Решение № 138774690, 05.08.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/2432/26

381/2734/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Фастів

Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої судді Анапріюк С.П.,

з участю секретаря Куліковських А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

У січні 2026 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № CCNG-630083127, понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 16.01.2014 АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали договір № CCNG-630083127.

Взяті на себе зобов`язання кредитор виконав та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі, встановленому договором. Відповідач свої обов`язки за вказаним договором не виконав, не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитом.

Позивач стверджує, що на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 08 травня 2026 року відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачу ухвала судді від 08 травня 2026 року надіслана на адресу зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем її проживання та отримана адресатом, про що свідчать відомості рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суду не подав.

22 травня 2026 року від представника відповідача адвоката Махлая О.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його недоведеність та необґрунтованість. Зазначає, що позивач не надав належні і допустимі докази укладення та виконання кредитного договору, зокрема самого кредитного договору, документів, які підтверджують видачу кредитних коштів, банківської виписки та детального розрахунку заборгованості. Вказує, що договори факторингу та витяги з реєстрів боржників не підтверджують належно перехід до позивача права вимоги до відповідача, а розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом і не підтверджує розмір боргу, а також відображають інформацію про здійснення чи нездійснення відповідачем сплат за кредитним договором. Вважає, що позивач не обґрунтував належно розмір заявлених витрат на правничу допомогу.

Також зазначає, що сторони договору погодили строк кредитування до 16.01.2016 (дата повернення коштів), тому після закінчення строку кредитування кредитор не мав права нараховувати проценти за договором, а лише інфляційні втрати та три відсотки річних у випадках, передбачених законом.

Крім того, посилається на внесення змін до законодавства у 2025 році, згідно із якими запроваджено мораторій щодо примусового стягнення заборгованості з військовослужбовців та їхніх родин. Цей мораторій діє протягом воєнного часу та додатково 12 місяців після його завершення.

До відзиву надає довідку, згідно з відомостями якої відповідач призваний по мобілізації з 19.12.2023. Просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивачу копія ухвали судді про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи доставлена до його електронного кабінету. Від позивача будь-яких клопотань, заяв до суду не надходило. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив розглядати справу за його відсутності за правилами спрощеного позовного провадження, не заперечував проти ухвалення судом заочного судового рішення.

15 червня 2026 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та вважає їх доведеними належними і допустимими доказами. Представник позивача вказує, що відповідач підписав договір кредитування, чим висловив свою згоду з його умовами та визнав їх вигідними та справедливими для себе, а також підтвердив ознайомлення з інформацією щодо основних умов договору.

Відповідно до банківської виписки по рахунку, банк виконав умови договору та надав позичальнику гроші в кредит, відповідач активно користується кредитним лімітом як до пролонгації, так і після неї та частково сплачував проценти за користування ним, а також висловив волевиявлення на продовження строку дії відновлювальної кредитної лінії. Він не звертався до кредитора з повідомленням про припинення кредитування, навпаки продовжив користуватися кредитними коштами для власних потреб, навіть поза межами встановленого ліміту.

Зазначає, що банківська виписка та розрахунок заборгованості належно підтверджують розмір заборгованості відповідача. Водночас відповідач не надав доказів на спростування її розміру.

Крім цього, відповідач не надав докази на спростування презумпції дійсності правочину.

Зауважує про обов`язок споживача діяти добросовісно та бути відповідальним.

Відповідач не висловив незгоду з умовами договору протягом встановленого законом часу, а навпаки погодився з умовами та отримав кредитні кошти, у зв`язку із чим має обов`язок їх повернути та сплатити проценти за користування ними.

Також повідомив, що право вимоги за кредитним договором було правомірно відступлене від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Флексіс», згодом до ТОВ «Вердикт Капітал», а в подальшому до ТОВ «Коллект Центр», у зв`язку з чим останній набув статусу нового кредитора та право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором.

Зазначає, що первісний кредитор відступив право вимоги у цьому зобов`язанні на суму 56172,71 грн, до позивача перейшло право вимоги на загальну суму 62 993,19 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 48427,20грн, 7745,51 грн процентів, що нараховані первісним кредитором, 3649,95 грн процентів, що нараховані ТОВ «Вердикт Капітал» та 3 % річних (601,02 грн) та інфляційних збитків (2569,51).

Уточнює, що сума 7745,51 грн, яка у попередньому розрахунку була відображена як пеня, фактично є заборгованістю за відсотками, а її відображення як пені є технічною помилкою, що не впливає на загальний розмір заборгованості.

Також представник позивача заперечує доводи відповідача щодо застосування пільг, передбачених частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», посилаючись на те, що відсотки були нараховані до початку проходження відповідачем військової служби, а надані відповідачем документи, на думку позивача, не підтверджують наявності підстав для застосування зазначеної пільги. Одночасно позивач просить поновити строк на подання додаткових доказів, долучити до матеріалів справи лист Національного банку України від 14.06.2024 № 14-0005/45819 та задовольнити позов повністю.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки суд призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тому для її розгляду судове засідання не проводиться.

Дослідивши наявні у справі докази та з`ясувавши обставини справа, суд встановив таке.

16 січня 2014 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №CCNG-630083127.

Відповідно до цього договору, ліміт відновлювальної кредитної лінії становить 75000 грн.

2.1.1. сума кредиту, що є доступною клієнту на момент видачі клієнту картки та підписання цього додатку, з встановленого договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та вказаного в цьому додатку ліміту відновлювальної кредитної лінії, складає 5000,00 грн. При цьому сторони погоджуються, що сума кредиту, що може бути доступна клієнту в будь-який час протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії та відрізняється від суми, що вказана в цьому пункті, повідомляється банком клієнту у порядку та спосіб, визначені умовами договору. Сторони також погоджуються, що сума кредиту, що може бути доступна клієнту в будь-якому випадку не може перевищувати ліміт відновлювальної кредитної лінії, який становить 75000 грн.

2.2. процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складає 21% річних на торгові операції та на операції зняття коштів.

2.3. розмір обов`язкового мінімального платежу складає 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією.

4.3 строк користування сумою кредиту 36 місяців чи інший строк, що визначений в додатку №4 до договору для кожного окремого партнера банку.

4.6. підписанням цього додатку сторони погоджуються, що протягом строку дії договору, сторони можуть внести зміни до додатку №4 до цього договору у порядку, передбаченому умовами договору та (б) у випадку зміни додатку № 4 до цього договору з метою доповнення вказаного додатку інформацією щодо нових партнерів та/або умов програми «моментальна розстрочка на карту», що застосовуються у випадку вчинення клієнтом операцій з використанням карти з метою оплати вартості товарів/послуг у мережі партнерів банку, що вказані в оновленому додатку № 4 до договору, за рахунок коштів відновлювальної кредитної лінії. Умови оновленого додатку №4 поширюються на відносини, що виникають між банком та клієнтом на підставі договору та умови користування коштами відновлювальної кредитної лінії для частини суми заборгованості, що використана для здійснення придбання товару/послуги в мережі партнерів банку, що вказані в додатку № 4 до договору, підлягають зміні згідно з умовами оновленого додатку № 4 до договору.

17.05.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» уклали Договір факторингу № 2, відповідно до умов якого, АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № CCNG-630083127.

18.05.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 18-05/21, відповідно до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № CCNG-630083127.

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено Договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов якого, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором № CCNG-630083127.

На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документи з назвою «Реєстр боржників», у тому числі і Реєстр до договору № 10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023, згідно з відомостями якого у відповідача наявний борг в сумі 62993,19 грн, з яких: 48427,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 3649,95 грн сума заборгованості за нарахованими процентами кредитором ТОВ «Вердикт Капітал», 7745,51 грн сума заборгованості за нарахованими процентами первісним кредитором, 2569,51 грн інфляційні збитки, 601,02 грн нараховані 3% річних.

На підтвердження розміру заборгованості позивач подав до суду документ з назвою «Розрахунок заборгованості за кредитним договором № CCNG-630083127», складений ТОВ «Вердикт Капітал» згідно з відомостями якого станом на 10.01.2023 заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 48427,20 грн.

Також позивач надав документ з назвою «Розрахунок заборгованості за кредитним договором № CCNG-630083127», складений ТОВ «Коллект Центр», згідно з відомостями якого станом на 24.04.2026 заборгованість за кредитним договором не погашена, залишок заборгованості складає 62993,19 грн.

За твердженням позивача відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 62993,19 грн, з яких: 48427,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 3649,95 грн сума заборгованості за нарахованими процентами кредитором ТОВ «Вердикт Капітал», 7745,51 грн сума заборгованості за нарахованими процентами первісним кредитором, 2569,51 грн інфляційні збитки, 601,02 грн нараховані 3% річних.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «Сенс Банк» надало відповідь № 8177-БТ-32.3/2026 від 21.05.2026, згідно з відомостями якої ОСОБА_1 є клієнтом банку.

На підтвердження щодо надання кредитним коштів надали виписку по рахунку за період з 16.01.2014 по 17.05.2021 року.

На обґрунтування заперечень проти позову відповідач надав суду довідку військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №4565 від 04.01.2024, згідно із якою солдат ОСОБА_1 призваний по мобілізації відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 до військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19.12.2023 року наказ №268 с/ч.

Згідно з відомостями довідки військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України №1/14/7-3160 від 03.10.2024, солдат ОСОБА_1 призваний за призовом під час загальної мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 24.04.2024 по теперішній час.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.

Вирішуючи спір у цій справі, суду належить встановити чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач довів наявність у нього права вимоги до відповідача у спірних правовідносинах.

У матеріалах справи наявні належні та достатні докази на підтвердження вказаних обставин.

З огляду на це суд вважає безпідставними заперечення відповідача у цій частині, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості суд зазначає таке.

За твердженням позивача відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість.

Стягнення вказаної заборгованості є предметом спору в цій справі.

Суд враховує, що особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.

Саме такий договір був укладений між відповідачем та первісним кредитором.

Надані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази містять відомості про укладений між сторонами договір та погоджені сторонами умови щодо розміру кредиту; розміру, порядку нарахування та погашення процентів за користування кредитом та прострочення погашення боргових зобов`язань; інші умови, що свідчать про фіксацію волі сторін договору кредитування.

На цих документах наявний підпис відповідача.

Отже, суд доходить висновку про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді суттєві умови договору про розмір процентної ставки, порядок їх сплати.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач довів на підставі належних та допустимих доказів погодження сторонами договору умов про розмір та порядок отриманого кредиту, нарахування процентів за користування ним , а також умови повернення отриманих у позику грошей та плати за користування ними.

Виходячи з презумпції правомірності правочину, задекларованої у ст. 204 ЦК України, суд вважає доведеним факт існування між сторонами договірних відносин.

Суд створив учасникам справи належні умови для ознайомлення із рухом справи, забезпечивши дотримання принципів гласності та відкритості судового процесу, а також надав сторонам строк для подачі заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань.

Отже, відповідач мав процесуальну можливість, але не скористався своїм правом подання до суду доказів на спростування вимог та доводів позивача, зокрема та не виключно не заперечив та не спростував із наданням відповідних доказів факт укладення ним цього договору, належність йому банківської картки з відповідним номером і зарахування на цю картку коштів, які надані на виконання вказаного договору кредиту.

Відповідач у поданому відзиві заперечив проти позову в частині строку нарахування процентів, розміру процентів та інших зазначених позивачем платежів, зазначивши, що після закінчення строку кредитування позивач безпідставно продовжував нараховувати договірні проценти, вимоги про стягнення штрафних санкцій є недоведеними і відповідач як військовослужбовець звільнений від їх сплати.

Заперечуючи проти розміру заборгованості, відповідач не заперечує проти факту укладання ним цього договору, його умов, а також проти існування кредитних правовідносин. Також відповідач не надав доказів погашення заборгованості, власного розрахунку заборгованості.

Водночас позивач подав до суду належні та достатні докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, зокрема розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Суд вважає цей розрахунок достатнім доказом щодо розміру заборгованості відповідача у спірних правовідносинах, оскільки його відомості узгоджуються з умовами договору кредиту.

Крім цього, суд враховує надану банком інформацію на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, відомостями якої підтверджено зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, а також користування відповідачем кредитними коштами, здійснення ним сплат у рахунок погашення зобов`язань у цих правовідносинах, користування коштами понад встановлений кредитний ліміт та поза встановленим строком, що мало наслідком продовження строку користування кредитними коштами відповідно до погоджених умов договору.

Щодо розміру заборгованості суд зазначає таке.

Стосовно тіла кредиту.

З огляду на встановлені обставини справи суд вважає наявними правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі, що зазначений у позові.

Стосовно розміру процентів суд встановив, що вони нараховані в межах погодженого сторонами договору строку з урахуванням пролонгації користування коштами за ініціативою відповідача та на умовах договору, включно із процентами за овердрафт.

Також суд встановив, що 17.05.2021 первісний кредитор відступив право вимоги у цих правовідносинах на підставі договору факторингу.

Суд наголошує, що саме з цього часу припинилося право кредитора нараховувати проценти за користування кредитом, оскільки новий кредитор не набув право здійснювати фінансові операції стосовно боржника, а лише набув право вимагати виконання зобов`язання у розмірі та обсязі, що існувало на момент його відступлення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16).

Отже, фактичний строк кредитування тривав до 17.05.2021.

Суд встановив, що проценти у спірних правовідносинах нараховані первісним кредитором у межах цього строку, а тому розмір заборгованості за процентами, у розмірі 7745,51 грн є обґрунтованим.

Вказана сума підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Водночас нарахування процентів поза межами вказаного строку суд вважає безпідставним, тому 3649,95 грн заборгованості за нарахованими процентами кредитором ТОВ «Вердикт Капітал» є необґрунтованим і в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, самостійними елементами компенсації за прострочення грошового зобов`язання є 3% річних від простроченої суми та індексація боргу відповідно до встановленого індексу інфляції.

3% річних це визначена законом плата за користування боржником чужими грошовими коштами. На відміну від штрафних санкцій, які мають карну природу та застосовуються як засіб впливу на боржника за порушення зобов`язання, 3% річних від простроченої суми мають компенсаційний характер.

Інфляційні втрати (індексація) спрямовані на відшкодування кредиторові знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів. Механізм індексації забезпечує збереження купівельної спроможності грошової суми, що належить кредиторові, на рівні, який був у момент порушення грошового зобов`язання.

Передусім суд враховує, що вказані у позові суми нарахування зазначених видів компенсації здійснені за період до 23.02.2022, а також відповідно до приписів чинного законодавства.

З огляду на вказане суд вважає вимоги позову у цій частині обґрунтованими, оскільки нарахування інфляційних втрат та 3% річних є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, які виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Такий висновок суду відповідає висновку Великої Палат Верховного Суду, викладеному у постанові від 2 липня 2025 року у справі №903/602/.

Щодо заперечень відповідача в частині нарахування процентів та компенсації за прострочення виконання зобов`язання суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у різних його редакціях, у тому числі і у редакції, на яку посилається представник відповідача у відзиві на позовну заяву, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Отже, цей Закон встановлює пільги у сфері кредитування для визначених у Законі категорій військовослужбовців з часу їх призову.

Суд вважає нерелевантним та помилковим посилання представника відповідача на цю правову норму, оскільки наявні у матеріалах справи докази свідчать, що усі нарахування здійснені до набрання чинності цим законом, до початку введення у країні воєнного стану, а також до призову відповідача на військову службу 19.12.2023.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 59343,04 грн (48427,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту, 7745,51 грн сума заборгованості за нарахованими процентами первісним кредитором, 2569,51 грн інфляційні збитки, 601,02 грн нараховані 3% річних).

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц висловила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

На позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені позовні вимоги.

На відповідача покладено обов`язок спростувати заявлені у позові вимоги.

Отже, цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей.

Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

За умови доведення як факту отримання відповідачем коштів, так і користування ними, саме на останньому лежить процесуальний обов`язок спростувати наявність решти заборгованості за тілом кредиту.

За наслідком розгляду цієї справи суд дійшов висновку про те, що позивач довів факт отримання відповідачем коштів та користування ними, а відповідач не виконав обов`язку спростування цих обставин, не надав суду докази відсутності у нього заборгованості за отриманим кредитом та доказів її погашення.

Отже, відповідач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Враховуючи викладене та встановивши порушення відповідачем умов кредитного договору, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням результату вирішення цієї справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2502,66 грн (94% задоволених вимог).

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач у позовній заяві зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано документи щодо наданої правничої допомоги.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу та, розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір ? обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічні висновки висловлені Верховним судом у постановах від 20 лютого 2024 року у справі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у справі № 910/11903/23 та від 23.04.2025 року у справі № 638/13336/21.

Надавши оцінку понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши складність справи, ціну позову, а також те, що процесуальний закон передбачає розгляд такої справи у порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, за предметом спору та характером спірних правовідносин, правовим регулюванням ця справа для позивача є типовою з-поміж великої кількості аналогічних справ за його позовами; врахувавши характер послуг, а також необхідність дотримання критерію пропорційності, розумності та справедливості, дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.

Також суд враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас відповідач вказаний обов`язок не виконав і не довів неспівмірність зазначених позивачем витрат.

Отже, відповідно до приписів ст. 11, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, пропорційною до розміру задоволених витрат є розмір правничої допомоги у сумі 1880,00 грн (94% від заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити частково позов.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 59343 (п`ятдесят дев`ять тисяч триста сорок три) гривні 04 копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 2502 (дві тисячі п`ятсот дві) гривні 66 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1880 (одна тисяча вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 05.08.2026.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК