Решение № 138959631, 11.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 рокусправа № 380/9817/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом керівника Шептицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави до Шептицької міської ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява керівника Шептицької окружної прокуратури Львівської області (далі - прокурор) в інтересах держави до Шептицької міської ради Львівської області (далі - відповідач, рада) з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Шептицької міської ради Львівської області щодо неприведення штатної чисельності працівників та структури Відділу у справах дітей Шептицької міської ради Львівської області у відповідність до вимог ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та ст.12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;

- зобов`язати Шептицьку міську раду Львівської області привести штатну чисельність працівників та структуру Відділу у справах дітей Шептицької міської ради Львівської області у відповідність до вимог ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та ст.12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що звертається до суду в інтересах держави у сфері охорони дитинства, оскільки відповідний орган, уповноважений на захист цих інтересів у спірних правовідносинах, самостійно захист не здійснює. Прокурор вказав, що органом місцевого самоврядування, до повноважень якого належить затвердження структури та чисельності своїх виконавчих органів, є рада, а відділ у справах дітей ради, будучи її виконавчим органом, не може самостійно виступати позивачем у справі та вирішувати питання про власну штатну чисельність, тому в силу ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та ч.ч.3-5 ст.53 КАС України прокурор набуває статусу позивача.

За доводами прокурора, штатна чисельність Відділу у справах дітей Шептицької міської ради складає 7 осіб (начальник відділу, заступник начальника відділу та 5 головних спеціалістів), що не відповідає ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей». Прокурор навів розрахунок кількості дитячого населення громади за інформацією ради від 07.04.2026: 16900 дітей загалом, з них 2300 у сільській місцевості та 14600 у місті; за нормативом один працівник не більше ніж на дві тисячі дітей у місті та не більше ніж на одну тисячу дітей у сільській місцевості, необхідна чисельність спеціалістів служби у справах дітей повинна складати не менше 9 штатних одиниць. Крім того, у складі відділу відсутній окремий підрозділ для здійснення функцій щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, чисельність якого відповідно до ст.12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» має становити не менше двох осіб.

Прокурор зазначив, що невиконання радою обов`язку з приведення штатної чисельності та структури відділу у відповідність до законодавчих нормативів створює загрозу порушення інтересів держави та суспільства у сфері охорони дитинства щодо реалізації в повному обсязі завдань і заходів державної політики з питань соціально-правового захисту дітей - мешканців територіальної громади. На підтвердження позиції прокурор послався на постанови Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №460/2459/22, від 27.03.2023 у справі №340/2019/22, а також на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.04.2021 у справі №560/183/21 та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2022 у справі №380/25581/21 і від 22.09.2022 у справі №380/8199/22.

Ухвалою судді від 18.05.2026 відкрито провадження у справі №380/9817/26 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому рада проти позову заперечила та просила відмовити у його задоволенні повністю. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що протиправна бездіяльність відсутня, оскільки приведення структури та штатної чисельності виконавчих органів у відповідність до потреб громади є тривалим процесом, пов`язаним із бюджетним плануванням та фінансовими можливостями місцевого самоврядування. Рада повідомила, що самостійно, без судового примусу, вживає заходів для оптимізації структури відділу: на розгляд чергової сесії, яка відбудеться 18.06.2026, винесено проект рішення про внесення змін до структури та загальної чисельності виконавчих органів ради, яким передбачено збільшення на 2 одиниці штатної чисельності відділу «Служба у справах дітей» та затвердження оновленої структури з урахуванням вимог щодо створення умов для реалізації функцій опіки та піклування.

Відповідач також зазначив, що затвердження структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів є виключною компетенцією ради, яка реалізується на її пленарних засіданнях (п.5 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), а тому задоволення позову призведе до втручання суду в дискреційні повноваження ради та порушення конституційного принципу самостійності місцевого самоврядування. Крім того, рада наголосила, що відсутність у штатному розписі окремої назви «підрозділ» не впливає на якість та обсяг виконання функцій, які фактично та безперервно виконуються головними спеціалістами відділу, а прокурором не надано доказів реального порушення прав бодай однієї дитини на території громади. З огляду на призначення сесії на 18.06.2026 рада вважала позовні вимоги передчасними.

На адресу суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор зазначив, що саме планування прийняття рішення не свідчить про усунення порушення, оскільки станом на час розгляду справи відповідне рішення радою не прийнято, зміни до структури та штатної чисельності не затверджено, а фактичне порушення вимог законодавства не усунуте. Прокурор указав, що позовні вимоги не спрямовані на визначення судом конкретної структури чи кількості посад, а спрямовані на спонукання ради виконати прямо встановлений законом обов`язок; дискреційні повноваження не можуть реалізовуватись усупереч імперативним вимогам закону, а аргументи про відсутність випадків порушення прав окремих дітей не спростовують факту невиконання законодавчих вимог.

Суд розглянув матеріали позовної заяви, відзиву та відповіді на відзив, дослідив подані сторонами письмові докази та встановив таке.

Рішенням Шептицької міської ради від 21.11.2024 №3035 перейменовано відділ у справах дітей Червоноградської міської ради на відділ у справах дітей Шептицької міської ради та затверджено Положення про відділ у справах дітей Шептицької міської ради у новій редакції (далі - Положення).

Відповідно до п.1.1 Положення відділ у справах дітей є виконавчим органом Шептицької міської ради, утворюється її рішенням, підзвітний та підконтрольний раді і підпорядкований виконавчому комітетові, міському голові та його заступнику з питань діяльності виконавчих органів ради. Згідно з розділом V Положення структура та чисельність працівників відділу затверджується міською радою за пропозицією міського голови; відділ очолює начальник, який призначається на посаду на конкурсній основі та звільняється з посади міським головою.

Рішенням Шептицької міської ради від 22.01.2026 №4196 затверджено структуру та загальну чисельність виконавчих органів ради в новій редакції, згідно з якою штатна чисельність відділу у справах дітей складає 7 одиниць: начальник відділу - 1, заступник начальника відділу - 1, головний спеціаліст - 5.

Листом від 07.04.2026 №81.07-1871/26/01.04-04.11 на запит окружної прокуратури від 24.03.2026 №2031/26 відповідач повідомив, що штатна чисельність працівників відділу у справах дітей ради становить 7 працівників, фактично працює 5, один працівник мобілізований на військову службу. На території Шептицької громади проживає 16900 дітей віком до 18 років, із них 2300 - сільського дитячого населення, 1768 - внутрішньо переміщених дітей, серед яких 19 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. На обліку у відділі перебуває 129 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, 405 дітей, постраждалих внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, і 24 дитини, які опинилися у складних життєвих обставинах. У складі відділу окремого підрозділу для здійснення функцій щодо опіки та піклування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, немає.

Наведені обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються наявними у справі доказами.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до п.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно з ч.ч.2, 3 ст.3 Конвенції держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, та забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема з точки зору численності і придатності їх персоналу.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, є Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-ІІІ. Згідно зі ст.4 цього Закону місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують проведення державної політики у сфері охорони дитинства, вирішення питань щодо забезпечення прав дітей, встановлення опіки і піклування, створення інших передбачених законодавством умов для виховання дітей, які залишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів дітей.

Правові основи діяльності органів і служб у справах дітей визначено Законом України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» від 24.01.1995 №20/95-ВР. Відповідно до ч.7 ст.4 цього Закону штатна чисельність працівників районних, міських, районних у містах служб у справах дітей установлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, які проживають у районі, та не більше ніж на дві тисячі дітей, які проживають у місті, районі у місті. Штатна чисельність працівників служб у справах дітей виконавчих органів сільських, селищних рад відповідних територіальних громад встановлюється з розрахунку один працівник служби не більше ніж на одну тисячу дітей, але не менше одного працівника на об`єднану територіальну громаду.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 №2342-IV для здійснення функцій щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, у складі служби у справах дітей створюється окремий підрозділ, діяльність якого визначається в установленому порядку. Штатна чисельність такого підрозділу встановлюється залежно від кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, але має становити не менше двох осіб.

Відповідно до ст.140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Згідно зі ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

За ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Пунктом 5 ч.1 ст.26 цього Закону віднесено до виключної компетенції ради, що вирішується виключно на її пленарних засіданнях, затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що затвердження структури та загальної чисельності виконавчих органів ради дійсно належить до виключної компетенції ради. Разом з тим реалізація цього повноваження не є вільною від законодавчих обмежень: визначаючи структуру та штатну чисельність відділу у справах дітей, рада зобов`язана дотримуватися імперативних нормативів, установлених ч.7 ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» і ст.12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Отже, дискреція ради стосується конкретного змісту рішення про структуру та штат у межах, встановлених законом, і не поширюється на саму можливість недотримання законодавчо визначеної мінімальної чисельності працівників служби у справах дітей та вимоги про створення окремого підрозділу з питань опіки і піклування.

Із установлених обставин справи слідує, що на території Шептицької територіальної громади проживає 16900 дітей, з яких 2300 - у сільській місцевості та 14600 - у місті. Застосовуючи нормативи ч.7 ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» (один працівник не більше ніж на дві тисячі дітей у місті та не більше ніж на одну тисячу дітей за розрахунком щодо сільського дитячого населення), необхідна чисельність працівників служби у справах дітей є більшою за фактично затверджену рішенням ради від 22.01.2026 №4196, якою передбачено лише 7 штатних одиниць. Крім того, у складі відділу всупереч ст.12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» не створено окремого підрозділу для здійснення функцій щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, тоді як на обліку у відділі перебуває 129 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Наведене свідчить, що чинна штатна чисельність та структура відділу у справах дітей Шептицької міської ради не відповідають вимогам ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» і ст.12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування». Обов`язок привести штатну чисельність та структуру відділу у відповідність до цих вимог покладено законом саме на раду як орган, до виключної компетенції якого належить затвердження структури та чисельності своїх виконавчих органів. Невчинення радою відповідних дій за наявності передбаченого законом обов`язку їх вчинити становить протиправну бездіяльність.

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд зазначає таке.

Посилання відповідача на те, що протиправна бездіяльність відсутня з огляду на винесення на розгляд чергової сесії 18.06.2026 проекту рішення про збільшення штатної чисельності відділу на 2 одиниці, суд відхиляє. Наявність наміру усунути порушення у майбутньому та внесення відповідного проекту рішення на розгляд ради самі по собі не свідчать про фактичне усунення порушення. Обов`язок ради вважається виконаним лише з прийняттям рішення, яким штатну чисельність і структуру відділу приведено у відповідність до вимог закону. Станом на час розгляду справи таке рішення радою не прийняте, зміни до структури та штатної чисельності не затверджені, а відтак невідповідність штату і структури відділу законодавчим нормативам не усунута. За таких обставин доводи про передчасність позову є безпідставними.

Доводи відповідача про те, що задоволення позову становитиме втручання суду в дискреційні повноваження ради та порушить принцип самостійності місцевого самоврядування, суд також відхиляє. Позовні вимоги не спрямовані на визначення судом конкретної структури відділу чи конкретної кількості штатних одиниць і не зобов`язують раду прийняти рішення певного змісту. Предметом позову є спонукання ради виконати прямо встановлений законом обов`язок привести штатну чисельність та структуру відділу у відповідність до вимог ст.4 та ст.12 наведених Законів. Спосіб виконання цього обов`язку, у тому числі конкретна кількість посад у межах установленого законом мінімуму та внутрішня організація відділу, залишається на розсуд ради. Виконання ж імперативної вимоги закону не належить до сфери вільного розсуду органу місцевого самоврядування, а тому судовий контроль за дотриманням радою цієї вимоги не є втручанням у дискреційні повноваження.

Посилання відповідача на те, що відсутність у штатному розписі окремої назви «підрозділ» не впливає на обсяг виконання функцій, які фактично виконуються головними спеціалістами відділу, суд не бере до уваги, оскільки ст.12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» прямо вимагає створення у складі служби у справах дітей окремого підрозділу для здійснення функцій щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, чисельністю не менше двох осіб. Фактичне виконання відповідних функцій окремими спеціалістами не замінює встановленого законом обов`язку утворити такий підрозділ.

Доводи відповідача про ненадання прокурором доказів реального порушення прав окремих дітей суд відхиляє. Предметом спору є дотримання радою встановленого законом порядку організації діяльності служби у справах дітей, зокрема нормативів її штатної чисельності та структури, а не встановлення конкретних випадків порушення прав окремо визначених дітей. Обов`язок ради забезпечити належну чисельність та структуру служби у справах дітей існує в силу закону незалежно від наявності чи відсутності зафіксованих фактів порушення прав конкретних дітей.

Беручи до уваги сформовану судову практику, суд зазначає, що до подібних за змістом правовідносин Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду сформував послідовний правовий висновок, за яким норми Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» зобов`язують органи місцевого самоврядування створювати служби у справах дітей та забезпечувати їх належну штатну чисельність з урахуванням установлених законом нормативів, а невиконання цього обов`язку є підставою для визнання відповідної бездіяльності протиправною та зобов`язання органу місцевого самоврядування вчинити дії щодо приведення штатної чисельності служби у відповідність до вимог законодавства (зокрема, постанови Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №460/2459/22 та від 27.03.2023 у справі №340/2019/22). Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд враховує ці висновки щодо застосування норм права при вирішенні цієї справи.

Аналогічний підхід до вирішення близьких за змістом спорів застосований і Указом Президента України від 30.09.2019 №721/2019 «Про деякі питання забезпечення прав та законних інтересів дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, розвитку та підтримки сімейних форм виховання дітей», яким передбачено вжиття в установленому порядку вичерпних заходів щодо приведення штатної чисельності служб у справах дітей у відповідність до нормативів, установлених законодавством, у тому числі в об`єднаних територіальних громадах.

Щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави суд зазначає таке. Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. За ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Згідно з ч.ч.3-5 ст.53 КАС України у разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У цій справі спірні правовідносини стосуються обов`язку самої ради затвердити структуру та штатну чисельність своїх виконавчих органів. Відділ у справах дітей як виконавчий орган ради є підпорядкованим і підзвітним раді, не наділений повноваженнями самостійно визначати власну штатну чисельність і не може виступати позивачем у спорі про приведення цієї чисельності у відповідність до закону. За таких обставин суд визнає обґрунтованими доводи прокурора про відсутність органу, уповноваженого на звернення до суду у спірних правовідносинах, та наявність підстав для набуття прокурором статусу позивача в інтересах держави.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та добросовісно.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи наведені обставини і норми права, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Належним способом захисту порушених інтересів держави у цьому випадку є визнання протиправною бездіяльності ради щодо неприведення штатної чисельності та структури відділу у справах дітей у відповідність до вимог ст.4 та ст.12 наведених Законів і зобов`язання ради вчинити дії з приведення штатної чисельності та структури відділу у відповідність до цих вимог, без визначення судом конкретного змісту рішення, яке належить прийняти раді.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки таких витрат прокурором не понесено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Шептицької міської ради Львівської області щодо неприведення штатної чисельності працівників та структури Відділу у справах дітей Шептицької міської ради Львівської області у відповідність до вимог ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та ст.12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Зобов`язати Шептицьку міську раду Львівської області (ЄДРПОУ 26269722) привести штатну чисельність працівників та структуру Відділу у справах дітей Шептицької міської ради Львівської області у відповідність до вимог ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та ст.12 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.