Решение № 139082297, 13.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2343/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Волкової Ю.О.,

за участю представників:

від прокуратури: Бойчук М.М.,

від позивача: Афанасьєв М.Г.,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2343/26

за позовом: Доброславської окружної прокуратури Одеської області (вул. Центральна, № 85, с-ще Доброслав, Одеський р-н, Одеська обл., 67500) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Януша Корчака, № 9/12, м. Київ, 03190)

до відповідача: Фермерського господарства «Лидер Агро» (вул. Новокубанська дорога, № 3, сільрада Красносільська, Лиманський р-н., Одеська обл., 67560)

про стягнення 370 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Суть спору та короткий зміст аргументів учасників справи.

08.06.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення з Фермерського господарства «Лидер Агро» заборгованості за договором від 13.09.2019 № 369ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству в сумі 370000,00 грн.

В обґрунтування підстав позову прокурор посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами вищевказаного договору в частині повернення отриманих коштів державної підтримки у погоджені договором строки, чим спричинені збитки державі, адже Український державний фонд підтримки фермерських господарств є бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки, становлення та розвитку фермерських господарств. Разом з цим, як зазначає прокурор, позивач належних заходів для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах не вживає, що стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом.

Так, прокурор зазначає, що ним установлено, що 13.09.2019 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Фермерським господарством «Лидер Агро» укладено договір № 369 ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, відповідно до умов якого Укрдержфонд підтримки фермерських господарств зобов`язався надати фінансову підтримку на поворотній основі ФГ «Лидер Агро» в сумі 400 000 грн, а фермерське господарство зобов`язалося використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку у визначений даним договором строк.

За ствердженням прокурора, Укрдержфондом перераховано ФГ «Лидер Агро» 400000 грн, чим виконав свої зобов`язання по договору в повному обсязі, а ФГ «Лидер Агро» на виконання вищевказаного договору частково повернуто фінансову допомогу 30.12.2021 у розмірі 30 000 грн. Між тим, упродовж 2022-2025 років та минулого періоду 2026 року ФГ «Лидер Агро» свої зобов`язання щодо повернення коштів фінансової підтримки у встановлений графіком строк не виконав.

Відтак, як наголошує прокурор, згідно інформації наданої Одеським відділенням Укрдержфонду від 10.03.2026 загальна сума простроченої заборгованості ФГ «Лидер Агро» перед Фондом складає 370000 грн.

Прокурор додає, що Одеським відділенням Укрдержфонду за адресою юридичної реєстрації ФГ «Лидер Агро» направлено претензію від 09.02.2026 з вимогою про повернення 370000,00 грн від основної суми заборгованості за договором від 13.09.2019 № 369 ФГ-2019, однак вказана претензія відповідачем залишена без відповіді та кошти фінансової підтримки, надані відповідачу на поворотній основі, на розрахунковий рахунок Укрдержфонду не повернуто.

Враховуючи викладене, на переконання прокурора, у зв`язку з невиконанням ФГ «Лидер Агро» своїх зобов`язань щодо повернення бюджетних коштів за договором про надання фінансової підтримки, вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь держави у судовому порядку.

Відзив на позов відповідач суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 позовну заяву (вх. № 2397/26) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

09.06.2026 заступником керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області було подано до господарського суду заяву (вх. № 2-1142/26) про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої прокурор просив суд вжити заходів забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти Фермерського господарства «Лидер Агро» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог.

11.06.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області відмовлено у задоволенні заяви заступника керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області (вх.№ 2-1142/26 від 09.06.2026) про забезпечення позову у справі № 916/2343/26.

15.06.2026 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх. № 2397/26 від 08.06.2026) до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу № 916/2343/26 за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на "02" липня 2026 року об 11:20 год.

02.07.2025 у судовому засіданні по справі № 916/2343/26 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "23" липня 2026 року о 10:20 год., про що Український державний фонд підтримки фермерських господарств та Фермерське господарство «Лидер Агро» були повідомлені відповідною ухвалою суду від 03.07.2026, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.

23.07.2025 у судовому засіданні по справі № 916/2343/26, у зв`язку з черговою неявкою позивача та відповідача, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "13" серпня 2026 року об 11:40 год., про що Український державний фонд підтримки фермерських господарств та Фермерське господарство «Лидер Агро» були повідомлені відповідною ухвалою суду від 23.07.2026, постановленою у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.

13.08.2026 під час розгляду справи по суті прокурор та представник позивача виступили із вступною промовою, заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити повністю. Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.

Відповідач ФГ «Лидер Агро» про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення ухвал суду на адресу його місцезнаходження, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Так, про розгляд справи відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу Фермерського господарства «Лидер Агро» - вул. Новокубанська дорога, № 3, сільрада Красносільська, Лиманський р-н., Одеська обл., 67560.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до бази даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Одеської області у Фермерського господарства «Лидер Агро» не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.

Водночас, направлені судом на адресу відповідача ухвали отримані не були та повернулися до Господарського суду Одеської області з відміткою про повернення, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками Укрпошти.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.

На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У той же час чергове безпідставне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв`язку з нез`явленням представників позивача та відповідача у судові засідання, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В процесі розгляду справи всі подані прокурором заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.

В судовому засіданні, 13.08.2025 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, було проголошено скорочене рішення суду.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

13.09.2019 між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд, позивач) та Фермерським господарством «Лидер Агро» (далі ФГ «Лидер Агро», відповідач) було укладено договір № 369 ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.

Відповідно до п. 1 вказаного договору, Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі Фермерському господарству «Лидер Агро» в сумі 400000 грн, а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк та на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п. 2 договору на підставі довідки від 14.08.2019 № 369, виданої конкурсною комісією, фінансова підтримка на поворотній основі надається для провадження виробничої діяльності, відповідно до «Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102.

Відповідно до п/п 3.1.2. п. 3.1. договору Укрдержфонд має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення (п. 3.4.2. цього договору). У разі прострочення фермерським господарством графіка повернення коштів більш, ніж на 30 днів, Укрдержфонд має право в односторонньому порядку розірвати договір з достроковим поверненням повної суми наданої фінансової підтримки та застосуванням штрафних санкцій, відповідно до п. 5.1., 5.2. договору.

В свою чергу, згідно п. 3.2.1 договору, Укрдержфонд зобов`язаний надати обумовлену договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Згідно з п. 3.4.2 договору, ФГ «Лидер Агро» зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:

- до 01 листопада 2020 року в сумі 80 000,00 грн;

- до 01 листопада 2021 року в сумі 80 000,00 грн;

- до 01 листопада 2022 року в сумі 80 000,00 грн.;

- до 01 листопада 2023 року в сумі 80 000,00 грн.;

- до 14 серпня 2024 року в сумі 80 000,00 грн.

Пунктом 4.1. договору встановлено, що фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення 14.08.2024 та повертається останнім згідно з встановленим графіком (пункт 3.4.2. договору), крім випадків зміни умов договору та/або розірвання договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства дострокового повернення фінансової підтримки.

Крім того, п. 4.2. договору передбачає, що він діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін (п. 7.1. договору).

Як вбачається з наявної у справі виписки Державної казначейської служби України, 24.09.2019 на рахунок відповідача були перераховані грошові кошти у розмірі 400000,00 грн на підставі договору від 13.09.2019 № 369 ФГ-2019.

28.12.2020 між сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору, якою пункт 3.4.2. викладено у новій редакції, яка передбачає повернення відповідачем отриманої фінансової допомоги за наступним графіком: до 01 листопада 2021 року в сумі 100000,00 грн; до 01 листопада 2022 року в сумі 100000,00 грн; до 01 листопада 2023 року в сумі 100000,00 грн; до 14 серпня 2024 року в сумі 100000,00 грн.

На виконання умов договору 30.12.2021 відповідач частково перерахував грошові кошти у загальному розмірі 30 000,00 грн на рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, що підтверджується випискою з системи дистанційного обслуговування клієнтів за 30.12.2021.

Матеріали справи містять претензію № 53-15/20 від 09.02.2026, адресовану Одеським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств ФГ «Лидер Агро» з вимогою сплатити прострочену заборгованість за договором № 36ФГ-2019 від 13.09.2019 в сумі 370000,00 грн.

Листом № 53-15/42 від 10.03.2026 Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств повідомило Доброславську окружну прокуратуру, що загальна прострочена заборгованість відповідача за спірним договором складає 370000,00 грн, у зв`язку з чим останньому направлялася претензія, проте сума претензійних вимог не була перерахована на розрахунковий рахунок Укрдержфонду. Також, Одеське відділення Укрдержфонду зазначило, що не має фінансової можливості сплатити судовий збір та звернутись з позовною заявою про стягнення заборгованості з фермерського господарства, яке порушило умови договору в частині отриманих коштів.

16.04.2026 Доброславська окружна прокуратура звернулась до Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з листом № 58-1417ВИХ-26, яким повідомило про виявлені порушення бюджетного законодавства. Окрім того, даним листом прокурор просив повідомити чи вживали та чи планують у майбутньому Український державний фонд підтримки фермерських господарств або Одеське відділення вживати заходи, у тому числі в судовому порядку, щодо стягнення з ФГ «Лидер Агро» бюджетних коштів в сумі 370000,00 грн.

У відповідь на вищезазначений лист прокуратури Одеське відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств листом № 53-15/56 від 16.04.2026 повідомило, що вжиття додаткових заходів щодо стягнення з ФГ «Лидер Агро» не вживалися у зв`язку з відсутністю коштів для сплати держмита. Окрім того, Відділення просило вжити заходи представницького характеру в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, направлені на стягнення заборгованості з ФГ «Лидер Агро» в судовому порядку.

16.04.2026 Доброславська окружна прокуратура звернулась до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з листом № 58-1416ВИХ-26, яким також повідомило позивача про виявлені порушення бюджетного законодавства, де прокурор також просив повідомити чи вживали та чи планують у майбутньому Український державний фонд підтримки фермерських господарств або Одеське відділення вживати заходи, у тому числі в судовому порядку, щодо стягнення з ФГ «Лидер Агро» бюджетних коштів в сумі 370000,00 грн.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.

Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України, у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Зазначена стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина 7).

У постанові Великої палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді: бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк; звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення; невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо; прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим; частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і №922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто, під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

Згідно з п. 31 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов`язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 30 Бюджетного Кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині кредитування є повернення кредитів, наданих з державного бюджету фермерським господарствам.

Частиною 1 статті 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Згідно з ч. 4 ст. 29 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство несе повну відповідальність за дотримання умов кредитних договорів і розрахункової дисципліни.

Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка є органом, уповноваженим державою виконувати функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств (ст. 10 Закону України «Про фермерське господарство»), основним завданням останнього є надання зворотної фінансової допомоги фермерським господарствам.

Після повернення фермерським господарством фінансової допомоги кошти надходять до спеціального фонду Державного бюджету України (п. 3 ч. 3 ст. 30 Бюджетного кодексу України).

Тому, неповернення відповідачем фінансової допомоги тягне за собою невиконання дохідної частини Державного бюджету України, що не дає можливості користуватися державною підтримкою іншим фермерським господарствам, а це, в свою чергу, завдає шкоди економічним інтересам держави.

Згідно п. 1.1. Статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, затвердженого наказом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України від 09.12.2025 № 2897 (далі - Статут про Укрдержфонд), Укрдержфонд заснований на державній власності, належить до сфери управління Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України та є державною бюджетною неприбутковою установою.

У розділі 3 Статуту про Укрдержфонд зазначено, що установу створено з метою фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств у вставленому законодавством порядку, а також виконання державних програм підтримки фермерських господарств та інших програм, спрямованих на розвиток агропромислового комплексу України.

За змістом 4.4. Статуту про Укрдержфонд, установа має в усіх регіонах України регіональні відділення, які є її відокремленими підрозділами (далі - філії) та не мають статусу юридичної особи. Філії мають самостійні баланси, відокремлене майно, реєстраційні рахунки в управліннях Державної казначейської служби України, установах банків, можуть мати печатку, бланки з власною назвою і діють на підставі положення, затвердженого Установою.

Так, наказом Українського державного фонду підтримки фермерських господарств №12/12 від 12.12.2025 затверджено Положення «Про Одеське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств» (далі - Положення).

Відповідно до п.п. 1.2. Положення відповідно до Статуту про Укрдержфонд Український державний фонд підтримки фермерських господарств (далі - Укрдержфонд) є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту.

Відповідно до п. 2.1 Положення основними напрямами діяльності регіонального відділення Укрдержфонду є: участь в реалізації програм з надання фінансової підтримки фермерським господарствам та іншим сільськогосподарським товаровиробникам, у тому числі на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі; забезпечення повернення до державного бюджету коштів, наданих Укрджержфондом в якості поворотної фінансової підтримки, в тому числі шляхом ведення претензійно-позовної роботи.

Згідно п. 4.1 Положення управління регіональним відділенням Укрдержфонду відповідно до повноважень, визначених законодавством та цим Положенням, здійснюється директором. Директор, на підставі п. 4.3 Положення, зокрема: на підставі довіреності діє від імені Укрдержфонду, представляє його інтереси в органах державної влади, у тому числі в господарських судах та судах загальної юрисдикції, інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях з питань, що належать до сфери діяльності регіонального відділення, в межах наданих Укрдержфондом повноважень; подає претензії і позови в установленому порядку до юридичних та фізичних осіб; виступає від імені Укрдержфонду позивачем і відповідачем у судах.

Пунктом 3.1.2. договору також встановлено, що Укрдержфонд має право вимагати від ФГ «Лидер Агро» повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення.

Таким чином, органом, уповноваженим державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах є Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Умовою забезпечення надходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету та подальше їх використання для надання допомоги фермерським господарствам є належне виконання уповноваженими державою органами обов`язків із захисту державних інтересів, у разі їх порушення.

Водночас, Укрдержфондом, як органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, належних заходів щодо стягнення заборгованості з ФГ «Лидер Агро» не вжито та після залишення відповідачем претензійного листа без задоволення позовну заяву про стягнення з фермерського господарства заборгованості за договором до суду не подано, а лише направлено інформацію щодо наявності такого боргу та невиконання зобов`язання за договором до Доброславської окружної прокуратури, у зв`язку з чим у останньої виникла необхідність представництва в суді порушених інтересів держави.

Так, відповідно до вищеозначених листів Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, останнє просило Доброславську окружну прокуратуру звернутися з позовом до ФГ «Лидер Агро» щодо стягнення наявної заборгованості за договором.

Таким чином, Укрдержфонд, як компетентний орган, був достеменно обізнаний з фактом порушення, та в нього було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте він самостійно не захистив інтереси держави в суді. Вищевказане свідчить про усвідомлену пасивну поведінку бездіяльність уповноваженого державою органу фонду підтримки фермерських господарств.

Листом № 58-2151ВИХ-26 від 04.06.2026 прокуратура повідомила Укрдержфонд про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позову.

За таких обставин, Український державний фонд підтримки фермерських господарств, будучи обізнаним про наявність у відповідача заборгованості, маючи повноваження щодо самостійного звернення до суду із вказаною позовною заявою, не вжив заходів щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави та стягнення з ФГ «Лидер Агро» заборгованості за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.

Фонд є державною спеціалізованою кредитно-господарською організацією, кошти якого формуються за рахунок коштів державного, обласного та місцевих бюджетів, передбачених для надання фінансової підтримки фермерським господарствам. Порушення відповідачем умов договору, не повернення наданої фінансової допомоги завдає шкоди економічним інтересам держави та унеможливлює реалізацію державної політики з надання кредитів суб`єктам господарювання. При цьому невжиття Фондом заходів, спрямованих на усунення порушень вимог законодавства, стягнення з відповідача заборгованості, є встановленими ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» виключними випадками, які дають прокурору право пред`явити даний позов з метою захистів інтересів держави.

Таким чином, звернення прокурора до суду з позовною заявою спрямоване на захист інтересів держави щодо забезпечення державної політики в сфері задоволення суспільних потреб розвитку фермерських господарств. Несвоєчасне виконання або невиконання умов кредитних угод, укладених Укрдержфондом, призводить до зменшення фінансових надходжень, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави, а також обумовлює зниження якості послуг, що надаються Укрдержфондом, що в свою чергу порушує права та законні інтереси інших осіб, які б мали можливість отримати відповідні кредити на розвиток фермерських господарств, при умові своєчасного погашення боргу недобросовісними одержувачами коштів фінансової підтримки для зазначених цілей.

Вищевказане свідчить про нездійснення захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором. Наявність у прокурора підстав захисту інтересів держави в межах даної справи, сторонами під сумнів не ставиться.

На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що прокурор дотримався вимог, встановлених у ст.23 Закону «Про прокуратуру», а позивач належним чином не здійснив захист інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі позивача - Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.

Щодо суті спору і позовних вимог прокурора, суд зазначає таке.

Статтею 10 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на час укладення договору між сторонами) Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, чинній на час укладення договору між сторонами) кошти Українського державного фонду підтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, на безповоротній основі та на конкурсних засадах на поворотній основі, а іншим фермерським господарствам підтримка надається тільки на поворотній основі, а також - спрямовуються на забезпечення гарантій, поруки при кредитуванні банками фермерських господарств.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102 затверджений Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, який визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінагрополітики для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, іншим фермерським господарствам (далі - фінансова підтримка) через Український державний фонд підтримки фермерських господарств (далі - Фонд) і його регіональні відділення (п. 1 Порядку в редакції, чинній на час укладення договору між сторонами).

За змістом п. 2 Порядку (в редакції, чинній на час укладення договору між сторонами) фінансова підтримка надається на конкурсних засадах: новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після їх державної реєстрації, а в трудонедостатніх населених пунктах - п`ять років) та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, на безповоротній основі за бюджетною програмою «Фінансова підтримка фермерських господарств» і на поворотній основі за бюджетною програмою «Надання кредитів фермерським господарствам»; іншим фермерським господарствам - на поворотній основі за бюджетною програмою «Надання кредитів фермерським господарствам».

Відповідно до п. 6 Порядку (в редакції, чинній на час укладення договору між сторонами) фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 500 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов`язання щодо повернення бюджетних коштів: новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, - строком від трьох до п`яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності; іншим фермерським господарствам - строком до п`яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, у тому числі для придбання маточного поголів`я сільськогосподарських тварин (телиць, нетелей, корів, свиноматок, ярок, вівцематок, кізочок та козоматок) та проведення оцінки відповідності виробництва органічної продукції (сировини), виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, у тому числі для сплати пайових внесків до пайових фондів сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом з членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель.

Згідно з п. 13 Порядку (в редакції, чинній на час укладення договору між сторонами) кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

За змістом п. 13 Порядку (в редакції, чинній на 14.08.2024) кошти фінансової підтримки, надані фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Укрдержфонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету. Фермерські господарства, виробничі потужності яких станом на 24 лютого 2022 року було розміщено на територіях активних бойових дій (для яких не визначена дата завершення бойових дій), територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (для яких не визначена дата завершення бойових дій), і тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України (для яких не визначена дата завершення тимчасової окупації), що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, на дату укладення або пролонгації кредитного договору шляхом пролонгації діючих кредитів, наданих згідно із цим Порядком, на строк не пізніше 31 грудня 2025 року. Сімейні фермерські господарства, створені без статусу юридичної особи на підставі декларації, голови яких одноосібно провадять діяльність та проходять військову службу в складі Збройних Сил або інших утворених відповідно до законодавства військових формувань під час воєнного стану, мають право на пролонгацію діючих кредитів за умови надання відповідних підтвердних документів. Для пролонгації діючих кредитів фермерські господарства подають до Укрдержфонду звернення у довільній формі, в тому числі за допомогою програмних засобів ведення Державного аграрного реєстру, на підставі яких Укрдержфонд протягом 30 днів укладає додаткову угоду.

Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У пункті 14.1.257 Податкового кодексу України конкретизовано, що поворотною фінансовою допомогою є сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Таким чином, укладений сторонами договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 13.09.2019 № 369ФГ-2019 за своєю правовою природою є договором позики, а тому до спірних правовідносин застосовуються вищевикладені норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється часткового або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України. Зокрема, ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відсутність реального і своєчасного виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт передачі позивачем відповідачу суми фінансової підтримки в розмірі 400000,00 грн підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно умов договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.12.2020 та погодженого в ньому графіку, така позика підлягала поверненню частинами в сумі 100 000,00 грн щорічно у строк до 01 листопада кожного року за період 2021-2023 роки та до 14.08.2024.

Натомість ФГ «Лидер Агро» свої зобов`язання зі своєчасного повернення суми фінансової допомоги виконало не в повному обсязі, а лише в розмірі 30000,00 грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором складає 370000 грн, яка мала бути остаточно повернута згідно умов договору до 14.08.2024.

Відтак, строк повернення поворотної фінансової допомоги, наданої позивачем відповідачу, відповідно до п. 3.4.2 договору № 369ФГ-2019 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству та положень ст. 1049 ЦК України, є таким, що настав.

Таким чином, факт порушення відповідачем зобов`язання за договором щодо повернення фінансової допомоги у встановлений строк (до 14.08.2024) належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 370 000,00 грн. Оскільки відповідач не надав суду доказів сплати існуючої заборгованості, суд приходить до висновку про задоволення позову цій частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 370000,00 грн боргу.

Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов прокурора визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати по справі відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Фермерського господарства «Лидер Агро».

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Лидер Агро» (вул. Новокубанська дорога, № 3, сільрада Красносільська, Лиманський р-н., Одеська обл., 67560, код ЄДРПОУ 43004071) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (вул. Януша Корчака, № 9/12, м. Київ, 03190, код ЄДРПОУ 20029342, на р/р UA 5082017203551590550000155503; банк Держказначейська служба України, м. Київ) заборгованість в розмірі 370 000 (триста сімдесят тисяч) грн 00 коп.

9. Стягнути з Фермерського господарства «Лидер Агро» (вул. Новокубанська дорога, № 3, сільрада Красносільська, Лиманський р-н., Одеська обл., 67560, код ЄДРПОУ 43004071) на користь Одеської обласної прокуратури (вул. Італійська, № 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 03528552, р/р UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) витрати на сплату судового збору в розмірі 4 440 (чотири тисячі чотириста сорок) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 18 серпня 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський