Решение № 138910070, 11.08.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 208/916/26

(2/199/3697/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

11.08.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

у складі головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Куземі О.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільської міської ради, третя особа приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк Людмила Петрівна, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2026 року до Заводського районного суду м. Кам`янського звернулась позивач із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дід по материнській ліні споріднення. До складу спадщини увійшла квартира АДРЕСА_1 , яку позивач бажає успадкувати, для чого звернулась до приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк Л.П., однак 03 грудня 2025 року отримала листа про те, що у випадку відсутності рішення суду про встановлення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після діда позивачу буде відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. В якості поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач послалась на відсутність інших, окрім неї, спадкоємців за законом, не складання спадкодавцем заповіту, неприйняття матір`ю позивача, як дочкою спадкодавця та спадкоємицею першої черги за законом, спадщини, що унеможливило своєчасне прийняття спадщини позивачем. За викладених обставин позивач звернулась до суду із даним позовом, в якому просила визначити їй додатковий строк тривалістю в шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини після діда.

Ухвалою Заводського районного суду м. Кам`янського від 26 січня 2026 року матеріали позовної заяви передано для розгляду по суті за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 09 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою суду витребувано копію спадкової справи.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 23 квітня 2026 року задоволено клопотання сторони позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 22 червня 2026 року, постановленою без складення окремого документу, однак із занесенням до протоколу судового засідання підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, наполягала на задоволенні позову в повному обсязі з викладених у позові підстав та обставин.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, відповідач правом на подання відзиву не скористався, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за своєї відсутності за наявними матеріалами справи.

За таких обставин у відповідності до ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд цивільної справи по суті за наведеної явки учасників розгляду справи.

Вислухавши позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що дідусю позивача по материнській ліні споріднення ОСОБА_2 , а також дружині останнього (бабі позивача) ОСОБА_3 належала на праві власності квартира, розташована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, копією технічної документації на квартиру, копією паспорту, копіями свідоцтв про народження, укладення шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся позивача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть та іншими матеріалами спадкової справи.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер дідусь позивача ОСОБА_2 , який за життя заповітів не складав, що підтверджується копією свідоцтва про смерть та іншими матеріалами спадкової справи.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла матері позивача ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть та іншими матеріалами спадкової справи.

03 грудня 2025 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк Л.П. із заявою про прийняття спадщини після свого діда ОСОБА_2 , у відповідь на що приватний нотаріус своїм листом від 03 грудня 2025 року повідомила позивача про те, що у разі, якщо позивачем не буде подано документальних доказів постійного проживання разом зі спадкодавцем або рішення суду про встановлення додаткового строку про прийняття спадщини позивачу буде відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Викладене підтверджується копією матеріалів спадкової справи.

Також зі змісту наданих суду приватним нотаріусом копій матеріалів спадкової справи не вбачається прийняття спадщини матір`ю позивача після спадкодавця ОСОБА_2 .

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України.

Так, відповідно до ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

За змістом ст.ст.1216, 1217, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Нормою ч.1 ст.1266 ЦК України передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

За змістом норм ст.ст.1220, 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст.46 ЦК України).

Частиною 2 ст.1270 ЦК України визначено, якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Нормою ст.1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом ст.ст.12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення. У постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.

Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі №645/5557/16-ц).

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Так, спадкоємець, який пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України. Правила зазначеної норми можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви про прийняття спадщини; 2) ці обставини визнані судом поважними. Отже, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, тимчасова непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини. Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку. Схожі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 13 березня 2020 року по справі №314/2550/17, від 17 червня 2021 року по справі №942/416/20, від 07 липня 2021 року по справі №286/4213/19, від 26 липня 2021 року по справі №405/7058/19, від 21 жовтня 2021 року по справі №332/3796/19, від 08 грудня 2021 року по справі №751/8889/20, від 22 грудня 2021 року по справі №759/1510/21, від 07 грудня 2022 року по справі №399/570/21, від 12 грудня 2022 року по справі №522/10729/18, від 13 квітня 2023 року по справі №607/13549/21, від 13 квітня 2023 року по справі №522/17537/18.

Підставою для визначення судом додаткового строку для подання заяви є виключно наявність поважних причин, тобто таких, які безумовно унеможливлювали вчинення особою дій по прийняттю спадщини. Такі причини та обставини мають існувати об`єктивно, тобто незалежно від особистих уявлень спадкоємця чи сприйняття ним певних фактів. Встановлений законом шестимісячний строк є цілком розумним та достатнім для вчинення спадкоємцем юридично значимих дій щодо прийняття спадщини, а тому причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення дій щодо прийняття спадщини, мають існувати протягом усього цього строку, або принаймні його істотної частини з такими наслідками, щоб протягом решти строку спадкоємець об`єктивно не мав змоги реалізувати своє право на прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна першорядно стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Наведений правий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2023 року по справі № 359/8547/20.

Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року по справі №2516/1356/12-ц, від 21 липня 2022 року по справі №662/2401/20, від 22 березня 2023 року по справі №741/713/20, від 24 травня 2023 року по справі №291/559/21, від 31 травня 2023 року по справі №276/683/17.

У постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року в справі №676/47/21 вказано, що: «правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; законодавець як у ст.1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини; п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить ст.ст.1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню». Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі №175/1404/19.

Стосовно обставин спірних правовідносин сторін у даній цивільній справі, то в ході її розгляду встановлено, що спадкодавцем позивача, після якого позивач, як спадкоємець за законом, бажає прийняти спадщину, є дідусь останньої по материнській ліні споріднення ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач, відповідно, є спадкоємцем п`ятої черги, іншим спадкоємцем за законом ОСОБА_2 на час смерті останнього була матір позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а відомості про прийняття нею спадщини в матеріалах справи відсутні. Відтак, оскільки позивач не проживала разом зі спадкодавцем на момент його смерті, а матір позивача спадщину після свого батька, вочевидь, не прийняла, то за змістом норм цивільного законодавства позивач мала подати заяву про прийняття спадщини протягом дев`яти місяців з моменту смерті діда, тобто до 21 березня 2015 року (шість місяців загального строку для подання заяви про прийняття спадщини за ч.1 ст.1270 ЦК України та ще три місяці додаткового строку, передбаченого ч.2 ст.1270 ЦК України, оскільки позивач є спадкоємцем п`ятої черги, а тому її право на спадкування залежить від відмови від прийняття спадщини або неприйняття спадщини спадкоємцем попередньої черги за законом, зокрема спадкоємцем першої черги, яким була матір позивача, докази прийняття спадщини якою відсутні). Таким чином, за наведених обставин спірних правовідносин предметом доказування у даній справі є наявність у позивача поважних причин, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача, які унеможливили подання позивачем у згаданий вище дев`ятимісячний строк (з 21 червня 2014 року по 21 березня 2015 року) заяви про прийняття спадщини після діда. В обґрунтування свого позову позивач в якості таких причин зазначає лише відсутність на даний час інших спадкоємців за законом, не складення спадкодавцем заповіту, неприйняття матір`ю позивача, як дочкою спадкодавця та спадкоємицею першої черги за законом, спадщини, що унеможливило, на думку позивача, своєчасне прийняття нею спадщини. Оцінюючи такі наведені позивачем мотивування позовних вимог в контексті приведених вище норм цивільного матеріального права та правових позицій судів касаційної інстанції, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки жодна із наведених позивачем причин/обставин не створювала для неї реальної, об`єктивної перешкоди для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини, а отже не є тими підставами/обставинами, які суд міг би покласти в основу позитивного для позивача рішення суду у даній справі. Більш того, жодна із вказаних причин не є і не може бути перешкодою для реалізації права на спадкування взагалі, оскільки відсутність заповіту лише підтверджує право позивача на спадкування за законом, відсутність на час звернення позивача до нотаріуса та розгляду справи інших спадкоємців впливає лише на суб`єктний склад відповідачів по справі, а наявність на час відкриття спадщини та спливу загального шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини живої спадкоємиці першої черги за законом (матері позивача) не може створювати перешкоди позивачу для реалізації її спадкових прав, оскільки така обставина за законом не унеможливлює подання позивачем і прийняття від неї нотаріусом заяви про прийняття спадщини протягом загального шестимісячного строку і, тим більше, не заважає в реалізації спадкових прав протягом додаткових трьох місяців після спливу загального шестимісячного строку, як то передбачено ч.2 ст.1270 ЦК України.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість і недоведеність заявлених позовних вимог, а отже і неможливість їх задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормою ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд приходить до висновку, що судові витрати, понесені позивачем в ході розгляду справи, відшкодуванню їй не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16, 1216, 1217, 1220, 1223, 1265, 1266, 1268-1270, 1272 ЦК України, ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) до Добропільської міської ради (ЄДРПОУ 32897190; адреса місцезнаходження: 85004, Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 83), третя особа приватний нотаріус Покровського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк Людмила Петрівна (адреса місцезнаходження: 85004, Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Банкова, 28), про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 12 серпня 2026 року.

Суддя А.М. Авраменко