Решение № 139044179, 05.08.2026, Болградський районний суд Одеської області

05.08.2026

Справа № 497/305/26

Провадження № 2/497/816/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в місті Болграді, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "КРЕДИТ КАПІТАЛІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

30.01.2026 року представник позивача - адвокат Усенко М.І, який підтвердив свої повноваження електронним ордером серії ВС №1408806 від 20 жовтня 2025 року (а.с.35), звернувся до суду шляхом формування документу в системі "Електронний суд", із зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на користь позивача з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №102426143 від 12.05.2023 року в розмірі 19 750,00 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. (фактично сплачено 2 662,40) та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №102426143, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом, а також інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Укладаючи кредитний договір відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію». Відповідач підписала Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку не виконала умови Кредитного договору. 29 серпня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» відступило права вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором №102426143 від 12.05.2023, що укладений між кредитодавцем та відповідачем. Сума заборгованості відповідача станом на день відступлення права вимоги становила 19 750,00 грн., яка залишилася не зміною на дачу звернення з цім позовом та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5 000,00 грн., простроченої заборгованості за сумою відсотків - 14 250,00 грн., простроченої заборгованості за комісією - 500,00 грн. Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості №22968053/3014 від 29.12.2025, яка була залишена відповідачем поза увагою. Відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконала, внаслідок чого перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді від 04.02.2026 року відкрито провадження по справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

03.03.2026 року на електрону пошту суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 , в якому вона просить відмовити у задоволенні позову. Відзив обґрунтовує тим, що 30.11.2022 року у зв`язку зі складними життєвими обставинами та майбутніми пологами нею була отримана онлайн позика на суму 25 000,00 грн. У подальшому вона протягом кількох наступних місяців зверталася до інших кредитодавців з метою оформлення нових позик для погашення відсотків по попереднім позикам. 12.05.2023 року вона дійсно оформила онлайн позику у ТОВ «Мілоан» з метою погашення попередніх кредитів. На момент укладання договору вона була у важкому психоемоційному стані через проблеми зі здоров`ям новонародженої дитини. Так в договорі пунктом 3.1.7 передбачено, що кредитодавець зобов`язався повідомити її про відступлення права вимоги новому кредитору протягом 10 днів з моменту відступлення прав. Про відступлення права вимоги вона дізналася у грудні 2025 року коли отримала ухвалу про відкриття провадження у справі №497/3143/25, у якій той самий позивач, той самий предмет та з тих самих підстав. Також зазначає, що денна процентна ставка не може перевищувати 1%, у разі перевищення цієї відсоткової ставки у кредитному договорі ця умова визнається нікчемною, а отже, проценти є неузгодженими. У суму заборгованості позивач включає також комісію за видачу кредиту у розмірі 500,00 грн. Вона самостійно погашає заборгованості за іншими договорами, зокрема планує погасити й цю заборгованість.

17.03.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача Усенка М.І. надійшла відповідь на відзив, в якій він наполягав на заявлених вимогах та просив їх задовольнити в повному обсязі. Представник зазначає, що договір факторингу між позивачем та первісним кредитором укладався на підставі п 3.2.6 Кредитного договору №102426143 від 12.05.2023 року. Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором були передані позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відповідно до договору факторингу, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні, саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. У своєму відзиві відповідач сама зазначає про укладання цього кредитного договору, але підставою отримання кредитних коштів вона зазначає складні життєві обставини, а незадовільний майновий стан не є підставою для розстрочки виконання рішення суду. Щодо стягнення комісії, то представник зауважує, що позивач не є банком, а небанківська установа, відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, та не має обов`язку формувати документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно Закону «Про банки та банківську діяльність». В даному випадку комісія це одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги. Щодо стягнення відсотків, то сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування. Також сторони погодили у п.2.3.1 пролонгацію Договору на стандартних (базових) умовах. Після отримання права вимоги до відповідача, позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося. Все вище перелічене є підставою для задоволення позовних вимог.

23.03.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло заперечення, в якому вона наполягала на відмові у задоволенні позову, посилаючись на її неповідомлення про відступлення права вимоги, а також на завищені проценти в Договору, тому ця умова визнається нікчемною, а отже проценти є неузгодженими, загальна суму заборгованості не може перевищувати подвійну суму отриманої позики.

В подальшому ухвалою суду від 03.04.2026 р. по справі за клопотанням сторони позивача були витребувані докази, що містять банківську таємницю. Витребувана судом інформація надійшла 23.06.2026 року.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_2 в позовній заяві та у відповіді на відзив просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася згідно вимог чинного законодавства, в своєму запереченні від 23.03.2026 року просила судові засідання проводити без її участі, також 04.08.2026 року на електрону пошту суду надіслала заяву розгляд справи без її участі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі ст. 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Щодо укладення договору про споживчий кредит №102426143 від 12.05.2023 року.

Судом встановлено, що 12 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мілоан" в особі генерального директора Вініченко О.В. та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит №102426143, згідно якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 5 000,00 грн. на наступних умовах: кредит надається загальним строком на 105 днів з 12.05.2023 р. (дата надання кредиту), який складається з пільгового періоду, який складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 27.05.2023 р. та поточного періоду, який складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 25.08.2023 р. (п.1.3.); позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 27.05.2023 р. (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 25.08.2023 р. (останнього дня строку кредитування); комісія за надання кредиту: 500.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1); проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 750,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п.1.5.2.); проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13 500,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.3.) (а.с.11-16).

Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора U87974, який було відправлено на мобільний номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою виданою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, та підтверджує факт погодження відповідачем умов кредитування (а.с.18).

Відповідно до графіку платежів за договором про споживчий кредит №102426143 від 12.05.2023, який є Додатком №1 до договору, відповідач зобов`язався повернути кредитодавцю отриманий кредит до 25.08.2023 року включно, сплативши в загальному розмірі 19 750,00 грн., з яких: 5 000,00 грн. - тіло кредиту, 14 250,00 грн. - проценти за користування кредитом та 500,00 грн. - комісія за надання кредиту (а.с. 16 на звороті).

У той самий день відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту №102426143 (а.с.17).

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Таким чином, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Нормою ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього Закону передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У своїй постанові від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовій формі.

З виписки складеної ТОВ «Мілоан» по кредитному договору №102426143 слідує, що з 12.05.2023 по 25.08.2023 (включно) нарахування відсотків здійснювалось згідно п. 1.5.2. Договору, тобто проценти за користування кредитом склали суму 50,00 грн. в день, яка нараховувалася за ставкою 1,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. З 28.05.2023 по 25.08.2023 нарахування відсотків здійснювалось згідно п.п.1.6 та 2.3.1.2. Договору, тобто проценти за користування кредитом склали суму 150,00 грн. в день, яка нараховується за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.20).

Отримання грошових коштів відповідачем підтверджується платіжним дорученням №64589120 від 12.05.2023 року, де отримувачем зазначена ОСОБА_1 , та банк отримувача MASTERCARD НОМЕР_2, з призначенням платежу: кошти згідно договору №102426143 (а.с. 19 на звороті).

З відповіді АТ КБ «ПриватБанк» наданої на запит суду №20.1.0.0.0/7-260605/38806-БТ від 11.06.2026, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_2 та 12.05.2023 року на рахунок надійшли грошові кошти в сумі 5000,00 грн. (кошти згідно договору 102426143, ТОВ «Мілоан»).

Враховуючи вищезазначене, встановивши укладення кредитного договору, перерахування відповідачу кредитних коштів, відсутність сплати боргу, суд приходить до висновку про укладення договору, отримання відповідачем коштів, що фактично відповідачем визнано у відзиві на позов, а також наявності заборгованості за договором.

Щодо нарахування відсотків за договором про споживчий кредит.

Так, згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Зі змісту кредитного договору №102426143 від 12 травня 2023 року вбачається, що позикодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором на строк, визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2 договору сума кредиту становить 5000,00 грн.

Згідно із п. 1.3 договору кредит надається строком на 105 днів з 12 травня 2023 року. Дата повернення кредиту 25 серпня 2023 року. (п. 1.4 договору).

В договорі про споживчий кредит №102426143від 12 травня 2023 року сторони погодили:

- проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 750,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (пункт 1.5.2.);

- проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 13 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (пункт 1.5.3.);

- позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1.-1.5.3. договору в один з термінів (дат), вказаний у п.1.3.1 та 1.3.2. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною в п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6. договору, в сумі та на умовах, визначених в п.2.3 договору (пункт 2.2.1.);

- нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору ( пункт 2.2.2.);

- проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п. 1.5.3 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п. 1.5.2 процентна ставка запропонована Позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену п. 1.5.3 договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгації, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартною ставкою згідно п.1.5.3. Договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з урахуванням пролонгації, є меншим ніж заборгованість зі сплатити процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду Позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п.1.5.3 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгації) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено кредитодавцем без письмової (такої що прирівнюється до письмової) згоди позичальника ( пункт 2.2.3.).

Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3. кредитного договору.

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів ( послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною пунктом 1.5.2. договору ( пункт 2.3.1.1.).

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування (пункт 2.4.1.).

Таким чином, умовами кредитного договору сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

За відсутності доказів повернення відповідачкою кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 27 травня 2023 року, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення пільгового строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору.

На підтвердження розміру заборгованості по процентам позивачем надано відомість про щоденні нарахування та погашення по кредитному договору (а.с. 20).

Таким чином у період з 12 травня 2023 року по 27 травня 2023 року, що є строком пільгового періоду кредитування, нарахування процентів на залишок кредиту здійснювався кредитором за ставкою 1,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (що відповідає пункту 1.5.2 договору та відомостям про щоденні нарахування).

У період з 28 травня 2023 року по 25 серпня 2023 року строк кредитування продовжився на підставі пункту 1.6., пункту 2.3.1.2 договору і нарахування процентів здійснювалось кредитором за процентною ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості по кредиту відповідачкою не спростовано, а також не доведено належними доказами відсутність такої заборгованості перед позивачем чи попереднім кредитором ТОВ "Мілоан".

Покликання у відзиві на те, що денна процентна ставка не може перевищувати 1% та у разі перевищення даної відсоткової денної ставки ця умова визнається нікчемною, а отже, проценти є неузгодженими, не заслуговують на увагу, так як ці умови були передбачені у Договорі.

У разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України на рівні стандартної ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця (пункт 4.2.).

Проте, суд звертає увагу, що з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що нараховані проценти є платою саме за користування кредитом у порядку, передбаченому розділом 2 кредитного договору, а не мірою відповідальності на підставі статті 625 ЦК України, визначеною розділом 4 кредитного договору, тому не можуть бути зменшеними.

Окрім того, суд звертає увагу, що передбачених частиною другою статті 625 ЦК України стягнення процентів як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, позивач не заявляв.

Таким чином, враховуючи, той факт, що відповідачкою не надано суду жодного доказу того, що вона належним чином виконала зобов`язання з повернення кредитних коштів первісному кредитору, тому враховуючи, те, що нею не повернуто своєчасно суму кредиту та не сплачено нараховані відсотки, в порушення умов договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, то вона є такою що зобов`язання за вказаним договором не виконала.

Тому вимога щодо стягнення відсотків за договором про споживчий кредит в розмірі 14 250,00 грн. знайшла своє підтвердження.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборованості за комісією у розмірі 500,00 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 року по справі № 496/3134/19 зазначила наступне. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту; На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит Банк надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Згідно п.1.5.1 договору про споживчий кредит №102426143 від 12.05.2023 року, відповідач погодив комісію за надання кредиту, проте позивач не роз`яснив за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідача буде взята комісія за обслуговування кредиту. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Позивачем не наданий детальний розрахунок щодо нарахованих додаткових або супутніх послуг.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредиту, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому вимога щодо комісії у розмірі 500,00 грн. не підлягає задоволенню.

Шодо укладення Договору відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т від 29 серпня 2023 року.

29 серпня 2023 року між ТОВ «МІЛОАН» в особі Генерального директора Вінніченко О.В. та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» від імені якого діє Ломідзе Д.М. на підставі Довіреності виданої Генеральним директором ТОВ «ФК «Кредит-капітал» Хробак М.Р., укладено договір про відступлення прав вимоги № 104-МЛ/Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК» Кредит-Капітал" приймає права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, у тому числі і до відповідача за кредитним договором №102426143 від 12.05.2023 року (а.с.21 на звороті-а.с.25).

Згідно з п.п.6.2.3 цього договору права вимоги переходять до Нового Кредитора у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі, вказаній в п.7.1. цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей. Оформлення відступлення Права вимоги здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі Реєстру Боржників відповідно до п.п.8.3.2 Договору.

Як вбачається з п.п.8.3.2 Договору протягом 10 робочих днів з моменту отримання новим кредитором електронної форми реєстру боржників новий кредитор формує та надає кредитору для підписання акт приймання-передачі реєстру боржників. Протягом 3 робочих днів, з моменту отримання кредитором акту приймання-передачі реєстру боржників, уповноважений представник кредитора підписує вказаний акт, скріплює печаткою та передає підписаний примірник акту новому кредиторові.

Акт приймання-передачі Реєстру Боржників був підписаний в той самий день (а.с.36 на звороті). Також 29.08.2023 року позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок ТОВ «Мілоан» 1 042 764,06 грн. - оплата згідно договору відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т від 29 серпня 23 р., без ПДВ, що підтверджується платіжною інструкцією №72489 (а.с.30 на звороті)

Відповідно до витягу реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т від 29.08.2023 року під номером 671 рахується ОСОБА_1 номер кредитного договору 102426143, при цьому загальна сума заборгованості на день укладення договору становила 19 750 грн., у тому числі тіло кредиту - 5 000,00 грн., сума заборгованості по процентах 14 250,00 грн. та суми заборгованості по комісії - 500,00 грн.(а.с.31).

29.12.2025 року на ім`я відповідача позивачем було складено досудову вимогу за вих. №22968053/3014, в претензії повідомлено про відступлення прав вимоги та необхідність погашення заборгованості перед новим кредитором в розмірі 19 750,00 грн. (а.с.31 на звороті).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

За змістом ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстрочкою), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи наведене, позивач підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки він виконав умови договору факторингу, надавши відповідні докази на підтвердження зазначеної обставини.

Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал".

Договір на підставі якого відбулося відступлення права вимоги до відповідачки, не оскаржувався в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, є дійсним, відповідає волі сторін та нормам чинного законодавства.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовують факт переходу прав вимоги та/або будь-які заперечення сторін договору щодо виконання його умов.

При цьому неповідомлення боржника про відступлення права вимоги новому кредитору, за умови невиконання боржником грошового зобов`язання, не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Таким чином, відповідачкою не спростовано факт переходу прав вимоги, зокрема від ТОВ «Мілоан» до позивача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 допустила порушення зобов`язань, встановлених договором, доказів щодо виконання зобов`язань кредитного договору до суду не надала, що є наслідком наявності заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом, які були нараховані та погоджені відповідачем та первісним кредитором в межах строку кредитування за договором № 102426143 від 12.05.2023 року.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне, частково задовольнити позовні вимоги, а саме стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором № 102426143 від 12.05.2023 в розмірі 19 250,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи 01.07.2025 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенко М.І., який діє на підставі Статуту, укладено Договір про надання правничої допомоги №0107 (а.с.34 на звороті). Відповідно до акту №Д/13304 наданих послуг додаток до договору про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року виконавцем надано замовнику послуги щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №102426143 від 12.05.2023 року і зазначено, що сума наданих послуг становить 8 000,00 грн. (а.с.35 на звороті), а також прикріплено детальний опис наданих послуг до вищезазначеного акту, відповідно до якого надані наступні послуги: усна консультація клієнта (30 хв.); ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год.); погодження правової позиції клієнта у справі(30 хв.); складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (3 год. 30 хв.); подання заяви до суду, а всього витрачено часу - 6 год. 30 хв. (а.с.36).

Таким чином зважаючи на задоволення позовних вимог, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та документально підтверджених витрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 595,00 грн. (з розрахунку 19 250,00 грн./ 19 750,00 грн. х 2 662,40 грн.).

Керуючись статтями 509, 526, 527, 530, 610 - 612, 1048, 1049, 1050,1054,1077 ЦК України, ст.ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 76, 77, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 277-279, 354, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "КРЕДИТ КАПІТАЛІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд.1 корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614)) заборгованість за Договором про споживчий кредит №102426143 від 12.05.2023 року в розмірі 19 250 (дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок, а також: суму судового збору в розмірі 2 595 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 00 копійок та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок, а всього 29 845 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот сорок п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца