Решение № 138924737, 12.08.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5992/26

Провадження №2-а/442/92/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої судді Павлів З.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження за відсутності сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

встановила:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7626217 від 28.07.2026, винесену поліцейським Відділу поліції №1 (м.Мукачево) Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим сержантом поліції Олесінь Іваном Івановичем про притягнення його ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити та стягнути судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що постановою поліцейського Відділу поліції №1 (м.Мукачево) Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим сержантом поліції Олесінь Іваном Івановичем від 28.07.2026 його, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Вважає оскаржувану постанову незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на повну відсутність доказів вчинення ним будь-якого правопорушення, відсутність складу проступку та грубе порушення інспектором норм матеріального та процесуального права.

Стислий виклад позиції (заперечень) відповідача.

11.08.2026 представник Головного управління Національної поліції у Закарпатській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що 28.07.2026 о 11 год 18 хв, на трасі Мукачево - Берегове 30 км водій ОСОБА_1 керував ТЗ марки Skoda д.н.з. НОМЕР_1 без ввімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів поза населеним пунктом, чим порушив п.п.9.8. ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Вказує, що відразу після зупинки автомобіля, працівник поліції представився, повідомив про здійснення відеофіксації та повідомив позивача про підставу зупинки. Після цього, працівником поліції було роз`яснено позивачу його права та винесено оскаржувану постанову за ч.2 ст.122 КУпАП. Зазначає, що виходячи із змісту оскаржуваної постанови, особою, яка її винесла, було встановлено, що позивач керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом та денних ходових вогнів, чим порушив п.9.8 ПДР України. Вважає, що оскаржувана постанова є обгрунтованою, викладені в ній обставини підтверджуються належними доказами та дії позивача в останній кваліфіковано у відповідності до вимог КУпАП та ПДР України. Що стосується доводів позивача про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема не роз`яснення прав, передбачених ст. 268 КУпАП, незабезпечення права на захист, то вважає, що такі доводи спростовуються особистим підписом позивача на оскаржуваній постанові в графі 8 оскаржуваної постанови «Права за ст.268 КУпАП та строк оскарження за ст. 289 КУпАП мені роз`яснено». Щодо доводів позивача щодо, відсутності в оскаржуваній постанові зазначеної інформації про те, на який саме пристрій велась відеофіксація, вважає такі доводи абсолютно нікчемними оскільки саме по собі незазначення в оскаржуваній постанові реквізитів пристрою, за допомогою якого здійснювалась відеофіксація, не свідчить про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Повідомляє суд, що на місці вчинення адміністративного правопорушення, поліцейським ВП №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим сержантом поліції Олесінь Іваном Івановичем, було здійснено відеофіксацію події, що в розумінні статті 251 КУпАП є доказом в справі про адміністративне правопорушення. Звертає увагу суду, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 №1395, посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Ухвалою від 04.08.2026 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи на 12.08.2026 без виклику учасників справи. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, а позивачу копію відзиву та доданих до нього документів.

11.08.2026 ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив. Вважає заперечення Відповідача повністю безпідставними, юридично необґрунтованими та такими, що не спростовують позовні вимоги. В обгрунтування позовних вимог посилається на недбалість Відповідача та відсутність правової визначеності. Вказує, що зі змісту поданого Відзиву вбачається суттєва суперечливість, викривлення обставин та недбале ставлення Відповідача до викладення фактів. На сторінці 1 Відповідач вказує, що подія відбулася 28.07.2026 стосовно транспортного засобу Skoda. Проте вже на сторінці 2 (абзац 5) Відповідач, мотивуючи свою позицію, стверджує, що оскаржуваною постановою встановив порушення, яке відбулося «22.10.2023 року о 12:16 в смт. Середнє... водієм транспортного засобу «BMW X5», номерний знак НОМЕР_2 ». На початку Відзиву Відповідач вказує про винесення постанови серії ЕАТ № 7626217, а на сторінці 5 зазначає вже про постанову серії ЕНА № 7626217. Посилання у Відзиві на абсолютно інші дати (2023 рік), інші транспортні засоби (BMW X5) та інші географічні місця свідчить про формальне використання Відповідачем «шаблонних» заготовок без дослідження матеріалів цієї справи. Посилається також на недопустимість наданих Відповідачем відеозаписів як доказів. Відповідач на сторінках 45 Відзиву визнає факт відсутності в оскаржуваній постанові відомостей про технічний засіб, яким здійснювалася відеофіксація, однак безпідставно вважає такі доводи Позивача «нікчемними». Вважає, що оскільки в самій постанові технічний засіб фіксації не зазначений, додані Відповідачем до Відзиву відеозаписи позбавлені процесуальної допустимості та не можуть слугувати доказом вини Позивача.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №7626217 від 28.07.2026 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а саме за те, що він 28.07.2026 о 11:05 год. на 30 км траси Мукачево Берегове керував автомобілем Skoda Octavia A5 (д.н.з. НОМЕР_3 ), під час руху поза населеним пунктом без увімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів, чим порушив п.п. 9.8 ПДР України.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст.ст.9-12, 280 КУпАП, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за нормами КУпАП є встановлення в діянні цієї особи всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною нормою КУпАП, зокрема об`єктивної та суб`єктивної сторони правопорушення. Приймаючи до уваги, що суд здійснює оцінку вже зібраних та наявних в матеріалах справи доказів, зазначення всіх ознак складу правопорушення має бути належним у протоколі про адміністративне правопорушення у відповідності до ст.256 КУпАП.

Згідно вимог ст.245 КУпАП, завданням у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді кожної справи суддя зобов`язаний з`ясувати обставини, передбачені ст.280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п.8 ч.1 ст.23 зазначеного Закону, поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувались вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, (із змінами і доповненнями) відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із чинним законодавством.

Згідно п.9.8 Правил дорожнього руху України, на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Диспозиція частини 2 статті 122 КУпАП України передбачає відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -

Згідно із ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи щодо адміністративних правопорушень передбачених ст.122 КУпАП.

Згідно із п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. При цьому, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеку дорожнього руху, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч.5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Згідно до вимог п.7 розділу VІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом МВС України від 06 листопада 2015 року №1376, посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.280 КУпАП зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пленум Верховного суду України у п.24 постанови від 23 грудня 2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" роз`яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).

Відповідно до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

У ст.40 вищевказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб, забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.

У п.п.1 п.2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 передбаченого, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Згідно з п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 №28/32999, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Розділом ІІІ цієї Інструкції передбаченого, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Представником відповідача представлено суду відео з бодікамер, на яких зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки Scoda р.н.з. НОМЕР_1 без ввімкненого світла фар або денних ходових вогнів.

Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. The United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

При винесенні даного рішення суд керується не лише формальними приписами нормативно-правових актів, але й бере до уваги їх цілі, враховуючи сьогодення та нагальні потреби суспільства.

Крім цього, при ухваленні даного рішення, суд не може залишити поза увагою й наступні висновки Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові №120/12494/23 від 2 жовтня 2024 року звертає увагу на те, що судовий розгляд відповідно до положень КАС України охоплює собою більшість гарантій учасників публічно-правових відносин (гарантій у сфері адміністративної процедури), зокрема, в аспекті змагальності, рівності та офіційного з`ясування обставин справи; тому формальні недоліки фіксації правопорушення, за загальним правилом, не можуть бути підставою для скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень та звільнення правопорушника від відповідальності, передбаченої законом та спрямованої на захист важливого суспільного інтересу.

У постанові від 27 вересня 2022 р. у справі №320/1510/20 Верховний Суд також сформулював правовий висновок, відповідно до якого формальні неточності у процедурі щодо оформлення постанови про адміністративне правопорушення, слід оцінювати з урахуванням всіх обставин справи, у сукупності із суспільною важливість оскаржуваного рішення та метою.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 р. у справі №210/S129/17 встановлено, що формальні процедурні порушення, допущені суб`єктом владних повноважень під час оформлення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, мають ознаки «правового пуризму» та не можуть слугувати самостійною підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень. Не кожен дефект певного адміністративного акту, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Таким чином, правовий пуризм на відміну від обставин істотного та непереборного характеру завжди призводить до порушення принципу правової визначеності.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2018 у справі №826/11106/17, від 28.10.2018 у справі №826/14749/16, від 25.03.2020 у справі №805/4508/16-а, від 31.03.2021 у справі №620/2520/20.

Суд зазначив, що самого лише посилання на порушення процедури оформлення недостатньо для визнання постанови протиправною. Така особа може навести суду свої заперечення та надати відповідні докази, які така особа мала наміри подати до уповноваженої особи, для доведення дотримання законодавства своїй діяльності тощо. Крім того, Суд зазначив, що під час оцінки рішень суб`єктів владних повноважень на їх відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суди повинні уникати надмірного формалізму (Постанова Верховного Суду від 1.11.2022 у справі №640/6452/19).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї адміністративної справи не містять.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.241-246, 250, 251, 255, 286 КАС України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Павлів З.С.