порушення грошового зобов`язання, оскільки за відповідними складовими у розрахунку зазначено 0 грн.

Отже, предметом стягнення у цій справі є заборгованість, визначена позивачем у розмірі 18 747,31 грн.

Суд також бере до уваги, що первісний кредитний ліміт становив 16 500 грн, однак за умовами договору заборгованість могла збільшуватися на суму належних до сплати процентів у випадках, передбачених договором.

З наданого руху коштів убачається, що заборгованість збільшувалася внаслідок проведення операцій з нарахування процентів за користування кредитними коштами, а тому сама по собі обставина перевищення остаточної суми заборгованості над первісним кредитним лімітом не свідчить про безпідставність заявленої суми.

Водночас суд виходить виключно з тієї суми, яка заявлена позивачем до стягнення та підтверджена наданим розрахунком і рухом коштів.

Таким чином, сукупність досліджених доказів підтверджує факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин, отримання відповідачем можливості користуватися кредитними коштами, фактичне користування кредитним продуктом, часткове погашення заборгованості та, у подальшому, невиконання відповідачем зобов`язань у повному обсязі.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки належного виконання відповідачем своїх зобов`язань не встановлено, а заборгованість у розмірі 18 747,31 грн не погашена, підстав для висновку про припинення кредитного зобов`язання виконанням немає.

Оцінюючи надані позивачем докази, суд виходить із того, що вони є належними, допустимими та достатніми для підтвердження обставин, на які посилається позивач.

Розрахунок заборгованості не спростований відповідачем, доказів проведення платежів у більшому розмірі або повного погашення кредиту суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем кредитного договору, не виконав належним чином обов`язок щодо повернення кредитних коштів та сплати передбачених договором платежів, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимагати стягнення відповідної заборгованості у судовому порядку.

Отже, позовні вимоги АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19 жовтня 2021 року у розмірі 18 747,31 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному розмірі.

Таким чином, з відповідача на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» підлягає стягненню заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19 жовтня 2021 року у розмірі 18 747 грн 31 коп., а також судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про комерційну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 19 жовтня 2021 року станом на 26 лютого 2026 року у розмірі 18 747 (вісімнадцять тисяч сімсот сорок сім) гривень 31 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 273 ЦПК України.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк», ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Оленівська, 23, 04080,

Відп овідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,

Повний текст рішення суду виготовлений 19.08.2026.

Суддя: