Решение № 138960571, 13.08.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/9301/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №163750038268 від 03.07.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального страхового стажу та пільгового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) періоди роботи за Списком №2 в ООО «Сантехгазстрой» з 12.11.2004 по 28.10.2005, з 29.10.2005 по 28.10.2006, з 28.11.2006 по 06.08.2007 та в ООО «Спецгазремстрой» з 29.08.2007 по 27.08.2008, з 18.01.2010 по 11.12.2010, з 13.12.2010 по 01.10.2011, з 17.10.2011 по 10.09.2012, з 30.10.2012 по 30.07.2013, з 10.09.2013 по 16.06.2014, з 17.07.2014 по 31.05.2015, з 01.06.2015 по 27.05.2016, з 28.05.2016 по 19.05.2017, з 20.05.2017 по 14.11.2017 як в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за Списком №2 період навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987; період служби в Збройних силах СРСР з 15.12.1987 по 11.11.1989; періоди роботи з 28.07.1987 по 03.12.1987, з 02.01.1990 по 31.12.1992, з 21.04.1993 по 21.12.1993, з 18.01.1994 по 14.03.1994, 16.03.1994 по 13.11.2002, з 15.11.2002 по 12.01.2004, 14.01.2004 по 07.07.2004, 08.07.2004 по 17.09.2004, 31.10.2008 по 04.12.2009, 02.09.2019 по 01.12.2022, з 05.12.2022 по даний час;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 26.06.2026 р. про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФ України в Хмельницькій області №163750038268 від 03.07.2026 вважає його протиправним, тому просить суд його скасувати.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в якому останній повністю заперечує проти позовних вимог.

Розглянувши усі надані сторонами документи, у тому числі ті, які надійшли до суду через систему "Електронний суд" та наявні у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" з моменту звернення позивачем до суду з цією позовною заявою, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 22.04.2026 звернувся через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії та надав пакет необхідних документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Рішенням №163750038268 від 30.04.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2. Так, загальний страховий стаж, за підрахунком ГУПФУ в Житомирській області становить 12 років 07 місяців 07 днів. Пільговий стаж за Списком № 2 відсутній.

Пенсійний орган в своєму рішення повідомив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: стаж на території рф в ООО «Сантехгазстрой» з 12.11.2004 по 28.10.2005, з 29.10.2005 по 28.10.2006, з 28.11.2006 по 06.08.2007, оскільки російська федерація та Україна припинили участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 24/1 Закону № 1058; стаж на території рф в ООО «Спецгазремстрой» з 29.08.2007 по 27.08.2008, з 18.01.2010 по 11.12.2010, з 13.12.2010 по 01.10.2011, з 17.10.2011 по 10.09.2012, з 30.10.2012 по 30.07.2013, з 10.09.2013 по 16.06.2014, з 17.07.2014 по 31.05.2015, з 01.06.2015 по 27.05.2016, з 28.05.2016 по 19.05.2017, з 20.05.2017 по 14.11.2017, оскільки російська федерація та Україна припинили участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 24/1 Закону № 1058.

16.06.2026 позивач звернувся вдруге засобами вебпорталу електронних послуг із заявою про призначенням пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» згідно зі статтею 55 Закону №1788.

Звернення розглядалося за принципом екстериторіальності спеціалістами Головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатами розгляду документів електронної пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 06 місяців 03 дні, в тому числі пільговий стаж за списком № 2 становить 15 років 3 місяці 4 дні.

До страхового стажу також не зараховано періоди роботи у російській федерації з 12.11.2004 по 28.10.2005, з 29.10.2005 по 28.10.2006, з 28.11.2006 по 06.08.2007, з 29.08.2007 по 27.08.2008, з 18.01.2010 по 11.12.2010, з 13.12.2010 по 01.10.2011, з 17.10.2011 по 10.09.2012, з 30.10.2012 по 30.07.2013, з 10.09.2013 по 16.06.2014, з 17.07.2014 по 31.05.2015, з 01.06.2015 по 27.05.2016, з 28.05.2016 по 19.05.2017, з 20.05.2017 по 14.11.2017 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 28.07.1987, оскільки робота здійснювалась на території російської федерації, у зв`язку з припиненням з 01.01.2023 росією та з 19.06.2023 Україною участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та згідно з вимогами частини 1 статті 24/1 Закону № 1058.

На підставі вищевикладеного, враховуючи частину 5 статті 45 Закону № 1058, пункт 4.3 Порядку № 22-1, Головним управлянням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 23.06.2026 № 163750038268 винесено рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 у зв`язку з відсутністю стажу за вислугу років.

26.06.2026 ОСОБА_1 звернувся засобами вебпорталу електронних послуг за призначенням пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058.

Звернення розглядалося за принципом екстериторіальності спеціалістами Головних управлінь Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. За результатами розгляду звернення від 26.06.2026 Головним управлянням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 03.07.2026 № 163750038268 про відмову Позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу за Списком № 2.

До страхового стажу Позивача не зараховано періоди роботи у російській федерації з 12.11.2004 по 28.10.2005, з 29.10.2005 по 28.10.2006, з 28.11.2006 по 06.08.2007, з 29.08.2007 по 27.08.2008, з 18.01.2010 по 11.12.2010, з 13.12.2010 по 01.10.2011, з 17.10.2011 по 10.09.2012, з 30.10.2012 по 30.07.2013, з 10.09.2013 по 16.06.2014, з 17.07.2014 по 31.05.2015, з 01.06.2015 по 27.05.2016, з 28.05.2016 по 19.05.2017, з 20.05.2017 по 14.11.2017 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 28.07.1987, оскільки зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього РСР, з яким не укладено договори, чинним законодавством не передбачено.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернулась за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Як встановлено статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон України №1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону України №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Щодо зарахування періодів роботи до страхового стажу позивача в ООО «Сантехгазстрой» з 12.11.2004 по 28.10.2005, з 29.10.2005 по 28.10.2006, з 28.11.2006 по 06.08.2007 та в ООО «Спецгазремстрой» з 29.08.2007 по 27.08.2008, з 18.01.2010 по 11.12.2010, з 13.12.2010 по 01.10.2011, з 17.10.2011 по 10.09.2012, з 30.10.2012 по 30.07.2013, з 10.09.2013 по 16.06.2014, з 17.07.2014 по 31.05.2015, з 01.06.2015 по 27.05.2016, з 28.05.2016 по 19.05.2017, з 20.05.2017 по 14.11.2017 як в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців, суд зазначає наступне.

З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. У зв`язку з викладеним, пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: "виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення".

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" (далі - Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.

Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.

Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської соціальної хартії та ст.46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача немає підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.

Суд також наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону від 09.07.2003 № 1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Підпунктом "д" п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Відповідно до статті 3 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 №1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", скорочено тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960, з п`яти до трьох років та передбачено надання зазначених пільг особам, які прибули в ці райони і місцевості з власної ініціативи, за умови укладення ними трудових договорів на строк три роки, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Згідно з п. 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, після 01.03.1960 року зараховувати за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода від 13.03.1992) передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до ст. 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах та за вислугою років, громадянам держав учасниць Угоди, враховується трудовий стаж, набутий на території будь якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди.

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, що видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, що входили у склад СРСР до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (ст. 11 Угоди від 13.03.1992).

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (далі - Інструкція №58).

Пунктом 1.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Отже, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_2 , Позивач:

- з 12.11.2004 р. по 28.10.2005 р. працював в ООО «Сантехгазстрой» на посаді електрозварювальника ручної варки 6 розряду на ділянці №3 та ділянці №4 район Крайньої Півночі (записи №23-25 в трудовій книжці);

- з 29.10.2005 р. по 28.10.2006 р. працював в ООО «Сантехгазстрой» на посаді електрозварювальника ручної варки 6 розряду на ділянці №3 район Крайньої Півночі (записи №26-27 в трудовій книжці);

- з 28.11.2006 р. по 06.08.2007 р. працював в ООО «Сантехгазстрой» на посаді електрозварювальника ручної варки 6 розряду на ділянці №5 район Крайньої Півночі (записи №28-29 в трудовій книжці);

- з 29.08.2007 р. по 27.08.2008 р. працював в ООО «Спецгазремстрой» на посаді електрозварювальника ручної варки 6 розряду на ділянці №3 район Крайньої Півночі (записи №30-31 в трудовій книжці);

- з 18.01.2010 р. по 11.12.2010 р. працював в ООО «Спецгазремстрой» на посаді електрозварювальника ручної варки 6 розряду на ділянці №1 район Крайньої Півночі (записи №34-35 в трудовій книжці);

- з 13.12.2010 р. по 01.10.2011 р. працював в ООО «Спецгазремстрой» на посаді електрозварювальника ручної варки 6 розряду район Крайньої Півночі (записи №36-37 в трудовій книжці);

- з 17.10.2011 р. по 10.09.2012 р. працював в ООО «Спецгазремстрой» на посаді електрозварювальника ручної варки 6 розряду район Крайньої Півночі (записи №38-39 в трудовій книжці);

- з 30.10.2012 р. по 30.07.2013 р. працював в ООО «Спецгазремстрой» на посаді електрозварювальника ручної варки 6 розряду район Крайньої Півночі (записи №40-41 в трудовій книжці);

- з 10.09.2013 р. по 16.06.2014 р. працював в ООО «Спецгазремстрой» на посаді техніка-технолога район Крайньої Півночі (записи №42-43 в трудовій книжці);

- з 17.07.2014 р. по 31.05.2015 р. працював в ООО «Спецгазремстрой» на посаді техніка-технолога район Крайньої Півночі (записи №44-45 в трудовій книжці);

- з 01.06.2015 р. по 27.05.2016 р. працював в ООО «Спецгазремстрой» на посаді газорізальника 5 розряду район Крайньої Півночі. (записи №46-47 в трудовій книжці);

- з 28.05.2016 р. по 19.05.2017 р. працював в ООО «Спецгазремстрой» на посаді газорізальника 5 розряду район Крайньої Півночі (записи №48-49 в трудовій книжці);

- з 20.05.2017 р. по 14.11.2017 р. працював в ООО «Спецгазремстрой» на посаді газорізальника 5 розряду район Крайньої Півночі (записи №50-51 в трудовій книжці).

Такий чином, всі спірні періоди роботи підтверджується записами в трудовій книжці.

Перевіряючи доводи позивача про необхідність врахування до страхового стажу періодів роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у пільговому (кратному) обчисленні, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Пунктом "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" (зі змінами, внесеними Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року) постановлено робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк трьох років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються на цей час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 03.08.1972 року №590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10.11.1967 року №1029.

Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність таких обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, у період з 1 березня 1960 року до 1 січня 1991 року; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року та від 29.09.1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року №148.

При цьому основним документом, що підтверджує факт роботи в районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, є трудова книжка. Для пільгового обчислення страхового стажу може бути надана або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупності.

Водночас, чинним пенсійним законодавством в Україні, зокрема міжнародними договорами з пенсійного забезпечення, не передбачено пільгового обчислення стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991 року.

Факт роботи ОСОБА_1 у районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР до 01.01.1991 року підтверджується записами у його трудовій книжці з відповідними штампами. Спору про те, що населені пункти/місцевості, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі і до місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, між сторонами немає.

Отже, наявні підстави для зарахування періодів роботи позивача в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а саме в ООО «Сантехгазстрой» з 12.11.2004 по 28.10.2005, з 29.10.2005 по 28.10.2006, з 28.11.2006 по 06.08.2007 та в ООО «Спецгазремстрой» з 29.08.2007 по 27.08.2008, з 18.01.2010 по 11.12.2010, з 13.12.2010 по 01.10.2011, з 17.10.2011 по 10.09.2012, з 30.10.2012 по 30.07.2013, з 10.09.2013 по 16.06.2014, з 17.07.2014 по 31.05.2015, з 01.06.2015 по 27.05.2016, з 28.05.2016 по 19.05.2017, з 20.05.2017 по 14.11.2017 до страхового стажу у пільговому (кратному) обчисленні - один рік за один рік і шість місяців.

Підстави для зарахування у пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі відсутні. Такі періоди роботи, підтверджені записами у трудовій книжці, повинні бути враховані до страхового стажу в одинарному розмірі.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 року у справі №459/2778/16-а, від 17.01.2023 року у справі №211/1910/17, від 14.03.2023 року у справі №160/20914/21 у подібних правовідносинах.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та їхні письмові доводи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №163750038268 від 03.07.2026. про відмову у призначенні пенсії підлягають задоволенню.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Щодо позовних вимог зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 за Списком №2 період навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987; період служби в Збройних силах СРСР з 15.12.1987 по 11.11.1989; періоди роботи з 28.07.1987 по 03.12.1987, з 02.01.1990 по 31.12.1992, з 21.04.1993 по 21.12.1993, з 18.01.1994 по 14.03.1994, 16.03.1994 по 13.11.2002, з 15.11.2002 по 12.01.2004, 14.01.2004 по 07.07.2004, 08.07.2004 по 17.09.2004, 31.10.2008 по 04.12.2009, 02.09.2019 по 01.12.2022, з 05.12.2022 по даний час, суд зазначає наступне

Як вбачається зі спірного рішення до пільгового стажу Позивача за списком № 2 не зараховано періоди роботи:

- з 21.04.1993 по 21.12.1993, з 16.03.1994 по 31.05.1995, з 01.06.1995 по 13.11.2002 та з 02.09.2019 по 01.12.2022 відповідно до довідки від 10.06.2026 № 159, виданої ТОВ «Монтаж трансгаз», оскільки довідка не засвідчена підписом начальника відділу кадрів. Крім того, періоди роботи з 21.04.1993 по 21.12.1993, з 16.03.1994 по 31.05.1995, з 01.06.1995 по 02.04.2000 не підтверджені результатами атестації робочих місць за умовами праці;

- періоди роботи з 31.10.2008 по 04.12.2009, з 05.12.2022 по 01.05.2023 відповідно до довідки від 28.05.2026 № 33102 вих-26-355, видані філією «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз», оскільки довідка не засвідчена підписом головного бухгалтера та начальника відділу кадрів. Крім того, за період 05.12.2022 по 01.05.2023 не вірно зазначена постанова КМУ, якою засвідчені списки № 1 та № 2, що діяли в період роботи особи;

- періоди роботи з 01.05.2023 по 20.05.2026, відповідно до довідки від 21.05.2026 № 3104-26-227, виданої філією «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» АТ «Укртрансгаз», оскільки довідка не засвідчена підписом головного бухгалтера та начальника відділу кадрів.

За змістом п. 2 ч.2 ст. 114 Закону №1058 працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Частиною 1 ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч.3 ст. 24 Закону №1058).

Вимогами ч.4 ст. 24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

П. 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також

архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 28.07.1987 містить усі належним чином внесені записи про роботу Позивача. Всі записи не містять ні виправлень/ підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

Відтак, записами в трудовій книжці Позивача підтверджено всі періоди роботи на посадах газоелектрозварювальником/газорізальником, що дають право на пільгову пенсію. Також Відповідачу було надано ще й копії довідки про підтвердження наявного стажу БМУ №1 Філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд», довідки про підтвердження наявного стажу БМУ №3 Філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд», довідки про підтвердження наявного стажу ТОВ «Монтажтрансгаз», документів про роботу в ЗАТ БМУ-2 «Полтаванафтогазбуд», документів про роботу в АТП-1661 Полтавського «Облагробуду», якими додатково підтверджено всі записи в трудовій книжці за відповідні періоди.

Згідно з п.20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної

роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

П. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерством праці та соціальної політики від 18.11.2005 №383 (надалі - Порядок № 383) визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637.

Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.

Щодо незарахування пільгового стажу та не прийняття до уваги уточнюючих довідок від БМУ №1 Філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд», БМУ №3 Філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» та ТОВ «Монтажтрансгаз» з підстав їх невідповідності вимогам Порядку №637 суд зазначає наступне.

В рішенні №163750038268 від 03.07.2026 р. Відповідач зазначає, що довідки не засвідчені підписом головного бухгалтера та начальника відділу кадрів. Але, при цьому, всі три довідки містять підписи бухгалтера та працівника відповідального за ведення кадрового обліку, тобто відповідальних посадових осіб підприємства. Й взагалі не факт, що посади головного бухгалтера та начальника відділу кадрів передбачені штатним розписом цих підприємств.

Відповідачем не взято до уваги уточнюючі довідки від БМУ №1 Філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд», БМУ №3 Філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» та ТОВ «Монтажтрансгаз» лише через формальну невідповідність довідок.

При цьому Відповідач не звернув уваги на зміст довідки ТОВ «Монтажтрансгаз» №159 від 10.06.2026 р., де вказано, що періоди роботи з 21.04.1993 по 21.12.1993 та з 16.03.1994 по 31.05.1995 не передбачено Списками, що дають право на пільгову пенсію, але підтверджено пільговий стаж за періоди з 01.06.1995 по 13.11.2002 та з 02.09.2019 по 01.12.2022.

Слід зазначити, що ч.3 ст. 44 Закону № 1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, органи Пенсійного фонду України уповноважені самостійно витребовувати у підприємств, установ/організацій усі необхідні для вирішення питання про призначення пенсії особі документи, при цьому така вимога передує винесенню рішення щодо призначення пенсії, а не висувається у вже прийнятому рішенні про відмову у призначенні пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що в випадку, що є предметом цього позову Відповідач не скористався правом на збір додаткових документів, на перевірку чи уточнення необхідних обставин, й передчасно відмовив в призначенні пенсії. Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 "Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах" затверджено Список №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів СРСР списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення №10 від 26.01.1991 та затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36 списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, посада зварювальник віднесена до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020, в результаті розгляду справи № 520/15025/16-а дійшла висновку про те, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII - "за результатами атестації робочих місць" як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

На працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах разом з іншими документами було надано копії наказів про атестацію робочих місць з БМУ №1 Філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд», БМУ №3 Філії «Будівельно-монтажна фірма «Укргазпромбуд» та ТОВ «Монтажтрансгаз», ЗАТ БМУ-2 «Полтаванафтогазбуд».

При цьому, слід зазначити, що проведення атестації робочих місць за умовами праці стало обов`язковим лише після 21 серпня 1992 року.

Але Відповідач протиправно незараховує до пільгового стажу Позивача періоди роботи до цієї дати, й після неї з наказами про атестацію: з 28.07.1987 р. по 03.12.1987 р. в АТП-1635 «Облагробуд» на посаді електрозварника 4 розряду, хоча вказаний період роботи крім трудової книжки підтверджено відповідними документами, отриманими з архівної установи; з 02.01.1990 по 31.12.1992 р. в СМУ №24 тресту «Укркомплектмонтаж» на посаді електрозварника ручної зварки 4 розряду; з 08.07.2004 р. по 17.09.2004 р. в ЗАТ БМУ-2 «Полтаванафтогазбуд» на посаді електрозварника 6 розряду, хоча вказаний період роботи крім трудової книжки підтверджено відповідними документами, отриманими з архівної установи, в т.ч. наказом про атестацію робочих місць.

Зважаючи на те, що основним документом для підтвердження стажу роботи при вирішенні питання про призначення пенсії є трудова книжка, яка містить записи про спірні періоди роботи, формальна невідповідність затвердженій формі пільгових довідок та/чи її відсутність та/чи атестації робочого місця не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні до пільгового стажу певних періодів роботи.

Крім того, пільговий стаж підтверджується даними з Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), за кодом підстави "ЗП3013Б1", що застосовуються з 01.07.2000 р.

Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 №454 (далі - Порядок №454): під кодом ЗП3013Б1 обліковується працівники зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2, затвердженим постановою КМ СРСР від 26.01.1991 №10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, постановою КМУ № 461 від 24.06.2016.

Щодо періодів роботи Позивача до 01.07.2000, то пільговий стаж за Списком №2 становить понад сім років, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці для визначення пільгового стажу, частково архівними довідками та частково уточнюючою довідкою.

Щодо незарахування періодів навчання, військової служби до пільгового стажу (за Списком №2) суд зазначає наступне.

Щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 періоду навчання Позивача з 01.09.1984 по 16.07.1987 (2 роки 10 місяців 15 днів) в Полтавському середньому ПТУ-23 по професії електрозварювальник четвертого розряду, що підтверджується копією диплома НОМЕР_3 від 17.07.1987 та періоду служби в Радянській Армії з 15.12.1987 по 11.11.1989 (1 рік 10 місяців 26 днів) (разом 4 роки 9 місяців 11 днів) слід зазначити наступне.

Як зазначалося вище, згідно ч. 4 ст. 24 Закону №1058 інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Визначаючи статус навчального закладу слід застосовувати законодавство, яке було чинним на час навчання Позивача.

Так, на момент навчання Позивача правовідносини у сфері освіти регулювались Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки від 28.06.1974 «Про народну освіту».

Згідно вказаного Закону професійно-технічні навчальні заклади є основною школою професійно-технічної освіти молоді і формування гідного поповнення робітничого класу.

Особам, які закінчили професійно-технічні навчальні заклади, присвоюється відповідна кваліфікація (розряд, клас, категорія) з професії і видається атестат встановленого зразка, а тим, хто добився особливих успіхів у навчанні при зразковій поведінці - атестат з відзнакою. Особам, які закінчили середні професійно-технічні училища, видається диплом про присвоєння кваліфікації з професії і здобуття середньої освіти, а тим, хто особливо відзначився- диплом з відзнакою.

Позивач закінчив Полтавське середнє ПТУ-23 16.07.1987 та згідно диплому НОМЕР_3 від 17.07.1987 йому присвоєна кваліфікація електрогазозварник четвертого розряду, і через 12 днів після закінчення працевлаштувався до АТП-1635 Полтавського облагробуду електрогазозварювальником, тобто на посаду, яка передбачена Списком №2, період навчання - 2 роки 10 місяців 15 днів, підлягає зарахуванню до його пільгового стажу за Списком №2.

Щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періоду військової служби в Радянській армії слід зазначити наступне.

Ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 визначено умови зарахування військової служби до страхового, в т.ч. пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії.

Законом України « Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби» від 02.06.2005 були внесені доповнення до абз.2 п. 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" такого змісту: "Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах".

Отже умовою зарахування до пільгового стажу строкової військової служби є те, що на момент призову особа повинна навчатись за фахом у професійно-технічному навчальному закладі або працювати за професією або займати посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У період проходження Позивачем військової служби чинним було Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Радою Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590.

Так, п. "к" ч. 1 та ч. 3 п. 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій було встановлено, що період служби в складі Збройних Сил СРСР прирівнюються до роботи, яка дає право на призначення пенсій на пільгових умовах або в пільгових розмірах. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці, періоди, зазначені у підпункті "к", прирівнюються за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.

Відповідно до записів в трудовій книжці Позивача, 03.12.1987 звільнено із займаної посади електрогазозварювальника у зв`язку з призовом в ряди Збройних сил СРСР.

З копії військового квитка та записів в трудовій книжці встановлено, що у період з 15.12.1987 по 11.11.1989 Позивач проходив службу в радянській армії.

Враховуючи те, що Позивач 03.12.1987 був звільнений з посади електрогазозварника, що дає право на пільгову пенсію у зв`язку з призовом до армії, вважаю що наявні підстави для зарахування до пільгового стажу періоду проходження військової служби ОСОБА_1 з 15.12.1987 по 11.11.1989 в лавах Збройних Сил СРСР.

Стосовно способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

Тобто, призначення, нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Відтак, застосовуючи механізм ефективного захисту порушеного суб`єктом владних повноважень права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 26.06.2026 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 1064,96 грн.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до підпунктів 1, 2, 6 частини першої та другої статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 755/2587/17 та Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в сумі 12000,00 грн., до суду надано копію договору про надання правової допомоги від 13.05.2026, ордер серії ВІ № 1401608 від 09.07.2026, детальний опис робіт.

Суд зазначає, що підготовка до вказаної справи, яка розглянута в порядку письмового провадження не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, справа розглянута в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої заявами по суті є позов та відзив.

Таким чином, суд зазначає, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, беручи до уваги, що справу розглянуто в письмовому провадженні, обставини цієї справи, справи та надані позивачем докази в їх сукупності та, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в суді підлягають стягненню в розмірі 3000 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 21318350), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (проспект Соборний, 126а, м.Олександрія, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №163750038268 від 03.07.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального страхового стажу та пільгового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ) періоди роботи за Списком №2 в ООО «Сантехгазстрой» з 12.11.2004 по 28.10.2005, з 29.10.2005 по 28.10.2006, з 28.11.2006 по 06.08.2007 та в ООО «Спецгазремстрой» з 29.08.2007 по 27.08.2008, з 18.01.2010 по 11.12.2010, з 13.12.2010 по 01.10.2011, з 17.10.2011 по 10.09.2012, з 30.10.2012 по 30.07.2013, з 10.09.2013 по 16.06.2014, з 17.07.2014 по 31.05.2015, з 01.06.2015 по 27.05.2016, з 28.05.2016 по 19.05.2017, з 20.05.2017 по 14.11.2017 як в районі Крайньої Півночі на пільгових умовах, один рік роботи у вказаний період часу у районі Крайньої Півночі за один рік та шість місяців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за Списком №2 період навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987; період служби в Збройних силах СРСР з 15.12.1987 по 11.11.1989; періоди роботи з 21.04.1993 по 21.12.1993, з 16.03.1994 по 31.05.1995, з 01.06.1995 по 13.11.2002, з 02.09.2019 по 01.12.2022, з 21.04.1993 по 21.12.1993, з 16.03.1994 по31.05.1995, з 01.06.1995 по 02.04.2000, з 31.10.2008 по 04.12.2009, з 05.12.2022 по 01.05.2023, з 01.05.2023 по 20.05.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) та витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн. (три тисячі гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко