Решение № 138747486, 05.08.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/563/26

Провадження № 2/168/391/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Малюти А.В.

за участю: секретаря судових засідань Сулеви Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.Стара Вижівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» Паладич Аліни Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

учасники справи не викликалися

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Представника ТОВ «Свеа Фінанс» Паладич А.О. звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 9163447 від 23 січня 2025 року в розмірі 28 500,00 грн., судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 23 січня 2025 року між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 91634472. Договір укладено шляхом обміну електронними повідомленнями. Відповідачці було надано кошти в розмірі 10000,00 грн. шляхом їх перерахування на карту № НОМЕР_1 , надану відповідачкою.

27 червня 2025 року між ТОВ «Міолан» та ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено договір факторингу № 01.02-16/25, відповідно до якого ТОВ «Міолан» передало (відступило) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Свеа Фінанс» прийняло право вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Додатку № 1 (реєстру боржників) позивач набув право грошової вимоги до відповідачки на суму 28 500,00 грн. за договором № 9163447 від 23 січня 2025 року.

Відповідачка своїх зобов`язань за договором не виконала, тому утворилася заборгованість перед позивачем в розмірі 28 500,00 грн. З яких, 10000,00 грн. заборгованість за сумою кредиту, 0,00 грн. заборгованість по відсотках, 14 000,00 грн. заборгованість за комісією, 4 500,00 грн. заборгованість за штрафом. А тому представник позивача звернулася до суду за захистом порушених прав.

На підтвердження позовних вимог представник позивача надала: договір про споживчий кредит від 23 січня 2025 року № 9163447, графік платежів, заяву на отримання кредиту від 23 січня 2025 року, паспорт споживчого кредиту, графік платежів до паспорту споживчого кредиту, правила надання коштів у кредит, розрахунок заборгованості ТОВ «Свеа Фінанс», платіжне доручення від 23 січня 2025 року (на суму 10 000,00 грн.), договір факторингу № 01.02-16/25 від 27 червня 2025 року, реєстр боржників, статут та установчі документи ТОВ «Свеа Фінанс», довіреність,

Відповідачка відзиву на позов не подала.

Заяви (клопотання) учасників справи.

В позовній заяві представник позивача просила розгляд справи здійснювати у відсутності представника позивача. Проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідачка будь-яких заяв та клопотань суду не подавала.

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 06 липня 2026 року суд відкри провадження у справі. Постановив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 ЦПК України. Вказаною ухвалою суду відповідачці запропоновано надати протягом 15 календарних днів з дня отримання ухвали відзив на позовну заяву. Повідомив відповідачку про розгляд справи в суді в тому числі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади.

Копію ували з додатками відповідачка отримала 11 липня 2026 року. Що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Будь-яких інших заперечень до суду не надійшло.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Фактичні обставини встановлені Судом.

Судом встановлено, що 23 січня 2025 року між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 9163447 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 798751 відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов вказаного Договору відповідачці було надано кредит (перераховано кредитні кошти) в сумі 10 000,00 грн на банківську картку, вказану відповідачкою, № НОМЕР_1 . Сума кредиту становила 10 000,00 грн.

Проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту.

Договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту- 25,00% та комісії за обслуговування кредиту за весь строк у розмірі 14,00% від суми кредиту за кожний розрахунковий період. Кредит надавався строком на 345 днів з 23 січня 2025 року до 03 січня 2026 року.

Факт переказу коштів в розмірі 10 000,00 грн відповідачці підтверджується платіжним дорученням № 146683699 від 23 січня 2025 року, виданим ТОВ «Мілоан» через АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач належним чином зобов`язання не виконувала, здійснивши останній частковий платіж 16 лютого 2025 року в сумі 3 000,00 грн, які первісним кредитором було зараховано в рахунок погашення комісії за надання кредиту (2 500,00 грн) та частково комісії за обслуговування кредиту (500,00 грн).

27 червня 2025 року між ТОВ «Міолан» та позивачем ТОВ «Свеа Фінанс» (після перейменування, попередня назва ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») було укладено договір факторингу № 01.02-16/25, згідно якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Свеа Фінанс».

Відповідно до реєстру боржників (витягу з Додатку 1) до договору факторингу, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 9163447 у зафіксованому розмірі 28 500,00 грн. З яких: 10 000,00 грн заборгованість за сумою кредиту (тіло); 0,00 грн заборгованість за процентами; 0,00 грн заборгованість за комісією за надання кредиту; 14 000,00 грн заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 4 500,00 грн заборгованість за штрафом. Нарахування заборгованості здійснювалось первісним кредитором до моменту відступлення права вимоги.

Відповідачка свого зобов`язання перед новим кредитором не виконала, погашення решти заборгованості не здійснила, внаслідок чого утворився борг перед позивачем на загальну суму 28 500,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні.

Оцінка Суду

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, тобто норми про договір позики.

На підставі частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач подав докази, які підтверджують існування між сторонами договірних відносин, докази невиконання умов кредитних договорів відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положення частини 1 статті 1078 ЦК України передбачають, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідачка погодилася на умови Договору, шляхом його підписання своїм електронним підписом, що відтворений шляхом використання електронного підпису одноразовими ідентифікаторами. Що вважається направленням позичальнику повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цих договорів.

Суд вважає, що представник позивача надала належні та допустимі докази про факт невиконання відповідачкою узятих на себе зобов`язань за договором щодо повернення фактично отриманих сум кредитних коштів. А тому порушене право позивача в цій частині підлягає судовому захисту.

Щодо вимог представника позивача стосовно стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, то суд виходить з наступного.

Умови кредитного договору № 9163447 від 23 січня 2025 року визначають, що базова процентна ставка за користування кредитом становить 0,0010 відсотків річних. Натомість, цим же договором та паспортом споживчого кредиту встановлено обов`язок позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту за кожен розрахунковий період, що в сукупності за весь строк становить 30 800,00 грн. Станом на момент відступлення права вимоги за цим пунктом відповідачці нараховано 14 000,00 грн такої заборгованості.

У розділі «Терміни та визначення» Кредитного договору сторони погодили, що вказана комісія є винагородою кредитора за дії з обслуговування кредиту, а саме: цілодобове надання позичальнику облікової інформації про розмір заборгованості через особистий кабінет, оновлення графіка платежів, надсилання текстових повідомлень (СМС) з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування коштів та консультування службами підтримки.

Суд наголошує, що відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит платежі, які споживач має сплатити на користь кредитодавця за дії, які кредитодавець вчиняє на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості боржника тощо), або за дії, які споживач вчиняє на користь кредитодавця, або які не обумовлюють надання окремої фінансової послуги споживачу.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (справа № 496/3134/19 від 13 липня 2022), умова договору, що передбачає оплату послуг з інформування про заборгованість, яку споживач вимагає (або отримує) раз на місяць, є нікчемною.

Оскільки комісія нарахована за дії, що є обов`язком кредитора або є безкоштовними за законом, умови Кредитного договору в цій частині є нікчемними з моменту підписання. Оскільки нікчемний правочин не створює юридичних наслідків (стаття 216 ЦК України), право вимоги щодо комісії у розмірі 14 000,00 грн у первісного кредитора не виникло, а отже, не набуто і новим кредитором.

Відтак, суд вважає за необхідне повністю відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту.

Щодо позовних вимог у частині стягнення з відповідачки штрафу в розмірі 4500,00 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до Закону України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено відповідний Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який триває дотепер.

У цій справі кредитний договір укладений між сторонами 23 січня 2025 року. Тобто в період дії воєнного стану в Україні, а, отже, згідно з пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) штрафу.

Відтак, оскільки стягнення штрафу у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідачки цих коштів в розмірі 4 500,00 грн.

З огляду на наведені вище норми права, розглянувши справу в межах заявлених вимог, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Слід стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором від 23 січня 2025 року у розмірі 10 000,00 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 10 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 14 000,00 грн. та штрафу в розмірі 4500,00 грн. необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, у ході судового розгляду суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на суму 10000,00 грн., що становить 35,09 % від заявленої позивачем суми 28500,00 грн., відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в розмірі 934,24 грн. ( 2 662,40 * 35,09 / 100 = 934,24).

Керуючись статтями 76 - 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України,

на підставі статей 509, 525, 526, 610, 628, 629, 634, 1048 ЦК України,

суд

У Х В А Л И В :

Позов представника товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» Паладич Аліни Олександрівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 9163447 від 23 січня 2025 року в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень (заборгованість за сумою кредиту)

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 934,24 (дев`ятсот тридцять чотири гривні 24 копійки) гривень.

На рішення може бути подана апеляція безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення ухвалене та надруковане в нарадчій кімнаті 05 серпня 2026 року в єдиному екземплярі.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», 04070, м.Київ, вул. Іллінська,8, код ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Суддя А.В.Малюта