Решение № 138819618, 07.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/1666/26

2/703/1601/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Криви Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Позика» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28.12.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачем ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 94042052 в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

На виконання умов договору відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 6 500 грн. шляхом їх перерахування на банківський рахунок.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 01092025/1, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором.

За розрахунком позивача, станом на дату відступлення права вимоги загальний розмір заборгованості становить 19 500 грн., з яких: 6 500 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту та 13 000 грн. - заборгованість за процентами.

Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та набуття права вимоги на підставі договору факторингу, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 19 500 грн., а також понесені судові витрати, у тому числі судовий збір в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 березня 2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію наведеної ухвали було направлено сторонам.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.

09 квітня 2026 року Смілянського міськрайонного суду Черкаської області постановлено: відзив та клопотання подані представником відповідача Бабенком Р.В. від 06.04.2026 року - повернути без розгляду.

13 квітня 2026 року представник відповідача подав відзив на позов в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його недоведеність.

На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач не надав належних доказів укладення кредитного договору саме відповідачем, оскільки не підтверджено належність відповідачу номера телефону, на який надсилався одноразовий ідентифікатор для підписання договору.

Крім того, на думку відповідача, матеріали справи не містять належних доказів фактичного перерахування кредитних коштів на її банківський рахунок, правильності нарахування процентів після закінчення строку кредитування, а також переходу до позивача права вимоги за спірним кредитним договором.

Також представник відповідача заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих послуг, у зв`язку з чим просить відмовити у їх стягненні або зменшити їх розмір.

Окрім цього, представник відповідача подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, у якій зазначає, що строк звернення позивача до суду сплив, а тому просить застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову з цієї підстави.

21 квітня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача виклав заперечення щодо доводів відповідача та підтримав позовні вимоги.

Узагальнено доводи відповіді на відзив полягають у тому, що доводи відповідача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, представник позивача вказує, що кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується договором та довідкою про ідентифікацію клієнта.

Також представник позивача зазначає, що кредитні кошти були перераховані на банківський рахунок відповідача, що підтверджується наявними у справі доказами, а нарахування процентів здійснювалося виключно в межах строку кредитування відповідно до умов договору. Крім того, позивач посилається на здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості, що на його думку, свідчить про визнання зобов`язання.

Заперечуючи доводи відповідача щодо переходу права вимоги, представник позивача зазначає, що матеріали справи містять належні докази набуття позивачем права вимоги за спірним кредитним договором.

Щодо заяви про застосування позовної давності представник позивача зазначає, що строк позовної давності не сплив з огляду на його продовження на період дії карантину та воєнного стану, а також з урахуванням погодженого сторонами договору збільшення строку позовної давності до десяти років.

З огляду на викладене представник позивача просить відхилити доводи відповідача, відмовити у застосуванні наслідків спливу позовної давності та задовольнити позов у повному обсязі.

03 червня 2026 року до суду представника відповідача подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що відповідач не заперечує факт отримання 28.12.2021 кредитних коштів у сумі 6 500 грн., однак вважає заявлений позивачем розрахунок заборгованості у розмірі 19 500 грн. незаконним. Посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, представник відповідача вказав, що після спливу визначеного договором строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати договірні проценти, а тому нарахування процентів після 27.01.2022 є безпідставним. Також зазначив, що з урахуванням здійсненого відповідачем платежу у сумі 2 600 грн. максимальний розмір заборгованості не міг перевищувати 7 800 грн.

Крім того, представник відповідача вказав, що позивач не довів належними та допустимими доказами перехід до нього права вимоги за кредитним договором, оскільки не надав доказів фінансування за договором факторингу, що, на його думку, свідчить про недоведеність набуття статусу нового кредитора.

З огляду на викладене представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а в разі часткового задоволення позову - відмовити у стягненні процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу виконання зобов`язань.

28 грудня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія» «Ірбіс» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання фінансового кредиту №94042052.

Відповідно до умов договору, сторонами укладено кредитний договір в електронній формі шляхом акцепту відповідачем пропозиції (оферти) позивача, підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором /612602/ відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з умовами договору він набрав чинності з моменту одержання кредитодавцем повідомлення про прийняття (акцепт) оферти та за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до умов договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти у розмірі 6 500 грн., а відповідач - прийняти кредит, використати його для власних потреб, не пов`язаних із підприємницькою діяльністю, своєчасно повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом.

Умовами договору передбачено, що кредит надається шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача, операції за яким здійснюються із використанням зазначеної ним платіжної картки. Відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити нараховані проценти не пізніше 28.03.2022, при цьому мав право на дострокове виконання своїх зобов`язань.

Договором визначено, що протягом пільгового періоду тривалістю 30 календарних днів (з 28.12.2021 по 27.01.2022) проценти за користування кредитом нараховуються за пільговою фіксованою ставкою 2 % на день. Після закінчення пільгового періоду до завершення строку кредитування (з 28.01.2022 по 28.03.2022) застосовується стандартна процентна ставка у розмірі 3 % на день.

Також договором передбачено право відповідача повторно скористатися пільговим періодом за умови сплати процентів за користування кредитом не пізніше трьох днів після закінчення попереднього пільгового періоду та укладення з позивачем відповідного додаткового договору, яким визначаються новий строк кредитування та інші пов`язані з цим умови.

Згідно з умовами договору проценти за користування кредитом нараховуються щоденно на залишок заборгованості, починаючи з дня надання кредитних коштів і до дня їх повернення, при цьому день видачі кредиту враховується як повний день користування кредитом, а при частковому погашенні заборгованості проценти продовжують нараховуватися на залишок основної суми боргу.

Договором встановлено, сторони погодили, що кредитодавець має право відступити право вимоги за договором іншій особі без отримання додаткової згоди відповідача.

Умовами договору також передбачено, що сторони, керуючись статтею 259 Цивільного кодексу України, домовилися збільшити встановлений законом строк позовної давності за вимогами, що випливають із цього договору до 10 (десяти) років.

Зі змісту Договору про надання фінансового кредиту вбачається, що при їх укладенні позичальником було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім`я та по батькові, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податку, адреса реєстрації та місця фактичного проживання, електрону пошту та номер мобільного.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Як вбачається з довідки про ідентифікацію клієнта, ОСОБА_2 , з якою укладено договір № 94042052 ідентифікована Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК`ІРБІС». Акцепт оферти позичальником підписано Унікальним ідентифікатор (код підпису) 612602; Дата та час підписання:12/28/2021; Номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор НОМЕР_6; номер картки/маска карти: НОМЕР_1 .

Укладаючи кредитні договори відповідач та ТОВ «ФК`ІРБІС» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 612602. Після чого відповідачу були перераховані кошти, відповідно до умов Кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» за вих. № 3152_251021113346 від 21.10.2025, яке на умовах партнерського договору з ТОВ «ФК`ІРБІС», 28.12.2021 15:30:20 на карту НОМЕР_1 перерахувало кошти на суму 6500,00 грн.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

01 вересня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» та ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» уклали договір факторингу про відступлення прав вимоги №01092025/01, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та Акту приймання - передачі Реєстру прав вимог від 01.09.2025 до зазначеного вище договору, відступило ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача ОСОБА_2 , що також підтверджується Витягом із додатку №1 до Договору факторингу.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором №94042052 від 28.12.2021, станом на 01.09.2025, сума заборгованості за період з 28.12.2021 по 28.03.2022 становить 19500 грн., з яких: залишок основного боргу - 6500 грн., залишок % за кредитом-13000 грн.; погашення кредиту - 2600 грн.

Як вбачається з платіжної інструкції АТ «СЕНС БАНК» №6054383 від 02.019.2025, ТОВ «ФК «ПОЗИКА» було переховано ТОВ «ФК «ІРБІС», оплату суми фінансування згідно з Договором факторингу №01092025/01 від 01.09.2025.

Відповідно до умов вказаного Договору, та у відповідності до ст.512 ЦК України позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ФК «ІРБІС», в тому числі і до відповідача за кредитним договором від 28.12.2021.

Згідно інформації від АТ КБ «Приватбанк», на ім`я ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , відкрито рахунок № НОМЕР_4 , та по вказаному рахунку було зарахування коштів на суму 6500,00 грн. 28.12.2021, фінансовий номер телефону станом на 06.05.2026: НОМЕР_5 .

Крім того суд взяв до уваги надані стороною позивача даних з додатку «ДІЯ» щодо Актового запису про шлюб відповідача, відповідно до яких ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , видано свідоцтво: НОМЕР_7, актовий запис №: 314 від 06.11.2025, та мала прізвище до шлюбу: « ОСОБА_5 ».

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріали справи не містять доказів повного погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором. При цьому сторонами не заперечується здійснення відповідачем 29.02.2024 платежу в розмірі 2 600 грн.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо строку позовної давності слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в Постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

За кредитною угодою перебіг трирічного строку позовної давності (ст.257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст.261 ЦК України).

Вказана правова позиція Верховного Суду України викладена у Постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14, у Постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14.

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача, причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право не було порушено, суд відмовляє в позові у зв`язку з його необґрунтованістю. В разі встановлення судом порушеного права, але позовна давність за такими вимогами спливла, про що заявила інша сторона, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом також встановлено, що строк виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором настав 28.03.2022. Водночас матеріалами справи підтверджується та сторонами не оспорюється, що 29.02.2024 відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 2 600 грн.

Здійснення такого платежу свідчить про визнання боргу, у зв`язку з чим, відповідно до статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності було перервано, а її новий перебіг розпочався з 01.03.2024.

Разом з тим, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2.

В той же час, 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Верховний Суд, звернув увагу на те, що навіть попри відсутність змін, зумовлених дією воєнного стану на території України і закріплених у Цивільному та Цивільному процесуальному кодексах, суди повинні враховувати такі обставини під час розгляду справи.

Переривання позовної давності настає в разі вчинення боржником дій, що свідчать про визнання боргу (наприклад, часткова сплата боргу). Після переривання позовна давність починає відлік заново.

Запроваджений у зв`язку з повномасштабним вторгненням воєнний стан має суттєвий вплив на функціонування правової системи України. Однією з актуальних наразі проблем є питання процесуальних строків і позовної давності, їх розрахунку та можливості поновлення.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Законом України від 14 травня 2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення».

Проте зазначений Закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 04 вересня 2025 року, до цього часу діяли норми щодо зупинення перебігу позовної давності, визначеної ЦК України.

Як вбачається із відтиску штампу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області позивач звернувся до суду 03 березня 2026 року.

З урахуванням наведених норм суд уважає, що в спірному випадку позивач не пропустив визначену чинним на час звернення законодавством позовну давність.

Відповідно до ч.1 ст.262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 5500 грн., суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З огляду на те, що стороною позивача було надано до суду договір про надання правової допомоги, акт надання послуг, детальний опис надання послуг до акту, виходячи з принципів розумності та справедливості суд вважає за доцільне зменшити заявлену суму витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Аналізуючи викладене, беручи до уваги, що спір між сторонами виник за договірних обставин, суть яких ніким не спростовувалась, сам договір не суперечить діючому законодавству, та враховуючи положення ст.1049 ЦК України, яким визначено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, встановленому договором, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 19500 грн.00 коп.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 94042052 від 03 березня 2026 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2622 гривні 40 копійок.

Керуючись ст.4, 12, 13, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором №94042052 від 28.11.2021 року в загальному розмірі 19500,00 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 2622 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу 3 000,00 грн., а всього 25162(двадцять п`ять тисяч сто шістдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 07 серпня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПОЗИКА" ел. пошта ppr@fkpozyka.com.ua тел. НОМЕР_8 адреса 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1 ЄДРПОУ 39493634

Відповідач ОСОБА_6 , адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий: Ю. В. Крива