Постановление суда № 138907944, 10.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1354/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. за участі секретаря судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у матеріалах справи

за заявою ОСОБА_1

про неплатоспроможність

Заяву ТОВ "Вектор Степ" про заміну кредиторів їх правонаступником

За участі представників:

від боржника: адвокат М.Шпунт

від кредиторів: ОСОБА_2

від керуючого реструктуризацією: С.Данилін

від ТОВ "Вектор Степ" - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.01.2024 року прийнято до розгляду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 17.01.2024 року відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_3 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_3 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Даніліна Сергія Володимировича (79005, м. Львів, вул. Поповича, 2 офіс 10, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1959 від 02.11.2020 року).

17.01.2024 року оприлюднено на офіційному веб-сайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 03.06.2024 у справі № 918/1354/23 визнано грошові вимоги кредиторів: ТОВ "Деревовиріб" в розмірі 406 618,21 грн, ТОВ "Глянс" в розмірі 4 024 466,27 грн, ТОВ "Синеон" в розмірі 546 665,07 грн., затверджено реєстр грошових вимог кредиторів на загальну суму 4 977 749,55 грн..

Ухвалою суду від 15.07.2026 року Заяву про самовідвід судді Андрійчук Оксани Василівни у справі №918/1354/23 про неплатоспроможність ОСОБА_3 задоволено.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №918/1354/23 передано для розгляду судді Марач В.В..

Ухвалою суду від 16.07.2026 року прийнято справу №918/1354/23 до свого провадження суддею Марач В.В.. Розгляд справи у підсумковому засіданні призначено на "10" серпня 2026 р. на 14:30 год..

01.112.2025 року через систему Електронний суд ТОВ "Вектор Степ" подано Заяву в якій просить суд:

- замінити у справі № 918/1354/23 кредиторів Товариство з обмеженою відповідальністю "Глянс" (ЄДРПОУ: 38246585), Товариство з обмеженою відповідальністю "Синеон" (ЄДРПОУ: 39587292), Товариство з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" (ЄДРПОУ: 40648367) на їх правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор Степ" (ЄДРПОУ: 44836528).

При цьому заявник посилається на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глянс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Синеон", Товариством з обмеженою відповідальністю "Деревовиріб" ("Первісні кредитори") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор Степ" ("Новий кредитор") укладено Договори про відступлення права вимоги. Згідно з умовами Договорів, в порядку та на умовах, визначених цими Договорами, Первісні кредитори відступають Новому кредитору Право вимоги, що належить Первісним кредиторам до Боржника ОСОБА_3 .

Товариством з обмеженою відповідальністю "Вектор Степ" у судове засідання не з`явилося, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, зокрема в його Електронний кабінет, причин неявки суду не повідомило.

Розглянувши подану Заяву, заслухавши пояснення присутніх представників сторін суд дійшов висновку що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо;

друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Як зазначено в пункт 59 цієї постанови, питання заміни кредитора правонаступником врегульовано нормами спеціального законодавства (стаття 43 КУзПБ), а отже, належить до першої групи питань.

Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей , встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Норми Закону про банкрутство (КузПБ) застосовуються переважно як спеціальні норми права. У випадках відсутності в Законі про банкрутство іншого врегулювання інституту правонаступництва, мають застосовуватися норми чинного ГПК України, як загальні норми процесуального права.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду та викладені у постанові від 27.02.2020 у справі № 911/806/17.

Отже, враховуючи викладене та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, слід дійти висновку, що вирішення першої групи питань врегульовано нормами законодавства з питань банкрутства (Закон про банкрутство, КУзПБ). Норми чинного ГПК України, як загальні норми процесуального права, підлягають застосуванню у випадках відсутності в законодавстві, що регулює процедуру банкрутства, іншого врегулювання інституту правонаступництва.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В ч. 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

В постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

За змістом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 905/635/18, у разі заміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. При цьому, такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов`язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов`язання, тобто такого зобов`язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.

Судом встановлено, що в Договорах відступлення права вимоги (цесії) №03-11/2025, №02-11/2025, №01-11/2025 від 24.11.2025 року сторони зазначили, що до Цесіонарія переходить право вимоги Цедента за грошовими зобов`язаннями, які виникли між Цедентом і фізичною особою ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 відповідно до платіжних доручень, які перераховані у вказаних договорах, та рішень Господарського суду Рівненської області у певних справах (п.1, п.4 Договорів).

Однак суд зазначає, що ні платіжні доручення, ні рішення господарського суду не є правочинами в розумінні статтей 202, 203 Цивільного кодексу України.

Крім того також слід відмітити, що ні платіжні доручення, ні рішення господарського суду не є по своїй суті зобов`язанням, так як не передбачають обов`язку боржника вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитору не надають права вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В той же час суд зазначає, що відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі саме за правочином (відступлення права вимоги).

Також за умовами статті 512 ЦК України, кредитор може бути замінений іншою особою саме у зобов`язанні.

З огляду на вищезазначені норми закону, суд зазначає, що платіжні доручення та рішення (ухвали, постанови, тощо) господарського суду не є по своїй суті ні правочином, ні зобов`язанням, так як не передбачають обов`язку боржника вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитору не надають права вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, підсумовуючи все вищенаведене, суд зазначає, що в даному випадку платіжні доручення та рішення (ухвали, постанови, тощо) господарського суду не є підставою виникнення цивільних права та обов`язків, і, відповідно, не є зобов`язанням, у якому може бути замінено кредитора.

За наведених обставин Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор Степ" про заміну кредиторів у справі №918/1354/23 задоволенню не підлягає.

На підставі вищенаведеного, керуючись статями 2, 43 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 52, 232- 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вектор Степ" у задоволенні Заяви про заміну кредиторів у справі №918/1354/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду, через місцевий суд, що її постановив, протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали підписано 11 серпня 2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.