Решение № 138961830, 12.08.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17266/25

Провадження № 2/352/1129/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

01.05.2026 року з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.12.2023 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 9932777, згідно з умовами якого відповідач отримав 12000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.

29.10.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» був укладений Договір факторингу № 29102024, відповідно до умов якого позивач набув прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 9932777 від 08.12.2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Відтак, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору, за ним утворилася заборгованість в загальному розмірі 34910,52грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 9720 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 23990,52грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 1200 грн, яку і просить стягнути позивач та судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, без участі представника позивача, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення якої, відповідно до п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, 23.05.2026 року. Правом на подання відзиву не скористався.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

В провадженні судді ОСОБА_2 перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді від 04.05.2026 року постановлено відкрити провадження у справі та її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді Тисменицького районного суду Івано-Франківської області на підставі розпорядження керівника апарату призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №344/17266/25.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №344/17266/25 було передано на розгляд судді Гриньків Д.В.

Ухвалою судді Гриньків Д.В. від 09.06.2026 року постановлено прийняти до провадження цивільну справу №344/17266/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Продовжувати розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 08.12.2023 року ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» уклали договір про споживчий кредит № 9932777, у відповідності до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 12000 грн, загальним строком 105 днів, з яких: пільговий період складає 15 днів і завершується 23.12.2023 року та поточний період становить 90 днів та завершується 22.03.2024 року. При цьому, відповідно до п.1.4 договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 23.12.2023, але не пізніше 22.03.2024 року (доказ в електронному вигляді).

Комісія за надання кредиту 1200 грн, яка нараховується за ставкою 10% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1. договору).

Пунктом 1.5.2., 1.5.3. договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2970.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.65 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 37800.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної: фіксована (п. 1.6 Договору).

Згідно п. 2.1. договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Пункт 2.2.2. договору передбачає про нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 договору.

Згідно п. 2.3.1. договору Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, в розмірі, що визначається змістом додатку/додаткової угоди, що підписується Позичальником у зв`язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за Договором (якщо передбачено додатком/додатковою угодою). Комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується в момент підписання додатку/додаткової угоди.

Після вибору доступних умов пролонгації або поновлення пільгового періоду, Позичальник має направити Кредитодавцю електронне звернення/повідомлення із зазначеною датою із застосуванням одноразового ідентифікатора, який надсилається Кредитодавцем Позичальнику в SMS-повідомленні, а також підписати додаток/додаткову угоду до Договору, що містить оновлений графік платежів та здійснити платіж обумовлений цим п.2.3 Договору та визначений додатком/додатковою угодою. Після здійснення Позичальником зазначеного платежу(ів), умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, зокрема тривалість пільгового періоду, дата завершення пільгового періоду, дата остаточного погашення, строк кредитування змінюються пропорційно строку пролонгації (п. 2.3.2.).

2.4.1. Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п.1.4 Договору. Завершення пільгового періоду не призводить до порушення строків (прострочення) виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати інших платежів. Закінчення поточного періоду призводить до порушення та прострочення виконання грошових зобов`язань Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, п.3.2.5, 3.2.6 Договору.

Договір підписано 08.12.2023 року ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 519040 (а.с.22-27, підпис на а.с.22).

В додатку №1 до договору № 9932777 від 08.12.2023 року міститься графік платежів за цим договором, в якому зазначена інформація щодо дати видачі кредиту 08.12.2023 , дати платежу 22.03.2024 року, кількість днів у розрахунковому періоді 105, чиста сума кредиту 12000 грн, проценти за користування кредитом 40770 грн, комісія за надання кредиту 1200 грн (а.с.28зв.).

Видача відповідачу кредиту в сумі 12000 грн за договором № 9932777 здійснена шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_1 08.12.2023 року підтверджується платіжним дорученням №117203828 від 08.12.2023 року, де платником є ТОВ «Мілоан», отримувачем ОСОБА_1 , призначення платежу: «Кошти згідно договору 9932777» (а.с.42).

У відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 9932777 від 08.12.2023 року, укладеним з відповідачем, зазначено, що 08.12.2023 року було надано кредит в сумі 12000 грн, того ж дня нараховано комісію з оформлення кредиту 1200 грн, нарахування відсотків за користування кредитом здійснено в період з 09.12.2023 по 07.04.2024 року. Відповідачем було сплачено кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, які первісним кредитором було зараховано на тіло кредиту в загальному 2280 грн, відсотків за користування кредитом 1920 грн та 1800 грн комісії за управління та обслуговування кредиту (а.с.19-20).

29.10.2024 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» укладено договір факторингу №29102024, за умовами якого позивач набув право вимоги, серед інших, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 9932777 від 08.12.2023 року на суму заборгованості 34910,52 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №29102024 від 29.10.2024 року (а.с.30-34,18).

В матеріалах справи міститься текст претензії від 25.07.2025 року адресованій відповідачу з вимогою про виконання зобов`язань за кредитним договором в загальній сумі 34910,52 грн (а.с.44).

V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п. 1ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Щодо одноразової комісії за надання кредиту.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження 14-53цс21) зазначила про таке.

Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день перегляду рішення суду першої інстанції), пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Щодо врахування положень Закону України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом 120 днів 2,5%(25.12.2023 - 22.04.2024); протягом наступних 120 днів 1,5% (23.04.2024-20.08.2024).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлено, що 08.12.2023 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Мілоан», договір про споживчий кредит № 9932777 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» в сумі 12 000 грн строком на 105 днів, шляхом переказу на її банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,65 % від суми кредиту за кожен день користування у пільговий період, який триває 15 днів, та 3,50% - в день в поточний період, що становить 90 днів.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 12 000 грн підтверджено платіжним дорученням про перерахування суми кредиту.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором первісний кредитор здійснював нарахування відсотків протягом 121 дня, що на думку суду є необґрунтованим, зважаючи на наступне.

Так, за умовами договору, зокрема п.п. 2.3 «Пролонгація», для здійснення такої позичальник має вчинити декілька дій, в тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, в розмірі, що визначається змістом додатку/додаткової угоди, що підписується Позичальником у зв`язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за договором (якщо передбачено додатком/додатковою угодою). В той же час, матеріали справи не містять доказів укладення між відповідачем та ТОВ «Мілоан» додаткових угод, що продовжують строк (пільговий період) договору, відтак, строк надання кредиту становить 105 днів, а сплачена відповідачем сума комісії за управління та обслуговування кредиту в розмірі 1800 грн, що міститься у відомостях про щоденні нарахування і нараховувалась за пролонгацію договору, є безпідставною.

Крім того, оскільки договір про споживчий кредит був укладений 08.12.2023 року, тобто до вступу в законну силу 24.12.2023 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, відтак суд вважає, що до даних правовідносин застосовується пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому за період з 25 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5 %, за період з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року - 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року - 1 %.

Відтак, відсотки за користування кредитом мають становити за період з 09.12.2023 по 23.12.2023 року (пільговий період 15 днів) 2970 грн (12000*1,65%*15), 24.12.2023 року в розмірі 403,20 грн (11520*3,5%*1 день), а за період з 25.12.2023 по 26.12.2023 року 576 грн (11520*2,5%*2 дні), з 27.12.2023 по 29.12.2023 року - 828 грн (11040*2,5%*3 дні), з 30.12.2023 по 09.01.2024 року - 2805 грн (10200*2,5%*11 днів), з 10.01.2024 по 22.03.2024 року 17739 грн (9 720 грн*2,5%*73 дні), що разом становить 25 321,20 грн.

Крім того суму нарахованих відсотків слід зменшити на 1920 грн сплачених відповідачем на погашення заборгованості за відсотками.

Також, суд вважає, що суму коштів в розмірі 1800 грн, яка сплачена відповідачем та зарахована первісним кредитором в рахунок погашення комісії за управління та обслуговування кредиту слід в рівних частках по 900 грн зарахувати на погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, а тому тіло кредиту, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 8820 грн (9720-900), а відсотки за користування кредитом 22 501,20 грн (25321,20-1920-900).

Разом з тим, на переконання суду, наведені приписи ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування» прямо не вказують на недійсність умови кредитного договору про встановлення комісії за надання кредиту, а тому таку слід стягнути з відповідача в розмірі 1200 грн.

Відтак, позов слід задовольнити частково в загальній сумі 32521,20 грн.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 2256,61 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 5000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 05.05.2025 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги №42649746 від 05.05.2025 року між ТОВ «Діджи фінанс» та ФОП ОСОБА_3 (а.с.38-40);

додаткова угода №9932777 до договору 42649746 від 05.05.2025 року про надання правової допомоги, згідно якої сторони домовились доповнити п. 2 договору пунктом 2.1 щодо здійснення представництва та захисту інтересів клієнта ТОВ «Діджи фінанс» у справі щодо стягення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с.41);

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №11306/10, виданого 02.11.2023 року на ім`я Мінськовська Анастасія Володимирівна (а.с.47);

актом підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 29 липня 2025 року, за яким сторони підтверджують, що адвокат надав клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 5 000 грн. (а.с.15);

детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Міньковська А.В., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" щодо стягнення кредитної заборгованості на підставі договору про надання правової допомоги №42649746 від 05.05.2025 та додаткової угоди до нього (а.с.21).

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1ст. 137ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 5000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився.

В той же час, враховуючи характер виконаної адвокатом, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором № 9932777 від 08.12.2023 року, в сумі: 32 521 (тридцять дві тисячі п`ятсот двадцять одну) грн 20 коп., з яких: заборгованість за сумою кредиту 8 820 (вісім тисяч вісімсот двадцять) грн, заборгованість за сумою відсотків 22 501 (двадцять дві тисячі п`ятсот одна) грн 20 коп., заборгованість за комісією 1 200 (одна тисяча двісті) грн.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 256 (дві тисячі двісті п`ятдесят шість) грн 61 коп. та 3 000 (три тисячі) грн витрат позивача на правничу допомогу.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи фінанс", вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського,8, м. Київ, 04112, ЄДРПОУ: 42649746;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення складене у повному обсязі 12.08.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.