Решение № 138935866, 12.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокуСправа №160/18543/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-2), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.05.2026 №912010195657 щодо відмови у поновленні виплати довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплати довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;

- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, зобов`язавши Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області негайно виплатити довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 за один місяць в сумі 87174,14 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона з квітня 2012 року є отримувачем щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В 2021-2024 роках позивач постійно перебувала на лікуванні та реабілітації. В 2024 році внаслідок повномасштабного вторгнення росії до України, з метою збереження життя та продовження лікування позивач виїхала за межі України в Європу. З 2021 року позивач не отримує довічне грошове утримання. За результатами розгляду поданої позивачем заяви про призначення/перерахунок пенсії від 05.05.2026 орган Пенсійного фонду України - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії від 11.05.2026 № 912010195657. Не погоджуючись з відмовою у поновлення виплати довічного грошового утримання, позивач звернулась до суду, вказуючи, що позивачем здійснено авторизацію в особистому електронному кабінеті на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису Дія. Підпис (Дія ID), що прирівнюється до фізичної ідентифікації. В особистому кабінеті позивача на порталі Пенсійного фонду України міститься запис, що ідентифікацію пройдено 05.05.2026. Всупереч Порядку №299, орган Пенсійного фонду України приймаючи незаконне рішення від 11.05.2026 про відмову в поновленні виплати пенсії, послався на постанову Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №162, яка регулює виплату пенсій особам на тимчасово окупованих та територіях бойових дій. Позивач тимчасово, на період військового стану, перебуває за межами України в Європі, що підтверджується листом філії ДП «Документ» про отримання нею паспорту (ІД-картки) в Мілані (Італія). Також безпідставним є посилання органу Пенсійного фонду України в оскаржуваному рішенні від 11.05.2026 про відмову в поновленні виплати пенсії, на абзац 1 пункту 1.1 Порядку подання оформлення документів для призначення (перерахунку пенсії відповідно до Закону №1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, оскільки в ньому містяться загальні умови подачі заяв до територіального органу Пенсійного фонду України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 відкрито провадження у адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

14.07.2026 представником відповідача-1 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.10.2010 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». 05.05.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася засобами вебпорталу із заявою від №9845 щодо поновлення виплати довічного грошового утримання відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами опрацювання заяви про перерахунок відповідач-1 прийняв рішення про відмову від 11.05.2026 №912010195657. За результатом розгляду електронної пенсійної справи позивача ОСОБА_1 встановлено, що виплату пенсії призупинено з 01.10.2021 «у зв`язку із тривалою неоплатою». Місцем реєстрації позивача є місто Дніпро, яке згідно з наказом від 28.02.2025 №376 Міністерства розвитку громад та територій України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 №380/43786 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, або тимчасово окупованих російською федерацією» не належить до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або окуповані російською федерацією. Таким чином дія Постанови №299 не поширюється на порядок поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 . Аналізуючи вищевикладене, відповідач-1 вважає, що для поновлення виплати пенсії позивачу ОСОБА_1 необхідно звернутися до органів Пенсійного Фонду України саме у спосіб, визначений пунктом 1.1 розділу І Порядку №22-1. Враховуючи те, що рішення відповідача-1 від 11.05.2025 №912010195657 щодо відмови позивачу у поновленні виплати довічного грошового утримання судді у відставці є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

22.07.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що між сторонами фактично немає спору щодо того, що заява була подана позивачем в електронній формі, прийнята Пенсійним фондом та розглянута по суті. Спір стосується виключно правомірності створеної Пенсійним фондом додаткової формальної перешкоди для поновлення вже призначеної виплати. Після подання позову Пенсійний фонд України надав офіційну відповідь від 14.07.2026 №67622-32058/З-09/8-2800/26, у якій підтвердив, що заява ОСОБА_1 на ідентифікацію через «Дія.Підпис» була зареєстрована 05.05.2026 та за її результатами прийнято рішення про встановлення особи. Цей документ має визначальне доказове значення, оскільки походить від центрального органу Пенсійного фонду України та прямо підтверджує не лише технічну авторизацію, а саме прийняття компетентним органом рішення про встановлення особи. Рішення про встановлення особи існувало вже 05.05.2026, тобто до прийняття оскаржуваного рішення про відмову від 11.05.2026. Відтак, відповідач-1 відмовив у поновленні виплати після того, як система Пенсійного фонду вже встановила особу одержувача. Публічна адміністрація не може одночасно визнавати особу встановленою в одному провадженні та вимагати від тієї самої особи довести своє існування в іншій формі для того самого правового результату. Відповідач-1 не стверджує, що «Дія.Підпис» використала інша особа, що ідентифікацію анульовано, що рішення про встановлення особи скасовано або що позивач померла, зникла безвісти чи була оголошена померлою. Жодного доказу, який ставив би під сумнів її особу або факт життя, до відзиву не додано. Закон не встановлює, що особа, яка успішно пройшла ідентифікацію через «Дія.Підпис», додатково повинна проходити консульську або нотаріальну процедуру посвідчення факту життя. Позивач не стверджує, що абзац 3 п. 8 Порядку №299 є єдиною нормою, яка безпосередньо визначає порядок поновлення у її конкретній ситуації. Цей абзац стосується окремо визначених підстав попереднього припинення виплат. Однак його вузька сфера не дає Відповідачу-1 права виключати застосування всього Порядку №299 до Позивачки. До неї в будь-якому разі застосовуються загальні положення Порядку щодо осіб, які тимчасово проживають за кордоном, щорічної фізичної ідентифікації та допустимих способів її проходження, а поновлення здійснюється на підставі ч. 2 ст. 49 Закону №1058-IV після з`ясування обставин і наявності умов для відновлення виплати. У цій справі відомості про проходження ідентифікації та рішення про встановлення особи перебували у володінні самого Пенсійного фонду. Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону №2073-IX адміністративний орган не може вимагати від особи документи або відомості, які вже перебувають у його володінні чи у володінні іншого державного органу. Відповідач-1 мав перевірити ці дані з власної ініціативи, а не перекладати наслідки внутрішньої неузгодженості інформаційних систем на 79-річну одержувачку. Таким чином, відповідач-1 порушив принцип офіційності адміністративної процедури, встановлений ст. 16 Закону №2073-IX. Відповідачі не довели законність первісного припинення виплати. Але навіть якщо припустити, що у 2021 році існувала законна підстава у вигляді неотримання виплати протягом шести місяців, така підстава була усунута 05.05.2026, коли позивач звернулася із заявою, надала актуальні банківські реквізити, посвідчувальні документи та пройшла фізичну ідентифікацію. Частина 2 ст. 49 Закону №1058-IV зобов`язує територіальний орган поновити виплату протягом десяти днів після з`ясування обставин і наявності умов для відновлення.

У відповіді на відзив представником позивача зазначено про технічну описку прохальної частини позовної заяви в даті оскаржуваного рішення, а саме належною датою прийнятого рішення є 11.05.2026.

У відповіді на відзив на позовну заяву, представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: належним чином засвідчену копію рішення, на підставі якого виплату щомісячного довічного грошового утримання позивачу припинено/«призупинено» з 01.10.2021, із зазначенням дати, номера, посадової особи та конкретної правової підстави; докази направлення, вручення або іншого доведення такого рішення до відома позивачу; повний витяг з електронної пенсійної справи щодо операції припинення виплати з 01.10.2021, включно з кодом та розшифруванням підстави «тривала неоплата», датою внесення запису та відомостями про посадову особу; належним чином засвідчену копію рішення про встановлення особи ОСОБА_1 за результатами ідентифікації через «Дія.Підпис» 05.05.2026 та відповідний електронний протокол/витяг; усі матеріали адміністративного провадження за заявою № 9845 від 05.05.2026, які були використані при прийнятті рішення від 11.05.2026 № 912010195657.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2026 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 01.07.2026 відповідачу-2 було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Адміністративний позов з додатками та копія ухвали від 01.07.2026 отримані відповідачем-2 в системі «Електронний суд» 01.07.2026 та 02.07.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З аналізу наведених норм законодавства встановлено, що у випадку реєстрації учасника судового процесу в системі «Електронний суд», суд повідомляє вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі.

Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», починаючи з 27.04.2012, що підтверджується протоколом перерахунку пенсії від 07.05.2026.

05.05.2026 позивач ОСОБА_1 звернулася засобами вебпорталу із заявою від №9845 щодо поновлення виплати довічного грошового утримання відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким за результатами опрацювання заяви про перерахунок відповідач-1 прийняв рішення про відмову від 11.05.2026 №912010195657.

В рішенні зазначено, що за результатами розгляду матеріалів пенсійної справи та доданих до заяви документів, встановлено, що заявниця перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Виплату довічного грошового утримання припинено з 01.10.2021 у зв`язку з тривалою неоплатою протягом 6 місяців. Оскільки заявниця не є особою, яка проживає на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях України, то для поновлення виплати необхідно звернутися особисто до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) з заявою про поновлення виплати та оригіналом паспорту громадянина України, оригіналом довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (при наявності). Інформація про перебування заявниці за кордоном відсутня.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон №1402-VІІІ) передбачено право судді у відставці на пенсію або щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Відповідачами не заперечуєтеся, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі суддівської винагороди.

Виплату довічного грошового утримання припинено з 01.10.2021 у зв`язку з тривалою неоплатою протягом 6 місяців.

Як слідує зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.05.2026 №912010195657 виплату довічного грошового утримання припинено з 01.10.2021 у зв`язку з тривалою неоплатою протягом 6 місяців. Оскільки заявниця не є особою, яка проживає на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих територіях України, то для поновлення виплати необхідно звернутися особисто до будь-якого відділу обслуговування громадян (сервісного центру) з заявою про поновлення виплати та оригіналом паспорту громадянина України, оригіналом довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (при наявності). Інформація про перебування заявниці за кордоном відсутня.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 за №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891, затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок №3-1).

Відповідно до пункту 1 Розділу V Порядку №3-1 нарахована сума щомісячного довічного грошового утримання включається в документи для виплати не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується щомісячне довічне грошове утримання, у грошовій формі, в установленому законодавством порядку.

За змістом абзацу 1 пункту 2 Розділу V Порядку №3-1 виплата щомісячного довічного грошового утримання припиняється у випадках, передбачених ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання у разі поновлення його виплати, за довіреністю, за минулий час, за час перебування особи на повному державному утриманні, за час перебування в місцях обмеження або позбавлення волі, у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон, недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку зі смертю судді у відставці, судді Конституційного Суду України, утримання надміру виплачених сум та відрахувань зі щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (абзац 2 пункту 2 Розділу V Порядку №3-1).

Суд зауважує, що пункт 2 розділу V Порядку №3-1 прямо вказує, що порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання у разі поновлення його виплати, за довіреністю, за минулий час, за час перебування особи на повному державному утриманні, за час перебування в місцях обмеження або позбавлення волі, у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон, недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання у зв`язку зі смертю судді у відставці, судді Конституційного Суду України, утримання надміру виплачених сум та відрахувань зі щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на вказане, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 за №3-1 та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV.

Так, ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) врегульовано порядок припинення та поновлення виплати пенсії.

За змістом ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 та ст. 46 цього Закону (ч. 2 ст. 49 Закону №1058-IV).

Водночас, як свідчить аналіз положень Закону №1058-IV, припинення виплати пенсії можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 20.04.2022 у справі №236/2495/17).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судом встановлено, що перед поданням заяви від 05.05.2026 про поновлення виплати пенсії позивач пройшла ідентифікацію через Дія.Підпис відповідно до Порядку встановлення територіальним органом Пенсійного фонду України особи одержувача пенсії, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, страхових виплат та інших соціальних виплат шляхом відеоконференцзв`язку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 20.11.2023 №49-2 (зі змінами), за результатами чого було винесено рішення про встановлення особи, що підтверджується листом Пенсійного фонду України від 14.07.2026 №67622-32058/З-09/8-2800/26.

Відповідно до ст. 47-1 Закону №1058-IV виплата пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України, здійснюється за умови проходження фізичної ідентифікації у порядку, визначеному законодавством.

При цьому законодавець визначив поняття фізичної ідентифікації та прямо передбачив, що до фізичної ідентифікації прирівнюється, зокрема, авторизація в особистому електронному кабінеті на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України за допомогою віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг.

Отже, законодавством прямо передбачено можливість проходження фізичної ідентифікації дистанційним способом за допомогою «Дія.Підпис», а тому вимога про обов`язкову особисту явку позивача до сервісного центру Пенсійного фонду України не може розглядатися як універсальна умова поновлення виплати у випадку, коли особа вже пройшла передбачену законом фізичну ідентифікацію.

Суд враховує також, що відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення, продовження пенсії та інші передбачені цим пунктом заяви подаються до територіального органу Пенсійного фонду України. Водночас цим же Порядком прямо передбачено можливість подання відповідних заяв через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг із використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Пунктом 1.8 розділу І Порядку №22-1 визначено, що днем звернення за поновленням виплати пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами, а у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту.

Таким чином, положення Порядку №22-1 не містять заборони на подання заяви про поновлення виплати пенсії в електронній формі. Навпаки, системне тлумачення пунктів 1.1 та 1.8 цього Порядку свідчить про те, що електронна форма звернення є передбаченим законодавством способом реалізації права особи на звернення до органу Пенсійного фонду України.

З матеріалів справи встановлено, що заява позивача від 05.05.2026 №9845 була прийнята Пенсійним фондом України, зареєстрована та передана на розгляд за принципом екстериторіальності Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області.

При цьому відповідач-1 не залишив заяву без розгляду у зв`язку з неналежною формою її подання, не повідомив позивача про необхідність усунення недоліків заяви та не повернув її як таку, що подана з порушенням установленого порядку.

Навпаки, відповідач-1 розглянув заяву по суті та прийняв за результатами її розгляду рішення від 11.05.2026 №912010195657.

Отже, фактична поведінка відповідача-1 свідчить про те, що він визнав подану позивачем заяву належним зверненням, прийняв її до розгляду та здійснив перевірку матеріалів пенсійної справи.

За таких обставин посилання відповідача-1 у спірному рішенні на необхідність особистого звернення позивача до сервісного центру як на підставу для відмови у поновленні виплати не узгоджується з фактичними обставинами справи та вимогами Порядку №22-1.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач-1 у спірному рішенні послався на відсутність інформації про перебування позивача за кордоном.

Водночас відсутність відповідної інформації в інформаційних ресурсах Пенсійного фонду України не є доказом того, що позивач не має права на поновлення виплати, а тим більше не є самостійною законною підставою для відмови у поновленні раніше призначеного довічного грошового утримання.

Більше того, після звернення позивача до суду Пенсійним фондом України надано офіційну відповідь від 14.07.2026 №67622-32058/З-09/8-2800/26, якою підтверджено факт проходження позивачем ідентифікації та встановлення її особи 05.05.2026.

Отже, станом на дату прийняття спірного рішення 11.05.2026 Пенсійний фонд України вже мав інформацію про встановлення особи позивача за результатами проведеної ідентифікації.

Відповідач-1 не надав суду доказів того, що результати такої ідентифікації були визнані недійсними, скасовані або що існували будь-які обставини, які ставили б під сумнів належність ідентифікаційних даних саме позивачу.

Не містить таких обставин і спірне рішення.

Суд вважає, що за встановлених обставин відповідач-1 фактично застосував до позивача додаткову вимогу, яка не передбачена законом як обов`язкова умова поновлення виплати щомісячного довічного грошового утримання, а саме особисту явку до сервісного центру після того, як особа вже пройшла передбачену законодавством фізичну ідентифікацію.

Такий підхід є надмірно формальним та не відповідає принципу належного врядування.

Суд зауважує, що особа не може нести негативні наслідки недосконалості або внутрішньої неузгодженості інформаційних систем суб`єкта владних повноважень, якщо відповідні відомості фактично перебувають у розпорядженні цього суб`єкта або іншого органу державної влади та можуть бути перевірені ним самостійно.

При цьому суд враховує положення ст. 16 Закону України «Про адміністративну процедуру», відповідно до якої адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження повинен вживати необхідних заходів для встановлення обставин, що мають значення для вирішення справи, у тому числі витребувати та отримувати відомості, які необхідні для прийняття законного та обґрунтованого адміністративного акта.

Відповідно до принципу офіційності адміністративної процедури саме на адміністративний орган покладається обов`язок встановити всі обставини, що мають значення для прийняття рішення, а не перекладати цей обов`язок на особу шляхом створення додаткових формальних перешкод для реалізації її права.

У даній справі відповідач-1 мав можливість перевірити інформацію про проходження позивачем ідентифікації безпосередньо в інформаційних системах Пенсійного фонду України.

Натомість відповідач обмежився посиланням на відсутність відповідної інформації в матеріалах, на підставі яких приймалося спірне рішення, та не встановив, чи проходила позивач фізичну ідентифікацію іншим передбаченим законодавством способом.

Суд також враховує, що згідно з пунктом 2.28 розділу ІІ Порядку №22-1 інформація, що міститься в державних електронних інформаційних ресурсах, отримується шляхом електронної інформаційної взаємодії або направлення запитів до власників (розпорядників) відповідних відомостей.

Отже, за наявності у Пенсійного фонду України відповідної інформації про проходження позивачем ідентифікації вимога про повторне особисте підтвердження особи не має достатнього нормативного обґрунтування.

Щодо посилання відповідача-1 на постанову Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №162, суд зазначає таке.

Зазначеною постановою врегульовано особливості виплати пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану та, зокрема, особливості виплат особам, які перебувають на територіях, визначених відповідними нормативно-правовими актами як тимчасово окуповані або території бойових дій.

Разом з тим з матеріалів справи не встановлено, що позивач проживає на тимчасово окупованій території України або на території, на якій ведуться бойові дії.

Відповідач-1 послався на реєстрацію позивача в місті Дніпрі, однак сам по собі факт реєстрації місця проживання в Україні не визначає порядок реалізації права громадянина України, який фактично тимчасово перебуває за кордоном.

Для осіб, які тимчасово проживають за межами України, Кабінетом Міністрів України прийнято спеціальний Порядок, затверджений постановою від 11.02.2025 №299. Зазначений Порядок є чинним у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, та безпосередньо регулює питання виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання особам, які тимчасово проживають за межами України.

Водночас суд вважає за необхідне розмежувати сферу застосування пункту 8 Порядку №299 та загальні положення цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку №299 врегульовано, зокрема, порядок поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), якщо її було припинено у зв`язку з непроходженням фізичної ідентифікації відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV. Такий порядок передбачає, серед іншого, можливість поновлення виплати за заявою, поданою з використанням «Дія.Підпис», або через вебпортал Пенсійного фонду України за умови встановлення особи у визначеному законодавством порядку.

Разом з тим у цій справі відповідач-1 зазначив іншою підставою припинення виплати - неотримання призначеної виплати протягом шести місяців.

Тому суд не вважає за необхідне застосовувати до спірних правовідносин п. 8 Порядку №299 як безпосередню правову підставу поновлення виплати, оскільки фактична підстава припинення виплати, зазначена відповідачем, не пов`язана з непроходженням фізичної ідентифікації.

Однак зазначене не свідчить про правомірність оскаржуваного рішення.

Навпаки, застосуванню підлягають загальні положення ст. 49 Закону №1058-IV, Порядку №3-1 та Порядку №22-1, які регулюють поновлення раніше призначеної виплати.

Суд звертає увагу, що пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 прямо передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Отже, для вирішення питання про поновлення виплати відповідач повинен був дослідити наявні матеріали пенсійної справи, встановити підстави припинення виплати, перевірити наявність умов для її поновлення та прийняти відповідне рішення з урахуванням усіх установлених обставин.

Водночас зі змісту оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідачем було встановлено будь-які обставини, які свідчать про припинення права позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Відповідачем не заперечується факт первісного призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання, не ставиться під сумнів статус позивача як судді у відставці та не наведено правових підстав для припинення самого права позивача на отримання такого утримання.

Посилання лише на «тривалу неоплату» протягом шести місяців характеризує обставину, у зв`язку з якою виплату було припинено, але не припиняє право позивача на раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання.

Суд при цьому враховує, що припинення виплати та припинення права на виплату є різними за своїм правовим змістом юридичними категоріями.

Стаття 49 Закону №1058-IV передбачає можливість припинення саме виплати пенсії за визначених законом підстав, а частина друга цієї статті прямо передбачає механізм поновлення виплати після з`ясування відповідних обставин та наявності умов для її відновлення.

Відтак сама обставина припинення виплати у зв`язку з її неотриманням протягом шести місяців не є безумовною та безстроковою підставою для подальшого ненадання особі раніше призначеної виплати.

Суд також звертає увагу, що відповідач-1, приймаючи рішення від 11.05.2026, не зазначив у ньому конкретної норми закону, яка б забороняла позивачу подати заяву про поновлення виплати через вебпортал Пенсійного фонду України та вимагала б саме особистого звернення до сервісного центру незалежно від проходження фізичної ідентифікації.

Так само в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на норму права, відповідно до якої проходження позивачем ідентифікації через «Дія.Підпис» є недостатнім для встановлення її особи.

Отже, оскаржуване рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеним ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд визнає протиправним та скасовує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.05.2026 №912010195657 щодо відмови у поновленні виплати довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

З метою ефективного відновлення порушеного права позивача, враховуючи, що відповідачем-1 не зазначено інших підстав для неможливості поновлення виплати довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , аніж досліджених під час розгляду справи, суд зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Визначаючи дату, з якої має бути поновлена виплата, суд виходить з того, що позивач звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати 05.05.2026.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 49 Закону №1058-IV та пункту 1.8 розділу І Порядку №22-1 суд вважає, що саме з цієї дати у відповідача виник обов`язок розглянути питання про поновлення раніше призначеної виплати за наявності передбачених законом умов.

Визначаючись із суб`єктом владних повноважень, яким має бути здійснено поновлення виплати довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , судом встановлено наступне.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з п. 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до п. 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

В даному випадку органом призначення за заявою позивача від 05.05.2026 визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 05.05.2026 здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку. Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов`язок щодо розгляду заяви позивача від 05.05.2026 та поновлення виплати довічного грошового утримання судді у відставці саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, як визначений суб`єкт призначення.

Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке прийняло спірне рішення.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений першим за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача про поновлення виплати довічного грошового утримання судді у відставці, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про допущення рішення до негайного виконання суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Суд враховує, що у даному випадку позовна вимога про поновлення виплати щомісячного довічного грошового утримання задоволена, а право позивача на відповідну виплату встановлено та підтверджено матеріалами справи.

Водночас для застосування п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України необхідним є визначення суми щомісячної виплати, яка підлягає присудженню.

Позивач зазначає, що розмір її щомісячного довічного грошового утримання становить 87174,14 грн.

З протоколу перерахунку пенсії від 07.05.2026 встановлено, що позивачу нараховано суму щомісячного довічного грошового утримання з 01.05.2026 у розмірі 87174,14 грн.

Відтак, суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення та виплати щомісячного довічного грошового утримання за один місяць у межах суми, що підлягає виплаті у розмірі 87174,14 грн.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у встановленому розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією від 29.06.2026.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1064,96 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог - 709,97 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, 84122, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.05.2026 №912010195657 щодо відмови у поновленні виплати довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити виплату довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 05.05.2026.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за один місяць у межах суми, що підлягає виплаті після проведення відповідного розрахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у розмірі 87174 (вісімдесят сім тисяч сто сімдесят чотири) грн 14 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 709 (сімсот дев`ять) грн 97 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський