Приговор № 138924741, 12.08.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/5915/26

Провадження № 1-кп/442/405/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026141110000545 від 27.06.2026 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дрогобич, Львівської області, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, не працюючого, не одруженого, на утриманні дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , депутатом та адвокатом не є, раніше судимого, востаннє вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.03.2026 до 5 років позбавлення волі, , звільненого від відбування покарання з випробуванням на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.297 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

27.06.2026 орієнтовно о 02 год. 29 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи на вул.Ковальській, 6, що у м.Дрогобич Львівської області, діючи із прямим умислом направленим на наругу над пам?ятником жертв нацистських переслідувань, посягаючи на моральні засади в частині поваги до місця страти німецькими окупантами членів Українського національно-визвольного руху та цивільного населення, демонструючи своє негативне ставлення до суспільних принципів, які панують у цій сфері, діючи умисно, нехтуючи елементарними нормами моралі, з хуліганських мотивів, підійшов до пам?ятки історії місцевого значення - пам?ятника жертв нацистських переслідувань «Місце страти мирних громадян німецько-фашистськими загарбниками, 1941-1945 рр.», у вигляді скорботної жінки, яка приклякла на коліно, піднявши вгору ліву руку, водночас, правою рукою вказуючи на місце страти, виготовлену із бронзи, висотою 2,8 м, обперся на нього обома руками та застосовуючи фізичну силу перекинув його та почав наносити удари ногами по вказаному пам?ятнику, супроводжуючи свої дії нецензурною лексикою, після чого з метою уникнення відповідальності покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_3 здійснив наругу над пам`ятником жертв нацистських переслідувань, вчинену з хуліганських мотивів, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.297 КК України.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за вищезазначене кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Частина 3 ст.297 КК України передбачає кримінальну відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з корисливих чи хуліганських мотивів, або щодо пам`ятника, спорудженого в пам`ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців, або поєднані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування

У ч.2 ст.297 КК України передбачено кримінальну відповідальність за осквернення або руйнування братської могили чи могили Невідомого солдата, пам`ятника, спорудженого в пам`ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни - радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, воїнів-інтернаціоналістів та миротворців, а також осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації або іншої держави, визнаної Верховною Радою України агресором, учасників Революції Гідності, борців за незалежність України у XX столітті.

Правова позиція сторони обвинувачення.

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений слідчим СВ Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 29.07.2026 та затверджений прокурором Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 .

З огляду на обвинувальний акт прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений вчинив наругу над пам`ятником жертв нацистських переслідувань, вчиненій з хуліганських мотивів. Просить суд взяти до уваги, що обвинувачений, як і під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду визнавав свою винуватість у вчиненому. Просить призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців. На підставі ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.03.2026 у виді 5 років позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Представник потерпілого подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, претенції майнового характеру до обвинуваченого відсутні, цивільний позов у справі не заявлявся.

Правова позиція сторони захисту.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що на момент вчинення злочину перебував в стані алкогольного сп`яніння. Вживав алкогольні напої сам, обставин не пам`ятає. Працівниками поліції був зупинений біля зупинки по вул.Шептицького в м.Дрогобичі, вони показали йому відеозапис із зафіксованою подією, запитали чи це він, підтвердив, що так. Якщо б був не в стані алкогольного сп`яніння, такого б не вчинив. Просить суд карати його не суворо.

Захисник адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні вказав на те, що винуватість його підзахисного не оспорюється, кваліфікація дій ОСОБА_3 є вірною. Водночас просить суд взяти до уваги щире каяття обвинуваченого, те що він є особою молодого віку, тяжких наслідків від його дій не наступило, а тому просить призначити йому остаточне покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.

Межі судового розгляду кримінального провадження.

Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України.

Згідно з ч.3 ст.349 КПК України суд може визнати недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, за умови, що учасники судового провадження не заперечують проти цього. Однак, це не звільняє суд від обов`язку встановити всі обставини, які підлягають доказуванню відповідно до ст.91 КПК України та має значення для провадження.

Даний висновок суду кореспондує правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 16.09.2024 у справі №444/870/22.

З урахуванням думки всіх учасників кримінального провадження, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд обмежено допитами обвинуваченого, дослідженням протоколу огляду місця події, висновків експертиз, протоколом проведення слідчого експерименту, а також дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд встановив, що в діях ОСОБА_3 наявний склад злочину, передбаченого ч.3 ст.297 КК України і такий доведено дослідженими в судовому засіданні доказами.

Отже, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає доведеним:

Факт вчинення ОСОБА_3 наруги над пам`ятником жертв нацистських переслідувань, вчиненій з хуліганських мотивів, а отже вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.297 КК України.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.

На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України .

Зі змісту ст.65 КК України вбачається, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що, виходячи з указаної в ст.50, 65 КК України мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

При цьому, суд також враховує, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що розкаяння передбачає, крім визнання факту скоєння злочину, ще й дійсне визнання власної провини, щирий жаль та осуд своєї поведінки.

Як убачається з матеріалів даного кримінального провадження, обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.297 КК України визнав у повному обсязі, сприяв досудовому розслідуванню та давав пояснення щодо всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, висловив щирий жаль, що його дії призвели до таких наслідків.

З таких підстав, суд прийшов до висновку, що обставинами, що пом`якшують покарання є: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання, яка передбачена ст.67 КК України, є рецидив злочинів.

Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України є тяжким злочином, молодий вік обвинуваченого, а також те, що на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. Водночас, суд враховує суспільну та морально-етичну складову вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, а тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.3 ст.297 КК України.

На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.03.2026 та остаточно призначити покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.06.2026 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 25.08.2026.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу слід залишити без змін.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Питання про скасування арешту майна, слід вирішити в порядку ст.174 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 349, 368 - 371, 373, 374 КПК України

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст.297 КК України, за якою призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03.03.2026 та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п`яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з часу його фактичного затримання, тобто з 27.06.2026.

До вступу вироку в законну силу залишити без змін обраний ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30.06.2026 (справа №442/4976/26, провадження №1-кс/442/738/202) на майно, яке було вилучене під час затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_3 : зелену футболку з жовтим написом, чорні спортивні штани, білі кросівки скасувати.

Речові докази:

-пам?ятку історії місцевого значення - пам?ятник жертв нацистських переслідувань «Місце страти мирних громадян німецько-фашистськими загарбниками, 1941-1945 рр.», переданий на відповідальне зберігання в Департамент міського господарства Дрогобицької міської ради залишити в останнього;

-- DVD-R диск із відеозаписом, що містить відомості щодо обставин події, яка мала місце в ніч на 27.06.2026, за фактом пошкодження пам?ятника жертв нацистських переслідувань за адресою: АДРЕСА_1 ,- залишити при матеріалах кримінального провадження №120261411100000545 від 27.06.2026;

-- одяг, який був вилучений 27.06.2026 під час затримання ОСОБА_3 , а саме: зелена футболка з жовтим написом, чорні спортивні штани, білі кросівки - повернути ОСОБА_3 .

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_1