Решение № 139033979, 14.08.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

165/961/26

2/154/1174/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Лященка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Баранюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2026 представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Позика» Міньковська А.В. через систему «Електронний суд» звернулась до Нововолинського міського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтування заявлених позовних вимог.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16.08.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 45585000 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, згідно з умовами якого відповідач отримала 4000,00 грн., з оплатою по процентній ставці, що вираховуються в наведеному графіку в п. 3.2 та становить 3% відсотків за день від суми наданого Кредиту.

Вказує, що ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку не виконала умов кредитного договору.

Крім того, 01.09.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу 01092025/1, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №45585000 від 16.08.2021 року, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Позика».

Посилаючись на викладені обставини представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованість за Кредитним договором № 45585000 від 16.08.2021 року в розмірі 14800 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.; заборгованість за відсотками становить 10800грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн., понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500,00 грн.

Процесуальні дії та рішення у справі, позиції сторін.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волиинської області від 23.03.2026 справу передано за підсудністю до Володимирського міського суду Волинської області.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 21.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд її постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін в судове засідання, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

15.06.2026 відповідач ОСОБА_1 подала до Володимирського міського суду Волинської області відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «Позика» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Не погодилась із позовними вимогами позивача, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Повідомила, що не отримувала належним чином копію позовної заяви разом із доданими до неї документами, зокрема: кредитного договору, розрахунку заборгованості, доказів перерахування коштів. Про наявність справи дізналась самостійно. Це обмежило її право на захист відповідно до ст.13 УПК України. Зазначила , що позивач повинен довести факт укладення кредитного договору, факт отримання нею коштів, правильність розрахунку заборгованості.Просила витребувати у позивача оригінал кредитного договору, докази його підписання саме нею, докази фактичного перерахування коштів на її банківську картку та повний детальний розрахунок заборгованості. Також застосувати строк позовної давності відповідно до ст. 257 ЦК України, оскільки кредитний договір, на який посилається позивач, укладений у 2021 році, а строк виконання зобов`язань за ним сплив у 2021 році. Таким чином перебіг строку позовної давності розпочався з моменту порушення зобов`язання та закінчився у 2024 році. Оскільки позивач звернувся до суду у 2026 році тобто після спливу строку позовної давності, просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову. У разі наявності штрафів, пені або інших санкцій, просить суд зменшити їх розмір відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України. Також просила врахувати при розгляді справи, що має важкий матеріальний стан, не має стабільного доходу та фактично перебуває на утриманні родичів, несе витрати на проживання та комунальні послуги, є матір`ю військовослужбовця, що додатково впливає на матеріальне та психологічне становище в умовах воєнного стану. Подала до суду заяву про подальший розгляд справи без участі відповідача.

19.06.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній вважає доводи відповідача необгрутованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Представник позивача зазначив, що за загальним правилом строк позовної давності за договором №45585000 про надання фінансового кредиту від 16.08.2021 не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану. Звернув увагу також на те, що в матеріалах справи міститься довідка про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Ірбіс» здійснено акцепт оферти позичальником шляхом підписання договору містить унікальний код підпису 352902, номер мобільного телефону та електронну адресу для надсилання персонального ідентифікатора ( НОМЕР_1 ) дату та час підписання (16.08.2021р.) та номер/маску картки ( НОМЕР_2 ), що підтверджує домовленість відповідача та первісного кредитора, спрямовану на укладення правочину в електронній формі. Зауважив, що ТОВ «ФК «Ірбіс» виконало всі необхідні вимоги для укладення договору про надання фінансового кредиту №45585000 від 16.08.2021, у зв`язку із чим 16.08.2021 було перераховано грошові кошти на банківський рахунок відповідача у розмірі 4000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025.Також клопотав про поновлення процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів, які дадуть можливість встановити факт отримання або неотримання відповідачем кредитних коштів за спірним договором. Щодо скрутного матеріального становища та відсутності стабільного доходу, а також наявності військовослужбовця, відповідач не надала жодного належного доказу, який би підтверджував її фінансову неспроможність. Просить задовольнити позов в повному обсязі та здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 27.07.2026 клопотання представника позивача про поноволення процесуального строку та витребування доказів задоволено. Клопотання відповідача про витребування доказів задоволено частково.

11.08.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надіслав запитувану інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису при ухваленні рішення не здійснювалось.

14 серпня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення рішення у справі.

Встановлені судом фактичні обставини справи по суті позову.

16.08.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 45585000 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, згідно з умовами якого відповідач отримала 4000,00 грн., з оплатою по процентній ставці, що вираховуються в наведеному графіку в п. 3.2 та становить 3% відсотків за день від суми наданого Кредиту. Даний факт підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Ірбіс» здійснено акцепт оферти позичальником шляхом підписання договору місьтить унікальний код підпису 352902, номер мобільного телефону та електронну адресу для надсилання персонального ідентифікатора ( НОМЕР_1 ) дату та час підписання (16.08.2021р.) та номер/маску картки ( НОМЕР_2 ), що підтверджує домовленість відповідача та первісного кредитора, спрямовану на укладення правочину в електронній формі.

ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму. Даний факт підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025, а також випискою за договором б/н за період 16.08.2021-25.08.2021 від 30.07.2026 наданою АТ КБ «ПриватБанк»,

Відповідач зі свого боку не виконала умов кредитного договору, внаслідок чого керуючись нормами ст.ст.530, 1082, 1084 ЦК України, 01.09.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу 01092025/1, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №45585000 від 16.08.2021 року, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Позика».

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, і як наслідок утворилась заборгованість, яка становить 14800 грн., із яких:

- заборгованість за тілом кредиту становить 4000,00 грн.;

- заборгованість за відсотками становить 10800,00 грн.;

- заборгованість за штрафними санкціями та комісіями комісіями становить 0 грн. даний факт підтверджується наданим розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 45585000.

Мотиви, з яких виходить суд по суті спору, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексівУкраїни може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини 12 статті 11Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Положення Закону України«Про електроннукомерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 514ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У справі встановлено, 16.08.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС»» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 45585000 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, тобто укладено договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписуючи договір, позичальник ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомилась з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися. Даний факт підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025, згідно з якою встановлено, що ОСОБА_1 в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Ірбіс» здійснено акцепт оферти позичальником шляхом підписання договору містить унікальний код підпису 352902, номер мобільного телефону та електронну адресу для надсилання персонального ідентифікатора ( НОМЕР_1 ) дату та час підписання (16.08.2021р.) та номер/маску картки ( НОМЕР_2 ), що підтверджує домовленість відповідача та первісного кредитора, спрямовану на укладення правочину в електронній формі.

В подальшому 01.09.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «ФК «Позика» відповідно до чинного законодавства України укладено Договір факторингу 01092025/1, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №45585000 від 16.08.2021 року, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Позика».

Факт перерахування грошових коштів в сумі 4000, 00 грн. підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 23.10.2025, а також випискою за договором б/н за період 16.08.2021-25.08.2021 від 30.07.2026 наданою АТ КБ «ПриватБанк»,

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем отримано кредитні кошти за договором про надання фінансового кредиту № 45585000 від 16.08.2021 року у сумі 4000,00 грн, однак вона належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання та не повернула кредитні кошти у передбачений договором строк.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 14800, 00, а саме за основною сумою боргу в розмірі 4000,00 грн. та заборгованості за відсотками 10800,00 грн. Заборгованоіть за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн.

Щодо позовної давності, суд зазначає,що згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Крім того, частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Частиною 1 ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року. Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року.

Разом з цим, відповідно Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє дотепер.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.

Отже, за загальним правилом строк позовної давності за договором № 45585000 про надання фінансового кредиту від 16.08.2021 не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану.

Відповідно до Закону України № 4434-IX перебіг позовної давності відновлюється з 04.09.2025, тобто саме з цієї дати продовжується (а не завершується) її відлік. Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почне обчислюватися (продовжиться) з 04.09.2025, і спливе лише після спливу цього трирічного періоду - тобто 04.09.2028, якщо не буде інших підстав для його переривання чи зупинення .

Відповідач вказує на скрутне матеріальне становище, відсутність стабільного доходу, наявність військовослужбовця, однак не надала суду жодного належного доказу, який би підтверджував її фінансову неспроможність ані довідки про доходи, ані документи про статус малозабезпеченої, безробітної, або одержувача державної допомоги.

На підставі викладеного вище, та з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача за вказаним вище кредитним договором, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованості за кредитним договором № 45585000 від 16.08.2021 року у розмірі 14800 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 10800,00 грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями становить 0 грн.

Розподіл судових витрат.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім цього, суд зазначає, що внаслідок запровадження з 15.12.2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, які наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог ч. 5 ст.137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

До такого висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 28.09.2021 року при розгляді справи № 160/12268/19.

Разом з тим, відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, попри ту обставину, що про наявність судового провадження останнього було повідомлено своєчасно, а тому вона мала можливість в належний спосіб розпорядитися своїми процесуальними правами.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Із наведеного слідує, що понесені позивачем та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з даним позовом в розмірі 2662,40 грн., а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 грн., у зв`язку із задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за Кредитним договором № 45585000 від 16.08.2026 року у розмірі 14800 ( чотирнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» витрати на правничу допомогу в розмірі 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», ЄДРПОУ: 39493634, адреса для листування: 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_4 в ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», МФО: 380634.

Представник позивача: Міньковська Анастасія Володимирівна, адреса: м. Київ, пр. Берестейський,65.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий: Олександр ЛЯЩЕНКО