Решение № 139083596, 19.08.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16290/26

Провадження № 2/127/4668/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Сичука М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з без викликом (без повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № A223CT155101297200 від 22 березня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22 березня 2024 року між АТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № A223CT155101297200, відповідно до якого позичальнику надано кредит у розмірі 100 000,00 грн строком на 60 місяців, тобто до 21 березня 2029 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 75,00 % річних.

За умовами кредитного договору комісія за користування кредитом визначена у розмірі 0,00 грн.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконав належним чином, що підтверджується меморіальними ордерами, виписками по рахунках та іншими доданими до позовної заяви документами.

Разом з тим відповідач належним чином умови кредитного договору не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 12 травня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 143 576,84 грн, з яких: 95 043,47 грн заборгованість за тілом кредиту; 45 036,13 грн заборгованість за процентами; 0,00 грн заборгованість за комісією; 3 497,24 грн заборгованість за пенею.

Посилаючись на положення статей 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, положення Закону України «Про споживче кредитування» та норми Цивільного процесуального кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, будь-яких заяв чи клопотань до суду не направив.

Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник позивача подав позовну заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності представника банку та не заперечував проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог статей 76-81, 89 ЦПК України, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що 22 березня 2024 року між Акціонерним товариством «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № A223CT155101297200, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти.

Факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується матеріалами справи, у тому числі наданим позивачем розрахунком заборгованості.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № A223CT155101297200 від 22.03.2024 станом на 12 травня 2026 року заборгованість відповідача складається, зокрема, із: заборгованості за основною сумою кредиту 95 043,47 грн; у тому числі поточної заборгованості за тілом кредиту 90 704,58 грн; простроченої заборгованості за тілом кредиту 4 338,89 грн; заборгованості за процентами 45 036,13 грн; у тому числі процентів на поточну заборгованість 3 780,64 грн; процентів на прострочену заборгованість 41 255,49 грн; заборгованості за комісією 0,00 грн; пені 3 497,24 грн.

Загальний розмір заборгованості, визначений позивачем станом на 12.05.2026, становить 143 576,84 грн.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду наперед встановленого значення.

З урахуванням наведеного суд вважає доведеним факт існування між сторонами кредитного зобов`язання та факт неналежного виконання відповідачем обов`язку щодо його погашення.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Отже, укладення кредитного договору породжує для позичальника обов`язок повернути отримані кредитні кошти та сплачувати проценти на умовах, визначених договором.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 12.05.2026 утворилася заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості судом перевірено. Розрахунок містить відомості про рух заборгованості, суми нарахованих процентів, погашення кредиту та здійснені відповідачем платежі.

Зокрема, відповідно до розрахунку, початковий розмір наданого кредиту становив 100 000,00 грн. У подальшому за рахунок здійснених платежів та погашення частини основної заборгованості залишок тіла кредиту зменшився та станом на 12.05.2026 становить 95 043,47 грн, з яких 4 338,89 грн є простроченою заборгованістю.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо заборгованості за процентами суд зазначає таке.

Наданий позивачем розрахунок містить відомості про нарахування процентів за користування кредитними коштами виходячи із встановленої договором процентної ставки 75 % річних.

Станом на 12.05.2026 загальна заборгованість за процентами, відповідно до розрахунку позивача, становить 45 036,13 грн, з яких 3 780,64 грн припадає на проценти на поточну заборгованість та 41 255,49 грн на проценти на прострочену заборгованість.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, неналежного виконання нею договірних зобов`язань та відсутність належних і допустимих доказів погашення зазначеної заборгованості, суд вважає вимогу про стягнення заборгованості за процентами обґрунтованою.

Водночас суд при визначенні розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, повинен врахувати передбачені законом обмеження щодо відповідальності позичальника за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

Разом з тим, вирішуючи вимогу про стягнення пені в розмірі 3 497,24 грн, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, наявність у кредитному договорі умови про сплату пені сама по собі не є достатньою правовою підставою для її стягнення у випадку, коли законом встановлено звільнення позичальника від обов`язку сплачувати таку неустойку.

Суд враховує, що законодавством України були встановлені спеціальні правила щодо відповідальності позичальників за невиконання або неналежне виконання кредитних зобов`язань у період дії надзвичайних обставин.

Так, у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 законодавцем були внесені зміни до цивільного законодавства, якими передбачалося звільнення позичальників від відповідальності у вигляді неустойки за прострочення виконання кредитних зобов`язань на період дії відповідних карантинних обмежень.

Зазначені положення були спрямовані на встановлення додаткових гарантій захисту прав позичальників у період дії карантину та не означали припинення чи скасування самих кредитних зобов`язань.

Разом із тим, карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України у зв`язку з поширенням COVID-19, був завершений 30 червня 2023 року.

Отже, оскільки спірний кредитний договір укладений 22 березня 2024 року, тобто після припинення дії карантину, положення законодавства, пов`язані саме з періодом COVID-19, безпосередньо до спірних правовідносин щодо нарахування пені не застосовуються.

Водночас це не усуває застосування спеціального правового регулювання, встановленого законодавцем у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

З метою встановлення спеціальних гарантій для позичальників на період дії воєнного стану Цивільний кодекс України було доповнено відповідними положеннями.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією ж нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткового виконання зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, законодавцем встановлено спеціальне тимчасове правило щодо відповідальності позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

При цьому положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не ставлять звільнення позичальника від сплати пені в залежність від того, коли саме був укладений кредитний договір.

Визначальним у цьому випадку є наявність кредитного зобов`язання та факт прострочення його виконання у період дії відповідного спеціального правового режиму.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № A223CT155101297200 укладений 22 березня 2024 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що пеня нараховувалась за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань у 2024-2026 роках, тобто виключно у період дії воєнного стану.

Зокрема, станом на 12 травня 2026 року позивач визначив загальний розмір пені у сумі 3 497,24 грн.

Отже, зазначена сума пені є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, наданим банком, та була нарахована за період, на який поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

За таких обставин відповідач звільняється від обов`язку сплати зазначеної пені, а правові підстави для її стягнення на користь позивача відсутні.

Суд також враховує, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України прямо передбачено обов`язок кредитодавця списати неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткового виконання відповідних кредитних зобов`язань.

Таким чином, нарахування банком пені всупереч наведеній імперативній нормі закону не створює у кредитодавця права вимагати її стягнення у судовому порядку.

При цьому суд відхиляє можливі посилання позивача на договірні положення щодо нарахування пені, оскільки умови договору не можуть змінювати або скасовувати дію імперативної норми закону.

Водночас суд звертає увагу, що встановлене законом звільнення від сплати пені не звільняє відповідача від виконання основного грошового зобов`язання та не припиняє обов`язку повернути отриману суму кредиту і сплатити належні проценти, якщо їх нарахування відповідає умовам договору та вимогам законодавства.

Отже, встановлені законом обмеження стосуються саме відповідальності за прострочення у вигляді пені та інших передбачених законом платежів, але не означають припинення самого кредитного зобов`язання.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 3 497,24 грн задоволенню не підлягає.

Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості підлягають стягненню суми основного боргу та процентів, які підтверджені матеріалами справи та розрахунком позивача, тоді як пеня у розмірі 3 497,24 грн стягненню не підлягає.

При цьому суд не вбачає правових підстав для зменшення встановленого розміру основної заборгованості та процентів, оскільки відповідачем не надано доказів їх погашення або доказів неправильності відповідного розрахунку позивача.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню, визначається шляхом виключення із заявленої позивачем загальної суми заборгованості 143 576,84 грн суми пені 3 497,24 грн та становить 140 079,60 грн.

Таким чином, позовні вимоги АТ «АКЦЕНТ-БАНК» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 140 079,60 грн.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 3 497,24 грн слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення заборгованість у загальному розмірі 143 576,84 грн, з яких судом задоволено позовні вимоги на суму 140 079,60 грн, а в задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 3 497,24 грн відмовлено.

Таким чином, позовні вимоги задоволено на 97,56 %. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, становить: 2 662,40 грн ? 97,56 % = 2 597,19 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 597,19 грн судового збору.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, статтями 11, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» заборгованість за кредитним договором № A223CT155101297200 від 22 березня 2024 року у розмірі 140 079 (сто сорок тисяч сімдесят дев`ять) гривень 60 копійок, з яких: 95 043,47 грн заборгованість за тілом кредиту; 45 036,13 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» судовий збір у розмірі 2 597 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім) гривень 19 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська,11, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 19.08.2026

Суддя: