Постановление суда № 138765618, 04.08.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Хортицький районний суд м.Запоріжжя

Справа № 337/4960/26

Провадження № 1-кп/337/505/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому:

ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Запоріжжя, громадянину України, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , займає посаду директора ТОВ «Шик 2021», раніше несудимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України (ЄРДР № 22026080000001879 від 23.07.2026), запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Хортицького районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому КПК України. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

В підготовчому судовому засіданні 04.08.2026 прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обгрунтовуючи його тим, що в межах цього кримінального провадження обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 08.08.2026. Оскільки до вказаного строку судовий розгляд завершено не буде, ризики, які були підставою для застосування такого суворого запобіжного заходу не змінились та не відпали. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна. Обвинувачений може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки ОСОБА_6 намагався перетнути кордон з Республіка Польща в Республіку Білорусь з грошовими коштами у розмірі 184 тис доларів США, які були вилучені білоруськими прикордонниками. В подальшому ОСОБА_6 може також вживати заходів щодо переховування від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_6 може продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, тобто наявний ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з огляду на злочинні дії, які йому інкрімінуються та з огляду на надання останнім добровільної згоди на роботу на користь держави-агресора рф. Відомостей про стан здоров`я обвинуваченого, який би перешкоджав подальшому триманню його під вартою, наразі немає. Вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаним ризикам. Також просив не визначати альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений та його захисник заперечили проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Захисник наголосив на необгрунтованості обвинувачення та відсутності ризиків, на які посилається прокурор. Зазначив, що обвинувачення проти його підзахисного сфабриковано працівниками СБУ; після намагання перетнути кордон з Білоруссю та вилучення грошових коштів білоруськими прикордонниками обвинувачений добровільно повернувся в Україну, у нього вилучили паспорт для виїзду за кордон а тому ризик повторного залишення території України відсутній. Захисник просив обрати стосовно обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту. Обвинувачений підтримав позицію свого захисника, наголосив на своїй невинуватості.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ст. 3, 8 Конституції України, ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 176, 177, 183, ч. 1 ст. 194 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбаченим п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

За змістом ст. 199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування відповідного запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим. Суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що певні обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Так, наразі ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, яке є особливо тяжким злочином і за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Виходячи з практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочину та суворість можливого покарання не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою, однак є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування.

Крім того, стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Дане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, тому на цій стадії провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.

В даному випадку суд вважає, що клопотання прокурора містить достатньо даних для висновку про причетність обвинуваченого ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину.

Також суд враховує, що ризиком є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».

В даному випадку суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 в даний момент обвинувачується у вчиненні в умовах воєнного стану особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України за фактом державної зради,тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України шляхом надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб. Крім того, оцінюючи ризик переховування під правосуддя, суд бере до уваги, що обвинувачений у січні 2026 року, тобто під час вчинення злочинних дій, які йому інкрімінуються стороною обвинувачення, намагався перетнути кордон з Республікою Білорусь (в бік РБ) зі значною сумою готівки, водночас, в перетині кордону йому було відмовлено.

Вказані обставини, на думку суду, свідчать про наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватись від суду та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, які на даний час не змінилися та не відпали. Вказані ризики є актуальними та достатньо високими, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Крім того, відповідно до ст.178 КПК України суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, дані про його особу, його вік, характер його протиправної поведінки та ризик її продовження.

Суд вважає, що за вищевказаних обставин більш м`які запобіжні заходи не забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання наявним ризикам.

При цьому, суд враховує, що під час дії воєнного стану до особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, за наявності зазначених в ст. 177 КПК України ризиків застосовується запобіжний захід лише у вигляді тримання під вартою.

Також суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, а характер та ступінь тяжкості діяння, в якому він обвинувачується, сукупність вказаних вище обставин однозначно свідчать про наявність на даний момент конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондує з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі судом не встановлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити до двох місяців.

Крім того, на підставі положень ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи обставини цієї справи та підстави застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зокрема, те, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України під час дії воєнного стану, суд вважає за можливе не визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою підлягає задоволенню, натомість, клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у вигляду домашнього арешту задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7, 177, 178, 182-183, 194, 314-315, 331, 371-372, 392 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання сторони захисту про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на два місяці, до 04.10.2026 включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.

Копію ухвали надіслати до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.

Ухвала, може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її проголошення.

Строк дії ухвали визначити до 04.10.2026 включно.

Повний текст ухвали виготовлено 04.08.2026.

Головуючий суддя ОСОБА_8

Суддя ОСОБА_9

Суддя ОСОБА_10