Решение № 139040986, 02.07.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/13990/24

Провадження № 2/175/2249/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року с-ще. Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого судді Бойко О.М.

із секретарем судового засідання Грицай К.С.

за участі:

представника позивача Матросової Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Східного лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Державного підприємства Харківська Державна Лісовпорядна Експедиція, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання частково недійсними планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Східного лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Державного підприємства Харківська Державна Лісовпорядна Експедиція, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання частково недійсними планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та про зобов`язання вчинити певні дії.

13 вересня 2024 року до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2024 року дану справу прийнято до розгляду судді Бойка О.М.

Ухвалою суду від 31 березня 2025 року було замінено у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Філії «Дніпровське Лісове господарство «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Державного підприємства Харківська Державна Лісовпорядна Експедиція, третя особа: Головне управління Держгеокадастру Дніпропетровській області, про визнання частково недійсним планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та про зобов`язання вчинити певні дії неналежного відповідача Філію «Дніпровське Лісове господарство «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на належного відповідача Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ44768034) в особі філії «Східного лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

В позовній заяві просить суд:

Визнати частково недійсними матеріали лісовпорядкування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ44768034) філії «Східного лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Код ЄДРПОУ ВП:45632138, кв. 44 Обухівського лісництва розроблені Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ державне підприємство «Харківська державна лісовпорядна експедиція» (код ЄДРПОУ 00968664), у 2013 році, в частині земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120.

Визнати відсутнім право користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ- 44768034) філії «Східного лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Код ЄДРПОУ ВП:45632138 місцезнаходження: Україна, 49100, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Космічна (Соборний Район), будинок 35) на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120.

Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ- 44768034) в особі філії «Східного лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Код ЄДРПОУ ВП:45632138 місцезнаходження: Україна, 49100, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Космічна (Соборний Район), будинок 35), забезпечити внесення в порядку поточного лісовпорядкування змін до матеріалів лісовпорядкування щодо земель філії «Східного лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Код ЄДРПОУ ВП:45632138, кв. 44 Обухівського лісництва, шляхом виключення із кварталу 44 Обухівського лісництва земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка розташована на території Обухівської селищної (Кіровської селищної) ради Дніпровського району Дніпропетровської області в Обслуговуючому кооперативі «Садове товариство «ЕКОЛЕНД», кадастровий номер 1221455400:01:012:0120, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.04.2016 року, посвідченим та зареєстрованим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черниш Є.В., номер у реєстрі 250.

У 2023 році при зверненні до землевпорядної організації з консультаційним питанням щодо меж земельної ділянки, землевпорядник зазначив, що наразі земельна ділянка лежить у шарі «ліс», що означає належність земельних ділянок до земель лісового фонду, хоча по правовим документам та відомостям із ДЗК має: Цільове призначення: 01.05 Для індивідуального садівництва Категорія земель: Землі сільськогосподарського призначення Вид використання: для ведення садівництва.

У відповіді вих. № 01-05/107 від 05.06.2023 року Філія «Дніпровське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» зазначає: «На Ваш лист, щодо виключення земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120, розташованої на території Обухівської селищної ради, Дніпровського району в СТ «ЕКОЛЕНД», діл. № НОМЕР_1 із земель лісового господарства філія «Дніпровське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» повідомляє, що підприємство зможе надати детальну інформацію тільки після повного відновлення роботи кадастрової карти Держгеокадастром», при тому, що в запиті Заявником була зазначена необхідність надання інформації саме від Філія «Дніпровське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а не від Держгеокадастру.

Також, у листі від 23.06.2023 року, Філія «Дніпровське лісове господарство» зазначає: «У відповідь на Ваш запит про надання інформації, чи перетинаються межі земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 з межами лісового фонду Філія «Дніпровське лісове господарство» ДП «Ліси України», ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» повідомляє, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 знаходиться в межах кв. 44 Обухівського лісництва Філія «Дніпровське лісове господарство» ДП «Ліси України». Площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 з межами лісового фонду Філія «Дніпровське лісове господарство» ДП «Ліси України» становить 0,12 га з загальної площі ділянки 0,12 га».

При повторному уточнюючому зверненні в 2024 році щодо вилучення земельної ділянки із земель лісового фонду, Позивач отримав відповідь наступного характеру: лист від 18.04.2024 року за № 234/27.1-2024, Філія «Дніпровське лісове господарство» зазначає: «запитувана земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 знаходиться в межах кв. 44 Обухівського лісництва. Площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 з межами лісового фонду Філія «Дніпровське лісове господарство» ДП «Ліси України» становить 0,12 га з загальної площі ділянки 0,12 га. Що стосується вилучення даної лісової ділянки із земель Державного лісового фонду, філія «Дніпровське лісове господарство» не має повноважень щодо надання дозволу на вилучення лісової земельної ділянки».

Отже, звернення до Філії «Дніпровське лісове господарство» ДП «Ліси України» результатів поновлення порушених прав Позивача не принесло.

Для отримання більш детальної інформації стосовно статусу земельної ділянки, Позивачем було зроблено запит до Дніпровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області.

У відповіді Дніпровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області Вих. № 1-50-2624/0/29023 від 29.06.2023 року зазначено: «Згідно інформації, наданої Фінансовим управління райдержадміністрації, на рахунок Кіровської селищної ради 26 грудня 2011 року надійшли кошти у порядку відшкодування витрат лісогосподарського виробництва. Встановити приналежність цієї суми до товариств, які зазначені у копіях квитанції, долучених до Вашої заяви, не виявляється можливим. Також у райдержадміністрації відсутня інформація щодо виключення земельної ділянки (кадастровий номер 1221455400:01:012:0120) із земель лісового господарства».

У відповіді Вих. № 29-4-0.223-5953/2-23 від 09.10.2023 року на адвокатський запит від 04.10.2023 року, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначає: «За інформацією, наданою відділом № 1 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, згідно інформації станом на 01.01.2013 та отриманої за допомогою програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру (ПЗ «НКС») та на момент підготування відповіді, інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120: Адреса Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Кіровська селищна рада, Обслуговуючий кооператив «Садове товариство «ЕКОЛЕНД», ділянка 7; загальна площа 0,1200 га, категорія земель Землі сільськогосподарського призначення, Цільове призначення - 01.05 Для індивідуального садівництва; дата державної реєстрації земельної ділянки 15.11.2013 року».

З урахуванням листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вих. № 29-4-0.223-5953/2-23 від 09.10.2023 року, гр. ОСОБА_1 звернулась до сертифікованого інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_2 та уклала з ним договір про виконання робіт щодо розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначеня земельної ділянки (кадастровий номер 1221455400:01:012:0120), однак, отримала відповідь про нежомливість виконання такого замовлення в зв`язку з тим, наразі земельна ділянка лежить у шарі «ліс», що означає належність земельних ділянок до земель лісового фонду.

За даними Філії «Дніпровське лісове господарство» земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 знаходиться в межах кв. 44 Обухівського лісництва, однак, за даними Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, станом на 01.01.2013 року земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 відноситься до категорії земель землі сільськогосподарського призначення, Цільове призначення 01.05 для індивідуального садівництва. Вилучити дану ділянку із земель Державного лісового фонду, філія «Дніпровське лісове господарство» не має повноважень щодо надання дозволу на вилучення лісової земельної ділянки.

А отже, не відповідність даних у державних органах, структурах порушує право власності Позивача, який є добросовісним набувачем земельної ділянки 26.04.2016 року.

Отже, Позивач вимушена подати позов до суду з вимогою про визнання частково недійсними планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та про зобов`язання внести зміни до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування шляхом виключення земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 із кварталу 44 Обухівського лісництва Філія «Дніпровське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Відповідач ознайомившись із позовною заявою надав до суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги заперечують у повному обсязі та просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказують, що згідно довідки Дніпропетровського районного відділу земельних ресурсів від 12.02.07 № 971 земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту на території Кіровської селищної ради та відноситься до земель Дніпропетровського лісгоспзагу, код УКЦВЗ 2.2 (землі для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби). У висновках комісії (пункт 4 Акту) зазначено, що земельну ділянку можливо надати в оренду для ведення садівництва.

Вказують, що Листом від 19.03.2008 року № 01-74 ДП «Дніпропетровське лісове господарство» не заперечувало щодо можливості передачі земельної ділянки площею 0,99 га у визначених в листі кварталах та виділах Кіровського лісництва, для створення садового товариства, однак зазначений вище лист, ніякого погодження на вилучення зазначеної лісової ділянки не надавалось.

Зазначають, що Дніпропетровська районна державна адміністрація не мала повноважень щодо надання у власність, а саме: вилучення зазначеної у позові земельної лісової ділянки, яка відносилась до Кіровського лісництва.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про час та місце був належним чином повідомлений. Надали клопотання в якому позовні вимоги заперечують у повному обсязі та просять суд слухати справу за їх відсутності.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наданні докази, суд встановив, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № НОМЕР_1 , яка розташована на території Обухівської селищної (Кіровської селищної) ради Дніпровського району Дніпропетровської області в Обслуговуючому кооперативі «Садове товариство «ЕКОЛЕНД», кадастровий номер 1221455400:01:012:0120, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.04.2016 року, посвідченим та зареєстрованим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черниш Є.В., номер у реєстрі 250.

У 2023 році при зверненні до землевпорядної організації з консультаційним питанням щодо меж земельної ділянки, землевпорядник зазначив, що наразі земельна ділянка лежить у шарі «ліс», що означає належність земельних ділянок до земель лісового фонду, хоча по правовим документам та відомостям із ДЗК має: Цільове призначення: 01.05 Для індивідуального садівництва Категорія земель: Землі сільськогосподарського призначення Вид використання: для ведення садівництва.

У відповіді вих. № 01-05/107 від 05.06.2023 року Філія «Дніпровське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» зазначає: «На Ваш лист, щодо виключення земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120, розташованої на території Обухівської селищної ради, Дніпровського району в СТ «ЕКОЛЕНД», діл. № НОМЕР_1 із земель лісового господарства філія «Дніпровське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» повідомляє, що підприємство зможе надати детальну інформацію тільки після повного відновлення роботи кадастрової карти Держгеокадастром», при тому, що в запиті Заявником була зазначена необхідність надання інформації саме від Філія «Дніпровське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а не від Держгеокадастру.

Також, у листі від 23.06.2023 року, Філія «Дніпровське лісове господарство» зазначає: «У відповідь на Ваш запит про надання інформації, чи перетинаються межі земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 з межами лісового фонду Філія «Дніпровське лісове господарство» ДП «Ліси України», ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» повідомляє, що земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 знаходиться в межах кв. 44 Обухівського лісництва Філія «Дніпровське лісове господарство» ДП «Ліси України». Площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 з межами лісового фонду Філія «Дніпровське лісове господарство» ДП «Ліси України» становить 0,12 га з загальної площі ділянки 0,12 га».

При повторному уточнюючому зверненні в 2024 році щодо вилучення земельної ділянки із земель лісового фонду, Позивач отримав відповідь наступного характеру: лист від 18.04.2024 року за № 234/27.1-2024, Філія «Дніпровське лісове господарство» зазначає: «запитувана земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 знаходиться в межах кв. 44 Обухівського лісництва. Площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 з межами лісового фонду Філія «Дніпровське лісове господарство» ДП «Ліси України» становить 0,12 га з загальної площі ділянки 0,12 га. Що стосується вилучення даної лісової ділянки із земель Державного лісового фонду, філія «Дніпровське лісове господарство» не має повноважень щодо надання дозволу на вилучення лісової земельної ділянки».

Отже, звернення до Філії «Дніпровське лісове господарство» ДП «Ліси України» результатів поновлення порушених прав Позивача не принесло.

Для отримання більш детальної інформації стосовно статусу земельної ділянки, Позивачем було зроблено запит до Дніпровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області.

У відповіді Дніпровської районної військової адміністрації Дніпропетровської області Вих. № 1-50-2624/0/29023 від 29.06.2023 року зазначено: «Згідно інформації, наданої Фінансовим управління райдержадміністрації, на рахунок Кіровської селищної ради 26 грудня 2011 року надійшли кошти у порядку відшкодування витрат лісогосподарського виробництва. Встановити приналежність цієї суми до товариств, які зазначені у копіях квитанції, долучених до Вашої заяви, не виявляється можливим. Також у райдержадміністрації відсутня інформація щодо виключення земельної ділянки (кадастровий номер 1221455400:01:012:0120) із земель лісового господарства».

У відповіді Вих. № 29-4-0.223-5953/2-23 від 09.10.2023 року на адвокатський запит від 04.10.2023 року, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначає: «За інформацією, наданою відділом № 1 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, згідно інформації станом на 01.01.2013 та отриманої за допомогою програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру (ПЗ «НКС») та на момент підготування відповіді, інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120: Адреса Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Кіровська селищна рада, Обслуговуючий кооператив «Садове товариство «ЕКОЛЕНД», ділянка 7; загальна площа 0,1200 га, категорія земель Землі сільськогосподарського призначення, Цільове призначення - 01.05 Для індивідуального садівництва; дата державної реєстрації земельної ділянки 15.11.2013 року».

З урахуванням листа Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вих. № 29-4-0.223-5953/2-23 від 09.10.2023 року, гр. ОСОБА_1 звернулась до сертифікованого інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_2 та уклала з ним договір про виконання робіт щодо розроблення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначеня земельної ділянки (кадастровий номер 1221455400:01:012:0120), однак, отримала відповідь про нежомливість виконання такого замовлення в зв`язку з тим, наразі земельна ділянка лежить у шарі «ліс», що означає належність земельних ділянок до земель лісового фонду.

За даними Філії «Дніпровське лісове господарство» земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 знаходиться в межах кв. 44 Обухівського лісництва, однак, за даними Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, станом на 01.01.2013 року земельна ділянка з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 відноситься до категорії земель землі сільськогосподарського призначення, Цільове призначення 01.05 для індивідуального садівництва. Вилучити дану ділянку із земель Державного лісового фонду, філія «Дніпровське лісове господарство» не має повноважень щодо надання дозволу на вилучення лісової земельної ділянки.

А отже, не відповідність даних у державних органах, структурах порушує право власності Позивача, який є добросовісним набувачем земельної ділянки 26.04.2016 року.

Отже, Позивач вимушена подати позов до суду з вимогою про визнання частково недійсними планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та про зобов`язання внести зміни до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування шляхом виключення земельної ділянки з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 із кварталу 44 Обухівського лісництва Філія «Дніпровське лісове господарство» ДП «Ліси України».

Земельні ділянки, що відносяться та розташовані на території Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, Обухівська селищна рада, Обслуговуючий кооператив «Садове товариство «ЕКОЛЕНД» використовуються виключно для садівництва, також за даними, наданими попереднім власником земельної ділянки при набутті її у власність, - при відведенні земельних ділянок ТОВ «Модерн Плюс», ТОВ «Топ-Строй», ТОВ «Бумєр», ТОВ «Атлант» для садівництва, за рахунок яких було створено СТ «ЕКОЛЕНД», - земельна ділянка була вилучена із категорії земель лісового призначення зі сплатою втрат лісогосподарського виробництва, про що були надані відповідні квитанції.

Докази, що надаються на підтвердження історії формування та подальшого переведення землі з лісництва до категорії земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення для індивідуального садівництва: - Копія Постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.09.2008 року по справі № 2-а-7403/08; - Копія Договору оренди землі від 02.08.2011 року із додатками; - Копії квитанції (3 квитанції) за 2011 рік щодо втрат лісогосподарства; - Копія листа від 19.03.2008 року № 01-74 від ДП «Дніпропетровське лісове господарство» директору ТОВ «МОДЕРН-ПЛЮС» щодо надання згоди на передачу земельних ділянок для створення садового товариства та відшкодування втрат лісогосподарського виробництва; - Копія Акту обстеження земельної ділянки (2008 рік) та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ТОВ «МОДЕРН-ПЛЮС» для створення садового товариства на території Кіровської селищної ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, за ч. 2 вказаної статті у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Права та інтереси Позивача, ОСОБА_1 порушено та підтверджується наступними доказами: 09 серпня 2024 року Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до землевпорядників, ФОП ОСОБА_2 із метою розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності за кадастровим номером 1221455400:01:012:0120 у разі зміни цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

09 серпня 2024 року Сторони уклали Договір № 09/08-08 від 09.08.2024 року про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Однак, листом від 15.08.2024 року, Вих. № 15/08-Д09/08-08 ФОП ОСОБА_2 було зазначено наступне: «Таким чином, виконання замовленого Вами проекту не є можливим, адже Публічна кадастрова карта містить суперечливі відомості. Роботи можуть бути виконані в разі, коли буде встановлена неналежність земельної ділянки до земель лісового фонду лісогосподарського призначення». А отже, Позивач не може розпоряджатись, користуватись, реалізовувати усі права та інтереси, як власник.

Згідно ч. 3 ст. 10; ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, розглядає справи в межах заявлених вимог, на підставі доказів наданих сторонами.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена, або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини Україні є Земельний Кодекс України.

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава гарантує захист прав на землю, тобто наявних у особи і дійсних прав на землю, зареєстрованих у встановленому законом порядку, а також встановлює способи такого захисту.

Відповідно до частини 1 статті 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. За статтею 63 Лісового кодексу України, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Статтею 47 Лісового кодексу України передбачено, що на всій території України державними лісовпорядними організаціями обов`язково ведеться лісовпорядкування. Відповідно до статті 45 вказаного Кодексу, лісовпорядкування комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Статтею 46 Лісового кодексу України передбачено, що лісовпорядкування серед іншого передбачає: відновлення у встановленому порядку меж території лісового фонду і визначення внутрігосподарської організації; спеціальне картографування лісів; інвентаризацію лісового фонду; забезпечення державного обліку лісів; складання проектів організації лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх виконанням. Лісовпорядкування здійснюється відповідно до вимог Інструкції з проведення лісовпорядкування, затвердженої постановою Держкомлісу СРСР від 12.09.85 року №4, далі - Інструкції (на даний час чинної в частині, що не суперечить законодавству України, чинність підтверджується постановою Верховного суду України від 27.01.2015 року у справі №2а-8124/12/2070).

Відповідно до пункту 1.3.2 Інструкції, лісовпорядкування складається з трьох періодів підготовчого, польового та камерального. Інструкцією передбачено, що лісовпорядник у порядку підготовки до лісовпорядкування повинен у тому числі отримати у лісогосподарському підприємстві матеріали лісогосподарської діяльності зі змінами у лісовому фонді, необхідні для проведення лісовпорядних робіт (пункт 2.3.3), а також планшети попереднього лісовпорядкування з нанесеними на них змінами у лісному фонді за минулий ревізійний період (пункт 3.6.2.1). Відповідно до пункту 2.3.3 Інструкції лісогосподарське підприємство у порядку підготовки до лісовпорядкування серед іншого повинно перевірити і узгодити із органами землеустрою за наявними матеріалами і в натурі межі лісогосподарського підприємства та розв`язати всі спірні питання із суміжними землекористувачами; скласти перелік урядових рішень про передачу і прийомку земель, здійснених після попереднього землеустрою, уточнити розподіл території на лісництва та їх межі; скласти перелік кварталів та по всім зазначеним питанням скласти записку-пояснення, один екземпляр якої направити управлінню лісового господарства, інший лісовпорядній організації.

За вказаною Інструкцією лісовпорядна організація під час проведення заходів з лісовпорядкування повинна отримати:

- згідно п. 3.6.1 у обласних органах землевпорядкування письмовий дозвіл на право збору геодезичних даних, проведення викопіювань на землекористування суміжних організацій з планово-картографічних матеріалів, що є в районних органах землеустрою;

- згідно п. 3.6.2.1. у лісогосподарських підприємствах планшети попереднього лісовпорядження, плани лісонасаджень, карту-схему обєкту, відомості координат або геодезичні журнали, викопіювання з планових матеріалів меж лісництв;

- згідно п. 3.6.2.2 в районних (обласних) органах лісного господарства викопіювання меж суміжних лісогосподарських підприємств;

- згідно п. 3.6.2.3 у районних (обласних) органах землеустрою викопіювання меж, встановлених землеустроєм по землекористуваннях, суміжних із територією впорядковуваного об`єкта та викопіювання матеріалів внутрішньогосподарського землевпорядкування.

Пунктом 3.6.4. Інструкції встановлено, що лісогосподарські підприємства складають та завіряють в органах землеустрою акт, у якому перелічуються всі ділянки, прийняті до складу підприємства та виключені із його складу після попереднього лісовпорядкування, із вказанням їх місцезнаходження, номерів та дат документів, на підставі яких здійснено приймання чи передачу земель.

Пунктом 3.13.2 Інструкції передбачено, що до звіту про підготовчі роботи повинні додаватися викопіювання на землі, вилучені із державного лісового фонду та землі, прийняті до нього за минулий ревізійний період, а також акти з даними про площі таких земель. При цьому, пунктом 2.3.6 Інструкції передбачено, що землі, які знову приймаються до складу впорядковуваного об`єкта, можуть бути впорядковані, якщо до початку польових лісовпорядних робіт вони повністю оформлені юридично.

Глава 36 Земельного кодексу України врегульовує питання відшкодування втрат лісогосподарського виробництва. В даній главі Земельного кодексу норми щодо відшкодування втрат лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони земель лісогосподарського призначення (лісових земель та чагарників) з метою збереження їх кількісного і якісного стану.

Відповідно до ст. 207 Земельного кодексу України, втрати лісогосподарського виробництва включають: втрати лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов`язаних із лісогосподарським виробництвом, а також внаслідок використання для будівництва, розміщення і експлуатації об`єктів нафтогазовидобування, облаштування родовища та надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення.

Відшкодуванню підлягають також втрати, завдані обмеженням прав власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, або погіршенням якості угідь внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю громадян, юридичних осіб, органів місцевого самоврядування або держави, а також у зв`язку з виключенням лісових земель і чагарників із господарського обігу внаслідок встановлення охоронних, санітарних та інших захисних зон. Втрати лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Станом на 2011 рік, порядок визначення втрат лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, визначались діючою на станом на 2011 рік постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року № 1279. Втрати лісогосподарського виробництва відшкодовуються за нормативами, затвердженими зазначеною постановою.

Отже, відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення земель лісогосподарського призначення до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості цих земель. Відповідно до квитанцій від 23.12.2011 року № 4156/з19, № 4156/з21, № 4156/ з25, № 4156/з23, платники: ТОВ «Модерн Плюс», ТОВ «Топ-Строй», ТОВ «Бумєр», ТОВ «Атлант», Отримувач: бюджетний платіж УДК у Дніпропетровському районі, Призначення платежу: Надходження коштів від відшкодування втрат від лісогосподарського виробництва.

Ст. 1 протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Поняття «майно», відповідно до практики ЄСПЛ, може включатись як саме майно, так і право на майно. Але право на майно може розглядатись у якості майна лише в тих випадках, коли воно є абсолютно конкретним і певним чином закріпленим в національному законодавстві або у відповідній судовій та адміністративній практиці. До поняття майна ЄСПЛ включає не лише фізичні матеріальні об`єкти, а й інші права, інтереси та блага, відповідно до яких особа може мати певний матеріальний інтерес.

У справі «Ятрідіс проти Греції» Європейський суд зазначив, що концепція власності у ст. 1 Протоколу №1 має автономний зміст, який не обмежується правом власності на фізичні речі. Деякі інші права та користі, що утворюють майно, також можуть бути правом власності. У справі «Маркс проти Бельгії» ЄСПЛ вперше постановив, що визнаючи право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном, ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції за своєю суттю є гарантією права власності. В цьому полягає чіткий сенс термінів «власність» (з англ. possessions) та «користування власністю» (з англ. use of property).

Так, поняття «майно» (з англ. possession) за змістом ст. 1 Протоколу 1 має автономне значення, яке не обмежується володінням матеріальними благами і не залежить від формальної класифікації у внутрішньому законодавстві: як «майнові права» і, таким чином, як «майно» для цілей даної статті можуть розглядатися деякі інші права та інтереси майнового характеру.

Питання, яке необхідно досліджувати в рамках розгляду кожної справи, полягає в тому, чи надають заявнику обставини справи, разом узяті, правовий титул на матеріально-правовий інтерес, який перебуває під охороною положень ст.1 Протоколу 1 (справа «Белане Надь проти Угорщини»).

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 Розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16, від 23.10.2019р. у справі №488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 30.01.2018р. у справі №707/2192/15-ц, від 13.06.2018р. у справі №278/1735/15-ц.

Відповідно до усталеної судової практики, за загальним правилом, судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється.

Відповідний правовий висновок, зокрема, міститься в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, висловленими у постановах від 24 грудня 2014 року № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 23 грудня 2015 року № 6-377цс15.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зазначено, що:

«5.57. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

5.58. Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач всупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а відтак втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків передбачених у статті 388 ЦК України.

5.60. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача, крім приписів ЦК України, слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.45), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 53)). Отже, якщо добросовісна особа, тобто та, яка не знала та не могла знати про існування обтяжень речових прав на це майно або про наявність на нього речових прав третіх осіб, придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, то вона вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

5.61. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 54).»

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

Разом з тим, частина друга статті 388 ЦК України містить заборону витребування майна від добросовісного набувача, якщо це майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 березня 2023 року по справі № 725/1824/20 підкреслив, факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19 сформулювала висновок, згідно з яким при оцінці добросовісності/ недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та "юридичне очищення" майна, придбаного у такий спосіб. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.

Також у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

У постанові від 02.08.2023 у справі № 308/8629/19 Верховний Суд вкотре висловився щодо традиційно суперечливого питання витребування майна з володіння добросовісного набувача. З огляду на вищенаведене, Суд дійшов висновку, що добросовісний набувач не може нести відповідальність через порушення третіх осіб, які були вчинені в межах процедур, призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном.

Втрата добросовісним набувачем свого статусу суперечить ст. 388 ЦК України та призводить до позбавлення його майна, що змушує добросовісного набувача самостійно шукати способи відшкодування своїх втрат.

Це, на погляд Суду, є неприпустимим, оскільки покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, про що йдеться, зокрема, в п. 6.53 постанови ВП ВС від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 березня 2023 року по справі №725/1824/20.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

При цьому норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Порушення порядку організації будь-якого з вказаних елементів доказування, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки та проведення аукціону; правил, які регулюють сам порядок проведення аукціону; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону, є підставою для визнання результатів аукціону недійсними в цілому (аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 911/3132/17, від 31.07.2019 у справі №5004/1537/12, від 21.11.2019 у справі № 20/5007/1475-Б/12).

Згідно усталеної практики Верховного Суду при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні; чи вплинули ці порушення на результати аукціону; чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 911/494/17, від 25.04.2018 у справі № 910/16955/17, від 11.06.2019 у справі № 920/1316/14, від 26.09.2019 у справі у справі № 11/19).

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов?язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці. зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява №38722/02). Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані до неї докази та посилання на докази, прослухавши ствердження сторін по справі, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Отже, на підставі вищезазначеного, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76, 80, 81, 82, 89, 263, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Східного лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Державного підприємства Харківська Державна Лісовпорядна Експедиція, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання частково недійсними планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати частково недійсними матеріали лісовпорядкування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ44768034) філії «Східного лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Код ЄДРПОУ ВП:45632138, кв. 44 Обухівського лісництва розроблені Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» державне підприємство «Харківська державна лісовпорядна експедиція» (код ЄДРПОУ 00968664), у 2013 році, в частині земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120.

Визнати відсутнім право користування Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) філії «Східного лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Код ЄДРПОУ ВП:45632138 місцезнаходження: Україна, 49100, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Космічна (Соборний Район), будинок 35) на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120.

Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії «Східного лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Код ЄДРПОУ ВП:45632138 місцезнаходження: Україна, 49100, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Космічна (Соборний Район), будинок 35), забезпечити внесення в порядку поточного лісовпорядкування змін до матеріалів лісовпорядкування щодо земель філії «Східного лісового офісу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Код ЄДРПОУ ВП:45632138, кв. 44 Обухівського лісництва, шляхом виключення із кварталу 44 Обухівського лісництва земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 1221455400:01:012:0120.

Судові витрати, за клопотанням позивача, залишити за нею.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду з дня складання повного судового рішення.

Суддя Бойко О.М.