Решение № 139053264, 17.08.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/289/26

Номер провадження 2/142/404/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

17 серпня 2026 року с-ще Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Нестерука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін

цивільну справу за позовом цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 45537272 від 15 жовтня 2025 року, -

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 45537272 від 15 жовтня 2025 року, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_2 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму заборгованості за Договором кредиту №45537272 в розмірі 21 357,60 грн., з яких: 12000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1677,60 грн. - сума заборгованості за процентами; 1920,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 0 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 5760,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» суму сплаченого судового збору в розмірі 2662.4 грн. та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 15.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39861924) та ОСОБА_2 укладено Договір про надання коштів у кредит №45537272, умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 12000,00 грн. строком на 30 днів ( з 15.10.2025 по 13.11.2025 р., із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.466 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 16,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 920,00 грн.). У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 38141, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Кредитодавець ідентифікував Відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від "monobank" за згодою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 38141 - 15.10.2025 13:27:55, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Таким чином, підписанням договору кредиту позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №45537272 від 15.10.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_3 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА», що підтверджується електронною платіжною інструкцією № 452a4ee0-84f9-49a7-b48c-908bf2761aa1 від 15.10.2025 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі. Враховуючи викладені вище умови Договору кредиту №45537272 від 15.10.2025 р. та додаткової угоди, та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають - 0 грн., заборгованість останнього за договором кредиту складає 21 357,60 грн. (розрахунок заборгованості - додається), зокрема: 12000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1677,60 грн. - сума заборгованості за процентами; 1920,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 0 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою; 5760,00 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Отже, Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основної суми боргу за Договором кредиту, заборгованості за процентами та інших нарахувань - не виконав ні перед Кредитодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», що набуло право вимоги за договором кредиту №45537272 на підставі договору факторингу. В подальшому, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №45537272 від 15.10.2025 р. (Договір факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 р. разом з додатками та витяг з Реєстру прав вимог від 25.02.2026 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2026 року дану позовну заяву було передано для розгляду судді Нестеруку В.В.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, судом 23 квітня 2025 року було направлено запит до Студенянської сільської ради Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1

06 травня 2026 року на адресу суду від Студенянської сільської ради Вінницької області надійшла відповідь за вих. № 02-10/367 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 07 травня 2026 року в даній справі було відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» повноважного представника в судове засідання 17 серпня 2026 року не направив, проте 14 травня 2026 року від представника позивача адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника позивача, в якій представник просить розгляд справи продити без участі представника позивача та не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення у разі неявки відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 в жодне судове засідання по даній справі, в тому числі і призначене на 17 серпня 2026 року не з`явився, та на адресу суду повернулися конверти поштових відправлень № R 067175192791? № R 067201712472, та № R 067225047194 в яких відповідачу за встановленою адресою реєстрації, було направлено повістки про виклик в судові засідання, призначені на 05 червня 2026 року, 08 липня 2026 року та на 17 серпня 2026 року з відміткою поштового відділення про невручення по причині відсутності адресата за вказаною адресою.

Будь-яких заяв чи клопотань, а також відзиву на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходило.

При цьому суд враховує, що відповідно до положень п. 1, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, двічі не з`явився до суду без поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

В частині 1 ст. 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин неявки два рази, відзиву на позовну заяву не подав, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.

На підставі наданих суду доказів встановлено, що 15 жовтня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45537272 (а.с. 16 - 23).

Відповідно до п. 2.1 договору, За цим Договором Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування н банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплати! Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту відповідно до умов цьог Договору.

В п. 2.1.1 Договору встановлено, що кредит надається з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно п. 2.1.2 Договору вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов Договору - надання коштів у кредит. Тип кредиту - кредит.

Пунктом 2.2. Договору передбачено сума кредиту 12000,00 грн, строк кредитування/строк договору 30 днів, процентна ставка фіксована в день - 0,466 %.

Відповідно до п. 2.2.4 договору передбачена комісія за надання кредиту 16 % від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1920 грн.)

Згідно п. 2.3 договору встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Ставка Комісії за надання кредиту не може бути збільшена Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Умовами Договору передбачено наявність у Позичальника права ініціювати укладення додаткових угод для продовження Строку кредитування. (п. 7.1 договору)

В п. 6.1 договору визначено, що за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок) виходячи із строку фактичного користування Кредитом (його залишком), за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з першого дня користування Кредитом (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором.

Відповідно до п. 6.2 договору за надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником в останній день користування кредитом. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.4. п. 2.2. Договору.

Розділом 10 договору встановлено відповідальність сторін, так згідно п. 10.7.1. якщо сума Кредиту, що надається Позичальнику за Договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, користування Кредитом понад встановлений Договором строк нараховуються Проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. Згідно п. 10.7.2 договору якщо сума Кредиту, що надається Позичальнику за Договором, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, за користування Кредитом (його частиною) понад встановлений Договором строк, у випадку невиконання Позичальником умов Договору, Кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору з першого дня понадстрокового користування Кредитом (його частиною) за кожен день такого користування, з урахуванням обмежень, визначених Законом України «Про споживче кредитування».

При цьому п. 2.2 договору проценти за понадстрокове користування кредитом визначено в розмірі 4,00 % в день.

Позичальником у договорі вказаний номер електронного платіжного засобу НОМЕР_3 .

Як слідує з матеріалів справи даний кредитний договірз додатками були підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 38141.

Відповідно до довідки про ідентифікацію ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджується, що клієнт ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису. Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні таких договорів: № 45537272, шляхом направлення 15 жовтня 2025 року одноразового ідентифікатора 38141 на ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікація клієнта за посередництвом симтеми BankID НБУ 23.06.2025 (а.с. 27)

Отже між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання, зокрема передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 12000,00 грн, шляхом їх перерахування на електронну платіжну картку відповідача, що підтверджується копією платіжної інструкції/Операції 452a4ee0-84f9-49a7-b48c-908bf2761aa1 та довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» № КД - 000048677 від 10 березня 2026 року, відповідно до якої ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (надалі - Установа), яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (Рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфрастурктури та видачу ліцензіі? від 25 квітня 2023 року № 21/761-рк), ПІДТВЕРДЖУЄ ПРИЙНЯТТЯ ДО ВИКОНАННЯ платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції - ТОВ 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ (код за ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20/1. від 30.09.2020 року, укладеного між Установою та ТОВ 1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ та ЗАВЕРШЕННЯ НАСТУПНИХ ПЛАТІЖНИХ ОПЕРАЦІЙ: Дата 15.10.2025 року; Номер платежу 452a4ee0-84f9-49a7-b48c-908bf2761aa1; Сума 12000.00 грн.; Отримувач ОСОБА_1 - ЕПЗ номер НОМЕР_3 . (а.с. 29, 30).

При цьому суд враховує, що відповідно до положень Закону України «Про платіжні послуги» та Постанови Правління Національного банку України №705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» документи, оформлені за операціями з використанням платіжних інструментів, є первинними документами та можуть використовуватися під час вирішення спірних питань. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що факт перерахування кредитних коштів відповідачу підтверджується належними та допустимими доказами, наданими позивачем. Доводи відповідача щодо відсутності доказів зарахування коштів на його картковий рахунок суд вважає безпідставними, оскільки саме відповідач як власник рахунку має доступ до інформації щодо руху коштів по ньому та мав можливість надати суду виписку з банківського рахунку на підтвердження відсутності надходження кредитних коштів від позивача на виконання умов укладеного договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 45537272 від 15 жовтня 2025 року, сформованного ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів», сума кредиту складає 12000,00 грн, процентна ставка 0,466%, комісія за видачу кредиту 16 %, процентна ставка за понадстрокове користування 4 %, та заборгованість ОСОБА_1 станом на 25 лютого 2026 року складає : 21357,60 грн., та включає в себе заборгованість по тілу кредиту в розмірі 12000,00 грн., заборгованість про процентах в розмірі 1677,60 грн., заборгованість про процентах за понадстрокове користування в розмірі 5760 грн. та комісія в розмірі 1920 грн. (а.с. 14)

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України та нормами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію».

З огляду на положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладена між сторонами угода визнається правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. ч. 2 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що двосторонні правочини є договорами, в яких погоджена дія двох або більше сторін.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі №127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Таким чином, з урахуванням наданих суду доказів та наведених вище положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який укладено в електронній формі у встановленому законом порядку.

Щодо переходу до нового кредитора ТОВ «ФінпромМаркет» прав первісного кредитора у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

25 лютого 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (Фактор) укладено Договір факторингу № 25/02/26. (а.с. 32-35)

Згідно п.п. 1.1 Договору факторингу За цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (Ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений ним Логовооом спосіб.

Так пунктом 2.1.3 Договору передбачено, що Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували па момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді або у вигляді електронного документу, підписаного кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників Сторін у порядку, визначеному цим Договором за допомогою сервісу для обміну електронних документів «ВЧАСНО», є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги (додаток в електронній формі).

Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 до договору факторингу № 25/02/26 від 25 лютого 2026 року, де під порядковим номером 1769 зазначено ОСОБА_2 , слідує, що ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за договором № 45537272, укладеним 15.10.2025 року із зазальною сумою заборгованості 21357,60 грн, що включає в себе заборгованість за тілом кредиту в розмірі 12000 грн., заборгованість по процентах в розмірі 1677,60 грн., заборгованість по процентах за понадстрокове користування в розмірі 5760 грн. та комісія в розмірі 1920 грн. (а.с. 36-37).

Копіями платіжних інструкцій №579945926.1 від 26.02.2026 р., № 579945969.1 від 09.03.2026 р. та № 579946011.1 від 20.03.2026 р. підтверджується оплата за договором факторингу (а.с. 38-39)

Вищезазначені докази, надані позивачем в підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечене агенство необхідних кредитів» до нього, суд визнає достатніми та обґрунтованими, та приходить до висновку, що позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання за кредитним договором № 45537272 від 15 жовтня 2025 року.

Згідно з ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором,комісію за надання позики.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 22.04.2024 року по справі № 559/1622/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

З наданих суду позивачем письмових доказів, вбачачється, що загальна заборгованість відповідача за кредитним договором, станом на 25 лютого 2026 року складала 21357,60 грн., та включає в себе заборгованість по тілу кредиту в розмірі 12000,00 грн., заборгованість по процентах в розмірі 1677,60 грн., заборгованість по процентах за понадстрокове користування в розмірі 5760 грн. та комісія в розмірі 1920 грн.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 зробив висновок про те, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року №6-1746цс16 зазначено, що встановлення банком в кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 жовтня 2019 року по справі №740/4328/14.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4ст. 263 ЦПК України).

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі №6-2071цс16.

Крім того, аналізуючи норми ст.549-552,625,1046,1048,1050 ЦК України, суд вказує на те, що наслідками укладення договору позики є: зобов`язання позичальника повернути позикодавцеві суму грошових коштів (суму позики); одержання позикодавцем від позичальника процентів від суми позики; сплата позичальником позикодавцю індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; сплату позичальником позикодавцю неустойки (штрафу, пені) у разі порушення боржником зобов`язання.

Проте, положеннями параграфа 1 «Позика» Глави 71 Розділу І Книги п`ятої ЦК України не передбаченого такого наслідку укладення договору позики як сплата комісії.

Суд, враховуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду та положення чинного законодавства, дійшов висновку, що включення до умов договору комісії за видачу кредиту в розмірі 16 % від суми кредиту, що складає 1920 грн. є несправедливим та таким, що суперечить вимогам законодавства про захист прав споживачів, оскільки така комісія фактично не пов`язана з наданням позичальнику окремої самостійної послуги. Відтак, у кредитодавця були відсутні правові підстави для встановлення, нарахування та стягнення зазначеної комісії в розмірі 1920 грн, а її включення до розрахунку заборгованості є безпідставним, та не підлягає стягненню з відповідача.

Щодо нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.

В той же час, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

З урахуванням того, що заборгованість у вигляді чотирьох процентів за понадстрокове користування кредитом в розмірі 5760,00 грн за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45537272 від 15.10.2025 року, за своєю правовою природою є мірою відповідальності позичальника за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань, та була нарахована в період дії воєнного стану в Україні, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, на підставі аналізу наведених норм законодавства та досліджених судом доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, та належна до стягнення з відповідача на користь позивача сума заборгованості за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 45537272 від 15.10.2025 року складає 13677,60 грн, з яких заборгованіть за тілом кредиту 12000 грн., заборгованість за відсотками 1677,60 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача також слід стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 1705,02 грн.,пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Такі правові позиції викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Вказана судова практика є незмінною.

Згідно вимог ст. 137, ст. 141 ЦПК України зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18 якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

В постанові ВС від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18 зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копії договору №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги від 25.08.2025 року, укладеного між адвокатом Ткаченко Ю. О. та ТОВ «Фінпром маркет», копію витягу з Акту №10ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 09.03.2026р. за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025р., копію акту приймання -передачі справ за надання правничої допомоги, копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 579946019.1 від 25 березня 2026 року про оплату згідно акту №10ФП приймання наданої правничої допомоги від 09.03.2025 р. за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року, копію ордера серії АХ №1287257 про надання адвокатом Ткаченко Ю.О. правничої допомоги ТОВ «Фінпром Маркет» від 03 вересня 2025 року, копію свідоцтва на право на заняття адвокатською діяльністю Ткаченко Ю.О., відповідно яких вартість наданої професійної правничої допомоги по даній справі оцінюється в сумі 4500,00 грн.

Враховуючи наведене, а також часткове задоволення судом позовних вимог, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи та виконаними адвокатами роботами, обсягом наданих послуг, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1050, 1054, 1056, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.ст. 11, 13, 76-81, 137, 141, ч.8 ст. 178, 259, 263-265, 272, 273, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 45537272 від 15 жовтня 2025 року,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) суму заборгованості за Договором кредиту № 45537272 від 15 жовтня 2025 року в розмірі 13677,60 грн., з яких: 12000грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1677,60 грн. - сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) судовий збір в розмірі 1705,02 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку 334851) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», що знаходиться в м. Ірпінь Київської області, вул. Садова, буд. 31/33, код ЄДРПОУ 43311346;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Суддя: