Решение № 138919261, 07.08.2026, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

07.08.2026

Справа №644/5921/26

н/п 2-а/644/71/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю:

секретаря - Трач М.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Федюка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейської 2 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Харківській області - сержанта поліції Панченко Олександри Михайлівни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

у с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 7119623 від 01.05.2026 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, якою на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн. та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Позов мотивований тим, що 01.05.2026р. о 14.49 год. біля будинку 4 по вул. Дванадцятого Квітня у м. Харкові, поліцейська 2 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Панченко О.М. відносно позивачки винесла постанову серії ЕНА № 7119623 за скоєння правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, зафіксованого не в автоматичному режимі, а саме: проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору, тобто порушення п. 8.7.3. «ґ» ПДР України якою на неї накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

З притягненням до відповідальності за вказане адміністративне правопорушення позивачка не згодна, вважає постанову про накладення адміністративного стягнення незаконною та такою, що підлягає скасуванню, зазначивши наступне.

01.05.2026 року о 14-33 год. вона рухалась по вул. Дванадцятого Квітня в м. Харкові на транспортному засобі Chevrolet Orlando, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Під час наближення до перехрестя з вул. Миру, на світлофорі горіло зелене світло. В автомобілі окрім неї були троє неповнолітніх дітей та пасажир, ОСОБА_2 . Вона рухалась з дозволеною швидкістю, таймер зворотнього відліку на світлофорі відсутній. Аналізуючи дорожню обстановку, вона безпечно під`їхала до перехрестя, та в момент під`їзду до нього, світлофор почав 'моргати зеленим світлом.

Враховуючи, що для зупинки вона вимушена була б екстрено гальмувати, керуючись пунктом 8.11. ПДР України вона прийняла рішення безпечно проїхати перехрестя. Коли світлофор перемкнувся на жовте світло, вона знаходилась на перехресті.

Враховуючи дорожню обстановку, та знаходження на задньому сидінні трьох дітей, в даній ситуації екстрене гальмування могло призвести до негативних наслідків.

Пункт 8.11. ПДР України передбачає, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Згодом, біля будинку 4 по вул. Дванадцятого Квітня вона побачила в дзеркало заднього виду поліцейський автомобіль та почула в гучномовець наказ зупинитись.

Вона прийняла праворуч на узбіччя дороги та обравши безпечне для цього місце, зупинила свій транспортний засіб, увімкнувши при цьому аварійну світлову сигналізацію.

Після чого, до її автомобіля підійшов поліцейський патрульної поліції та повідомив, що вона порушила ПДР України, а саме проїхала перехрестя на жовтий сигнал світлофора.

Вона повідомила поліцейському про свою незгоду із зазначеним правопорушенням та попрохала відеодокази правопорушення. Оглянувши відео з мобільного телефону працівника поліції, вона була здивована та обурена інкримінованим їй правопорушенням.

Після цього, до її автівки підійшла сержант поліції Панченко О.М., яка її поясненням жодної уваги не надала і винесла оскаржувану постанову, що призвело до конфліктної ситуації.

Того ж дня, позивачка звернулась зі скаргою до Департаменту патрульної поліції УПП у Харківській області, проте рішенням від 06.05.2026 року її скаргу залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 02.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У поданому представником ДПП Федюком Д.В. відзиві представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити, з посиланням на те, що 01.05.2026 близько 14:33 за адресою: м. Харків, вулиця 12 Квітня, 4, екіпажем УПП в Харківській області ДПП виявлено рух транспортного засобу CHEVROLET ORLANDO з реєстраційним номером НОМЕР_1 , водій якого, здійснив проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, що об`єктивно вказувало на ознаки в діях водія порушення пункту 8.7.3 «ґ» ПДР.

За наявності обставин, зазначених в частині першій статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», працівниками патрульної поліції подано вимогу про зупинку водію вищезазначеного транспортного засобу.

Поліцейськими встановлено особу водія, ним виявилась: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатом розгляду справи, згідно з вимогами статей 251, 252, 268, 278, 279, 280 КУпАП поліцейським взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 УПП в Харківській області ДПП сержантом поліції Панченко Олександрою Михайлівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7119623 від 01.05.2026 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Зазначеною постановою дії позивачки кваліфіковані за ознаками частини другої статті 122 КУпАП.

Об`єктом правопорушення передбаченого частиною другою статті 122 КупАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Правовими актами, які регулюють відносини в зазначеній сфері є закони України «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію», Постанова Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 № 1306, КУпАП та інші.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 8.7 ПДР світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, Х-подібні.

Відповідно до п. 8.7.3 «ґ» ПДР, жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Зокрема, на відеозаписі з автомобільного відеореєстратора який зазначено у п.7 оскаржуваної постанови, зафіксовано, що на світлофорі був жовтий сигнал світлофору, автомобіль марки CHEVROLET ORLANDO з реєстраційним номером НОМЕР_1 , водій якого продовжив рух, перетнув горизонтальну дорожню розмітку «стоп лінія», продовживши таким чином рух на жовтий сигнал світлофора, що забороняє рух та завершив проїзд на заборонений жовтий сигнал світлофора.

Зазначений транспортний засіб був зупинений працівниками поліції.

Відеозапис з автомобільного відеореєстратора є безперервним з моменту правопорушення до моменту зупинки автомобіля позивачки. З відеозапису об`єктивно вбачається, що після фіксації факту порушення пункту 8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу CHEVROLET ORLANDO з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який рухався у правій смузі по вулиці 12 Квітня в м. Харкові по дорозі з одностороннім рухом, патрульний автомобіль переслідує зазначений транспортний засіб.

Згідно п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п.1.10 ПДР безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах;

Нормами п. 2.3 б) ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Щодо пункту 8.10 ПДР представник відповідача зазначив наступне.

Пункт 8.11 ПДР за своєю суттю є нормою, що дозволяє відступ від загальної заборони (проїзду на жовтий сигнал) лише за умови виникнення стану, тотожного крайній необхідності (стаття 17 КУпАП) тобто для відвернення небезпеки, яка за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами (в даному випадку загроза ДТП через екстрене гальмування).

Хоча згідно з частиною другою статті 77 КАС України тягар доказування правомірності рішення покладається на відповідача, це не звільняє позивача від обов`язку обґрунтувати свої твердження про наявність обставин, що виключають її адміністративну відповідальність.

Оскільки позивач стверджує про неможливість виконання вимоги п. 8.7.3 «ґ» ПДР (зупинки на жовтий сигнал), саме вона повинна надати суду докази наявності факторів, що зумовили таку неможливість.

Резюмуючи, відповідач вважає, що в частині проїзду на жовтий сигнал світлофору, йому належить довести сам факт проїзду, натомість позивач зобов`язана доказати виключні обставини, що надавали їй право відступати від ПДР, в контексті проїзду на жовтий сигнал світлофора.

Вищевказаний розподіл тягара доказування в повній мірі забезпечує дотримання принципу змагальності сторін.

Також, такий розподіл тягаря доказування неодноразово був підтверджений висновками Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду «Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування, тобто спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи.

Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало і переконливо сторони виконали вимоги щодо розподілу тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у правильності своєї позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою» (постанова Верховного Суду від 13.02.2025 у справі № 160/9719/22). «Пасивна процесуальна поведінка позивача, яка проявляється винятково у посиланні на визначений процесуальним законом розподіл тягаря доказування між сторонами, а також в ухиленні від спростування доводів та доказів відповідача, в цьому випадку має тлумачитися саме на користь відповідача суб`єкта владних повноважень». (пункт 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 990/49/23).

Представник відповідача вважає, що з перегляду зазначеного вище відеозапису об`єктивно вбачається, що інспектором були дотримані процедура і порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні позивач просила задовольнити її позов, посилаючись на обґрунтування зазначене в позовній заяві та додатково зазначила, що до перехрестя наближалася зі швидкістю біля 40 км на годину. Також зазначила, що після складання оскаржуваної постанови, поліцейські ще неправомірно склали на неї протокол за ст. 130 КУпАП, за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Представник ДПП Федюк Д.В. в задоволенні позову просив відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.05.2026. о 14.49 год. біля будинку № 4 по вул. Дванадцятого Квітня у м. Харкові, поліцейська 2 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержант поліції Панченко О.М. відносно позивачки винесла постанову серії ЕНА № 7119623 за скоєння правопорушення передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, зафіксованого не в автоматичному режимі, а саме: проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору, тобто порушення п. 8.7.3.г ПДР України якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 встановлено, що ці Правила встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.п. 1.3, 1.9 ПДР).

Згідно п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п.1.10 ПДР безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах;

Нормами п. 2.3 б) ПДР визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до пункту 8.7 ПДР світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, Х-подібні.

Відповідно до п. 8.7.3 «ґ» ПДР, жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

На наданих сторонами суду відеозаписах з відеореєстратора, зафіксовано, що на час наближення транспортного засобу, автомобіля марки CHEVROLET ORLANDO з реєстраційним номером НОМЕР_1 яким керувала позивач до перехрестя світлофор подавав зелений миготливий сигнал, а на час перетину проїжджих частин вулиць 12-го Квітня та Миру загорівся вже жовтий сигнал світлофору. Незважаючи на це позивач продовжила рух, перетнула горизонтальну дорожню розмітку «стоп лінія», продовживши таким чином рух на жовтий сигнал світлофора, що забороняє рух та завершила проїзд на заборонений жовтий сигнал світлофора, маючи при цьому об`єктивну можливість зупинитися перед світлофором. Після чого, зазначений транспортний засіб був зупинений працівниками поліції.

За приписами п. 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху (п. 8.11 ПДР).

За приписами п. 16.8. ПДР водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

Аналіз наведених вище норм дозволяє зробити висновок, що у разі подання світлофором сигналу, що забороняє рух, водій повиней зупинитися, водночас водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

Позивач у даній дорожній обстановці зобов`язана була побачивши миготливий "зелений" сигнал світлофору зменшити швидкість, оскільки зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух, та здійснити повільне гальмування і зупинитися на "жовтий" сигнал світлофору.

Пункт 8.11 ПДР за своєю суттю є нормою, що дозволяє відступ від загальної заборони (проїзду на жовтий сигнал) лише за умови виникнення стану, тотожного крайній необхідності (стаття 17 КУпАП) тобто для відвернення небезпеки, яка за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами (в даному випадку загроза ДТП через екстрене гальмування).

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Положеннями ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку про правомірність оскаржуваної постанови та відповідно про відмову в задоволенні позову.

З огляду на відмову в задоволенні позову судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 2, 20, 77, 139, 241-246, 255, 286 КАСУ, суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейської 2 взводу 3 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції в Харківській області - сержанта поліції Панченко Олександри Михайлівни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.08.2026.

Суддя: А. К. Сітало