Решение № 138949247, 13.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/13123/24

№ 2/183/1633/26

13 серпня 2026 року м.Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання Павлюк А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМАЛ-АГРО», третя особа - виконавчий комітет Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, про визнання відсутнім права оренди,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом у якому просить визнати відсутнім право оренди у Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМАЛ-АГРО», зареєстроване 09.07.2024 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 55807498, на підставі рішення Державного реєстратора Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Єрьоміної Світлани Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 74060591 від 11.07.2024, на підставі права оренди земельної ділянки за договором оренди землі, серія та номер 104-08/21, виданий 01.09.2021, який укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро, щодо земельної ділянки площею 6,16 га з кадастровим номером 1223283500:02:050:050:0523 цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є власником вищезазначеної земельної ділянки, яка обробляється позивачем самостійно, сплачуються податки з доходів фізичних осіб. Однак, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що 09.07.2024 відбулася державна реєстрація права оренди за відповідачем на підставі рішення державного реєстратора Єрьоміної С.М., на підставі договору оренди землі №104-08/21 від 01.09.2021, укладеного між позивачем та відповідачем. Позивач наполягає на тому, що договору оренди належної йому земельної ділянки площею 6,16 га з кадастровим номером 1223283500:02:050:050:0523 цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не укладав, а про його існування дізнався з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У зв`язку з зазначеним, позивач звернувся до поліції, за його заявою відкрито кримінальне провадження. Вказує, що у відповідача відсутнє право оренди, оскільки позивач самостійно обробляє земельну ділянку, сплачує податки, не підписував договір оренди, орендну плату не отримував та не отримує. Тому змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просить задовольнити його позов.

Ухвалою судді від 08.01.2025 відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, витребувано докази.

29.01.2025 відповідач подав відзив у якому просить у позові відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 01.09.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір №104-08/21 оренди земельної ділянки площею 6,16 га з кадастровим номером 1223283500:02:050:050:0523, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 20 років, який починається з дати його підписання сторонами, право оренди виникає з моменту державної реєстрації права оренди. Умовами договору передбачено сплату орендної плати у розмірі 14000 грн на рік, але не менше 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Також, 01.09.2021 між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки. Позивачем під час укладання договору надано копію державного акта на право приватної власності, копію паспорта, довідку РНОКПП, схему розташування земельної ділянки, копію витягу з Державного земельного кадастру, сформовану ОСОБА_1 та кадастровий план земельної ділянки. 20.01.2021 державним реєстратором відмовлено у державній реєстрації права оренди вищезазначеної земельної ділянки у зв`язку з наявністю обтяження на підставі постанови Новомосковського МР ВДВС про арешт майна боржника від 21.11.2018. Після того, як відповідачу стало відомо про скасування арешту, товариством було зареєстровано право оренди. Після реєстрації права оренди відповідачем сплачено орендну плату за договором на ім`я ОСОБА_2 , яка є дружиною ОСОБА_1 , в квитанції зазначено про призначення платежу: «орендна плата за 2024 р. згідно дог.оренд.зем.діл.№104-06/32 від 01.09.2021 отрим. ОСОБА_1 ». Зазначає, що договір дійсно було укладено, він є дійсним. Щодо посилань позивача на податкові декларації зазначив, що подання декларацій здійснено ОСОБА_1 в односторонньому порядку, без можливості будь-якого впливу на їх зміст не тільки відповідача, але й будь-яких органів.

03.02.2025 позивач подав відповідь на відзив у якій висловив незгоду з доводами відповідача, наведеними у відзиві. Зазначив, що предметом спору є не договір оренди, оскільки такий договір позивач не підписував, а відсутність права оренди за таким договором. Зазначає, що саме по собі винесення рішення про відмову у державній реєстрації прав оренди на земельну ділянку є дискреційними повноваженням державного реєстратора, які в свою чергу не надають юридичної значимості встановлення факту наявності таких обтяжень. Роздруківка рішення про відмову у державній реєстрації не містить підпису та печатки реєстратора. Крім того, право власності на спірну земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно лише 09.07.2024 о 13:39, рішення про державну реєстрацію 11.07.2024 о 08:22. В той же час інформацію про право оренди було внесено 09.07.2024 о 13:39, рішення про державну реєстрацію 11.07.2024 о 08:22. При цьому державним реєстратором права власності та права оренди був один і той же державний реєстратор. Проте, жодних заяв щодо реєстрації права власності або про реєстрацію права оренди, позивач не подавав. Посилання відповідача на те, що орендна плата сплачувалась ОСОБА_2 не є підтвердженням належного виконання зобов`язань за договором оренди, оскільки остання не є стороною такого договору. Позивач жодної орендної плати від відповідача не отримував. ОСОБА_2 дійсно є дружиною ОСОБА_1 , однак вони вже тривалий час не проживають разом та не ведуть спільне господарство.

11.02.2025 відповідач подав заперечення, у яких висловив незгоду з доводами позивача, наведеними у відповіді на відзив. Наголосив, що у відповіді на відзив позивач не надав жодних пояснень стосовно того факту, як документи на спірну земельну ділянку опинилися у відповідача, зокрема засвідчена ОСОБА_1 копія паспорта, витяг з ДЗК сформований ОСОБА_1 . Зазначає, що за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження здійснювалося виконавче провадження №54436393, яке наразі завершено. Директор ТОВ «МАКСИМАЛ-АГРО» отримав від ОСОБА_1 усне прохання про перерахування орендної плати на рахунок дружини останнього ОСОБА_2 , у зв`язку з наявністю виконавчих проваджень, тому здійснив оплату за банківськими реквізитами дружини позивача.

Ухвалою суду від 17.02.2026 витребувано з ГУ ДПС у Дніпропетровській області інформацію з податкової звітності ТОВ «МАКСИМАЛ-АГРО» 2021-2024 роки; від Синельниківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області витребувано копії всіх матеріалів реєстраційної справи, за якими відбулась державна реєстрація права оренди спірної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 04.12.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Коваленко В.С. підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача адвокат Сушко С.В. просив у позові відмовити, посилаючись на обставини, наведені у відзиві та запереченнях.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані сторонами докази, встановив такі обставини та правовідносини, що виникли між сторонами.

На підставі державного акту про право приватної власності на землю позивач ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки площею 6,160 га з кадастровим номером 1223283500:02:050:050:0523, цільове призначення якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського (зараз - Самарівського) району Дніпропетровської області (т.1 а.с.57).

На виконання ухвали про витребування доказів відповідачем подано оригінал договору оренди земельної ділянки №104-08/21від 01.09.2021, у якому зазначено, що його укладено 01.09.2021 між ОСОБА_1 , як орендодавцем з однієї сторони, та ТОВ «МАКСИМАЛ-АГРО», як орендарем з другої сторони. Відповідно до п.п. 1.1-2.1,4.1,5.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,1600 га, в тому числі: ріллі 6,1600 га, яка розташована території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1223283500:02:050:050:0523; земельна ділянка надається в оренду строком на 20 років, термін дії договору починається з дати його підписання сторонами, право оренди виникає з моменту державної реєстрації права оренди; орендар нараховує орендодавцеві щороку орендну плату в грошовій формі у розмірі 14000 грн на рік, але не менше 4% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (т.1 а.с. 85-88).

Також, відповідачем надано суду оригінал Акту приймання-передачі земельної ділянки до Договору оренди земельної ділянки (а.с.89).

В подальшому оригінал вищевказаного договору оренди земельної ділянки №104-08/21 з Актом приймання-передачі від 01.09.2021 були вилучені з матеріалів даної справи на підставі ухвали слідчого судді від 17.04.2025 у справі №183/190/25, провадження №1-кс/183/689/25, що підтверджується Описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді - Додаток до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 15.05.2025, складеного слідчим СВ Самарівського РПВ ГУНП в Дніпропетровській області Романом Балухом (т.1, а.с.219).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області №60452635 від 20.09.2021 відмовлено у державній реєстрації іншого речового права, права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223283500:02:050:0523 за ТОВ «МАКСИМАЛ-АГРО», у зв`язку з наявністю обтяження: 30185565 від 07.02.2019 на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 56636393, виданої 21.11.2018 Новомосковським МР ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області про арешт нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 (т.1, а.с.64).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 1223283500:02:050:050:0523, площею 6,16 га, 09.07.2024 відбулась державна реєстрація іншого речового права, номер запису про інше речове право: 55807498, на підставі рішення Державного реєстратора Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Єрьоміної Світлани Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 74060591 від 11.07.2024; документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: 104-08/21, виданий 01.09.2021, видавник: ТОВ «Максимал-Агро»/ ОСОБА_1 ; вид іншого речового права: право оренди земельної ділянки; зміст, характеристика іншого речового права: дата укладення договору (після 2013р.)/дата державної реєстрації (до 2013р.): 01.09.2021, строк: 20р., дата закінчення дії: 01.09.2041, з автоматичним продовженням дії договору; відомості про суб`єкта іншого речового права: орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро», код за ЄДРПОУ: 43411091, орендодавець: ОСОБА_1 ; опис об`єкта іншого речового права: загальна проща земельної ділянки площею 6,1600 га (т.1, а.с.13).

На виконання ухвали суду Синельниківською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області надано суду копії матеріалів реєстраційної справи № 296893691232, за якими відбулась державна реєстрація іншого речового права, права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223283500:02:050:0523 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 74060591 від 11.07.2024 (т.1,а.с.145-156).

Позивачем надані податкові декларації про майновий стан і доходи за 2021-2023 роки, які у розділі VІІІ містять відомості про власне нерухоме (рухоме) майно ОСОБА_1 та про доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції. У вказаних деклараціях відсутні відмітки про надання цього майна в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) (т.1а.с.16-23). Також позивачем подано квитанції про доставку документів до ГУ ДПС у Дніпропетровській області (т.1, а.с.24,25,26).

У відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04.03.2025 на виконання ухвали суду зазначено, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС ТОВ «Максимал Агро» (ЄДРПОУ 43411091) в Додатку 1 «Відомості про наявність земельних ділянок до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи» за 2024 рік відображено земельну ділянку за кадастровим номером 1223283500:02:050:0523 площею 6,16 га. За період з 2021 по 2023 роки в Додатку 1 «Відомості про наявність земельних ділянок до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи» не відображено земельну ділянку за кадастровим номером 1223283500:02:050:0523 площею 6,16 га. На підставі даних Податкового розрахунку встановлено, що податковим агентом ТОВ «Максимал Агро» нараховані та виплачені доходи фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період 2021 - 2024 рр за кодом ознаки доходу 106 «Дохід від надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду (пунктом 170.1 статті 170 розділу IV Кодексу (підпункт 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу), а саме: у 4 кварталі 2024 року (грудень 2024 року), сума нарахованого доходу - 11395,09 грн, сума виплаченого доходу - 11395,09, сума нарахованого ПДФО - 2051,12 грн, сума перерахованого ПДФО - 2051,12 грн, сума нарахованого військового збору - 569,75 грн, сума перерахованого військового збору - 569,75 гривень (т.1, а.с.198-199). До відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області додано податкові декларації ТОВ «Максимал-Агро» за 2021-2024 роки; відомості про наявність земельних ділянок, а також відомості про суми нарахованого доходу за 4 квартал 2024 року (т.1, а.с.159-197).

Як убачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.1 а.с.29) Самарівським районним відділом поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.09.2024 за № 12024041350001119, за заявою від 04.09.2024, короткий виклад обставин: 11.07.2024 невстановленими службовими особами Виконавчого комітету Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області було внесено недостовірні відомості щодо земельної ділянки за кадастровим номером 1223283500:02:050:0523, власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В рамках кримінального провадження № 12024041350001119, внесеного до ЄРДР 05.09.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі постанови слідчого від 27.05.2025 експертом Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України було проведено почеркознавчу експертизу щодо встановлення чи виконаний підпис ОСОБА_1 на договорі оренди та акті приймання-передачі саме ОСОБА_1 , чи іншою особою.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/104-25/21341-ПЧ від 03.06.2025, підпис від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у графі "Орендодавець" в договору оренди земельної ділянки № 104-08/21 від 01.09.2021 - виконаний не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у графі "Орендодавець" в акті приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки № 104-08/21 від 01.09.2021 року - виконаний не ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою (т.2, а.с.17-34).

У судовому засіданні за клопотанням представника відповідача допитано експерта ОСОБА_3 , яка за результатами почеркознавчих досліджень склала висновок експерта № СЕ-19/104-25/21341-ПЧ від 03.06.2025. Експерт зазначила, що перед експертом не ставилося питання щодо впливу збиваючих факторів на письмо. Висновок зроблено на підставі комплексу ознак, які різняться і були достатньою підставою для висновку про належність підпису іншій особі, а не ОСОБА_1 . Для висновку було достатньо стійких розбіжних ознак письма. Зразків для дослідження та висновку було достатньо.

До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв волі учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, за положеннями частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу загальних приписів статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, а також спеціальних правил статей 229-233 цього Кодексу про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 цього Кодексу йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна зі сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 161-ХІV).

За змістом статті 13 Закону № 161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За частиною першою статті 14 Закону № 161-ХІV договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Частиною першою статті 15 Закону № 161-ХІV передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Ці умови є обов`язковими, та без досягнення згоди щодо них договір не вважається укладеним.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Висновком судової почеркознавчої експертизи від 03 червня 2025 року доведено, що ОСОБА_1 не підписував ні оспорюваний договір оренди землі, ні акт приймання-передачі земельної ділянки.

Оцінюючи доводи представника відповідача про недопустимість висновку експерта, суд виходить з наступного.

За змістом статей 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З огляду на те, що предметом доказування у цій справі є факт підписання позивачем спірного договору оренди, а зазначений висновок експерта містить висновки щодо справжності підпису ОСОБА_1 , суд вважає цей доказ належним у розумінні статті 77 ЦПК України.

Водночас суд зазначає, що за своїм процесуальним статусом висновок експерта, проведений у межах кримінального провадження розглядається та оцінюється не як висновок експерта в розумінні статей 102, 106 ЦПК України, а як письмовий доказ відповідно до положень статті 95 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок щодо оцінки висновків експертиз, отриманих з матеріалів кримінальних проваджень, як письмових доказів у цивільному процесі, викладено у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 686/23256/16-ц, від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 та від 08 вересня 2022 року у справі № 125/1501/20.

Відповідно до статей 89, 110 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази, у тому числі й зазначений висновок почеркознавчої експертизи як письмовий доказ, не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо допустимості вказаного доказу та дотримання вимог Кримінального процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Частиною першою статті 222 КПК України передбачено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Судом установлено, що позивач у цій цивільній справі має процесуальний статус потерпілого у кримінальному провадженні № 12024041350001119. Подана позивачем до матеріалів цивільної справи копія висновку почеркознавчої експертизи № СЕ-19/104-25/21341-ПЧ від 03.06.2025 належним чином засвідчена слідчим Балухом Р.О. шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом», скріпленої підписом слідчого. Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчий Балух Р.О. входить до групи слідчих, які здійснюють досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.

Проставлення слідчим безпосередньо на копії висновку експерта відмітки про її засвідчення та видача цієї копії потерпілому для реалізації його прав свідчить про волевиявлення уповноваженої особи органу досудового розслідування щодо надання дозволу на використання цього документа та розголошення відомостей досудового розслідування в межах, визначених змістом даного висновку, що повністю відповідає приписам статті 222 КПК України.

У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зазначено, що статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Висновок № СЕ-19/104-25/21341-ПЧ від 03.06.2025 у рамках кримінального провадження підготовлений Дніпропетровського НДЕКЦ МВС Александровою О.М., яка згідно з відомостями Реєстру атестованих судових експертів (https://rase.minjust.gov.ua/) є атестованим судовим експертом, що відповідає положенням статті 102 ЦПК України.

Суд враховує допустимість висновку експерта як доказу, оскільки експертиза проведена у кримінальному провадженні містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною третьою статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Частиною другою статті 103 ЦПК України визначено, що у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Статтею 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Із зазначених вище норм процесуального закону, встановлених у справі обставин, вбачається, що висновок експерта за результатами проведеної Дніпропетровським Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні, експертизи № СЕ-19/104-25/21341-ПЧ від 03.06.2025 є належним та допустимим доказом.

Разом з тим, згідно з частиною п`ятою статті 106 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

В даному випадку, експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Такий висновок, узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).

За таких обставин, джерело отримання даного письмового доказу є законним, а сам висновок є допустимим доказом у розумінні статті 78 ЦПК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним той факт, що позивач не погоджував всіх істотних умов договору оренди землі, передбачених частиною першою статті 15 Закону № 161-ХІV.

Відповідно до сталої судової практики у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17).

Оцінюючи доводи ТОВ «МАКСИМАЛ-АГРО» про укладеність договору оренди землі, суд зазначає про таке.

У поданому відзиві відповідач посилається на вчинення власником земельної ділянки конклюдентних дій, які свідчать про укладення правочину, зокрема отримання дружиною позивача ОСОБА_2 орендної плати від ТОВ «МАКСИМАЛ-АГРО». При цьому відповідач стверджує, що переказ коштів здійснено на рахунок ОСОБА_2 на прохання ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю щодо нього виконавчого провадження. Позивач у свою чергу категорично заперечує факт отримання орендної плати та зазначає про те, що не спілкується з ОСОБА_2 .

Так, згідно з квитанцією №TS900247, на картковий рахунок ОСОБА_2 здійснено переказ грошових коштів на суму 10000 грн., платник ОСОБА_4 , у графі призначення платежу зазначено: «орендна плата за 2024р. згідно дог.оренд.зем.діл.№104-06/21, отрим. ОСОБА_1 , плат. ТОВ «Максимал-агро» (т.1 а.с.66).

Також відповідачем подано квитанції про переказ грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 грошових коштів 04.02.2024 на суму 7500 грн., 24.01.2024 на суму 5500 грн., 25.12.2023 на суму 5500 грн., 26.10.2023 на суму 5500 грн., 29.08.2023 на суму 5500 грн., 09.08.2023 на суму 5500 грн., 25.09.2023 на суму 5527,64 грн. (т.1 а.с.67-69).

Суд вважає, що зазначені квитанції не свідчать про отримання орендної плати позивачем ОСОБА_1 . Крім того, відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що позивач ОСОБА_1 уповноважував ОСОБА_2 отримувати орендну плату.

Сам по собі факт наявності у відповідача копій правовстановлюючих документів на земельну ділянку не свідчить про наявність орендних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі (пункт 7.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц).

Відповідно до частини першої статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом цієї статті негаторний позов застосовується для захисту від порушень, які не пов`язані з позбавленням володіння (див. пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16).

Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Схожі висновки викладені, зокрема, у пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 зазначила, що негаторний позов пред`являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Відповідно до правової позиції, наведеній у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22, оскільки предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а підставою негаторного позову є обставини, що підтверджують вчинення відповідачем дій, що перешкоджають власнику майна використовувати належні йому права, позивач, з огляду на характер порушень, самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим їх усунути.

Така особа може вимагати, щоб суд надав захист її праву на землю, заявляючи вимоги про усунення існуючих перешкод шляхом припинення дій, що порушують право або відновлюють становище, яке існувало до порушення права (вимоги про повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права тощо), залежно від того, у який спосіб чиняться перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження належним їй майном.

Коли власник землі обґрунтовує позовні вимоги наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою (безпідставним фактичним користуванням майном або реєстрацією речового права іншої особи), то залежно від позовних вимог, характеру порушених прав та фактичних обставин справи суд, якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, може захистити права такого власника в незаборонений законом спосіб, спрямований на усунення порушень (у тому числі й шляхом повернення землі, визнання відсутнім права оренди, скасування державної реєстрації речового права).

Для ефективного захисту прав власника нерухомого майна, щодо якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно незаконно внесено запис про право користування іншої особи, з якою власник не перебував у зобов`язальних відносинах, власник може звернутись з негаторним позовом, зокрема, але не виключно, шляхом пред`явлення вимоги про повернення майна, визнання відсутнім права оренди чи скасування державної реєстрації права користування іншої особи, залежно від обставин кожної конкретної справи. (п.116 Постанови Великої Палати Верховного суду від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22)

З огляду на позовні вимоги, характер порушених прав позивача та фактичні обставини цієї справи, суд вважає, що ефективним способом захисту прав позивача є визнання відсутнім права оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума витрат по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн. Решту суми надмірно сплаченого судового збору може бути повернуто позивачу за його окремою заявою.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У даній справі до завершення судових дебатів представник позивача зробив заяву, що докази витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати відсутнім право оренди у Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМАЛ-АГРО», зареєстроване 09.07.2024 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 55807498, на підставі рішення Державного реєстратора Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Єрьоміної Світлани Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 74060591 від 11.07.2024, на підставі права оренди земельної ділянки за договором оренди землі, серія та номер 104-08/21, виданий 01.09.2021, який укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максимал-Агро, щодо земельної ділянки площею 6,16 га з кадастровим номером 1223283500:02:050:050:0523 цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМАЛ-АГРО» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСИМАЛ-АГРО», код ЄДРПОУ 43411091, адреса: Дніпропетровська область, м.Самар, вул.Гетьманська, буд.53 кв.10;

третя особа Виконавчий комітет Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 41739587, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Раївка, вул.Таланова, 10А.

Повне судове рішення складено і підписано 13 серпня 2026 року .

Суддя Оладенко О.С.