Постановление суда № 138914980, 12.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/11736/18 2-з/760/206/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду міста Києва Ішуніна Л. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно.

10 червня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності відповідачам у справі.

Заява мотивована тим, що вона звернулася до суду з вищевказаним позовом, предметом якого є звернення стягнення на майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник за договором позики ОСОБА_5 помер, а згідно зі спадковою справою № 587/2017 від 09 серпня 2017 року спадщину прийняли його спадкоємці за законом: мати - ОСОБА_2 , дочка - ОСОБА_4 , дочка - ОСОБА_3 , які отримали свідоцтво про право на спадщину та набули право власності по 1/3 частці кожна на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Оскільки зобов`язання за договором позики боржником виконані не були, а відповідачі як спадкоємці у позасудовому порядку відмовилися задовольнити вимоги кредитора, є необхідність у зверненні стягнення на вказане майно, отримане ними у спадщину. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження відповідачами цієї квартири, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову та унеможливить ефективний захист її прав.

Враховуючи викладене, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Заява про забезпечення позову, відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд дійшов до такого висновку.

Згідно з частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Виходячи з зазначених норм чинного законодавства України, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. (постанова Верховного Суду від 04.06.2020 р. у справі № 200/12227/17).

Такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову між сторонами є звернення стягнення на майно. Ціна позову становить 200 000 доларів США.

В заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 .

Так, відповідно до інформації, сформованої за допомогою додатку "Реєстр нерухомості" від 29 квітня 2026 року, квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 по 1/3 частці за кожним.

Заявник посилається на те, що накладення арешту на квартиру є співмірним, обґрунтованим та необхідним заходом, спрямованим на збереження предмета спору. Також, з огляду на те, що право власності на квартиру вже зареєстровано за відповідачами, останні мають можливість реалізувати право на її відчуження до вирішення спору по суті, що призведе до втрати предмета спору.

Ураховуючи вищевикладене, наведені у заяві про забезпечення позову факти та обґрунтування, а також те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на квартиру.

До такого висновку суд приходить, виходячи із того, що вимоги, які містяться в заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту є обґрунтованими, законними та співмірними із викладеними позовними вимогами, які заявник заявляє у позовній заяві, та з урахуванням того, що спір виник саме стосовно вказаного майна, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, при цьому заходи забезпечення позову застосовуються судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Крім того, суд бере до уваги, що арешт накладається саме на майно, яке є безпосереднім предметом позову про звернення стягнення, а тому збереження цього майна у незмінному стані до вирішення спору по суті є необхідною умовою реального виконання можливого рішення суду.

Враховуючи вище викладене, характер спору, що виник, суд приходить до висновку про задоволення заяви.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 157 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності (по 1/3 частці кожній) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Зазначити дані заявника (позивача) - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Зазначити дані відповідачів:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л. М. Ішуніна