Решение № 138997371, 14.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокуСправа №160/6173/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (далі 6 ДРПРЗ ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, відповідач) про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку, визнання протиправно бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 16.03.2026 роз`єднано позовні вимоги у справі №160/6173/26 в самостійні провадження.

В провадженні №160/6173/26 залишено позовні вимоги ОСОБА_1 до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про:

- визнання протиправними дій 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.05.2024 до 26.02.2026, але не більше шести місяців, визначених у редакції статті 117 К3пП України);

- стягнення з 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 09.05.2024 до 26.02.2026, у розмірі 150 374,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 до 08.05.2024 проходив службу в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, зокрема, у 10 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, правонаступником якого є 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. Означені обставини підтверджені витягом із наказу про звільнення від 08.05.2024 №219, а також встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі №160/21287/24, яким, серед іншого, зобов`язано 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області: здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018 із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008, з урахуванням проведених платежів; здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 31.12.2022 та з 01.01.2024 до 08.05.2024 із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з урахуванням проведених платежів. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №160/21287/24 апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області залишено без задоволення. На виконання рішення суду, 27.02.2026 відповідачем на картковий рахунок виплачено індексацію грошове забезпечення у розмірі 180 640,58 грн. Позивач зазначає, що у зв`язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення відповідачем затримано розрахунок при звільненні, тому він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні з 09.05.2024 по день фактичного розрахунку - 26.02.2026. Згідно з довідкою про нараховане грошове забезпечення за 2015-2024 роки, за останні 2 календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення, позивачу нараховано за березень 2024 року - 24 926,00 грн, а за квітень 2024 - 24 926,00 грн. Кількість календарних днів за цей період складає 61 днів. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення складає 817,25 грн (24 926,00 + 24 926,00 грн / 61 календарний день). Період затримки розрахунку при звільненні становить 659 днів (з 09.05.2024 до 26.02.2026), але враховується 184 календарних дні (не більше шести місяців, визначених у новій редакції статті 117 К3пІ України). Отже сума, яка підлягає відшкодуванню за період з 09.05.2024 до 26.02.2026 (у межах шести місяців, визначених у діючій редакції статті 117 КЗпП України), становить: 817,25 грн (середньоденний заробіток позивача) * 184 (днів затримки розрахунку) = 150 374,00 грн. Однак, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми індексації грошового забезпечення. Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом.

Ухвалою від 18.03.2026 відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

02.04.2026 представником 6 ДРПРЗ ГУ ДСУ з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач проходив службу цивільного захисту відповідно до Кодексу цивільного захисту України та Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593. Основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Ухвалою суду від 31.07.2026 зобов`язано сторін надати до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали належним чином засвідчені копії документів на підтвердження загального розміру виплат, проведених позивачу при звільнені.

На виконання вимог вказаної ухвали, відповідачем надано копії зазначених відомостей.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи, зокрема, копій карток особового рахунку вбачається, що ОСОБА_1 до 08.05.2024 проходив службу в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, зокрема, у 10 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, правонаступником якого є 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області від 08.05.2024 №219 (з кадрових питань (особового складу) згідно з Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі №160/21287/24 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправними дії 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 суми індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін січень 2008;

- зобов`язано 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із врахуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін - січень 2008, з урахуванням проведених платежів;

- визнано протиправними дії 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 08.05.2024 індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003;

- зобов`язано 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 08.05.2024 із застосуванням щомісячної фіксованої різниці між сумою індексації та розміром підвищення грошового забезпечення відповідно до п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з урахуванням проведених платежів.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 залишено без змін.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі №160/21287/24 набрала законної сили 15.10.2025.

Згідно з долученою до позовної заяви копією виписки з банківського рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 27.02.2026 на банківський рахунок ОСОБА_1 відповідачем здійснено зарахування грошових коштів в сумі 180 640,58 грн, на виконання постанови Тртього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі №160/21287/24.

Матеріали справи містять копію відомостей, згідно з якими ОСОБА_1 при звільненні зі служби виплачено грошове забезпечення в сумі 319 177,43 грн.

У зв`язку із затримкою виплати всіх належних сум, а саме індексації грошового забезпечення, під час розрахунку при звільненні зі служби у 10 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, позивач вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною першою статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно із частиною першою статті 117 КЗпП України, в редакціїї, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

На підставі частини 2 статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 при розгляді справи №489/6074/23 сформулювала такий правовий висновок:

« 105. Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

106. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.».

За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

При вирішенні даного питання суд враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

З матеріалів справи встановлено, що розмір грошового забезпечення позивача за два останні календарні місяці служби перед звільненням (березень-квітень 2024) становив 49 852,00 грн (24 926,00 грн х 2).

Кількість календарних днів за березень-квітень 2024 становить 61 день.

Отже, середньоденне грошове забезпечення позивача за два останні місяці служби перед звільненням становить 817,25 грн (49 852,00 грн/61).

Період затримки розрахунку: з 09.05.2024 (наступний день після звільнення) до 08.11.2024 включно (шість місяців відповідно до статті 117 КЗпП України) становить 184 календарні дні.

Отже, сума середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку під час звільнення, на яку має право позивач відповідно до статті 117 КЗпП України становить 150 374,00 грн (817,25 грн х 184 календарних дні).

У цій справі загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат складав 499 818,01 грн (319 177,43 грн грошового забезпечення виплачено при звільненні, згідно з довідкою відповідача + 180 640,58 грн виплачено на виконання судового рішення у справі №160/21287/24).

Несвоєчасно виплачені суми грошового забезпечення (180 640,58 грн/499 818,01 грн х 100) становлять 36,14%.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за спірний період складає 817,25 грн х 184 дні х 36,14% = 54 345,16 грн.

Таким чином, зважаючи на висновки, висловлені у зазначених постановах Верховного Суду, суд дійшов висновку, що розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні становить 54 345,16 грн.

Подібні розрахунки проведені і у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2026 у справі №460/3264/26 та Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2026 у справі №560/9357/25.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За сукупністю наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (адреса: вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Кам`янське, Дніпропетровська обл., 51400; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38101636) про визнання протиправними дій та стягнення середнього заробітку задовольнити частково.

Визнати протиправними дії 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.05.2024 до 08.11.2024 включно.

Зобов`язати 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09.05.2024 до 08.11.2024 включно у розмірі 54 345 (п`ятдесят чотири тисячі триста сорок п`ять) гривень 16 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар