Решение № 138979598, 14.08.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.08.2026

Справа № 337/3295/26

Провадження № 2/334/4205/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

встановив:

директор ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Ткаченко М.М. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договорами в сумі 76 588,84 гривень.

Позов обґрунтовує тим, що 10.12.2019 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачкою укладені Договори № 491016056 та № 491016054. Відповідно до умов Договору № 491016056 кредитодавець зобов`язався надати кредит в сумі 13 134,17 гривні, а позичальник зобов`язалася повернути використану суму в строк до 11.12.2024 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 39,90%. Відповідачка не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит. Відповідно до умов Договору № 491016054 кредитодавець зобов`язався надати кредит в сумі 13 746,72 гривень, а позичальник зобов`язалася повернути використану суму в строк до 11.12.2024 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 39,90%. Відповідачка не виконала свого обов`язку та припинила повертати наданий їй кредит. АТ «АЛЬФА-БАНК» змінив назву на АТ «СЕНС БАНК». 17.05.2021 укладено договір № 2, відповідно до якого АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» право вимоги за вказаними Договорами. 18.05.2021 укладений договір № 18-05/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги за вказаними Договорами. 10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за вказаними Договорами.Загальний розмір заборгованості за Договором № 491016056 складає 37 396,88 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13 060,88 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 13 927,47 гривень, заборгованість за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 10 008,53 гривень, заборгованість за пенею та/або штрафами 400 гривень. Загальний розмір заборгованості за Договором № 491016054 складає 39 191,96 гривня, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13 671,80 гривня, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 14 643,48 гривні, заборгованість за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 10 476,68 гривень, заборгованість за пенею та/або штрафами 400 гривень. Загальний розмір заборгованості за вказаними Договорами складає 76 588,84 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 26 732,68 гривні, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 28 570,95 гривень, заборгованість за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 20 485,21 гривень, заборгованість за пенею та/або штрафами 800 гривень.

Відповідачка подала відзив на позов, в якому зазначила, що у позовній заяві об`єднані позовні вимоги, підставами яких є 2 окремих договори, що є грубим порушенням правил об`єднання позовних вимог. Позовна заява Банку мотивна тим, що вона нібито зверталася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим уклала кредитні договори від 10.12.2019 № 491016056 та від 10.12.2019 № 491016054. Позивач зазначає, що нібито набув права вимоги за вищевказаними договорами. На підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу. Між тим, вважає, що позивач не надав належних доказів переходу права вимоги до нього за кредитним договором, зокрема: 1. Реєстр прав вимоги не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, зокрема інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи; 2. Витяг із реєстру (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток, що робить його неналежним доказом згідно зі статтею 76 ЦПК України, оскільки неможливо встановити, чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру; 3. Позивач не надав доказів сплати за договором факторингу по всьому факторинговому ланцюгу, що є обов`язковим для підтвердження реального переходу прав. Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок первісного кредитора, саме за кредитну заборгованість відповідача. Відсутність доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору та інших належних доказів, позбавляє відповідача та суд можливості встановити та перевірити обставини, які підлягають доказуванню у справі, а саме що позивач дійсно набув права вимоги за кредитним договором в зазначеній позивачем сумі. В матеріалах справи відсутні докази сплати фактором ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь клієнта ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» ціни продажу відповідно до умов договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 10-01/20231, що є однією з умов набуття прав вимоги за кредитним договором, укладеним між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачем. При цьому, що зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинене на підставі Акту, підписаного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» в принципі не може бути враховане судом, так як суперечить суті договору факторингу, який є платним. До матеріалів справи долучено лише витяг з реєстру боржників, на якому відсутні підписи сторін договору факторингу. Встановити, що цей витяг дійсно є частиною договору факторингу неможливо. Як наслідок, позивачем не доведено факт передачі кредитором позивачеві права вимоги до відповідача. Реєстри боржників до суду також не надано в повному обсязі, а лише випадкові сторінки. Таким чином, позивачем не доведено факт переходу до нього права вимоги саме за угодою від 10.12.2019 № 491016056 з АТ «АЛЬФА-БАНК», від 10.12.2019 № 491016054 з АТ «АЛЬФА-БАНК», як зазначено в позовній заяві. Позивач стверджує, що відповідач, в порушення умов Договору № 491016056 від 10.12.2019 та Договору № 491016054 від 10.12.2019, свої зобов`язання не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 76 588,84 гривень. Разом з тим, вважає, що позивачем не було доведено факт укладення між нею та AT «АЛЬФА-БАНК» кредитних договорів № 491016056 та № 491016054, адже суду не надано ані оригіналів письмових договорів, ані належного акцепту з її боку запропонованих банком умов кредитування. При цьому, акцентує увагу, що саме лише ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Сама лише анкета-заява про акцепт публічної пропозиції АТ «АЛЬФА-БАНК» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб не містить відомостей про умови кредитування. Документи, складені та підписані представниками ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС», ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» про заборгованість відповідача за вказаними договорами, не відповідають вимогам статей 77, 78 ЦПК України, адже відсутні належні докази, які б підтверджували, що права вимоги саме за Договором № 491016056 та Договором № 491016054 дійсно послідовно перейшли на кожному з етапів відступлення: за договорами факторингу № 2 від 17.05.2021, від 18.05.2021 № 18-05/21 та від 10.01.2023 № 10-01/2023. Надані витяги з реєстрів боржників до вказаних договорів відступлення не дозволяють достовірно ідентифікувати, що саме заборгованість за Договором № 491016056 та Договором № 491016054 від 10.12.2019 була включена до предмету кожного з відступлень, оскільки реквізити договорів у долучених розрахунках заборгованості, складених різними попередніми кредиторами (AT «СЕНС БАНК», ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»), не є тотожними та не узгоджуються між собою. Так, наприклад згідно розрахунку заборгованості AT «СЕНС БАНК» по кредитному договору № 491016056, сума процентів складає лише 6 832,41 гривні, замість заявлених позивачем 13 927,47 гривень. Аналогічно по договору № 491016054 сума процентів у розрахунку AT «СЕНС БАНК» складала 7 146,41 гривень, замість заявлених до стягнення 14 643,48 гривні. Наведене свідчить про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. Крім того, наголошую, що новий кредитор набуває право вимоги заборгованості, яка існувала (була сформована) станом на момент відступлення права вимоги, однак не набуває права самостійно нараховувати проценти за користування кредитом після такого відступлення, оскільки це суперечить суті кредитного договору. Їй не направлялося письмове повідомлення про відступлення права вимоги за Договорами № 491016056 та № 491016054 жодним з нових кредиторів у ланцюгу відступлень, доказів такого повідомлення матеріали позову не містять. За відсутності належного повідомлення вона була позбавлена можливості дізнатися про зміну кредитора та реквізити для належного виконання зобов`язання, а тому будь-яке нарахування процентів новими кредиторами за період після відступлення не може вважатися правомірним та покладається на позивача як на особу, що несе ризик неповідомлення боржника. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Виписки по рахункам або касовий документ можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договорами є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо є внутрішніми документами кредитора (фінансової установи) та не містять відомостей, що дозволили б перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем тощо. На підтвердження перерахування їй коштів позики позивач зазначає, що таке перерахування підтверджується розрахунком (довідкою) банку, відповідно до якої нібито, як зазначає позивач, їй було перераховано тіло кредиту. Втім, зазначений файл теж не може бути належним підтвердженням здійснення переказу, оскільки повністю перебуває в залежності від сторони позивача. Фактично позивач або банк могли скласти довідку будь-якого змісту, що нівелює значення такого документа. Відтак, інформаційна довідка (розрахунок) не є первинним або платіжним документом, що підтверджує переказ коштів, а тому є неналежним та недопустимим доказом. Отже, інформаційні повідомлення (довідки, розрахунки), на які посилався позивач, не є первинними документами, що підтверджують перерахування кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позові, а отже не є належним доказом існування боргу. Позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів перерахування їй тіла кредиту за Договорами № 491016056 та № 491016054, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просив стягнути за період користування кредитними коштами, не довів перехід до позивача прав вимоги за кожним із кредитних договорів у повному обсязі, а тому у задоволенні позову варто відмовити повністю.

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якому зазначила на обставинах, викладених у позові. Крім того, зазначила, що між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачкою укладено кредитні договори, які підписані особистим підписом відповідачи. Договори було підписано сторонами, екземпляри договорів з додатками надано відповідачці. Підстав для сумніву у змісті договорів відповідачкою не наведено. Відповідачка не обґрунтувала свої сумніви у дійсності даних договорів. Клопотання про витребування даних договорів з обґрунтуванням підстав такого витребування відповідачкою не заявлено. Отже, долучені копії договору є належними та достатніми доказами. При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Відповідачкою не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату нею заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. До позовної заяви позивачем додано виписки з банківського рахунку відповідачки, надані правонаступником первісного кредитора АТ «АЛЬФА БАНК», АТ «СЕНС БАНК», з якої вбачається повний перелік операцій за кредитним рахунком, відображає надходження та витрати коштів. Розрахунки заборгованості відповідачки були підготовлені на підставі відомостей, зазначених у виписках по карткових рахунках відповідачки, відтак такі розрахунки є також належними та достатніми доказами у справі. У зв`язку з цим, банківські виписки по рахунку відповідачки виступають документами, що підтверджує реальний рух грошових коштів за рахунком позичальника та відповідно факт надання Кредитором грошових коштів. Отже, надані позивачем виписки є доказом фактичного виконання Кредитором своїх зобов`язань за Договором та підтверджує наявність і розмір заборгованості позичальника, яка підлягає стягненню. Повідомлення боржника здійснювалось первісними кредиторами відповідно до умов укладеного договору відступлення прав вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Матеріали справи не містять доказів належного виконання боржником зобов`язань як на користь первісних кредиторів, так і на користь позивача. Матеріали справи містять належним чином засвідчені копії Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023 за Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, Реєстру Боржників до Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, який є Додатком № 3 до Договору № 10-01/2023, що є належними та достатніми доказами переходу прав вимоги від ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до відповідачки за Договорами № 491016056 та № 491016054.Так, пунктом 4.2 Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року визначено, що залишок заборгованості Сторони 2 (ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») перед Стороною 1 (ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») за Договором № 11-01/23 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.01.2023 становить 1 153 105,89 гривень. По-перше, цим пунктом визначено наявність залишку заборгованості ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», а не навпаки. По-друге, залишок заборгованості наявний за Договором № 11-01/23 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.01.2023, а не за Договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, відповідно до якого було здійснено передачу прав вимоги до відповідачки на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». По-третє, згідно правової природи договору відступлення прав вимоги, останній не передбачає невідкладну оплату, а моментом переходу прав вимоги є момент підписання самого договору, або у нашому випадку акту прийому-передачі Реєстру Боржників, що відбулось 10.01.2023 в день підписання самого Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023. Варто зазначити, що Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 за своєю правовою природою був оплатним договором відступлення прав вимоги, а не договором факторингу, оскільки за укладеним договором жодна зі сторін не передала грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату. Відтак, враховуючи той факт, що Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 не містить ознак договору факторингу, зокрема жодній із сторін не надавались жодна фінансова послуга, жодна із сторін не передавала грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, тому відсутні підстави вважати, що даний договір є договором факторингу. Крім того, зміст договору не суперечить чинному законодавству. Договір укладений належним чином та є дійсним. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права вимоги щодо боржників, перелік яких міститься в Реєстрі Боржників, який передано відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 10.01.2023 та Витяг з якого долучено до позовної заяви ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», які виникли у первісного кредитора ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а раніше у ТОВ «АЛЬФА-БАНК», до моменту укладення цього договору, що відповідає ознакам та змісту договору цесії та жодним чином не суперечить його вимогам. Договір укладений без будь-яких правопорушень відповідно до приписів чинного законодавства, що свідчить про його дійсність. Матеріали справи містять належні та достатні докази переходу прав вимоги до відповідачки за Договорами № 491016056 та № 491016054 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Таким чином вбачається, що укладений між сторонами кредитний договір не оспорювався та не визнавався судом недійсними, тому є чинним, оскільки відповідає формі, передбаченій статтями 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу в його електронний кабінет та отримана ним 26.06.2026. Отже відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України позивач є належним чином повідомленим про розгляд справи. Також ухвала про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим у встановленому законом порядку її місцем проживання, який повернувся до суду з відміткою про відсутність відповідачки за адресою місцезнаходження від 06.07.2026. Таким чином відповідно до пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України відповідачка є належним чином повідомленою про розгляд справи.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

10.12.2019 ОСОБА_1 звернулася до АТ «АЛЬФА-БАНК» із Анкетами-заявами про акцепт Публічної пропозиції АТ «АЛЬФА-БАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «АЛЬФА-БАНК».

Того ж дня, ОСОБА_1 запропонувала АТ «АЛЬФА-БАНК» укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, на наступних умовах: сума кредиту 13 746,72 гривень, фіксована процентна ставка 39,90%, строком на 60 місяців, дата повернення кредиту 11.12.2024, для повернення заборгованості за Угодою використовується рахунок № UA223003460000029098491016054, що підтверджується офертою на укладання Угоди про надання кредиту № 491016054 (далі Договір № 491016054).

АТ «АЛЬФА-БАНК» акцептував пропозицію відповідачки та запропоновані нею умови, що підтверджується акцептом пропозиції на укладання Угоди про надання кредиту № 491016054.

Також, того ж дня, ОСОБА_1 запропонувала АТ «АЛЬФА-БАНК» укласти Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, на наступних умовах: сума кредиту 13 134,17 гривні, фіксована процентна ставка 39,90%, строком на 60 місяців, дата повернення кредиту 11.12.2024, для повернення заборгованості за Угодою використовується рахунок № UA583003460000029096491016056, що підтверджується офертою на укладання Угоди про надання кредиту № 491016056 (далі Договір № 491016056).

АТ «АЛЬФА-БАНК» акцептував пропозицію відповідачки та запропоновані нею умови, що підтверджується акцептом пропозиції на укладання Угоди про надання кредиту № 491016056.

Отримання кредитів в сумі 13 746,72 гривень на рахунок № НОМЕР_1 та в сумі 13 134,17 гривні на рахунок № НОМЕР_2 підтверджується меморіальними ордерами № 432205 від 11.12.2019 та № 437734 від 11.12.2019.

АТ «СЕНС БАНК» є правонаступником АТ «АЛЬФА-БАНК».

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом № 491016054 заборгованість відповідачки перед АТ «СЕНС БАНК» станом на 17.05.2021 складала 21 218,21 гривень, з яких: 13 671,80 гривня заборгованість по тілу кредиту, 7 146,41 гривень заборгованість по процентам, 400 гривень заборгованість за пенею та/або штрафами.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом № 491016056 заборгованість відповідачки перед АТ «СЕНС БАНК» станом на 17.05.2021 становила 20 293,29 гривні, з яких: 13 060,88 гривень заборгованість по тілу кредиту, 6 832,41 гривні заборгованість по процентам, 400 гривень заборгованість за пенею та/або штрафами.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачка була належним чином ознайомлена з умовами Договорів, підписавши їх власноручним підписом, що підтверджується Договорами.

Таким чином не знайшли свого підтвердження аргументи відповідачки про не підписання нею Договорів № 491016054 та № 491016056.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), що передбачено частиною першою статті 1078 ЦК України.

У статті 1082 ЦК України зазначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до Договору факторингу № 2 від 17.05.2021, платіжного доручення № 253 від 17.05.2021, характеристики права вимоги, АТ «АЛЬФА-БАНК» відступило право вимоги ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» право грошової вимоги до відповідачки за Договором № 491016054 у сумі 21 218,21 гривень, з яких: 13 671,80 гривня заборгованість по тілу кредиту, 7 146,41 гривень заборгованість по процентам, 400 гривень заборгованість за пенею та/або штрафами, та за Договором № 491016056 у сумі 20 293,29 гривні, з яких: 13 060,88 гривень заборгованість по тілу кредиту, 6 832,41 гривні заборгованість по процентам, 400 гривень заборгованість за пенею та/або штрафами.

Згідно з Договором факторингу № 18-05/21, платіжних доручень, акту приймання-передачі реєстру боржників, характеристик права вимоги, ТОВ «ФК «ФЛЕКСІС» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право грошової вимоги до відповідачки за Договором № 491016054 у сумі 21 218,21 гривень, з яких: 13 671,80 гривня заборгованість по тілу кредиту, 7 146,41 гривень заборгованість по процентам, 400 гривень заборгованість за пенею та/або штрафами, та за Договором № 491016056 у сумі 20 293,29 гривні, з яких: 13 060,88 гривень заборгованість по тілу кредиту, 6 832,41 гривні заборгованість по процентам, 400 гривень заборгованість за пенею та/або штрафами.

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість за Договором № 491016054 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» складає 28 715,28 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13 671,80 гривня, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 6 823,55 гривні, нараховані відсотки за договором 8 219,93 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість за Договором № 491016056 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» складає 27 388,35 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13 060,88 гривень, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 6 474,84 гривні, нараховані відсотки за договором 7 852,63 гривні.

На підставі Договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, акту прийому-передачі реєстру боржників від 10.01.2023, акту прийому-передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 10.01.2023, реєстру боржників, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги до відповідачки за Договором № 491016054 у сумі 28 715,28 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13 671,80 гривня, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 14 643,48 гривні, заборгованість за пенею та/або штрафами 400 гривень та за Договором № 491016056 у сумі 27 388,35 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13 060,88 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 13 927,47 гривень, заборгованість за пенею та/або штрафами 400 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість за Договором № 491016054 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» станом на 07.05.2026 складає 39 191,96 гривня, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13 671,80 гривня, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 14 643,48 гривні, заборгованість за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 10 476,68 гривень, заборгованість за пенею та/або штрафами 400 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість за Договором № 491016056 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» станом на 07.05.2026 складає 37 396,88 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13 060,88 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 13 927,47 гривень, заборгованість за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 10 008,53 гривень, заборгованість за пенею та/або штрафами 400 гривень.

Таким чином, позивач ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є новим кредитором за Договором.

З урахуванням вказаного, суд не бере до уваги аргументи відповідачки щодо відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів підтвердження сплати позивачем як новим кредитором коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги та зарахування їх на рахунок первісного кредитора, саме за кредитну заборгованість відповідачки.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Суд встановив, що АТ «АЛЬФА-БАНК» свої зобов`язання за Договорами виконало належним чином, надавши відповідачці кредит на підставі Договору № 491016054 в сумі 13 746,72 гривень, фіксована процентна ставка 39,90%, строком на 60 місяців, дата повернення кредиту 11.12.2024, для повернення заборгованості за Угодою використовується рахунок № UA223003460000029098491016054, та на підставі Договору № 491016056 в сумі 13 134,17 гривні, фіксована процентна ставка 39,90%, строком на 60 місяців, дата повернення кредиту 11.12.2024, для повернення заборгованості за Угодою використовується рахунок № UA583003460000029096491016056.

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість за Договором № 491016054 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» станом на 07.05.2026 складає 39 191,96 гривня, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13 671,80 гривня, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 14 643,48 гривні, заборгованість за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 10 476,68 гривень, заборгованість за пенею та/або штрафами 400 гривень.

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість за Договором № 491016056 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» станом на 07.05.2026 складає 37 396,88 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13 060,88 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 13 927,47 гривень, заборгованість за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 10 008,53 гривень, заборгованість за пенею та/або штрафами 400 гривень.

Перевіривши вказані розрахунки заборгованості, суд дійшов висновку про те, що розрахунки заборгованості в частині нарахування заборгованості по процентам є обґрунтованими. Відповідачкою контррозрахунки заборгованості не подані.

Предметом позову, у тому числі, є стягнення з відповідачки заборгованості за вказаними Договорами за пенею та/або штрафами в загальній сумі 800 гривень, по 400 гривень по кожному з Договорів.

Перевіривши розрахунки заборгованості АТ «АЛЬФА-БАНК», ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в частині нарахування заборгованість за пенею та/або штрафами, суд встановив, що відповідачкою була сплачена вказана заборгованість ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», що підтверджується розрахунками заборгованості за Договорами № 491016054 та № 491016056 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

Таким чином відступлення ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за пенею та/або штрафами по Договорам № 491016054 та № 491016056 є безпідставним.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідачки на корись позивача заборгованість за Договором № 491016054 в сумі 38 791,96 гривня, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13 671,80 гривня, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 14 643,48 гривні, заборгованість за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги) 10 476,68 гривень, та за Договором № 491016056 у сумі 36 996,88 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 13 060,88 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 13 927,47 гривень, заборгованість за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги) 10 008,53 гривень. Загальний розмір заборгованості складає 75 788,84 гривень.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою, принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищевказане та задоволення позову із зазначених судом підстав, суд вважає недоцільним надавати детальну відповідь на інші аргументи позивача та відповідачки.

Щодо вимог про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Як передбачено у статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України) та становлять одну із складових судових витрат (частина перша статті 133 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Судом встановлено, що 01.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в особі керуючого партнера Бурдюг Тетяни Вікторівни укладений Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024.

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги № 1460 від 01.04.2026, витягу з Акту № 21 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026, вартість витрат на надання професійної правничої допомоги складає 25 000 гривень, яка складається з надання усної консультації з вивченням документів (2 години) 4 000 гривень, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (6 години) 18 000 гривень, письмової (вивчення документів Клієнта з посиланням на нормативно-правові акти та підготовкою аналітичної довідки щодо судової практики) (1 година) 3 000 гривень.

З огляду на наведені мотиви та надані позивачем докази на обґрунтування розміру заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу та матеріали справи, суд відзначає таке.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 137 ЦПК України, визначені також положеннями частин п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 141 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (п`ятої та встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 81 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 77-79 ЦПК України.

Отже, у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15-ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Суд, оцінивши надані позивачем в обґрунтування адвокатських витрат документи, вважає, що такі дії (послуги), як надання усної та письмової консультації є складовими процесу складання позовної заяви.

Схожа права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 6 березня 2024 року у справі № 918/535/23.

Стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на складання позовної заяви, суд визнає виправданим.

Однак, враховуючи те, що позовна заява є типовою для аналогічних заяв з приводу мікрокредитування, більшу частину її змісту складає цитування норм права, а також її обсяг (12 сторінок), суд дійшов висновку про те, що витрата адвокатом 6 годин часу для її складання є нереальним.

Суд вважає, що складання позовної заяви, у тому числі надання усної та письмової консультації, не могло перевищувати двох годин часу, а тому виправданими є витрати позивача в сумі 6 000 гривень.

У відзиві відповідачка зазначила, що з наданих документів (акти, рахунки, договори), не вбачається, що гонорар в сумі 25 000 гривень взагалі стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з неї. Вказані документи можуть стосуватися будь-яких інших справ за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» щодо будь-якого із сотен або тисяч інших позичальників, що вказує на відсутність мого обов`язку сплачувати (компенсувати) такі витрати позивача, навіть якщо такі й мали місце, оскільки в платіжному дорученні про сплату гонорару не вказано її ПІБ або номеру кредитного договору. Оскільки до суду не надано платіжного документа із зазначенням ПІБ боржника та номеру кредитного договору, що дозволило б однозначно пов`язати факт оплати з цією справою, не виключається спроба безпідставного стягнення з неї вартості правової допомоги, яка фактично не оплачувалася в зазначеному розмірі. Однак, вважає, що обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідним для розгляду даної справи, оскільки всі документи адвоката по цій справі мають шаблонний (типовий) характер, заповнення яких не вимагає ні значних трудовитрат, ні часу, ні інтелектуального навантаження з боку адвоката. Тому відомості, що адвокат витратив на складання позову зазначену в наданих документах кількість годин, не відповідають дійсності та здоровому глузду. Відтак, вказана вартість послуг адвоката 25 000 гривень, на її думку, не співмірна з необхідним часом, які міг витратив би адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах, та є явно завищеною з огляду на ціну позову, особливо з урахуванням відсутності жодного реального доказу участі адвоката в підготовці документів підприємства, складених за шаблоном і підписаних директором товариства.Отже, вважає, що правові підстави для стягнення з неї 25 000 гривень витрат на професійну (правничу) допомогу на користь позивача відсутні, а тому в задоволенні заяви представника про стягнення таких витрат варто відмовити.

Отже, з огляду на положення статей 89, 133, 137, 141 ЦПК України, зважаючи на фактичний об`єм послуг, наданих адвокатом позивачу, розгляд справи у спрощеному провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що реальні витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 6 000 гривень.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 937,33 гривень (6 000 гривень (реальні витрати на професійну правничу допомогу) х (75 788,84 гривень (задоволена частина позову) х 100 % : 76 588,84 гривень (ціна позову)). Також з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 634,59 гривні (2 662,40 гривні (сплачений судовий збір) х (75 788,84 гривень (задоволена частина позову) х 100% : 76 588,84 гривень (ціна позову)).

Керуючись статтями 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договорами від 10.12.2019 № 491016054 та 491016056 у сумі 75 788 (сімдесят п`ять тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 84 копійки.

У позові в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати у сумі 8 571 (вісім тисяч п`ятсот сімдесят одна) гривня 92 копійки, які складаються із: судового збору в сумі 2 634 (дві тисячі шістсот тридцять чотири) гривні 59 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 937 (п`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім) гривень 33 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926,

відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя М.В. Фетісов