Решение № 138994883, 14.08.2026, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/440/26

Провадження № 2/630/406/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач системою «Електронний суд» звернувся до суду із даним позовом, в якому вказав, що 18.12.2018 між АТ "Альфа-банк" та відповідачем укладено договір № 591048108. В подальшому, 17.05.2021 укладено договір № 2 відповідно до якого АТ "Альфа-банк" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за вказаним вище договором. 18.05.2021 укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс" відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за вказаним вище договором. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за вказаним вище договором. Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 591048108. Відповідач неналежним чином виконував обов`язки за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 26 626,09 грн.

Ухвалою від 29 травня 2026р. провадження по справі було відкрито та її розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 29 травня 2026р. було задоволено клопотання позивача та витребувано докази з АТ «Сенс Банк» виписки з карткового рахунку позичальника за кредитним договором.

Відповідач 26.06.2026 подав до суду системою «електронний суд» заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, де просив застосувати до відносин позовну давність у три роки, посилаючись на те, що відповідач припинив будь-які платежі з 2020 року, а позивач звернувся до суду через шість років у 2026 році.

Позивач надав заперечення на заяву ОСОБА_1 , де вкзав, що строки позовної давності не пропущені, оскільки її перебіг на законодавчому рівні було зупинено на період карнтіну та воєнного стану.

Представник позивача 14.08.2026 подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутності.

У судове засідання відповідач не з`явився, причини неявки суду не відомі. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Таким чином, суд ухвалює рішення за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Судом, на підставі наданих матеріалів, встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

18.12.2018 між AT «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 шляхом підписання оферти № 591048108, а також анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», та акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) № 591048108 було укладено угоду про надання кредиту, відповідно до умов якої, AT «АЛЬФА-БАНК» відкрив позичальнику банківський рахунок та надав відповідачу кредитний ліміт, а також надав у загальному розмірі 47790 грн з яких кредитні кошти 40500 грн і 7290 грн оплати страхового платежу, з датою повернення 18.12.2020, процентною ставкою 19,99% річних а також сплати 2,75% від суми кредиту за обслуговування кредиту. Додатком №1 до угоди про надання кредиту є графік оплат.

Згідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Коллект Центр» станом на 17.03.2026, борг ОСОБА_1 становить: за тілом кредиту 12123,26 грн, за відсотками (на дату відступлення права вимоги 10.01.2023) 13412,53 грн, 3% річних (на дату відступлення права вимоги) 280,99 грн та інфляційні збитки (на дату відступлення права вимоги) 809,31 грн.

Згідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023, борг ОСОБА_1 становить 26626,09: за тілом кредиту 12123,26 грн, за відсотками (на дату початку розрахунку 18.05.2021) 13412,53 грн, 3% річних (за період з 18.05.2021 по 23.02.2022) 280,99 грн та інфляційні збитки (за період з 18.05.2021 по 23.02.2022) 809,31 грн.

Згідно до виписок з банківського рахунку ОСОБА_1 , наданих до суду від АТ «СенсБанк», 18.12.2018 йому було видано кредит у загальному розмірі 47790,00 грн, і кредитний договір обліковувався за номером 591048108.

За договором факторингу № 2 від 17.05.2021 АТ «Альфа-Банк» відступило до ТОВ «ФК «Флексіс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, відповідно до реєстрів прав вимог.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, за №6081 значиться боржник ОСОБА_1 (заборгованість за кредитом 12123,26 грн, заборгованість за відсотками 13412,53 грн)

За договором факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 ТОВ «ФК «Флексіс» відступило до ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, відповідно до реєстрів прав вимог.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, за №6081 значиться боржник ОСОБА_1 (заборгованість за кредитом 12123,26 грн, заборгованість за відсотками 13412,53 грн)

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПТІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі, за витягом з реєстру боржників і до боржника ОСОБА_2 (порядковий номер 50489) за договором №591048108 із загальною сумою заборгованості у розмірі 26626,09 грн (заборгованість за кредитом 12123,26 грн, заборгованість за відсотками 13412,53 грн).

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що між відповідачем та АТ «Альфа-Банк» 18.12.2018 укладався кредитний договір № 591048108 у письмовому вигляді, та кредитні кошти були надані позичальнику у користування.

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Позивач надав документацію, яка наявна у нього як правонаступника кредитора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги.

Таким чином, до ТОВ «Коллект Центр» перейшли усі права АТ «Альфа Банк» (нова назва АТ «Сенс Банк) щодо права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором.

Отже, ТОВ «Коллект Центр» являється новим кредитором у зобов`язанні.

ОСОБА_2 не виконав у повному обсязі свого обов`язку по своєчасному поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитами, що підтверджується випискою з банківського рахунку та розрахунками заборгованості. Таким чином позивач ТОВ «Коллект Центр» правомірно вимагає стягнення простроченої заборгованості з відповідача відповідно до умов договору.

Відповідачка наполягав на застосуванні наслідків спливу трирічного строку позовної давності.

Суд не приймає посилання відповідача про відмову у позові у зв`язку зі спливом строку позовної давності у зв`язку із наступним.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Так, відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України був встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України до від 25 березня 2020 року № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 червня 2023 року.

Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Також, строки позовної давності були зупинені на час воєнного стану: у розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України внесені доповнення пунктом 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Відновлення строків позовної давності передбачено Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі Закон №4434). Закон №4434 передбачає виключення з Цивільного кодексу України (далі ЦКУ) пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», який передбачав зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану. Закон №4434 набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування - з 04.09.2025, і саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, у даних правовідносинах строки позовної давності не можна вважати пропущеними.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Відповідач власного розрахунку заборгованості до суду не надав та не посилався на невірність розрахунків.

Таким чином, суд вважає доведеною суму заборгованості за договором 591048108 у розмірі 26626,09 грн, що складається з 12123,26 грн заборгованості за кредитом, 13412,53 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, інфляційних втрат 809,31 грн (що нараховані до введення воєнного стану) та 3%річних (що нараховані до введення воєнного стану) 280,99 грн.

У зв`язку із викладеним позов підлягає задоволенню у сумі 26626,09 грн.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).

На підтвердження надання правничої допомоги, позивача надано Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2025 із Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», а також витяг з акту №19 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 про надання юридичної допомоги щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 , яку оцінено у 13000 грн, з яких 4000 грн за усну консультацію, що тривала 2 години, складання позову вартістю 9000 грн, що тривало 6 годин.

Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Враховуючи особливості предмета спору, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності та є подібною до інших аналогічних позовів фінансових компаній зі стягнення прострочених позик та кредитів, те, що адвокатом не проводилися додаткові розрахунки у справі, а також, що в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика; час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в описі дій вчинених у якості надання правової допомоги; виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, є вочевидь завищеним, а тому суд приходить до висновку про те, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн, що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір позивачем було сплачено у розмірі 2662,40 грн.

Тому суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 144 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 521, 526, 625, 626, 628, 638-640, 1054, 1077, 1088 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926 , місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 ) заборгованість за кредитним договором № 591048108 у загальному розмірі 26626 (двадцять шість тисяч шістсот двадцять шість) грн 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926 , місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 ), судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926 , місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 );

відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Сухоруков