№ 139030608, 17.08.2026, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

606/697/26 1-кс/606/351/26

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовлі кримінальне провадження №12025210000000781, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 листопада 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15- ч.1 ст.115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Тернопільської обласної прокуратур ОСОБА_6 звернулась до Теребовлянського районного суду Тернопільської області із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025210000000781, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2025 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.15- ч.1 ст.115 КК України.

Прокурор клопотання мотивувала тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15- ч.1 ст.115 КК України, оскільки досудовим розслідуванням встановлено, що 03.11.2025 в період з 14 год. 00 хв. по 17 год. 30 хв. ОСОБА_4 перебував у приміщенні літньої кухні за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , разом із своєю співмешканкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сусідом ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем с. Глещава Іванівської ТГ Тернопільського району Тернопільської області, де спільно розпивали алкогольні напої.

Надалі, 03.11.2025 близько 17 год. 30 хв. у ОСОБА_4 на підґрунті ревнощів по відношенню до співмешканки ОСОБА_7 виник злочинний умисел на заподіяння смерті ОСОБА_8 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння смерті ОСОБА_8 , 03.11.2025 близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем проживання на території подвір`я домогосподарства, що за адресою: АДРЕСА_1 , розуміючи та даючи звіт своїм діям, керуючи ними, знаючи про те, що здоров`я та життя будь-якої людини рівною мірою охороняється законом і протиправне посягання на нього є кримінально караним, діючи цілеспрямовано та рішуче, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечний наслідок та бажаючи його настання, взяв із приміщення літньої кухні ніж, підійшов ззаду до ОСОБА_8 та наніс йому вказаним ножем один удар у верхню третину лівої половини грудної клітки, в ділянку серця, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення передньої поверхні грудей зліва, з «наскрізним» пошкодженням легені, що супроводжувалось розвитком лівобічного пневмотораксу (накопичення крові в плевральній порожнині), масивною крововтратою з розвитком геморагічного шоку важкого ступеню.

Вказане у ОСОБА_8 проникаюче поранення передньої поверхні грудей зліва, з пошкодженням легені, належить до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння - п.п.2.1.2,2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ України, Київ, 1995).

Таким чином, ОСОБА_4 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не закінчив з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_8 госпіталізували до закладу охорони здоров`я та йому вчасно була надана невідкладна медична допомога.

Враховуючи наведене, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15- ч.1 ст.115 КК України - тобто у закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

03.11.2025 о 20 год. 25 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15- ч.1 ст. 115 КК України.

04.11.2025 о 16 год. 30 хв. відповідно до ст.278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15- ч.1 ст.115 КК України.

05.11.2025 ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01.01.2026, який в подальшому продовжувався та востаннє його продовжено до 29.08.2026.

Надалі, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025210000000781 від 03.11.2025 надіслано до Теребовлянського районного суду Тернопільської області для розгляду.

Прокурор ОСОБА_6 у клопотанні зазначила, що відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою до застосування ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.2 ст.15- ч.1 ст.115 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п`ятнадцяти років, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Оцінюючи вірогідність такої поведінки ОСОБА_4 вдалось дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності здійснення позапроцесуальних дій зазначеною особою. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.

Прокурор ОСОБА_6 вказала, що метою продовження застосованого до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно із ст.177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Існування вказаного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, зокрема, позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років, може навмисно переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бєлозоров проти росії та України», визначено, що «тяжкість обвинувачення може бути підставою для тримання під вартою на початкових етапах провадження».

2) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується тим, що підозрюваний може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_7 , з якою він спільно проживає у домогосподарстві, де вчинено злочин, а також ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є його сусідами, з ними він особисто знайомий. Обвинувачений може чинити на них відповідний тиск шляхом погрози та вмовляння, схиляти їх до дачі неправдивих показів, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід судового розгляду. Ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні є об`єктивним і полягає у процедурі отримання свідчень від таких учасників кримінального процесу, а саме після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК України).

У даній справі ризик впливу на свідків існує, оскільки свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у кримінальному провадженні безпосередньо судом не допитувалися.

Враховуючи положення ч.2 ст.23 КПК України про те, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч.4 ст.95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик не зменшився, так як вказані вище свідки, інші свідки пригоди не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому на користь обвинуваченого.

3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України). Обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується вкрай негативно, про що вказує довідка характеристика №207 від 04.11.2025, видана Іванівською сільською радою, а саме: скарги на його поведінку поступали неодноразово, виникали конфлікти із співмешканкою ОСОБА_7 , за зверненням якої були виклики в поліцію про домашнє насильство. Зі слів співмешканки були часті зловживання спиртними напоями. Зі сторони виконкому Іванівської сільської ради до ОСОБА_4 надходили усні зауваження. Тому, перебуваючи на волі, останній зможе координувати свої дії із особами, які мають можливість впливати на викривлення значимих даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню.

4) вчинити інше кримінальне правопорушення (п.5 ч. 1 ст.177 КПК України). Цей ризик підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі 31.01.2023, 15.09.2025 та 28.10.2025 за вчинення домашнього насильства, передбаченого ч.1,ч.2 та ч.3 ст.173-2 КУпАП, як по відношенню до співмешканки ОСОБА_11 так і відносно малолітньої/неповнолітньої особи. Також обвинувачений ОСОБА_4 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення насильницьких злочинів у кримінальних провадженнях №12023216080000180 від 06.11.2023 за ч.1 ст.125 КК України, №12024216080000030 від 12.03.2024 за ч.1 ст.125 КК України та №1202421608000040 від 06.04.2024 за ч.1 ст.125 КК України, в тому числі відносно свідка у даному кримінальному провадженні ОСОБА_10 . Крім того, ОСОБА_4 перебував на обліку у відділенні поліції № 3 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, як кривдник, тобто особа, яка вчинила будь-які дії (фізичне, сексуальне, психологічне, економічне насильство) або бездіяльність у сім`ї чи між родичами, що спричинили страждання іншій особі.

Вказані факти вказують на системність злочинної поведінки ОСОБА_12 , його схильність до фізичного та психологічного насильства, як по відношенню до членів своєї сім`ї, так і до посторонніх осіб, враховуючи також факт вчинення особливо тяжкого злочину, у якому на даний час обвинувачується.

Крім того, наведене підтверджує те, що ОСОБА_12 на шлях виправлення та виховання не став, а скоїв новий насильницький умисний особливо тяжкий злочин, внаслідок чого людина могла загинути і тільки вчасно надана медична допомога запобігла цьому, а тому з урахуванням вищевикладеного існують підстави вважати, що, перебуваючи на волі обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала клопотання із підстав, викладених у ньому, та вказала, що інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, обсягу пред`явленого йому обвинувачення. До того ж, не має беззаперечних доказів, які би свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні просили суд застосувати до нього інший запобіжний захід- цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи його відсутністю реальних ризиків вчинення обвинуваченим дій, які перешкоджатимуть належному судовому розгляду. Крім того, захисник вказала, що обвинувачений має міцні соціальні зв"язки, постійне місце проживання, є учасником бойових дій, здійснював догляд за дитиною-інвалідом.

При вирішенні клопотання сторони обвинувачення щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Статтею 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» звертається увага на те, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому у вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.

Відповідно до п.61,62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі Смирнов проти Росії, наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Дослідивши матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, будь - яких даних для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Також суд бере до уваги, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Крім того, суд вважає, що продовження строку утримання під вартою ОСОБА_4 виправдано тим, що у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

В даний час, окрім наявного обвинувачення, продовжують існувати ризики, які встановлені ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.03.2026 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , а саме: переховуватись від органів суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про необхідність продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для стримування таких ризиків.

В той же час суд вважає недоведеним ризики щодо того, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки свідки на час розгляду клопотання безпосередньо допитані судом.

Стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також ОСОБА_4 та його захисником не наведено обставин, які б беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому висунуто обвинувачення, або необгрунтованість обвинувачення, а також застосування до нього іншого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю.

З огляду на вказані обставини, суд з урахуванням характеру інкримінованого злочину, особи обвинуваченого, приходить до висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .

Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, внаслідок чого могла загинути людина, суд відповідно до п.1,2 ч.4 ст.183 КПК України приходить до висновку про відсутність підстав визначення розміру застави у вказаному кримінальному провадженні.

За таких обставин суд вважає виправданим подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню, у зв`язку із чим слід продовжити строк тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_4 до 15 жовтня 2026 року, а у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про застосування до ОСОБА_4 іншого забопіжного заходу слід відмовити.

Керуючись ст.110,131,331,350 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15-ч.1 ст.115 КК України, строком на 60 ( шістдесят) діб до 23 год. 59 хв. 15 жовтня 2026 року включно.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 про застосування до ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу - цілодобового домашнього арешту - відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору і обвинуваченому та надіслати до Державної установи «Чортківська установа виконання покарань (№26)» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1