№ 139099260, 19.08.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4807/26

Провадження № 3/159/1739/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Ковель

Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Смалюх Р.Я., розглянувши справу, яка надійшла від ГУ ДПС у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , громадянина України, (РНОКПП НОМЕР_1 ), проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого директором АТ «Ковельнафтопродукт», за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , ставиться у вину, що він будучи директором АТ «Ковельнафтопродукт», як посадова особа, порушив вимоги пп. 14.1.138, п. 14.1, ст.14, ст. 22, п. 23.1 ст. 23, п. 187.1 ст. 187, абз 2 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму 472 856 грн, в тому числі за серпень 2025 року в сумі 472856 грн., вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

В судове засідання по розгляду даної справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, суд про причини неявки не повідомив.

Отже, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, суд про причини неявки не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не подала, а тому, відповідно до ст. 268 КУпАП, її неявка до суду не перешкоджає розгляду справ по суті.

Європейський Суд з прав людини у п. 41 рішення від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) у справі "Пономарьова проти України" констатував, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

На підставі викладеного суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали справи, суд зазначає таке.

Питання, яке підлягає вирішенню, полягає в тому, чи доведено належними та достатніми доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та чи містить протокол необхідні відомості для встановлення конкретної події правопорушення, його об`єктивної сторони, часу та обставин вчинення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, серед іншого, «місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення», а також інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Отже, протокол має містити не лише посилання на порушені норми законодавства, а й конкретний опис фактичної поведінки особи, яка утворює склад адміністративного правопорушення.

За ч. 1 ст. 163-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за «відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України».

Отже, для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП необхідно встановити конкретне порушення нею встановленого законом порядку ведення податкового обліку та довести, що саме така дія або бездіяльність утворює об`єктивну сторону правопорушення. Саме по собі посилання на те, що за результатами податкової перевірки встановлено заниження податку, без зазначення конкретних дій чи бездіяльності посадової особи, якими допущено таке порушення, не дозволяє встановити склад адміністративного правопорушення.

Із протоколу про адміністративне правопорушення від 23.07.2026 вбачається, що ОСОБА_1 ставиться у вину порушення низки положень Податкового кодексу України, внаслідок чого, за твердженням органу, встановлено заниження податку на додану вартість на суму 472 856 грн, у тому числі за серпень 2025 року.

Водночас у протоколі не конкретизовано, які саме дії або бездіяльність ОСОБА_1 як директора АТ «Ковельнафтопродукт» призвели до такого заниження, які саме операції, податкові накладні, первинні документи чи бухгалтерські записи ним неправильно відображено, у чому конкретно полягало порушення встановленого порядку ведення податкового обліку та яким чином ці дії перебувають у причинному зв`язку із сумою податкового зобов`язання.

Отже, фактичний опис діяння у протоколі фактично зведений до результату податкової перевірки - твердження про заниження ПДВ.

Однак результат перевірки юридичної особи сам по собі не розкриває об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, щодо конкретної посадової особи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюються, зокрема, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані можуть встановлюватися, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення та іншими документами.

При цьому протокол про адміністративне правопорушення не має наперед установленої доказової сили. Він є одним із доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими фактичними даними. Сам по собі протокол без підтвердження викладених у ньому обставин іншими належними та допустимими доказами не є безумовним доказом вини особи.

У цій справі інших доказів, крім витягу з акта перевірки № 19617/07-01/03482531 від 23.07.2026, матеріали не містять.

При цьому акт перевірки встановлює обставини щодо податкового обліку та податкових зобов`язань підприємства, однак із наданого суду витягу неможливо встановити, які саме дії особисто ОСОБА_1 були вчинені або не вчинені ним як посадовою особою, коли саме вони були вчинені, у чому полягало конкретне порушення податкового обліку та на підставі яких фактичних даних зроблено висновок про його особисту вину.

Суддя не може підміняти орган, уповноважений на складання протоколу, шляхом самостійного встановлення з матеріалів перевірки обставин, які не наведені у протоколі як суть інкримінованого правопорушення. Обов`язок належного оформлення матеріалів та доведення обставин, на яких ґрунтується обвинувачення, покладається на відповідний орган; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, не повинен перебирати на себе функцію сторони, яка притягає особу до адміністративної відповідальності.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи, і суд не уповноважений перекладати цей обов`язок на себе.

Окремо суддя звертає увагу на невизначеність часу вчинення правопорушення.

У протоколі зазначено: «01.01.2023-08.07.2026», а також вказано, що правопорушення є триваючим та виявлено його 23.07.2026. Водночас із наведеного формулювання неможливо встановити, яку саме конкретну дату або період орган вважає часом вчинення адміністративного правопорушення.

Зазначення в протоколі багаторічного періоду від 01.01.2023 до 08.07.2026 без конкретизації моменту вчинення конкретної дії чи бездіяльності фактично позбавляє особу можливості чітко розуміти, у вчиненні якого саме діяння вона обвинувачується, а суд - можливості встановити, чи мала місце подія правопорушення у визначений органом період та чи відповідає така подія диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Таке формулювання є особливо важливим з огляду на те, що у протоколі одночасно зазначено конкретний податковий період серпень 2025 року та значно ширший період, протягом якого нібито тривало правопорушення. При цьому не визначено, які саме порушення мали місце протягом кожного з таких періодів.

Тому із матеріалів справи неможливо однозначно встановити фактичні межі інкримінованого діяння.

Сам по собі факт встановлення контролюючим органом певного порушення податкового законодавства підприємством не є достатнім для висновку про наявність у діях його директора складу адміністративного правопорушення.

Для такого висновку необхідно довести не лише факт порушення податкового законодавства підприємством, а й конкретні дії або бездіяльність посадової особи, її статус як суб`єкта правопорушення та вину у відповідному порушенні.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

З огляду на викладене суд позбавлений можливості достовірно встановити, у чому саме полягало адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , коли воно було вчинене, які конкретно його дії чи бездіяльність утворювали об`єктивну сторону правопорушення та на підставі яких доказів такі обставини можуть бути встановлені.

Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Такий наслідок застосовується також у випадку, коли досліджені судом докази не дають можливості встановити всі необхідні елементи складу правопорушення та винуватість особи у його вчиненні.

Тому за встановлених обставин суд не має правових підстав для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Оскільки матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б дозволяли встановити конкретну подію правопорушення, його об`єктивну сторону, час та спосіб вчинення, а зміст протоколу не дає змоги однозначно визначити, яке саме діяння ставиться ОСОБА_1 у вину, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 221, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, Законом України «Про судовий збір», суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення, при цьому строк давності призупиняється на час розгляду скарги у разі оскарження постанови або на період відстрочки її виконання згідно зі статтею 301 КУпАП.

Суддя Р.Я.Смалюх