Решение № 138910073, 05.08.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1510/26

(2/199/3145/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

05.08.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., за участі позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника третьої особи Чернишової О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про встановлення порядку участі батька у вихованні сина, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про встановлення порядку участі батька у вихованні сина. В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.01.2025 року по справі №199/9177/24 шлюб між сторонами по справі розірвано.

Від шлюбних відносин сторони мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою реєстрації батька: АДРЕСА_1 , але фактично проживає з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .

Наразі між позивачем та відповідачем виникають суперечки щодо питання спілкування позивача із сином. Після розлучення відповідач створює перешкоди батькові у спілкуванні з дитиною. Врегулювання даного спору призводить лише до конфліктів, відповідачка не бажає присутності позивача у житті дитини та штучно створює обставини, через які зустрічі з сином неможливі.

З урахуванням того, що в добровільному порядку батьки не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з сином, а також беручи до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, стан їх здоров`я, вік дитини, наявність рівних прав щодо спілкування з дитиною та участі у її вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, виникла необхідність встановлення в судовому порядку способу та графіку участі батька у вихованні та спілкуванні з сином.

Позивач має бажання та можливість приділяти достатнього часу для розвитку сина, його виховання, освіти, розваг та спілкування.

Посилаючись на вказані обставини, позивач бажає визначити спосіб участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, таким чином:

- встановити часи спілкування у вихідні дні - кожної першої та третьої суботи місяця з 08:00 год. суботи до 20.00 год. неділі без присутності матері за місцем проживання батька чи в іншому місці на території України;

- щороку день народження дитини (27.03) впродовж чотирьох годин проводиться з батьком, поза межами місця проживання дитини, за відсутності матері;

- день народження матері ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за бажанням матері, якщо день народження припав на день зустрічі з батьком, то така зустріч переноситься на наступний день, поза межами місця проживання дитини, за відсутності матері;

- день народження батька ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за бажанням батька, якщо день народженця припав на вихідний день, то дитина проводить з батьком поза межами місця проживання дитини за відсутності матері;

- новий рік, Різдво, Великдень, проводить разом з батьком, на наступний день після свята, батько до 18:00 повертає дитину матері.

- під час перебування матері та дитини на відпочинку день зустрічі батька з дитиною проводиться за попереднім погодженням з матір`ю та з урахуванням інтересів дитини;

- у період хвороби дитини впродовж двох годин за місцем проживання дитини, за домовленістю з матір`ю дитини, враховуючи стан здоров`я дитини;

- в разі, коли в день зустрічі дитина хворіє, що підтверджується довідкою лікаря, то така зустріч переноситься на інший день після повного одужання дитини та узгодження часу з матір`ю дитини;

- спільний відпочинок щороку: влітку та взимку 14 (чотирнадцяти) календарних днів без присутності матері з можливістю виїзду за межі України;

- необмежене спілкування з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином;

- у день побачення, позивач має право забирати сина з дому/дитячого садка/школи особисто.

Спілкування батька із сином здійснювати за умови задовільного стану здоров`я дитини, не порушуючи при цьому відвідування дитиною дитячого садочка/школи та додаткових занять, з дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, встановлених для дитини відповідного віку.

Попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров`я та інтересів дитини.

У разі настання певних змін, зокрема, щодо зміни фактичного місця проживання, навчання, перебування дитини за день до зустрічі з батьком надати йому точну інформацію.

Якщо під час зустрічі відбулася нещасна ситуація, яка загрожує життю та здоров`ю дитини, батько дитини негайно повинен викликати швидку допомогу з одночасним повідомленням матері дитини місце їх перебування та ситуацію, яка склалася.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 19 лютого 2026 року відкрито провадження у справі.

Позивач та його представник в судових засіданнях позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити. Погодились з порядком участі батька у вихованні сина, рекомендованим органом опіки та піклування.

Відповідач надала відзив на позов, де просила суд встановити графік зустрічей батька з дитиною: щосуботи та щонеділі з 10:00 до 20:00 включно, без права ночівлі дитини за місцем перебування позивача. По завершенню часу зустрічі позивач зобов`язаний особисто повернути дитину за місцем проживання з матір`ю. Встановити можливість зустрічей позивача з дитиною у будні дні (поза графіком вихідних днів) виключно за попереднім погодженням з матір`ю не пізніше ніж за 24 години до зустрічі, враховуючи стан здоров`я та інтереси дитини. Заборонити присутність сторонніх осіб (зокрема співмешканки позивача) під час побачень батька з сином. Зобов`язати позивача особисто здійснювати нагляд за сином та не залишати дитину під наглядом третіх осіб. Зобов`язати позивача забезпечити матері право на щоденний безперешкодний зв`язок з дитиною (телефон, відеозв`язок, месенджери). Зобов`язати позивача повідомляти точну адресу перебування дитини не пізніше ніж за 24 години до початку зустрічі. Встановити, що виїзд дитини за межі м. Дніпра або за кордон можливий лише за попередньою письмовою згодою матері.

У судовому засіданні відповідач не заперечувала щодо порядку участі батька у вихованні сина, рекомендованим органом опіки та піклування. Але вважала небезпечним перебування сина за місцем реєстрації відповідача, оскільки там близько лінія зіткнення.

Представник третьої особи у судовому засіданні вважала за доцільне визначити порядок участі батька у вихованні сина, як зазначено у висновку органу опіки та піклування.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом по справі встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 20.01.2025 року.

Мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження дитини в матеріалах справи серія НОМЕР_1 видане Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) актовий запис № 367, видане 19.06.2025 року повторно.

Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має фактичне місце проживання та проживає разом з матір`ю ОСОБА_3 , 1995 р.н., за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного спеціалістами служби у справах дітей Амур-Нижньодніпровського району, умови проживання задовільні: для дитини відокремлене місце для сну та ігор, є одяг відповідно віку та сезону, іграшки.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку створені належні умови для перебування дитини, що підтверджується відповідним актом обстеження житлових умов.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, передбачено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

У статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст.7 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону №2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

За змістом ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.15 вказаного Закону дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини.

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статей 150,155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У частинах першій та другій статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, а інший не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Із системного тлумачення частини 1 статті 3 Конвенції «Про права дитини», ст. ст.7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) виснувала, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 686/3568/22 (провадження № 61-14607св23), від 08 травня 2024 року в справі № 638/1269/23 (провадження № 61-15097св23), від 17 січня 2024 року в справі № 711/2287/21 (провадження № 61-8054св23).

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 675/1124/22 (провадження № 61-1049св24), від 29 травня 2024 року в справі № 686/15230/23 (провадження № 61-3812св24), від 07 грудня 2023 року в справі № 569/14585/21 (провадження № 61-11045св23), від 15 березня 2023 року в справі № 750/1786/21 (провадження № 61-8797св22).

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Йохансен проти Норвегії» (Johansen v. Norway) від 07 серпня 1996 року, § 78).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією. У прецедентній практиці ЄСПЛ поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв`язки».

Крім того, встановлений судом спосіб спілкування має відповідати пріоритетному інтересу дітей, першоосновам їх розвитку, принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, бути достатнім для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції та частини першої статті 8 Конвенції про права дитини (право дитини на збереження сімейних зв`язків).

ЄСПЛ зазначав у своїх рішеннях, що національні органи влади повинні враховувати ризики, які реалізація права на спілкування становить для фізичної та психологічної недоторканності дитини («І. М. та інші проти Італії» (I. M. and Others v. Italy), 2022, § 111).

Визначаючи спосіб участі позивача у вихованні дітей суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

На думку суду для дітей вкрай важлива комунікація батьків у спілкуванні між собою в питаннях виховання останніх.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що саме батьки, як матір, так і батько, несуть відповідальність відносно малолітніх дітей, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дітей виникало прагнення бути як із мамою, так і з татом.

На обох батьках лежить відповідальність за збереження психічної рівноваги дітей, що досягається шляхом уникнення конфліктних, напружених стосунків між батьками, оскільки, саме це в подальшому може бути причиною початку емоційних розладів у дітей.

Важливо підтримувати позитивні, неконфліктні взаємини з колишнім чоловіком (дружиною), зберігати незгоду між собою у таємниці від дітей, досягти співробітництва в інтересах дітей.

Наявність між сторонами спорів, не повинно впливати на реалізацію права та на виконання обов`язку щодо батьківського спілкування та виховання дітей. Взаємовідносини між батьками не мають відображатися на дітях, вони не можуть бути заручниками тих чи інших непорозумінь. Діти мають знати батька та матір, мають право любити їх, спілкуватися з ними без обмеження.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дітей, зокрема, батько зобов`язаний приймати участь у вихованні дітей постійно, а не тільки за домовленістю із матір`ю.

При вирішенні вимог позивача в даній справі про визначення способу участі батька у вихованні дітей та спілкування з ними суд враховує: інтереси дітей, їх малолітній вік, стан здоров`я дітей, як психологічний, так і фізичний, їх режим дня, поведінку кожного з батьків, навички кожного з батьків щодо догляду за малолітніми дітьми, прихильність дитини до кожного з батьків, важливість спілкування дітей з батьком.

Висновком органу опіки та піклування адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради № 4/5-219 від 19.05.2026 року, визначено способи участі у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: першу, третю суботу та неділю місяця з 10:00 суботи до 19:00 неділі з ночівлею та 1/2 зимових та літніх канікул.

Сторони погодились з вказаним висновком. При цьому заперечення відповідача щодо перебування дитини за місцем реєстрації позивача суд не приймає до уваги з огляду на той факт, що остання не надала суду належних та допустимих доказів тому, що перебування дитини за вказаною адресою становитиме небезпеку для дитини.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що для забезпечення інтересів дитини, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку по вихованню сина та здійснення його права на особисте спілкування з ним, враховуючи принцип рівності батьків у вихованні дитини, а також висновок органу опіки та піклування, необхідно визначити спосіб участі позивача у вихованні дитини, а саме визначити дні побачень позивачу з сином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , кожну першу та третю суботу місяця з 10.00 години по 19.00 годину наступної за нею неділі, а також спільний відпочинок під час 1\2 частини зимових та літніх канікул.

Така участь батька у вихованні сина та спілкуванні з ним, на думку суду, відповідатиме інтересам дитини, які є пріоритетними при вирішенні цієї справи, забезпечить справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.153, 159 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Адміністрації Амур-Нижньодніпровського району Дніпровської міської ради, про встановлення порядку участі батька у вихованні сина,- задовольнити частково.

Визначити дні побачень ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з сином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , кожну першу та третю суботу місяця з 10.00 години по 19.00 годину наступної за нею неділі, а також спільний відпочинок під час 1\2 частини зимових та літніх канікул.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня виготовлення повного рішення апеляційної скарги.

Повне рішення складено 11 серпня 2026 року.

Суддя Руденко В.В.