Решение № 138928632, 14.07.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/2461/2026

Справа № 359/14849/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

14 липня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

В грудні 2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 08 лютого 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту №4370179. За яким ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 600 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалася протягом 360 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 2,50% в день (стандартна процентна ставка).

12 лютого 2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір до договору про споживчий кредит №4370179 від 08.02.2024 року. Згідно додаткового договору сторони домовились про збільшення суми кредиту на 2000 гривень. Тому, сума кредиту на дату укладення додаткового договору склала 2600 гривень.

ТОВ «Лінеура Україна» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2600 гривень. Відповідач неналежним чином виконувала грошові зобов`язання, тому у неї виник борг по поверненню кредиту у розмірі 25412 гривень 68 копійок.

25 жовтня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №25/10/2024. За умовами якого до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №4370179 від 08 лютого 2024 року.

Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 25412 гривень 68 копійок, що складається: з заборгованості за основною сумою боргу 2599 гривень 99 копійок, заборгованості за відсотками за користування кредитом 15012 гривень 69 копійок, заборгованості за відсотками за 100 календарних днів 6500 гривень 00 копійок, заборгованості за штрафними санкціями 1300 гривень 00 копійок.

2. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача Столітній М.М. підтримав пред`явлений позов та просив суд його задовольнити у повному обсязі, а розгляд цивільної справи здійснити за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Про час та місце розгляду цивільної справи була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з довідками ф.20 «адресат відсутній за вказаною адресою».

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.212-214).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України суд постановив проводити заочний розгляд цивільної справи.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 08 лютого 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ОСОБА_1 електронний договір про надання споживчого кредиту №4370179. За яким ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 600 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалася протягом 360 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 2,50% в день (стандартна процентна ставка) (а.с.49-69).

12 лютого 2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додатковий договір до договору про споживчий кредит №4370179 від 08.02.2024 року. Згідно додаткового договору сторони домовились про збільшення суми кредиту на 2000 гривень. Тому, сума кредиту на дату укладення додаткового договору склала 2600 гривень (а.с.34-37).

ТОВ «Лінеура Україна» виконало своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2000 гривень і 600 гривень. Вказана обставина листом генерального директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №791-0111 від 01.11.2024 та листом генерального директора ТОВ «Пейтек Україна» №20241101-3156 від 01.11.2024 (а.с.33).

Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання», гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», а також главою 73 «Факторинг» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України.

5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Встановлено, що договір про надання споживчого кредиту №4370179 від 08 лютого 2024 року і додаткова угода до договору були підписані відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора 52149 і 77450. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Лінеура Україна» в електронній формі. Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

25 жовтня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» уклали договір факторингу №25/10/2024 (а.с.103-112). За цим до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту №4370179 від 08 лютого 2024 року. Дана обставина підтверджується актом прийому передачі Реєстру боржників за договором факторингу, (а.с.121).

Всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України відповідач не надала жодного доказу на спростування того, що вона не укладала кредитний договір, не отримувала та не вводила одноразовий ідентифікатор, не надавала ТОВ «Лінеура Україна» відомості своєї банківської картки для переказу кредитних коштів.

ОСОБА_1 належним чином не виконувала грошове зобов`язання за кредитним договором, тому у неї виникла заборгованість у розмірі 25412 гривень 68 копійок, що складається: з заборгованості за основною сумою боргу 2599 гривень 99 копійок, заборгованості за відсотками за користування кредитом 15012 гривень 69 копійок, заборгованості за відсотками за 100 календарних днів 6500 гривень 00 копійок, заборгованості за штрафними санкціями 1300 гривень 00 копійок (а.с.87-97,98-100).

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатила заборгованість за кредитним договором.

Згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем. Тому штраф у розмірі 1300 гривень 00 копійок підлягає виключенню із загального боргу.

Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» належить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 24112 гривень 68 копійок.

Щодо вимоги позивача про проведення стягнень з відповідача в порядку ч.ч.10,11, ст. 265 ЦПК України, суд зазначає про таке:

Такі дії є правом, а не обов`язком суду і залежать від обставин конкретної справи, принципів розумності, справедливості та пропорційності. На це звернула увагу й Велика Палата Верховного Суду у пп. 129130 постанови від 05.06.2025 у справі № 910/14524/22. ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у позовній заяві не заявило вимоги про стягнення 3% річних чи інших сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а просило лише про їх нарахування виконавцем у процесі примусового виконання рішення.

При цьому стягнення процентів за кредитним договором у межах строку кредитування не є тотожним стягненню 3% річних у значенні ст. 625 ЦК України.

Окрім того, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного чи надзвичайного стану та впродовж тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, у разі прострочення ним грошового зобов`язання за договором кредиту (позики).

Таким чином, заявлене позивачем клопотання в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України про зобов`язання органу примусового виконання нараховувати на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами з ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції №7861 від 04 грудня 2025 року (а.с.208) вбачається, що при пред`явленні позову ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок. Пред`явлений позов задоволений частково, а саме 94,88% (24112,68/ 25412,68 ? 100%). З огляду на це, із ОСОБА_1 на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 2298 гривень 37 копійок (2422,4 / 100% ? 94,88%).

Встановлено, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Столітній М.М. на підставі ордеру від 04 грудня 2025 року (а.с.72). Даний ордер про надання правничої допомоги складений на підставі договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між адвокатом Столітнім М.М. та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (а.с.126-128).

Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) від 04 грудня 2025 року згідно Договору № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (а.с.101-102), вбачається, що загальна вартість витрат на правову допомогу, які понесло ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» становить 10000 гривень.

Отже враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, то й заявлені позивачем вимоги про відшкодування понесених витрат на правову допомогу підлягають задоволенню на 94,88%, що становить 9488 гривень 00 копійок (10000 / 100 х 94,88%).

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.512, ч.1 ст.514, ч.1 ст.526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та п.1 ч.3 ст.133, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором у розмірі 24112 гривень 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на оплату судового збору у розмірі 2298 гривень 37 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 9488 гривень 00 копійок.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», що розташовується за адресою: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд.15 оф.118/2, код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного заочного рішення суду 14 липня 2026 року.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський