Решение № 138907945, 11.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/643/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Дубенської міської ради

до відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"

до відповідача 2) Комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок" Дубенської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів 145 138,21 грн

Секретар судового засідання Мельник В.Я.

Представники:

від прокуратури: Данилюк Г.М.

від Дубенської міської ради: не з`явився

від ТОВ "РОЕК": Крук В.Р.

від КНП "Пологовий будинок": не з`явився

Суть спору.

15.05.2026 заступник керівника Дубенської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі позивача Дубенської міської ради до Господарського суду Рівненськогї області позовом до ТОВ "РОЕК", КНП "Пологовий будинок" Дубенської міської ради, у якому просить суд:

- визнати недійсними: Додаткову угоду №4 від 09.08.2023, Додаткову угоду №5 від 05.09.2023, Додаткову угоду №6 від 11.12.2023 до Договору № 4174-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2022, укладеного між відповідачами;

- стягнути з ТОВ "РОЕК" на користь позивача в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 145 138,21 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Стислий виклад правової позиції прокуратури, викладеної у позовній заяві, відповіді на відзив.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою встановлене обмеження щодо максимального збільшення ціни за одиницю товару після укладення договору на рівні 10%.

Перевищення 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору, суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21, у якій зроблено висновок про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Всупереч даним вимогам, укладення додаткових угод №№ 4, 5, 6 призвело до збільшення вартості електроенергії на 25,37%.

Оскільки, на переконання прокуратури, Додаткові угоди №№ 4, 5, 6 слід визнати недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію у липні грудні 2023 року повинен здійснюватися за ціною за умовами Договору та додаткової угоди № 3 від 26.04.2023 5,41266 грн/кВт*год без ПДВ, 6,495192 грн/кВт*год з ПДВ. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 145 138,21 грн (897 411,35 грн 752 273,14 грн), які прокурор просить суд стягнути на користь Дубенської міської ради в дохід місцевого бюджету.

Крім того, як зазначає прокурор, ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Разом з тим, у позовній заяві прокурором проаналізовано підстави внесення змін до Договору, шляхом підписання спірних додаткових угод, та встановлено, що останні укладені без відповідного коливання ціни на ринку.

Стислий виклад правової позиції ТОВ "РОЕК", викладеної у відзиві.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "РОЕК" заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

На переконання ТОВ "РОЕК", під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).

Зазначає, що підписання кожної з додаткових угод здійснювалось у відповідності до п.п.2 п.19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, які не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару. Обґрунтуванням зміни ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання.

У зв`язку з цим Постачальником ТОВ РОЕК було застосовано Експертні висновки Рівненської торгово-промислової палати від 31.07.2023, 31.08.2023 та 30.11.2023.

Укладаючи додаткові угоди сторони договору № 4174-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2022 діяли у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням норм, передбачених Особливостями здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, Закону України "Про ринок електричної енергії" та іншими нормативно-правовими актами. Внесення змін до додаткових угод здійснювалась за погодженням Сторін.

Також, як вважає відповідач, складання, погодження і підписання обома сторонами відповідних Актів прийому-передачі електричної енергії без зауважень нівелює твердження прокурора про наявність недопоставленого, проте оплаченого, обсягу електричної енергії за Договором.

Крім того, звертаючись з позовними вимогами до суду "про визнання додаткових угод недійсними" прокурор обрав неналежний спосіб захисту, так як прокуратурою не надано доказів на підтвердження своїх вимог: в чому саме відбулось порушення умов договору та чинного законодавства в сфері електроенергетики.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 18.05.2026 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 17.06.2026.

12.06.2026 від ТОВ "РОЕК" надійшов відзив на позовну заяву.

16.06.2026 від органу прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 17.06.2026 підготовче засідання відкладено на 08 липня 2026 р. на 09:50 год.

07.07.2026 від ТОВ "РОЕК" надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

Ухвалою від 08.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання від 07.07.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про залишення позову без розгляду.

Ухвалою від 08.07.2026 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 11 серпня 2026 р. на 10:00 год.

11 серпня 2026 року від ТОВ "РОЕК" надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі № 918/643/26 до закінчення перегляду обєднаною судовою палатою для розгляду справ, щодо визнання додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно одержаних коштів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/11553/25.

У судовому засіданні 11.08.2026 представник ТОВ "РОЕК" підтримав подане клопотання.

Представник прокуратури заперечив проти задоволення клопотання.

Ухвалою від 11.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання від 11.08.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 11.08.2026 представник прокуратури наголошував на ґрунтовності позову, просив суд позов задоволити в повному обсязі.

У свою чергу представник відповідача ТОВ "РОЕК" позов не визнав.

Представники Дубенської міської ради та Комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок" Дубенської міської ради не з`явилися. Повідомлені про дату та час розгляду справи належним чином.

Судом досліджені докази по справі.

Представники сторін виступили у судових дебатах.

У засіданні проголошено скорочене рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

За результатами проведеної закупівлі UA-2022-11-22-011336-a 14.12.2022 між Комунальним некомерційним підприємством "Пологовий будинок" Дубенської міської ради (Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (Постачальник) укладено Договір № 4174-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (арк.с. 33-39).

Джерелом фінансування відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів є кошти місцевого бюджету.

За цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 13.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання (додаток № 1 до Договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток № 3 до Договору) та укладається на строк до 31.12.2023 включно, а в частині виконання фінансових зобов`язань до повного їх виконання.

У додатку № 1 до Договору передбачено початок постачання електричної енергії з 01.01.2023.

Відповідно до додатків 2, 3 до Договору загальний обсяг електроенергії за цим договором складає 450 тис. кВт/год, а загальна ціна договору 2 830 750,00 грн з ПДВ, ціна за 1 кВт*год становить 5,2421 грн/кВт*год без ПДВ.

А саме, згідно п. 5.2. Договору Ціна за одиницю електричної енергії визначається у Додатку 2 "Комерційна пропозиція" до Договору. Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за ціною, яка зазначена у Додатку 2 до Договору.

Пунктом 1 додатку № 2 до Договору "Комерційна пропозиція" встановлено ціну на електричну енергію (кВт*год) (одиницю товару) в розмірі 5,2421 грн./кВт*год. без ПДВ. та визначається за наведеною формулою, де: закупівельна ціна електричної енергії Постачальником для Споживача на ринках електричної енергії за розрахунковий період грн./кВт*год.; ціна на послугу пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу грн./кВт*год.; тариф на послугу з передачі; тариф на послуги з розподілу.

Відповідно до п. 13.8 Договору, умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

2. погодження зміни ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання(збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладання

Зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні "ОЕС України". Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі- продажу електричної енергії на ринку "на добу на перед" (далі РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі ВДР), та інші показники які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні "ОЕС України" та оприлюднені офіційному вебсайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua згідно з частиною шостою статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", або інші документи органу, установи чи організації, які мають повноваження на експертні висновки стосовно відсоткової зміни ціни товару на ринках.

Надалі сторонами підписано п`ять додаткових угод, якими кожного разу, згідно з умовами, збільшено ціну за одиницю товару: (арк.с. 40-54)

- Додаткова угода № 1 не стосується зміни ціни за одиницю товару.

- додатковою угодою № 2 від 01.02.2023 на підставі зміни тарифів на передачу/розподіл електричної енергії на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 5,36269 грн/кВт*год без ПДВ та застосовується за підсумками розрахункового періоду за одиницю електричної енергії з 01.01.2023 (збільшено ціну на 2,3 %);

- додатковою угодою № 3 від 26.04.2023 на підставі зміни тарифів на передачу/розподіл електричної енергії на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 5,41266 грн/кВт*год без ПДВ та застосовується за підсумками розрахункового періоду за одиницю електричної енергії з 01.04.2023 (збільшено ціну на 3,25 %);

- додатковою угодою № 4 від 09.08.2023 на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 6,28572 грн/кВт*год без ПДВ та застосовується за підсумками розрахункового періоду за одиницю електричної енергії з 01.07.2023 (збільшено ціну на 19,91 %);

- додатковою угодою № 5 від 05.09.2023 на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 6,35000 грн/кВт*год без ПДВ та застосовується за підсумками розрахункового періоду за одиницю електричної енергії з 01.08.2023 (збільшено ціну на 21,13 %);

- додатковою угодою № 6 від 11.12.2023 на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 6,57199 грн/кВт*год без ПДВ та застосовується за підсумками розрахункового періоду за одиницю електричної енергії з 01.11.2023 (збільшено ціну на 25,37 %).

Таким чином, за період дії Договору ціна на електричну енергію збільшувалась з ініціативи постачальника п`ять разів загалом з 5,2421 грн/кВт*год без ПДВ до 6,57199 грн/кВт*год без ПДВ, тобто на 25,37 %.

Згідно з наявними у справі актами прийняття-передавання електричної енергії на виконання цього Договору ТОВ "РОЕК" з січня по грудень 2023 року включно поставлено 258230 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 812 019,67 грн з ПДВ, а саме:

(арк.с. 55-66)

- згідно з актом прийняття-передавання № 480029700/1/1 за січень 2023 року 34 863 кВт*год на суму 219 307,24 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 2 від 23.02.2023;

- згідно з актом прийняття-передавання № 480029700/2/1 за лютий 2023 року 26 547 кВт*год на суму 170 836,00 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 7 від 14.03.2023;

- згідно з актом прийняття-передавання № 480029700/3/1 за березень 2023 року 27 423 кВт*год на суму 176 472,17 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 12 від 19.04.2023;

- згідно з актом прийняття-передавання № 480029700/4/1 за квітень 2023 року 20 910 кВт*год на суму 135 814,48 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 17 від 15.05.2023;

- згідно з актом прийняття-передавання № 480029700/5/1 за травень 2023 року 23 101 кВт*год на суму 150 045,42 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 21 від 15.06.2023;

- згідно з актом прийняття-передавання № 480029700/6/1 за червень 2023 року 9 566 кВт*год на суму 62 133,01 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 229 від 17.07.2023;

- згідно з актом прийняття-передавання № 480029700/7/1 за липень 2023 року 12 207 кВт*год на суму 92 075,75 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 300 від 17.08.2023;

- згідно з актом прийняття-передавання № 480029700/8/1 за серпень 2023 року 11 171 кВт*год на суму 85 123,02 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 32 від 18.09.2023;

- згідно з актом прийняття-передавання № 480029700/9/1 за вересень 2023 року 10 361 кВт*год на суму 78 950,82 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 38 від 12.10.2023;

- згідно з актом прийняття-передавання № 480029700/10/1 за жовтень 2023 року 22 752 кВт*год на суму 173 370,24 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 42 від 09.11.2023;

- згідно з актом прийняття-передавання № 480029700/11/1 за листопад 2023 року 23 402 кВт*год на суму 184 557,24 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 48 від 13.12.2023;

- згідно з актом прийняття-передавання № 480029700/12/1 за грудень 2023 року 35 927 кВт*год на суму 283 334,28 грн з ПДВ, сплачені відповідно до платіжної інструкції № 53 від 22.12.2023.

На переконання прокуратури, Додаткові угоди №№ 4, 5, 6 до Договору № 4174-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2022, слід визнати недійсними. Крім того, розрахунок за поставлену електроенергію у липні грудні 2023 року повинен здійснюватися за ціною за умовами Договору та додаткової угоди № 3 від 26.04.2023 5,41266 грн/кВт*год без ПДВ, 6,495192 грн/кВт*год з ПДВ. Внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 145 138,21 грн (897 411,35 грн 752 273,14 грн), які прокурор просить суд стягнути на користь Дубенської міської ради в дохід місцевого бюджету.

Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.

У положеннях частини четвертої статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру" (чинною на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц).

Суд враховує сталі та послідовні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункт 10.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) та наголошує, що суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту.

Обставини щодо бездіяльності компетентного органу повинні бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025), до 1 січня 2027 року положення частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" залишаються чинними у редакції, що діяла до ухвалення цього рішення, а тому, підлягають до застосування всіма суб`єктами правової системи, у тому числі і при здійсненні господарського судочинства.

Водночас, слід враховувати, що розв`язуючи порушені в конституційній скарзі питання, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025) розкриваючи зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням своїх юридичних позицій щодо визначення понять „інтереси держави" та „представництво інтересів держави в суді", наведених, зокрема, у рішеннях від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 та від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, зазначив, що:

"…представництвом інтересів держави в суді, що його здійснює прокурор відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, є правовідносини, у яких прокурор, реалізуючи визначену цим пунктом функцію прокуратури, вчиняє в суді відповідні процесуальні дії у разі, якщо цього вимагає захист інтересів держави.

Визначальним за пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є те, що ці інтереси мають узгоджуватись із принципами, закріпленими в Конституції України, включно з тими, які встановлюють спосіб та межі втручання держави у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це випливає із засад конституційного ладу України, зокрема зі статей 1, 8, 19 Конституції України в їх посутньому зв`язку з пунктом 3 частини першої її статті 131-1. Неодмінною умовою для реалізації прокуратурою цієї функції є потреба в захисті інтересів держави".

У пунктах 4.2., 4.3. цього рішення Конституційний Суд України наголосив на тому, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.

Поряд з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст. 3 даного Закону.

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

У цьому випадку укладення додаткових угод № 4 від 09.08.2023, № 5 від 05.09.2023, № 6 від 11.12.2023 до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі № 912/989/18).

Звернення прокурора з позовом до ТОВ «РОЕК» про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 145 138,21 грн спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законного та цільового використання коштів місцевого бюджету.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України. У відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Дубенською окружною прокуратурою на адресу КНП «Пологовий будинок» ДМР скеровано відповідний лист № 51-635 вих-26 від 04.03.2026, яким повідомлено про наявніст порушень при укладанні КНП «Пологовий будинок» ДМР додаткових угод до Договору постачання електричної енергії. Крім того, аналогічний лист № 51/2- 472 вих-26 від 15.04.2026 скеровано на адресу Дубенської міської ради.

У відповіді Дубенської міської ради від 22.04.2026 № вих-1576/05-02-29/26 орган місцевого самоврядування повідомив, що, на його думку, комунальні підприємства є самостійними суб`єктами господарювання, які несуть відповідальність за результати своєї діяльності; Дубенська міська рада не є стороною договору, через що не наділена відповідними правами і обов`язками, у т. ч. щодо оскарження додаткових угод в судовому порядку.

Відтак, окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень.

Статтею 13 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що керівник окружної прокуратури, окрім іншого представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Згідно ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

У справі, що слухається, прокурором визначено позивачем Дубенську міську раду.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Водночас згідно з ч.5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Відповідно до Статуту КНП "Пологовий будинок" ДМР, затвердженого рішенням Дубенської міської ради від 15.05.2019 № 3712, підприємство створено на підставі рішення Дубенської міської ради від 15.05.2019 № 3712 шляхом перетворення комунального закладу "Пологовий будинок" Дубенської міської ради у комунальне некомерційне підприємство. Майно підприємства є власністю територіальної громади м. Дубно в особі Дубенської міської ради. Підприємство є правонаступником всього майна, всіх прав і обов`язків комунального закладу "Пологовий будинок" Дубенської міської ради (п. 1.2 Статуту).

Підприємство створене на базі майна територіальної громади міста Дубна (п. 1.3 Статуту). Майно Підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління (п. 5.1 Статуту).

Засновником є територіальна громада міста Дубно в особі Дубенської міської ради. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним Засновнику (п. 1.4 Статуту).

Основною метою діяльності Підприємства є забезпечення медичного обслуговування населення через надання йому медичних послуг у порядку та обсязі, установлених чинним законодавством України (п. 3.1 Статуту).

Відповідно до п. п. 7.1, 7.3.5 розділу 7 Статуту управління Підприємством здійснює Дубенська міська рада (Засновник) та її орган управління відділ охорони здоров`я. Засновник здійснює контроль за ефективністю використання майна, що є власністю територіальної громади м. Дубно та закріплене за Підприємством на праві оперативного управління.

При цьому, комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності, є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном). Такий висновок зазначено Верховним Судом в постанові від 14.03.2018 по справі № 815/1216/16.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.09.2022 у справі № 126/2157/19 вказала, що у випадку, коли повернення майна (коштів) стороні правочину не відновлює права позивача, який не є стороною правочину, суд може застосувати інший, крім реституції, ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі Порядок № 228).

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №90 5/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету.

Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі №904/123/32, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (пп.5.50, 5.51) та від 21.12.2022 по справі №904/8332/21 (пункт 33).

Доходи місцевих бюджетів, інші кошти, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України, ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на доходи місцевих бюджетів, інші кошти (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тобто, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Відтак, завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку відповідно до ст. 145 Конституції України.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, оскільки засновником закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов`язаний контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади.

За таких обставин заступник керівника Дубенської окружної прокуратури правомірно визначив Дубенську міську раду позивачем у цій справі.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Пункт 1 ч.2 ст. 11 ЦК України визначає, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ч.ч.1-3 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".

Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено в ч.1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч.4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п.2 ч.5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Вбачається, що ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди (або ж момент розповсюдження дії додаткової угоди), тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обґрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору. Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Із вказаного слідує, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено з матеріалів справи, укладаючи Договір № 4174-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2022, між КНП "Пологовий будинок" та ТОВ "РОЕК", дійшли згоди щодо усіх істотних умов, зокрема визначивши ціну за 1 кВт*год електричної енергії на рівні 5,2421 грн./кВт*год. без ПДВ.

Відповідно до додатків 2, 3 до Договору загальний обсяг електроенергії за цим договором складає 450 тис. кВт/год, а загальна ціна договору 2 830 750,00 грн з ПДВ, ціна за 1 кВт*год становить 5,2421 грн/кВт*год без ПДВ.

Надалі сторонами підписано п`ять додаткових угод, якими кожного разу, згідно з умовами, збільшено ціну за одиницю товару: Додаткова угода № 1 не стосується зміни ціни за одиницю товару. Додатковою угодою № 2 від 01.02.2023 на підставі зміни тарифів на передачу/розподіл електричної енергії на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 5,36269 грн/кВт*год без ПДВ та застосовується за підсумками розрахункового періоду за одиницю електричної енергії з 01.01.2023 (збільшено ціну на 2,3 %). Додатковою угодою № 3 від 26.04.2023 на підставі зміни тарифів на передачу/розподіл електричної енергії на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 5,41266 грн/кВт*год без ПДВ та застосовується за підсумками розрахункового періоду за одиницю електричної енергії з 01.04.2023 (збільшено ціну на 3,25 %). Додатковою угодою № 4 від 09.08.2023 на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 6,28572 грн/кВт*год без ПДВ та застосовується за підсумками розрахункового періоду за одиницю електричної енергії з 01.07.2023 (збільшено ціну на 19,91 %). Додатковою угодою № 5 від 05.09.2023 на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 6,35000 грн/кВт*год без ПДВ та застосовується за підсумками розрахункового періоду за одиницю електричної енергії з 01.08.2023 (збільшено ціну на 21,13 %). Додатковою угодою № 6 від 11.12.2023 на підставі коливання ціни на електричну енергію на ринку визначено, що ціна за 1 кВт/год спожитої електричної енергії становить 6,57199 грн/кВт*год без ПДВ та застосовується за підсумками розрахункового періоду за одиницю електричної енергії з 01.11.2023 (збільшено ціну на 25,37 %).

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Верховним Судом у постанові від 07.09.2022 у справі №927/1058/21 висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт: щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

У п.54 - п.62 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 (провадження №12-57гс23) викладено правову позицію:

"Із системного тлумачення норм ЦК України, ГК України та Закону №922-VIII (зокрема, ч.4, п.2 ч.5 ст. 41) вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та пункті 2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку."

Отже, з огляду на висновки, викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, максимальний ліміт збільшеної вартості ціни електроенергії за Договором про постачання електричної енергії споживачу №4174-ВЦ від 14.12.2022 не міг перевищувати ціни за умовами Договору та додаткової угоди № 3 від 26.04.2023 5,41266 грн/кВт*год без ПДВ, 6,495192 грн/кВт*год з ПДВ.

Тому, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у додаткових угодах №№ 4, 5, 6 по відношенню до погодженої у договорі ціни, здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п.2 ч.5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.

Укладення вказаних угод призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на більше ніж на 10% відносно ціни, що визначена за умовами Договору (5,2421 грн без ПДВ).

Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання в повному обсязі. За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваних додаткових угод є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", здійснена з порушенням вимог ст. 41 Закону.

Також, слід наголосити, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та "каскадного" підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п.2 ч.5 ст. 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.11.2025 у справі №920/19/24 зазначила, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (також див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02 грудня 2020 у справі №913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом №922-VIII не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 у справі №916/747/24).

Спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель також не визначено і певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім суд у порядку ст. 86 ГПК України досліджує та оцінює їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 у справі №926/3244/22).

Водночас суд зазначає, що надані ТОВ "РОЕК" документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, пропорційності їх зростання, у них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку із чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п.2 ч.5 ст. 41 Закону №922-VIII.

Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача коштів у розмірі 145 138,21 грн.

Як встановлено з матеріалів справи, за період дії Договору, ТОВ "РОЕК" поставлено 258230 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 812 019,67 грн з ПДВ.

Враховуючи, що додаткові угоди № 4, 5, 6 є недійсними та не породжують правових наслідків, розрахунки між відповідачами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором у липні грудні 2023 року повинні здійснюватися за ціною за умовами Договору та додаткової угоди № 3 від 26.04.2023 5,41266 грн/кВт*год без ПДВ, 6,495192 грн/кВт*год з ПДВ.

З огляду на вищевикладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним за умовами Договору та додаткової угоди № 3 від 26.04.2023, КНП "Пологовий будинок" Дубенської міської ради повинно було сплатити за поставлену електричну енергію у липні грудні 2023 року в обсязі 115 820 кВт кошти у розмірі: 115 820 х 6,495192 = 752273,14 грн.

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 145138,21 грн (897 411,35 грн 752 273,14 грн).

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними угодами відповідачем ТОВ "РОЕК" було отримано грошові кошти на загальну суму 145 138,21 грн, які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (підстава їх набуття відпала), то ТОВ "РОЕК" зобов`язане повернути їх в дохід місцевого бюджету Дубенської міської ради, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 у справі №918/323/23.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

При цьому згідно ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників справи не мають вирішального впливу на результат вирішення спору, тому з урахуванням принципу процесуальної економії не потребують детальної відповіді суду.

Висновки суду.

За результатом розгляду спору суд дійшов висновку, що Додаткова угода №4 від 09.08.2023, Додаткова угода №5 від 05.09.2023, Додаткова угода №6 від 11.12.2023 до Договору № 4174-ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2022, укладеного між відповідачами, укладені з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому ці правочини суд визнає недійсними. Також належить до задоволення позовна вимога про стягнення з ТОВ "РОЕК" на користь позивача в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 145 138,21 грн.

Розподіл судових витрат.

Прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 10 649,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №990 від 11.05.2026, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів, у зв`язку з задоволенням позову.

Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у вигляді судового збору за позовною вимогою немайнового характеру покладаються на відповідачів порівну, разом з тим, судові витрати за майновою вимогою покладаються на відповідача-1, оскільки спірні кошти було сплачено на його користь та вимога про стягнення вказаних коштів пред`явлена до відповідача-1.

Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 09.08.2023 до Договору № 4174ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Пологовий будинок" Дубенської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3. Визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 05.09.2023 до Договору № 4174ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Пологовий будинок" Дубенської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

4. Визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 11.12.2023 до Договору № 4174ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 14.12.2022, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Пологовий будинок" Дубенської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Дубенської міської ради (код ЄДРПОУ 05391063, адреса: вул. Замкова, 4, м. Дубно, Рівненська область, 35600) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 145 138 (сто сорок п`ять тисяч сто тридцять вісім) грн. 21 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (код ЄДРПОУ 42101003, адреса: вул. Князя Володимира, 71-Б, м. Рівне, 33013) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 6 656 (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 00 коп.

7. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Пологовий будинок" Дубенської міської ради (код ЄДРПОУ 22579288, адреса: 35604, Рівненська обл., місто Дубно, вул.Грушевського, буд.103) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 60 коп.

8. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 11 серпня 2026 року.

Суддя Бережнюк В.В.