Решение № 138724969, 29.07.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3278/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

за участю секретаря судового засідання Лепешенкової В.А,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

До Овідіопольського районного суду Одеської області звернулася позивачка ОСОБА_1 із позовною заявою до Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області, в якій просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , видане Приморським відділом ДРАЦС у місті Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса), актовий запис №2011 від 09.06.2025р. Після нього залишилося спадкове майно у вигляді: жилого будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,3245 га, кадастровий номер 5123755100:01:002:0081, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Померлий не залишив заповіту, позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем 1 черги після чоловіка Іншим спадкоємцем 1 черги є його син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який відмовився від прийняття спадщини. Позивачка звернулася до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. за оформленням спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_2 , була заведена спадкова справа № 139/2025. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок їй було відмовлено листом приватного нотаріуса Куркан Н.Ф. № 506/02-14 від 29.09.2025 року у зв`язку з тим, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя не отримав правовстановлюючих документів на жилий будинок, і тому приватний нотаріус рекомендувала звертатися до суду для поновлення спадкових прав.

В судове засідання позивачка та її представник ОСОБА_4 не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, до суду подав заяву від 25.05.2026р. про розгляд справи без участи відповідача, просив прийняти рішення на розсуд суду з урахуванням наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 актовий запис № 2011 від 09.06.2025 р., зареєстрованого Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді жилого будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,3245 га, кадастровий номер 5123755100:01:002:0081, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 19.09.1984 року виданим відділом РАЦС Овідіопольського райвиконкому Одеської області ,актовий запис № 55, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 19.09.1984 року.

Згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 27 вересня 1985 року, зареєстрованого Білгород-Дністровським БТІ № 1340 від 06.02.1986 р., ОСОБА_5 , матері ОСОБА_2 , передано у власність житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області № 02-06/210/2030 від 17.09.2025р. ОСОБА_5 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 була зареєстрована та мешкала в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області № 02-06/210/2031 від 17.09.2025р. на момент смерті ОСОБА_5 разом із нею проживав та був зареєстрований її син - ОСОБА_2 .

Згідно довідки Овідіопольської селищної ради Одеського району Одеської області № 02-07/020/1230 від 15.05.2026р. земельна ділянка площею 0,15 га по АДРЕСА_1 перебуває у фактичному користуванні власника житлового будинку ОСОБА_2 , земельна ділянка не приватизована.

Цією ж довідкою підтверджене перейменування АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 на підставі розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 30.08.2024р. № 830/А-2024 «Про внесення змін у додаток до розпорядження голови (начальника) Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 26 липня 2024 року № 694/А-2024».

Згідно спадкової справи № 139/2025, відкритої приватним нотаріусом Одеського районного нотаріально округу Одеської області Куркан Н.Ф, після смерті ОСОБА_2 , його дружина - ОСОБА_1 звернулась до Овідіопольської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, та його син - ОСОБА_3 з заявою про відмову у прийнятті спадщини.

Факт родинних відносин спадкодавця з ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 виданого Овідіопольським відділом РАЦС від 16.06.1993р., актовий запис № 55, де батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 03.02.1984 року відділом державної реєстрації актів громадянського стану Овідіопольського райвиконкому,актовий запис № 13 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 82707406 від 29.09.2025р. спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась.

Відповідно до ст. 529 Цивільного кодексу України (в редакції Закону 1963 р.), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу України (в редакції Закону 1963 р.), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України (в редакції Закону 1963 р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, чоловік позивачки - ОСОБА_2 , хоча і не подав державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини, але прийняв спадщину після смерті своєї матері - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки фактично вступив в управління спадковим майном, оскільки продовжував проживати та користуватися спадковим майном.

Згідно спадкової справи № 139/2025, відкритої приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про прийняття вказаної спадщини звернулась одна позивачка - дружина ОСОБА_1 . Син спадкодавця ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини, подавши відповідну заяву 22.09.2025року. Але приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Куркан Н.Ф. листом № 506/02-14 від 29.09.2025року відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка у зв`язку з тим, що за померлим не було зареєстровано право власності на спадкове майно. І по цьому питанню позивачці було рекомендовано звернутись до суду.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принци права на справедливий суд, який означає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За нормами ст.ст. 1216-1218, 1220, 1221, 1223 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст. 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.

Згідно із ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Враховуючи вимоги ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Враховуючи наведене, спадкування є передбаченою законом підставою для набуття права власності.

У відповідності до ч.1 ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, крім того, право приватної власності є непорушним.

Згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Враховуючи ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів №2,4,7, та 11 до Конвенції», визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч.1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5 визначено, що відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків встановлених Конституцією та законами. Враховуючи, що згідно зі ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власності і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Відповідно до пункту 24 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» суди відкривають провадження по справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 23 цієї постанови свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду (постанова № 523/3522/16-ц від 14 серпня 2019 року провадження N 61-21211св18) законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові КЦС ВС від 30.10.2019 року по справі № 289/1818/16-ц відсутність у померлої особи свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно не позбавляє її спадкоємців права на спадщину та не може свідчить про те,що спадкодавець не прийняла спадщину після смерті своїх батьків. До складу спадщини може входити нерухоме майно спадкодавця, право власності на яке належним чином не зареєстроване, проте набуття такого права власності відбулося з дотриманням чинного законодавства.

Згідно з ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як передбачено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання права.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи що позивачка позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті її чоловіка шляхом звернення до нотаріальних органів через відсутність у її чоловіка правовстановлюючого документа на спадкове майно, суд вважає, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 76-83, 95, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності в порядку спадкування за законом на жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. С. Козирський