Решение № 138982876, 11.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8362/26

Провадження № 2/344/5268/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» у травні 2026 року звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Позовні вимоги мотивує тим, що 08.11.2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z62.00109.004514099, відповідно до умов якого, Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 47266,00 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, який є його невід`ємною частиною. Банк на виконання умов Договору кредиту надав Позичальнику грошові кошти у сумі 47266грн строком до 08.11.2020 року, а Позичальник відповідно зобов`язався повернути його разом іншими платежами згідно з умовами цього Договору. 19 грудня 2023 року між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма факторинг» було укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до якого первісний кредитор відступив право вимоги, а ТОВ «Оптіма факторинг» набуло право вимоги, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 .. Окрім цього, 22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма факторинг» та ТОВ ФК «Профіт капітал» було укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Оптіма факторинг» відступає право вимоги, а ТОВ ФК «Профіт капітал» набуло право вимоги, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 .. У зв`язку з не поверненням отриманих коштів за Договором кредиту заборгованість ОСОБА_1 за Договором №Z62.00109.004514099 від 08.11.2018 року станом на 19.12.2023 року становить 83 489,01 грн., з яких: заборгованості за основним боргом - 32518,31 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 15899,23 грн.; заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту 35071,47 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04 травня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі без виклику сторін.

11.05.2026 року відповідач подав заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

15.05.2026 року відповідач подав клопотання про витребування доказів.

15.05.2026 року заперечуючи проти позову відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що Кредитний договір № Z62.00109.004514099 укладено 08.11.2018р. Останній платіж за кредитом здійснено відповідачем 13.09.2019р. Позовну заяву подано у 2026 році через понад 6 років після виникнення права вимоги, що вдвічі перевищує встановлений законом строк позовної давності. Відповідач сумлінно здійснював щомісячні платежі в рахунок погашення тіла кредиту, що підтверджується випискою по рахунку, наданою самим позивачем. Зокрема, відповідачем здійснено такі платежі в рахунок погашення основного боргу: 27 листопада 2018 року 3 500,00 грн; 08 січня 2019 року 3 300,00 грн; 08 лютого 2019 року 3 350,00 грн; 11 березня 2019 року 3 350,00 грн; 08 квітня 2019 року 3 390,00 грн; 08 травня 2019 року 3 400,00 грн; 10 червня 2019 року 3 400,00 грн; 08 липня 2019 року 3 500,00 грн; 06 серпня 2019 року 3 320,00 грн; 13 вересня 2019 року 2 320,00 грн. Таким чином, загальна сума платежів відповідача в рахунок погашення тіла кредиту склала 32 830,00 грн. При цьому позивач заявляє залишок тіла кредиту у розмірі 32 518,31 грн. Тобто відповідач фактично навіть перевищив суму заявленого позивачем залишку тіла кредиту на 311,69 грн, що свідчить про повне погашення основного боргу. Зазначені платежі підтверджуються випискою по рахунку, яка є матеріалами самої справи. При видачі кредиту 08.11.2018 р. банк одноразово списав страховий платіж у розмірі 6 165,13 грн з рахунку відповідача, що підтверджується випискою по рахунку. Фактично на руки відповідачем було отримано суму кредиту за вирахуванням цього страхового платежу. Комісія за обслуговування кредиту у розмірі 35 071,47 грн перевищує саме тіло кредиту (32 518,31 грн), що є явно непропорційним. Просить у задоволенні позову відмовити.

18.05.2026 року відповідач подав клопотання про долучення доказів.

28.05.2026 року представником відповідача подано додаткові пояснення у справі, у яких вказує, що в підтвердження обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача розрахунок заборгованості від 08.11.2018 р. долучені, зокрема, довідка ОСОБА_1 за кредитним договором Z62.00109.004514099 відповідно до якого заборгованість відповідача становить 83 489,01 грн., яка складається з заборгованості за основним боргом в розмірі 32 518,31 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 15 899,23 грн., заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями 35 071,47 грн., загальна заборгованість в розмірі 83 489,01грн., яка нарахована станом на 19.12.2023 року, тобто поза межами строку дії договору, який діяв до 08.11.2020 року. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані факту належного переходу до нього права вимоги за кредитним договором, а ні дійсного розміру заборгованості відповідача. Подані до суду документи містять істотні суперечності щодо суми отриманих та сплачених коштів, структури заборгованості, залишку тіла кредиту, а також не дають можливості встановити період та порядок нарахування процентів і комісій. Просить, в задоволенні позовних вимог відмовити за недоведеністю вимог.

28.05.2026 року представник відповідача подала до суду клопотання про витребування доказів.

08.06.2026 року ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області витребувано докази.

21.07.2026 року від представника позивача надійшла заява щодо виконання вимог ухвали про витребування доказів.

21.07.2026 року представник позивача подала до суду відповідь на відзив, у якому вказує, що Відповідач фактично не заперечує сам факт укладення кредитного договору та отримання кредиту, а лише не погоджується із розміром заявленої заборгованості. Відповідач не надав суду власного повного контррозрахунку заборгованості, не надав доказів повного погашення кредиту та не підтвердив, що заявлена Позивачем сума боргу є неправильною. Довідка-розрахунок заборгованості була сформована первісним кредитором - АТ «Ідея Банк» - станом на дату відступлення права вимоги, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» набуло право вимоги вже за сформованою заборгованістю. Закон України № 2120-IX не скасовує обов`язок боржника повернути тіло кредиту та сплатити договірні платежі, а лише встановлює особливості щодо відповідальності за прострочення, зокрема щодо штрафу, пені, відповідальності за ст. 625 ЦК України та інших платежів саме за прострочення. Позивачем не заявлено до стягнення штраф чи пеню, а заявлено заборгованість за кредитним договором, яка складається з тіла кредиту, відсотків та плати за обслуговування кредиту.

21.07.2026 року представник позивача подала до суду пояснення на додаткові пояснення.

29.07.2026 року представник відповідача подала до суду заперечення (на відповідь на відзив).

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, 08.11.2018 року між АТ «Ідея банк» як банком та ОСОБА_1 як клієнтом укладено кредитний договір № Z62.00109.004514099.

Відповідно до п.1.1 банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 47 266 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.

Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 24 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника (п.1.2 договору).

Згідно п.1.3 за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,6%.

У п.1.4 станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням правління банку становить 9,5%, що разом з маржею банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 15%.

За обслуговування кредиту банком, включає в себе: надання інформації по рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, а Контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу а погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направленні банку позичальником із використанням різних каналів тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно графіку щомісячних платежів за кредитним договором. (п.1.10 договору).

Відповідно до п.1.13 договору, банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг «2620_Стартовий_ПР», що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

У п.6.1. договору зображений графік платежів за кредитним договором, у якому зазначено термін кредитування до 08.11.2020 року, реальну річну процентну ставку 102,477764589%, загальну вартість кредиту 78 921,65 грн.

Так, у паспорті споживчого кредиту зазначено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредиту: пеня за кожен день прострочки на прострочену суму кредиту (кредиту, процентів, плати за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 0,15% - в період оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення сплати з 61 календарного дня; штрафи 500 грн. за кожен випадок неподання споживачем до кредитодавця оригіналів та/або копій документів про доходи; процентна ставка, яка застосовується при невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту 15%; інші платежі відсутні.

Також, у паспорті зазначено строк кредитування 24 місяців, тобто до 08.11.2020 року.

Вказаний договір, паспорт споживчого кредиту, додаток до паспорта споживчого кредиту (графік щомісячних платежів за кредитним договором), договір добровільного страхування життя підписано відповідачем ОСОБА_1 ..

Судом встановлено, що умовами кредитного договору, паспорта споживчого кредиту та додатка до паспорта споживчого кредиту не передбачено положень щодо пролонгації (продовження) строку кредитування. Зазначені документи не містять умов про автоматичне або інше продовження строку кредитування після закінчення визначеного договором строку.

Відтак, з огляду на відсутність у договорі та документах, що є його невід`ємними частинами, погоджених сторонами умов щодо пролонгації кредитування, суд доходить висновку, що строк кредитування визначений до 08 листопада 2020 року.

Відповідно до ордеру-розпорядження №1 від 08.11.2018 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти 47 266 грн.

Первісним кредитором надано виписку по рахунку за період з 08.11.2018 року по 08.10.2019 року боржником якого є ОСОБА_1 .

Посилання відповідача на відмінність номера рахунку, зазначеного у кредитному договорі № Z62.00109.004514099 від 08.11.2018 року, від номера рахунку у виписці суд не бере до уваги, оскільки у наданій позивачем виписці зазначено правильний номер кредитного договору, дані відповідача, а в пункті 3 безпосередньо при відображенні операції зазначено номер рахунку відповідача, на який було перераховано кредитні кошти. При цьому позивачем не надано доказів того, що номер рахунку, зазначений у кредитному договорі, має інше призначення, зокрема є внутрішнім номером або ідентифікатором. Саме по собі розходження номерів рахунків не спростовує відомостей, зазначених у виписці, та факту проведення відповідної операції первісним кредитором на рахунок відповідача.

Посилання відповідача на те, що розрахунок заборгованості здійснено поза межами строку кредитування, суд вважає необґрунтованим. Із наданого розрахунку вбачається, що період, за який визначено заборгованість, становить з 08.11.2018 року по 08.10.2019 року, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування.

При цьому доводи відповідача про те, що розрахунок здійснено до 19.12.2023 року, є помилковими, оскільки 19.12.2023 року є датою, станом на яку визначено загальний розмір заборгованості, а не періодом, за який здійснювалося нарахування заборгованості за кредитом.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00109.004514099 від 08.11.2018 року становить 83 489,01 грн., з яких: заборгованості за основним боргом 32 518,31 грн.; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками 15 899,23 грн. (за період з 08.11.2018 року по 08.10.2019 року); заборгованість по оплаті за обслуговування кредиту 35 071,47 грн..

19 грудня 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу № 19/12-2023, за яким первісний кредитор відступив право грошової вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі боржників.

У подальшому 22 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» було укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідачки за вищевказаними кредитними договорами.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року(далі Закон) електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Однак, суд не погоджується з доводами відповідача про те, що сплачена ним сума у розмірі 32 830 грн. була повністю спрямована на погашення основної суми кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Як убачається з додатка до п.8.1 договору та додатку паспорта споживчого кредиту - графіка щомісячних платежів, що узгоджені між сторонами, загальна вартість кредиту становить 78 921,65 грн., з яких: 47 266 грн. - сума кредиту, а 8 400,78 грн. - проценти за користування кредитом та 23 254,87 сума плати за обслуговування.

Нарахування первісним кредитором процентів розмір та сума яких є фіксованою 15% річних, у розмірі, що перевищує погоджений сторонами та зазначений у графіку платежів, є необґрунтованим та не підлягає стягненню, оскільки кредитор має право вимагати сплати процентів лише у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором.

Відповідачем фактично сплачено 32 830 грн., а тому, насамперед із цієї суми підлягають погашенню проценти у розмірі 8 400,78 грн. Залишок сплачених коштів становить: 32 830 грн. - 8 400,78 грн. = 24 429,22 грн. Зазначена сума підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту, оскільки нарахування комісії, як зазначено нижче, є неправомірними. Відтак із передбачених графіком 47 266 грн. тіла кредиту залишається: 47 266,00 грн. - 24 429,22 грн. = 22 836,78 грн.

Таким чином, доводи відповідача про повне погашення ним заборгованості тіла кредиту є необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на помилковому зарахуванні всієї суми здійснених платежів виключно в рахунок погашення тіла кредиту та не враховують передбачену законом черговість погашення грошового зобов`язання за законом.

Отже, з урахуванням фактично сплачених відповідачем коштів залишок основної суми кредиту становить 22 836,78 грн. і вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд враховує, що зазначені комісії не є процентами за користування кредитними коштами та не є основною сумою боргу, а становлять окремий платіж, заявлений позивачем як плата за обслуговування кредитної заборгованості. Тому правомірність стягнення такого платежу підлягає самостійній оцінці судом з урахуванням змісту відповідної умови договору, характеру послуг, за які встановлено таку плату, факту їх реального надання споживачу, а також вимог законодавства про споживче кредитування та захист прав споживачів.

Суд бере до уваги, що Закон України «Про споживче кредитування» допускає включення до загальних витрат за споживчим кредитом окремих платежів, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Водночас така плата не може стягуватися формально лише з огляду на те, що вона зазначена у договорі чи графіку платежів. Для її стягнення кредитодавець має довести, що відповідна комісія встановлена за конкретні додаткові або супутні послуги, які фактично надавалися позичальнику, були визначені у договорі, погоджені зі споживачем та не зводяться до дій, які кредитодавець здійснює у межах звичайного супроводу кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит споживач має право безоплатно отримувати від кредитодавця інформацію про поточний розмір своєї заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, та інші відомості щодо виконання договору. Отже, дії кредитодавця, пов`язані з веденням обліку кредитної заборгованості, супроводженням кредиту, контролем за його погашенням та наданням споживачу інформації про стан виконання договору, не можуть безумовно покладатися на споживача як окрема щомісячна платна послуга, якщо фактично вони охоплюються звичайним виконанням кредитного договору або законом передбачено право споживача отримувати таку інформацію безоплатно.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, відповідно до якого умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно, не може бути підставою для покладення на позичальника обов`язку зі сплати такої плати. При цьому для вирішення питання про правомірність відповідної комісії має значення не лише її назва у договорі, а фактичний зміст платежу та те, за які саме дії чи послуги кредитодавця він встановлений.

У цій справі позивачем не надано належних доказів того, що заявлені до стягнення комісії у розмірі 35 071,47 грн. є платою саме за конкретні самостійні щомісячні додаткові або супутні послуги, фактично надані відповідачу за договором за Договором №Z62.00109.004514099 від 08.11.2018 року. Надані позивачем документи підтверджують наявність у договорі умов про плату за кредитне обслуговування та містять загальні суми нарахованих комісій, однак не розкривають, які саме конкретні послуги були надані відповідачу за таку плату, у чому полягав їх зміст, обсяг, періодичність та фактичне надання.

Сама лише довідка-розрахунок заборгованості в частині комісій не дають можливості встановити, що відповідна плата була нарахована за реальні самостійні послуги, які виходили за межі звичайного супроводу кредитного договору, ведення обліку кредитної заборгованості чи надання інформації щодо стану кредиту. Матеріали справи також не містять доказів того, що відповідач фактично замовляв або отримував від кредитодавця окремі додаткові послуги, за які могла бути нарахована щомісячна комісія у заявленому позивачем розмірі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належних правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у розмірі 35 071,47 грн., а отже ці вимоги не є доведеними перед судом.

Разом з тим, відповідач просив застосувати у даних правовідносинах строк позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами статей 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем. Перебіг позовної давності за вимогами щодо витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, переданого з державної або комунальної власності у приватну власність, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, починається від дня державної реєстрації права власності першого набувача або дати передачі першому набувачеві нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Судом установлено, що строк дії кредитного договору та виконання кредитних зобов`язань сторонами було погоджено до 08 листопада 2020 року. Відтак перебіг трирічної позовної давності розпочався 09 листопада 2020 року та за загальним правилом мав закінчитися 09 листопада 2023 року.

Разом із тим, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, запровадженим у зв`язку з воєнним станом, було передбачено продовження строків, визначених, зокрема, статтею 257 ЦК України, на строк дії воєнного стану. Вказана норма була чинною до набрання чинності Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності». Зазначеним Законом пункт 19 було виключено; Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Таким чином, у період з 09 листопада 2020 року по 24 лютого 2022 року сплинуло 1 рік 3 місяці 15 днів позовної давності, після чого її перебіг був зупинений на період, визначений законодавством, у зв`язку з воєнним станом.

З 04 вересня 2025 року перебіг позовної давності продовжився з урахуванням строку, який минув до його зупинення.

Позивач звернувся до суду 01 травня 2026 року. Таким чином, на цю дату загалом сплинуло 1 рік 11 місяців 12 днів позовної давності: 1 рік 3 місяці 15 днів до 24 лютого 2022 року та 7 місяців 27 днів після 04 вересня 2025 року, до дня подання позову.

Отже, передбачений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності на момент звернення позивача до суду не сплив, у зв`язку з чим підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених статтею 267 ЦК України за поданою заявою відповідача, суд не вбачає.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором №Z62.00109.004514099 від 08.11.2018 року у розмірі 22 836,78 грн..

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Встановлено, що до матеріалів справи стороною позивача долучено договір про надання правничої допомоги №02-24 від 01 липня 2024 року укладеним між ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та Адвокатським об?днанням «Правовий Курс», додаткову угоду №1/1 до Договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01 липня 2024 року, форму акту прийому-передачі реєстру боржників (акт №27 прийому-передачі за договором про надання правничої допомоги №02-24 від 01 липня 2024 року) в якому зазначено перелік послуг, що входять до складу правової (правничої) допомоги, розмір якої становить 7 000 грн.

За вказаних вище обставин на підставі зібраних у справі доказів суд приходить до переконання, що стороною позивача в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України доведено реальність витрат на правову допомогу, розмір яких суд вважає співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що об`єктивно вбачається з матеріалів справи та розцінюється судом, як достатніми підставами для розподілу судових витрат.

За вказаних вище обставин на підставі зібраних у справі доказів суд приходить до переконання, що стороною позивача в силу вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України доведено реальність витрат на правову допомогу, розмір яких суд вважає співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що об`єктивно вбачається з матеріалів справи та розцінюється судом, як достатніми підставами для розподілу судових витрат.

Разом із тим, з урахуванням положень процесуального закону щодо розподілу судових витрат, принципу пропорційності, а також того, що позовні вимоги були задоволені судом не в повному обсязі (27,35%), суд дійшов висновку, що витрати на надання професійної правничої допомоги підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з цим суд вважає обґрунтованим визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 1 914,50 грн.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 728,16 грн. від суми задоволених позовних вимог (27,35%).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8, рахунок: № НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» Код Банку 322001), заборгованість за кредитним договором №Z62.00109.004514099 від 08.11.2018 року в розмірі 22 836,78 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот тридцять шість гривень 78 копійок), витрати по сплаті судового збору в розмірі 728,16 грн. (сімсот двадцять вісім гривень 16 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 914,50 грн. (одна тисяча дев`ятсот чотирнадцять гривень 50 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 14 серпня 2026 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА