Постановление суда № 138746443, 04.08.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/2924/26

Провадження № 1-кс/505/803/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року місто Подільськ

Слідчий суддя Подільського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого відділення № 2 СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого відділення № 2 СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026161180000565 від 03.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Клопотання про арешт майна

До Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшло клопотання слідчого відділення № 2 СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Подільської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12026161180000565 від 03.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Слідчий зазначає, що в провадженні СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження № 12026161180000565 від 03.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською спеціалізованою Прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.

В ході досудового розслідування встановлено, що до чергової частини Подільського РУП ГУНП в Одеській області 03.08.2026 року надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що за адресою: Одеська область, Подільський район, околиці с. Мурована було виявлено транспортний засіб марки "Renault" моделі Megane з реєстраційним номером НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснював переправлення через державний кордон України громадянина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 . (ЄО № 15768 від 03.08.2026).

В подальшому, 03.08.2026 в порядку ст. 208 КПК України було здійснено затримання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та під час особистого обшуку затриманого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Samsung» моделі GalaxyA05s IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з номером телефону НОМЕР_4 , мобільний телефон марки «Redmi» моделі «Note7» IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , з номером телефону НОМЕР_7 .

Відповідно до ст. 91 КПК України сама подія кримінального правопорушення підлягає доказуванню, яке полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, вилучені мобільні телефони є матеріальним об`єктом, який може містити в собі відомості щодо контактів, листування, переговорів, маршруту пересування, домовленостей між співучасниками та інших обставин організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, що має істотне значення для встановлення способу, механізму та ролі кожного з учасників кримінального правопорушення.

Разом с тим, для досягнення дієвості кримінального провадження, положення ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено застосування заходів забезпечення такого провадження.

Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з положенням ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваного, обвинуваченого або інших осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або інших фізичних або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову. А заборона на використання майна та заборона на розпорядження таким майном, як передбачає ч. 4 ст. 170 КПК України, можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий вказує, що зазначені вилучені мобільні телефони є матеріальним об`єктом, які можуть містити в собі відомості щодо контактів, листування, переговорів, маршруту пересування, домовленостей між співучасниками та інших обставин організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, що має істотне значення для встановлення способу, механізму та ролі кожного з учасників кримінального правопорушення.

З цих підстав вказані речі відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Разом з тим, застосування заборони в частині користування та розпорядження вказаними речовими доказами забезпечить їх збереження.

В зв`язку з чим, слідчий просить накласти арешт на мобільний телефон марки «Samsung» моделі GalaxyA05s IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з номером телефону НОМЕР_4 , мобільний телефон марки «Redmi» моделі «Note7» IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , з номером телефону НОМЕР_7 , належний ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши власнику та третім особам будь яким чином користуватись та розпоряджатись вказаним майном.

Позиція учасників щодо розгляду клопотання

У судовому засіданні слідчий відділення № 2 СВ Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 просив задовольнити клопотання в повному обсязі з підстав, викладених у ньому. Разом з тим надав суду заву власника майна ОСОБА_5 , в якій останній просить суд розгляд клопотання про накладення арешту на належні йому мобільні телефони, провести без його участі.

Висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання

Слідчими слідчого відділу Подільського РУП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінального провадження № 12026161180000565 від 03.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Постановою слідчого СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області 03.08.2026 вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Арешт майна є одним із таких заходів забезпечення кримінального провадження ст. 131 ч. 2 п. 7 КПК України.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

За змістом ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Разом з тим, п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. При цьому, на відміну від інших правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт з метою забезпечення речових доказів не вимагає повідомлення про підозру у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Так, частиною 11 статті 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі.

Аналіз вищенаведеного вказує, що діючим законодавством передбачений обов`язок, а не право слідчого надання доказів та доведення перед судом їх переконливості, оскільки під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються; та застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе наявності трьох необхідних ознак, необхідних для застосування заходів забезпечення кримінального провадження ( ч. 3 ст. 132 КПК України).

Положеннями ст. 171 КПК України встановлено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Так, слідчими СВ Подільського РУП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026161180000565 від 03.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального провадження, а також терміновість звернення органу досудового розслідування з клопотанням про накладення арешту на майно, доходить висновку, що на даному етапі досудового розслідування майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, має ознаки речового доказу у цьому кримінальному провадженні, а тому відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України на нього може бути накладено арешт з метою забезпечення його збереження.

Разом із тим, враховуючи, що досудове розслідування триває незначний проміжок часу, органом досудового розслідування здійснюється збір доказів та перевірка всіх обставин вчинення кримінального правопорушення, а вилучене майно постановою слідчого визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що наявні підстави для накладення арешту на зазначене майно шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування.

Керуючись статтями 98, 107, 131, 132, 170173, 309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання слідчого.

Накласти арешт, у кримінальному провадженні № 12026161180000565 від 03.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, на мобільний телефон марки «Samsung» моделі GalaxyA05s IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з номером телефону НОМЕР_4 , мобільний телефон марки «Redmi» моделі «Note7» IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , з номером телефону НОМЕР_7 , належний ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони власнику та третім особам будь-яким чином користуватись та розпоряджатись вказаним майном.

Роз`яснити, що відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про арешт майна виконується негайно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області ОСОБА_7